Справа №521/8437/25
Пр. №2/521/4768/25
03 липня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Сегеди О.М.,
при секретарі - Замниборщ А.С.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини,
встановив:
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, уточненим у подальшому до ОСОБА_3 , посилаючись на те, що з відповідачем у справі вони до 10 вересня 2024 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В період спільного проживання у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначила, що 10 вересня 2024 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) між ними був зареєстрований шлюб, актовий запис №1225.
В період шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказувала, що на даний час у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за її позовом до відповідача про розірвання шлюбу.
Позивачка зазначила, що з відповідачем у справі вони з листопада 2024 року проживають окремо. Діти повністю перебувають на її утриманні, оскільки відповідач з листопада 2024 року ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дітей, хоча має можливість її надавати, оскільки є працездатною та здоровою особою.
Стверджувала, що відповідач хоча офіційно не працює, але отримує дохід.
Вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання дітей з урахуванням їх віку та інтересів до досягнення дітьми повнолітнього віку.
Крім того, позивачка зазначила, що оскільки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час не має ще одного року, то вона має право на матеріальну допомогу на своє утримання до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Посилаючись на вищевказані обставини та норми Сімейного Кодексу України позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 10000,00 грн., по 5000,00 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 22 травня 2025 року, та до досягнення дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 та до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно, а також стягнути з відповідача аліменти на її утримання до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , включно.
Ухвалою суду від 26 травня 2025 року по справі було відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с. 51-52).
Позивачка та її представник, діючий на підставі ордеру від 20 травня 2025 року в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити у повному обсязі (а.с.45,46).
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та просив суд стягнути з нього на користь позивачки аліменти на утримання дітей у розмірі 5000,00 грн., тобто по 2500,00 грн. на кожну дитину, щомісячно, до досягнення дітьми, повнолітнього віку. Позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення молодшою дитиною трьох років не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні.
Згідно ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 12, розділом третім Сімейного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 10 вересня 2024 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1225, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.13).
В період спільного проживання та в період шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.14,15).
Встановлено, що діти проживають разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні.
В судовому засіданні, позивачка пояснила суду, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси на даний час перебуває цивільна справа за її позовом до відповідача про розірвання шлюбу.
Встановлено, що сторони у справі з листопада 2024 року проживають окремо. Діти повністю перебувають на утриманні позивачки, оскільки відповідач з листопада 2024 року ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дітей, хоча має можливість її надавати, оскільки є працездатною та здоровою особою.
В судовому засіданні, відповідач пояснив суду, що він є підприємцем та отримує дохід від дітей він не відмовлявся і згоден сплачувати аліменти в розмірі 5000, 00 грн., тобто по 2500,00 грн. на кожну дитину, але позивачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми та не надає йому можливості з ними спілкуватися.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №1409099 від 23 травня 2025 року (а.с.50).
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1409080 від 23 травня 2025 року ОСОБА_1 зареєстрована в с. Щербанка, Роздільнянського району, Одеської області (а.с.49).
Встановлена, що ОСОБА_1 з дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором найму від 24 січня 2025 року та актом про встановлення факту спільного проживання від 15 травня 2025 року (а.с.17,18-20).
Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі частиною першою статті 27 цієї Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сімейним кодексом України визначено обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду відповідно до ст. 181 СК України.
Відповідно до ст. ст. 181, 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 182 СК України передбачено, що обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 у редакції Законів № 2901-IV від 22 вересня 2005 року, № 2037-VIII від 17 травня 2017 року).
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частина 3 статті 182 СК України передбачає, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Як встановлено судом взаємної згоди щодо утримання спільних дітей, сторони не досягли, а відтак на їх утримання підлягають стягненню аліменти з відповідача, як батька, який проживає окремо від дітей.
Відповідач не заперечує проти сплати аліментів на утримання дитини, проте не згідний із заявленим позивачкою їх розміром.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, який належить стягувати з відповідача, суд враховує положення ч.1 ст.182 СК України, визначений законодавством прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також встановлені фактичні обставини в справі.
Станом на дату розгляду справи малолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилося повних три роки, а малолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,не має ще одного року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років складає 2563,00 грн; для дітей віком від 6 до 18 років - - 3196,00 грн.
Отже, мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину віком до 6 років на даний час становить 1281,50 гривень, мінімальний рекомендований - 2563,00 гривень, а для дитини віком від 6 до 18 років - 1598 гривень та 3196 гривень, відповідно.
Відповідно до положень ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Заявлений у позові розмір аліментів в сумі 10000,00 грн., тобто по 5000,00 грн. на кожну дитину вищий від мінімального, та вищий від рекомендованого, тому від позивачки вимагається доведення не лише достатності у відповідача заробітку (доходу) для сплати такого розміру аліментів, але й наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких ним не доведено джерела походження коштів для їх оплати.
Заявляючи такий розмір аліментів позивачка покликається лише на звичайні потреби, які притаманні кожній дитині відповідного віку.
В обгрунтування своїх позовних вимог, а саме у необхідності здійснення стягнення аліментів у такому розмірі, позивачка надала копії квитанцій щодо її витрат на дітей.
В той же час суд враховує положення ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789-XII від 27.02.1991 року, ч.ч.7, 8 ст.7 СК України визначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, за змістом яких суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Встановлено, що малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом із матір'ю, позивачкою у справі, а відтак основний тягар по їх утриманню, що включають в себе також незаплановані (непередбачувані) витрати, лежать саме на позивачці. Адже утримання дітей не зводиться виключно до суми стягуваних аліментів із платника. Це поняття є набагато ширшим, як у матеріальному, так і в моральному аспекті.
До того ж відповідач в силу свого молодого віку (має 40 років), належного стану здоров'я, оскільки протилежного в справі не доведено, має можливість працювати і заробляти кошти, щоб забезпечити утримання своїх малолітніх дітей в достатньому для їх гармонійному розвитку рівні.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину за рішенням суду присуджуються від дня пред'явлення позову.
Частинами першою та другою статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно роз'яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно статті 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Кожна людина вільна в виборі способу життя і тому, відповідач повинен обрати корисний спосіб життя як для себе особисто, так і для своїх дітей і для суспільства в цілому.
Системно аналізуючи норми матеріального права та надані сторонами докази, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням положеньст.182 СК України, враховуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей щомісяця підлягають задоволенню, що відповідатиме принципам розумності та справедливості.
Враховуючи встановлені судом обставини, виходячи з того, що обов'язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, суд вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на дітей в розмірі 10000,00 грн., а саме по 5000,00 грн. на кожну дитину, щомісячно але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Цей розмір аліментів, на переконання суду, є достатньо вищим від встановленого мінімуму, на певному рівні забезпечить гармонійний розвиток дітей, виконання відповідачем гарантованого державою батьківського обов'язку і відповідає закріпленим у ч.9 ст.7 СК України засадами справедливості, добросовісності та розумності.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 10000,00 грн., тобто по 5000,00 грн. на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 22 травня 2025 року, та до досягнення дітьми, повнолітнього віку.
Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до вимог ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
До особливих обставин законодавець відносяться випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Оскільки позивачка не заявляла позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини, то суд розглядає справу в межах позовних вимог.
Отже позивачка має право звернутися до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини у зв'язку з його хворобою.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років, то суд прийшов до висновку, що дані вимоги підлягають задоволенню.
Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст.ст. 75, 84 СК України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).
Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно зі ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Верховний Суд в постанові по справі № 750/9224/16-ц від 13 червня 2018 року визначив, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Отже, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Cпільна дитина сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягла трирічного віку, проживає разом з матір'ю, позивачкою у справі та перебуває на її утриманні.
При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу дружині, оскільки працює та займається підприємницькою діяльністю.
Доводи відповідача про те, що позивачка працює, як на підставу відмови у позові суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Крім того, відповідач не надав доказів, що рівень його доходу не дає змоги сплачувати аліменти на утримання дружини.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини та стягнути аліменти з відповідача на користь позивачки на її утримання в розмірі 3000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною трьох років.
За змістом ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Оскільки, позивачка у справах про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, то оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн., слід стягнути з відповідача на користь держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 184 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 273, 275, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 10 квітня 2000 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: с. Щербанка, Роздільнянського району, Одеської області, аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 22 травня 2025 року, та до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 10 квітня 2000 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: с. Щербанка, Роздільнянського району, Одеської області, аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 22 травня 2025 року, та до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 10 квітня 2000 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: с. Щербанка, Роздільнянського району, Одеської області, аліменти на її утримання в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 10 квітня 2000 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07 липня 2025 року.
Суддя: О.М. Сегеда