Справа № 522/23429/24
Провадження № 2/522/3359/25
01 липня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Морозовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на частку в спільному майні,-
До Приморського районного суду м. Одеси 30 грудня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права на частку в спільному майні, у якому позивач просить суд визнати за нею право власності на 1/6 частку нежилих приміщень (салон-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 165,2 кв. м.; 1/6 частку нежилих приміщень (дегустаційний зал бару «Мармелад»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 427,4 кв. м.; 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 144,4 кв. м, жилою - 75,9 кв. м., 1/3 частку автомобілю INFINITY FX 35, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що двадцять ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , з яким з 30.08.1986 р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі.
Позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - син позивачки і померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - дочка померлого від першого шлюбу, у встановлений законом строк звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , проте нотаріус повідомила позивачці, що вона не є спадкоємцем першої черги, оскільки на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.04.1991 р. у справі № 2-905/1991 шлюб між нею та померлим було розірвано. До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшла частка в майні, яке було об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - яке було набуто ними до 2004 р. під час спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 за рахунок їхніх спільних трудових та грошових витрат, та після 2004 р. під час спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Зазначає, що вона та ОСОБА_3 ніколи з моменту реєстрації шлюбу та до смерті ОСОБА_3 не припиняли проживання однією сім'єю як чоловік та дружина, мали відносини, притаманні подружжю, вели спільне господарство та спільний побут, мали спільний бюджет та бізнес, розірвання шлюбу між ними носило фіктивний характер.
Оскільки існує необхідність в оформленні прав ОСОБА_1 на частку в спільному з ОСОБА_3 майні, що неможливо зробити в позасудовому порядку через потребу у встановленні судом фактів, в силу яких спірне майно набуло статусу спільної сумісної власності, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі №522/23429/24 та призначено підготовче судове засідання.
У підготовче судове засідання 01.07.2025 року сторони не з'явились, представник позивача адвокат Досковський В.Г. надав заяву, в якій просив провести засідання у відсутність його та позивача, не заперечував проти ухвалення рішення суду у підготовчому судовому засіданні, представник відповідача адвокат Іванова Г.С. 20.05.2025 р. подала через канцелярію суду заяву про визнання позову у повному обсязі, також подала 01.07.2025 року до суду заяву, у якій просила справу слухати у її відсутність, з урахуванням заяви про визнання позову, яку просила задовольнити, не заперечувала проти ухвалення рішення.
За змістом частини 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
30 серпня 1986 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 .
Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя народився син, ОСОБА_4 . ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 від першого шлюбу.
27 жовтня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ТОВ ВКФ «Оксамит України» та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., р/н 13794, за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на частину нежилих приміщень (салон-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 165,2 кв. м.
На підставі договору купівлі-продажу укладеного між ТОВ ВКФ «Оксамит України» та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., р/н 13795, за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на частину нежилих приміщень (дегустаційний зал бару «Мармелад»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 427,4 кв. м.
На підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Одеської міськради 31.10.2006 р., за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 144,4 кв. м, жилою - 75,9 кв. м.
За ОСОБА_3 також зареєстровано право власності на автомобіль INFINITY FX 35, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 та слідує з відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області від 09.10.2019 р. №31/15-314аз.
Листом від 25.09.2019 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва О.В. повідомила ОСОБА_1 про те, що на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.04.1991 р. у справі № 2-905/1991 шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано, у зв'язку з чим видати їй свідоцтво про право на спадщину до майна померлого ОСОБА_3 неможливо.
Двадцять ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30.12.2021 р., до майна якого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. за заявою позивачки було заведено спадкову справу №03/2022.
Згідно з довідкою, виданою 25.11.2024 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В., єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 є позивач.
Судом також встановлено, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа №522/23862/23-Е за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права на власності в порядку спадкування за законом на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .
В процесі розгляду справи №522/23862/23-Е за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права на власності в порядку спадкування за законом на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , сторонами було укладено мирову угоду, відповідно до умов якої спадкоємці після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_2 з однієї сторони, та позивач, як єдиний спадкоємець після смерті свого сина - ОСОБА_4 , з іншої сторони, визначили майно, що входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , поділили спадкове майно після смерті ОСОБА_3 та визначили частку у майні, що не входить до складу його спадщини та є часткою позивачки в спільному майні з колишнім чоловіком.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2024 р. у справі №522/23862/23-Е було задоволено спільну заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та затверджено мирову угоду, за умовами якої до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входить:
1/3 частка у праві власності на нежилі приміщення (салон-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 165,2 кв. м. (п. 1.1. Мирової угоди);
1/3 частка у праві власності на нежилі приміщення (дегустаційний зал бару «Мармелад»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 427,4 кв. м. (п. 1.2. Мирової угоди);
2/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 144,4 кв. м, жилою - 75,9 кв. м. (п. 1.3. Мирової угоди);
2/3 частки у праві власності на автомобіль INFINITY FX 35, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 (п. 1.4. Мирової угоди).
Зазначеною мировою угодою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поділили спадкове майно після смерті ОСОБА_3 порівну шляхом виділення у власність кожного спадкоємця по:
1/6 частці у праві власності на нежилі приміщення (салон-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 165,2 кв. м.;
1/6 частці у праві власності на нежилі приміщення (дегустаційний зал бару «Мармелад»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 427,4 кв. м.;
1/3 частці у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 144,4 кв. м, жилою - 75,9 кв. м.;
1/3 частці у праві власності на автомобіль INFINITY FX 35, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Також умовами п. 2 укладеної між сторонами мирової угоди, затвердженої ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2024 р. у справі №522/23862/23-Е визначено, що часткою ОСОБА_1 в спільному майні з колишнім чоловіком є майно, яке є предметом розгляду у цій справі, а саме:
1/6 частка у праві власності на нежилі приміщення (салон-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 165,2 кв. м.;
1/6 частка у праві власності на нежилі приміщення (дегустаційний зал бару «Мармелад»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 427,4 кв. м.;
1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 144,4 кв. м, жилою - 75,9 кв. м.;
1/3 частки у праві власності на автомобіль INFINITY FX 35, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
За змістом частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як зазначалось вище, 20.05.2025 р. представником відповідача було подано до суду заяву про визнання позову, що, зокрема, свідчить про визнання відповідачем як фактичних так і правових підстав, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З огляду на приписи ч. 3, ч. 4 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України при вирішенні питання про прийняття визнання позову відповідачем та про ухвалення в підготовчому засіданні рішення про задоволення позову суд має виходити з наявності законних підстав для задоволення позову, якщо це не суперечитиме закону та не порушить права свободи чи інтереси інших осіб.
У зв'язку з цим, суд зазначає наступне.
Позивач звернулась до суду з позовом про визнання права на частку в спільному майні, підставами якого визначає набуття у спільну сумісну власність разом з ОСОБА_3 майна до 2004 р. під час спільного проживання однією сім'єю за рахунок їхніх спільних трудових та грошових витрат, та після 2004 р. під час спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статті 15 та 16 ЦК України передбачають право на захист цивільних прав та інтересів та захист цивільних прав та інтересів судом.
Частиною другою статті 112 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на момент набуття у власність спірних нежилих приміщень) визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 12 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про власність», відповідних норм Цивільного кодексу Української РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності». Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про власність», який був чинним на момент придбання спірного майна, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону «Про власність», стаття 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 статті 17, стаття 18, пункт 2 статті 17 Закону України «Про власність»), тощо.
Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Аналогічні висновки містяться в Постановах КЦС ВС від 10.05..2023 р. у справі 520/16281/15-ц, від 19 липня 2023 року у справі 201/13361/19.
Факти наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взаємовідносин, притаманних чоловіку та дружині, ведення спільного господарства, наявності взаємних прав та обов'язків, розподілу сімейних обов'язків між собою, влаштування спільного побуту, постійного спільного проживання як в Україні так і за її межами, спільних подорожей, проведення спільного дозвілля, спільної участі у формуванні джерела прибутків (трудова діяльність, організація та ведення бізнесу), наявності спільного бюджету, спільного розпорядження грошовими коштами, придбання необхідних для забезпечення потреб сім'ї речей, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї в період з 1991 р. по 2004 р. підтверджуються наданими позивачкою доказами:
трудовою книжкою ОСОБА_1 , відповідно до записів у яків вона з 1978 р. по 1991 р. працювала в Чорноморському пароплавстві бортпровідницею на різних суднах. З 1991 р. переведена до палацу культури моряків. З 1994 р. по 1998 р. працювала менеджером з продажу в МПП «Вакма»;
відомостями з ЄДРПОУ, згідно з якими МПП «Вакма» було зареєстровано 15.02.1993 р., адресою реєстрації зазначена адреса проживання родини ОСОБА_7 АДРЕСА_3 , засновником та керівником був ОСОБА_3 ;
випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої ОСОБА_1 29.10.1998 р. була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця. Основні види діяльності - роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, виробництво верхнього одягу, роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах.
договором оренди торгового місця від 06.07.2003 р. № М0094 площею 32 кв. м на промринку «Ветеран» по АДРЕСА_4 , укладеним між ОСОБА_1 та Фірмою «Ветеран ВС-91» строком на 5 років;
свідоцтвом про державну реєстрацію ОСОБА_3 в якості фізичної особи-підприємця від 27.10.2003 р. Згідно з інформації з ЄДРПОУ основні види діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля одягом в спеціалізованих магазинах.
свідоцтвом про сплату єдиного податку від 30.10.2003 р., виданим ДПІ в Київському районі м. Одеси Корольову В.А., який здійснює здачу в оренду нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 ;
було видано свідоцтвом про державну реєстрацію засобу масової інформації - журналу «Модные места», виданому 29.08.2007 р. ОСОБА_1 ;
заявою ОСОБА_1 про видачу паспорту від 13.12.1995 р., в якій в графі сімейний стан зазначено прізвище та ініціали чоловіка - ОСОБА_3
штампом про шлюб з ОСОБА_3 , зареєстрований 30.08.1986 р., в паспорті громадянки України ОСОБА_1 НОМЕР_6 , виданому Ленінським РВ УМВС України в Одеській області 13.12.1995 р.;
додатком до договору оренди житлового приміщення, укладеного ОСОБА_3 04.09.2003 р. у Варшаві, в якому зазначено, що цей договір охоплює членів родини ОСОБА_8 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та надає їм право проживання та використання приміщення, розташованого у АДРЕСА_5 ;
наданням 24.01.2012 р. присяжному перекладачу української та російської мови у Варшаві для вчинення перекладу на польську мову оригіналу свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
відповіддю приватного нотаріуса ОМНО Божемовської Н.В. №462/02-14 від 21.10.2022 р., згідно з якою п. 8.9 Договору оренди нежитлових приміщень від 12.02.2019 року за реєстровим №366, що був посвідчений нею, орендодавець - ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі на момент укладення зазначеного Договору з ОСОБА_1 та укладав цей Договір за наявності згоди саме дружини, про що підтвердив власноручним підписом на Договорі;
відповіддю ОСББ «Каскад»№65 від 20.10.2022 року, згідно якої зі слів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_6 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2009 року проживали разом однією сім'єю у квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , вели спільне господарство, ОСОБА_1 сплачувала внески на утримання квартири за вказаною адресою. Окрім цього повідомлено, що платником внесків за оплату житлово-комунальних послуг на утримання вказаної квартири є ОСОБА_1 ;
змістом листа ОСОБА_3 від 17.10.2016 р., адресованого спільному з позивачкою сину: ОСОБА_4 , в якому зазначено: «наш дом - это дом, который я создавал вместе с мамой и тобой на протяжении 29 лет, я всегда считал, что семья это святое… Мы вместе создали наше жилье в Варшаве… Мы с мамой делали все и даже больше чем могли, чтобы вы жили счастливо… Мне было нелегко всего добиться, но моя жена верила и в меня и помогла мне во всем и по сей день помогает… Польшу мы полюбили все и мы мечтаем с мамой там жить тоже… ОСОБА_11 тренировки и турниры стали и нашим с мамой любимым хобби… Могу сказать тебе сейчас честно, что мама трудилась (физически) и продолжает больше чем я, но выстроенные правильно семейные отношения ею, сделали нашу жизнь счастливой уже 34 года… У тебя есть наш дом, двери всегда открыты… ОСОБА_12 видел как живет счастливая семья, ты вырос в такой семье…я уверен, что ты получил в нашей семье лучшее, что мы с мамой могли тебе дать…»;
змістом адресованих ОСОБА_2 . ОСОБА_1 повідомлень в месенджері, датованих 21.04.2019 р. та ІНФОРМАЦІЯ_6 «…я тебя понимаю…я пока тоже прячусь периодически ото всех и реву… тебе конечно сложнее… к папе мы всегда сможем обратиться, душа не умирает, а он хотел бы конечно, чтобы у нас у всех было все хорошо… ОСОБА_13 тебе за папу, за то, что он всегда был счастлив и весел!»
