Справа № 740/2274/25 Головуючий у 1 інстанції Олійник В. П.
Провадження № 33/4823/579/25
Категорія - ч. 5 ст. 126 КУпАП.
07 липня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
з участю захисника адвоката Вертелецької Л. А.
Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові, одночасно в режимі відео конференції із захисником, з використанням її власних технічних засобів, апеляційну скаргу захисника адвоката Вертелецької Л. А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 червня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.
Як установив суд, 21 квітня 2025 року, в 10 год. 30 хв. у м. Ніжині, на площі Івана Франка, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda, номерний знак НОМЕР_1 , в порушення п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, не маючи права керування таким транспортним засобом, що вчинено ним повторно протягом року після притягнення до адміністративної відповідальності згідно з постановою Управління патрульної поліції в Чернігівській області від 07 травня 2024 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із вчиненням ОСОБА_1 дій в стані крайньої необхідності.
Зазначає, що ОСОБА_1 , під час складання працівниками поліції протоколу повідомив про обставини крайньої необхідності, а саме необхідність їхати до лікарні за невідкладною допомогою, викликати яку не було змоги, про що також зазначено в протоколі в графі «прояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення».
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 22.06.2021, яка додана до матеріалів справи.
Будучи військовослужбовцем, 25.07.2022, під час бойових дій, поблизу населеного пункту Вугледар Донецької області, під час виконання військового обов'язку по захисту Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримав поранення, діагноз: мінно - вибухова травма.
З 11.04.2025 по дату видачі довідки 28.04.2025 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у стаціонарі відділення фактичної та реабілітаційної медицини КНП «КМКЛ № 6».
21.04.2025, перебуваючи за місцем проживання, в зв'язку з сильним болем та кровотечею змушений був терміново звернутися за невідкладною медичною допомогою до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги КНП «НЦМЛ ім. М. Галицького», що підтверджується копією довідки, доданої до матеріалів справи.
06.05.2025, ОСОБА_1 госпіталізований до КНП Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» з діагнозом стан після ВОСП.
28.05.2025, ОСОБА_1 повторно госпіталізований до КНП Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня». Зазначено, що потребує повторного курсу реабілітації
Вважає, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні не має ознак вини.
Зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність захисника, чим було порушено право ОСОБА_1 на захист, позбавлено його можливості надати докази по справі.
Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Вертелецька Л. А. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити з викладених у ній підстав.
Заслухавши аргументи захисника Вертелецької Л. А., дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Як убачається з відеозапису, переглянутого апеляційним судом, відповідно до якого поліцейськими був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , які попросили пред'явити посвідчення водія, останній шукає документи в автомобілі, після чого відповідає, що посвідчення водія вдома забув, на запитання поліцейського чи взагалі маєте посвідчення, відповів, що так; поліцейський повідомляє, що відносно нього вже було складено постанову за керування без посвідчення водія. ОСОБА_1 вказує, що є військовослужбовцем та перебуває на лікуванні після поранення, в подальшому поліцейський складає адміністративний протокол за ч. 5 ст.126 КУпАП.
Під час зупинки поліцейськими, ОСОБА_1 не повідомляв, що діє в стані крайньої необхідності, а лише його дружина вказала: «… їдемо з воєнкомату, з переляку пригнув, він увесь на нервах, брав направлення на ВЛК».
Версія захисника, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності нічим не підтверджена, ні тим, що дійсно ОСОБА_1 необхідно було їхати до лікарні за невідкладною допомогою, викликати яку не було змоги, ні тим що його дружина написала в графі «прояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», оскільки вона сама повідомляла, що їдуть у лікарню на перев'язку.
Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому зазначені у апеляційній скарзі обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи, у зв'язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом, не маючи такого права, повторно протягом року.
Посилання захисника на порушення прав ОСОБА_1 , через розгляд справи у їх відсутність, не знайшло свого об'єктивного підтвердження, так як статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте стаття 126 КУпАП до цього переліку не входить.
Крім того, згідно з заявою від 03 червня 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Вертелецька Л. А. просить розгляд справи відкласти в зв'язку з необхідністю додаткового часу для зібрання доказів.
Також місцевим судом вірно враховано, що згідно з заявою ОСОБА_1 від 02 травня 2025 року розгляд справи відкладався для залучення адвоката, крім того розгляд справи неодноразово було відкладено за заявами адвоката Вертелецької Л. А. від 06 травня 2025 року та 20 травня 2025 року.
Із вуахуванням викладеного та положень ст. 1 КУпАП місцевий суд обґрунтовано визнав за можливе розгляд справи 04 червня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 , що в свою чергу відповідало дотриманню розумних строків розгляду справи. Неявка ОСОБА_1 у судове засідання, за встановлених судом обставин, які поза розумним сумнівом підтверджують факти вчинення правопорушення, не було безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
Посилання захисника на те, що її підзахисний необґрунтовано позбавлений права керування транспортними засобами, оскільки він такого права не мав, не є підставою для зміни чи скасування судового рішення.
Раніше усталена судова практика констатувала, що суди під час розгляду як кримінальних справ, так і справ про адміністративні правопорушення, не мають права застосовувати до правопорушника позбавлення права керувати ТЗ у випадках, коли такий правопорушник або взагалі не мав такого права, або вже був позбавлений його раніше.
Однак, згідно новітньому правовому висновку, викладеному в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, у разі, коли особа вчинила кримінальне правопорушення в сфері дорожнього руху, передбачене нормами Кримінального кодексу України, суд має право застосувати до такої особи додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати ТЗ, навіть якщо вона до цього не мала такого права.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Апеляційну скаргу захисника адвоката Вертелецької Л. А. залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець