Справа №522/6169/25
Пр. №2/521/5035/25
03 липня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі - Замниборщ А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
встановив:
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду
м. Одеси із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що з відповідачем у справі вона з 13 вересня 2008 року по 08 серпня 2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, який 08 серпня 2009 року був розірваний.
В період шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір'ю.
Зазначила, що за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2009 року з відповідача на її користь на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були стягнути аліменти у розмірі 1000,00 грн., починаючи з 27 листопада 2009 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але в грудні 2011 року в судовому порядку суму аліментів було змінено на 500,00 грн.
Вказувала, що у неї на утриманні також є неповнолітня дитина від другого шлюбу.
Діти проживають разом з нею.
Стверджувала, що внаслідок інфляції, низького рівня її заробітної плати, яка складає 8000,00 грн., розмір аліментів, який сплачує відповідач недостатній для утримання та гармонійного розвитку дитини.
Вважає, що відповідач є працездатною особою, може працювати, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання доньки з урахуванням її віку та інтересів.
Всі ці обставини стали причиною її звернення до суду, оскільки вважає, що сума аліментів, яку сплачує відповідач недостатня для утримання доньки.
Посилаючись на те, що відповідач перебуває у працездатному віці, може працювати та отримувати постійний дохід, та з метою уникнення залежності від змін розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та інфляції, позивачка просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2009 року (справа №2-133372/09) за яким з ОСОБА_2 , стягуються аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову з 27 листопада 2009 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з починаючи з 28 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року вищевказану цивільну справу було передано до Хаджибейського районного суду м. Одеси за підсудністю (а.с.37).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04 червня 2025 року, справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М.
Справа отримана суддею 05 червня 2025 року.
Ухвалою суду від 05 червня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 39).
Ухвалою суду від 26 червня 2025 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті ( а.с. 56).
Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні у повному обсязі. Раніше надав відзив на позов, в обгрунтування якого зазначив, що між ним та позивачкою була домовленість про те, що він кожного місяця купує необхідні речі для доньки. Зазначив, що він сумлінно виконував свої зобов'язання щодо утримання дитини. На даний час він перебуває у скрутному матеріальному становищі, тому що офіційно не працевлаштований, пенсії не отримує (а.с.15-17).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 15 Сімейного Кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються зазначені правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 вересня 2008 року по 08 серпня 2009 року, який 08 серпня 2009 року був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.5).
В період шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.4).
Встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2009 року з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були стягнути аліменти у розмірі 1000,00 грн., починаючи з 27 листопада 2009 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в грудні 2011 року в судовому порядку суму аліментів було змінено на 500,00 грн.
Вказаний факт сторонами в судовому засіданні не заперечувався.
В судовому засіданні позивачка пояснила суду, що у неї на утриманні також є неповнолітня дитина від іншого шлюбу. Діти проживають разом з нею. Її заробітної плати, яка складає 8000,00 грн. на утримання дітей не вистачає.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням по цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Таким чином, обов'язок по сплаті аліментів з боку відповідача на користь позивачки на утриманнянеповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підлягає доказуванню.
Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі частиною першою статті 27 цієї Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтями 2, 3 Конвенції встановлено, що всі діти є рівними у своїх правах, всі діти мають право на любов та піклування батьків.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сімейним кодексом України визначено обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно з правовою позицією Верховного суду України у справі за №143цс13 від 05 лютого 2014 року: з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 182 СК України передбачено, що обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 у редакції Законів №2901-IV від 22 вересня 2005 року, №2037-VIII від 17 травня 2017 року).
Частинами першою та другою статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно роз'яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить 3196,00 грн.
Суд вважає, що в матеріалах цієї справи містяться докази, які не спростовані відповідачем і підтверджують, що останній може сплачувати аліменти на утримання доньки.
Посилання відповідача на те, що він хворіє, пенсію не отримує та знаходиться на утриманні своїх батьків, суд не приймає до уваги, оскільки вважає, що вказані обставини не звільняють останнього від обов'язків щодо дитини (а.с.43,47-50,51,52).
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що донька сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує матеріальної допомоги, тому вважає, що оскільки відповідач є працездатною людиною, то він може платити щомісячно аліменти на утримання доньки.
Отже, суд вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з з 28 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доказів, що спростовують зазначене, відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги ґрунтуються на положеннях СК України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, покращать її матеріальне становище і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.
За правилами частини 1 статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Кожна людина вільна в виборі способу життя і тому, відповідач повинен обрати корисний спосіб життя як для себе особисто, так і для своєї дитини і для суспільства в цілому.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дитини, підлягають задоволенню і з відповідача на користьОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід стягнути аліменти у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи із 28 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивачка у справах про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» тому даний судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Керуючись ст. ст. 180, 181, 182 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2009 року (справа №2-133372/09) за яким з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 31 березня 2000 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 18 червня 2014 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з грудня 2011 року до досягнення донькою повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 31 березня 2000 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 18 червня 2014 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 31 березня 2000 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення, в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 07 липня 2025 року.
Суддя: О.М. Сегеда