поясненнями ОСОБА_14 на адвокатський запит представника ОСОБА_1 наступного змісту: «Приблизительно в 1985 г. я познакомилась с ОСОБА_15 , когда он после увольнения с ЧМП устроился на работу на предприятии Оксамит Украины, где я также работала в то время… С семьей Королевых я была всегда дружна, а ж до смерти ОСОБА_16 в 2019 г. После смерти ОСОБА_17 я поддерживаю приятельские отношения с Мариной. В силу дружеских отношений с ОСОБА_16 и ОСОБА_18 помимо работы мы очень часто проводили время вместе: часто бывали друг у друга в гостях, на различных мероприятиях, отмечали праздники. Вячеслав с ОСОБА_18 были образцовой семьей, всегда были неразлучны, все вопросы решали сообща, каждый из них трудился на благо семьи. Очень любили своих детей: ОСОБА_19 и ОСОБА_20 . В декабре 2003 г. мы вместе с ОСОБА_21 в равных долях покупали нежилые помещения по АДРЕСА_8 . Перед покупкой при обсуждении условий ОСОБА_22 неоднократно говорил мне, что они с ОСОБА_18 много трудились чтобы насобирать необходимую сумму, ОСОБА_18 в то время работала частным предпринимателем, имела магазин на промтоварном рынке «Ветеран» на ул. 25-й Чапаевской дивизии, у нее очень хорошо получалось, она прилично зарабатывала. Мне известно, что в то время доходы у ОСОБА_18 были больше, чем у ОСОБА_16 , но поскольку у них был всегда общий бюджет, никаких вопросов и споров по распоряжению общими деньгами не было. Мне известно, что решение о покупке помещений по АДРЕСА_8 было их совместным взвешенным решением, поскольку они всегда все решали сообща.»
світлинами за період з 1990 р. по 2018 р. з місць спільного проживання, з місць відпочинку, з сімейних та дружніх заходів, під час офіційних бізнес заходів та мандрівок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
іншими доказами.
За наведених підстав частина нежилих приміщень (салон-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 165,2 кв. м., зареєстрована на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.2003 р. укладеного між ТОВ ВКФ «Оксамит України» та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., р/н 13794 та частина нежилих приміщень (дегустаційний зал бару «Мармелад»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 427,4 кв. м. зареєстрована на ім'я ОСОБА_3 спадкодавця на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.2003 р. укладеного між ТОВ ВКФ «Оксамит України» та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., р/н 13795, - є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї.
Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Як зазначалось вище, домовленістю сторін визначено, що частка ОСОБА_1 у спільному з ОСОБА_3 майні становить 1/3 від оформленого на ім'я ОСОБА_3 майна, а з огляду на реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на частку нежилих приміщень (салон-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 165,2 кв. м., та на часку нежилих приміщень (дегустаційний зал бару «Мармелад»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 427,4 кв. м., частка ОСОБА_1 у зазначеному майні дорівнює 1/6.
Крім того, пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
Абзацом першим частини другої статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
За змістом наведеної норми правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.
Оскільки інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство СК України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., а кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР, який діяв до 01 січня 2004 року, таких положень не містив, вказаний факт може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Суд на підставі оцінки наданих позивачем доказів, про які зазначалось вище по тексту рішення, вважає доведеним факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 р. по 26.03.2019 р.
За таких підстав квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 144,4 кв. м, жилою - 75,9 кв. м. та автомобіль INFINITY FX 35, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , були об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
На підставі ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Як зазначалось вище, сторонами визначено, що частка ОСОБА_1 у зазначеному майні дорівнює 1/3.
За таких обставин, з огляду на викладене, заява про визнання позову відповідачкою ОСОБА_2 може бути прийнята судом, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 200, 206, 211, 247, 258, 259, 273, 274-279, 315 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на частку в спільному майні - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) право власності на:
1/6 частку нежилих приміщень (салон-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 165,2 кв. м.;
1/6 частку нежилих приміщень (дегустаційний зал бару «Мармелад»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються в цілому з приміщень підвалу та приміщень першого поверху загальною площею 427,4 кв. м.;
1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 144,4 кв. м, жилою - 75,9 кв. м.;
1/3 частку автомобілю INFINITY FX 35, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст складено та підписано 07.07.2025 року.
Суддя