Справа № 947/23437/25
Провадження № 1-кс/947/9472/25
27.06.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025164690000024 від 07.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
І. ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН ДАНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025164690000024, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена особа вимагає неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
За підозрою у вчинені вищезазначеного кримінального правопорушення 23.06.2025 затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після затримання ОСОБА_6 , 23.06.2025 за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , проведено невідкладний обшук у ході якого виявлено та вилучено:
- грошові кошти в сумі 17 800 доларів США купюрами по 100 доларів;
- банківська картка «Приватбанк» № НОМЕР_1 ;
- банківська картка «UBB» № НОМЕР_2 ;
- банківська картка «Райффайзен банк» № НОМЕР_3 ;
- банківська картка «Райффайзен банк» № НОМЕР_4 ;
- банківська картка «NEO банк» № НОМЕР_5 ;
- банківська картка «Полтава-Банк» № НОМЕР_6 ;
- банківська картка «Полтава-Банк» № НОМЕР_7 .
Постановою слідчого від 23.06.2025 вилучене визнано речовими доками по даному кримінальному провадженню.
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОДАНОГО КЛОПОТАННЯ:
Сторона обвинувачення зазначає, що виявлене під час вищевказаного обшуку майно є доказом злочину.
З урахуванням чого, сторона обвинувачення просить дане клопотання задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ:
Прокурор на адресу суду скерував заяву про розгляд клопотання за її відсутності, зазначивши, що клопотання підтримує у повному обсязі.
ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 також звернулися із заявою про розгляд клопотання за їх відсутності.
IV. ВИСНОВКИ СЛІДЧОГО СУДДІ:
Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, враховуючи заяви сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних зроблених висновків, а також звертає увагу на наступні правові підстави для прийнятого рішення.
(1). Нормативно-правова основа при вирішенні даного клопотання:
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ст. 98 КПК України).
(2). Правова підстава та мета арешту майна:
Слідчий суддя враховує, що досудове розслідування в рамках такого кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, в рамках означеного кримінального провадження 24.06.2025 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Слідчий суддя враховує доводи слідчого у клопотанні та приходить до переконання з приводу того, що вилучені за місцем проживання підозрюваного грошові кошти можуть бути отримані внаслідок ймовірного вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Слідчий суддя також зазначає, що саме означені грошові кошти можуть бути предметом даного кримінального правопорушення, а саме неправомірною вигодою.
Крім того, слідчий суддя приходить до переконання, що вилучені банківські картки можуть містити інформацію щодо руху коштів, які могли бути отримані ОСОБА_5 кримінально-протиправним шляхом.
У зв'язку з чим, таке майно відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 23.06.2025, а отже, вилучене майно потребує збереження, в цілях його подальшого дослідження.
Крім того, відносно вилученого майна слідчий суддя приходить до переконання, що вочевидь наразі існує необхідність в його додатковому дослідженні. Результати проведення такого дослідження можуть стати підставою для прийняття відповідних процесуальних рішень у кримінальному провадженні, оскільки можуть підтвердити або спростувати робочу наразі версію сторони обвинувачення.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя зазначає, що підставою для арешту майна є відповідність вилученого майна до категорії речових доказів (абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України), при цьому метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України).
(3). Завдання, необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України:
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відтак, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту на вилучене майно, з встановленням заборони розпорядження та користування такого майна, з огляду на встановлені вище ризики.
(4). Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження:
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Додатково, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Таким чином на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 - задовольнити.
Накласти арешт із забороною розпорядження та користування на майно, вилучене 23.06.2025 у ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- грошові кошти в сумі 17 800 доларів США купюрами по 100 доларів;
- банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_1 ;
- банківську картку «UBB» № НОМЕР_2 ;
- банківську картку «Райффайзен банк» № НОМЕР_3 ;
- банківську картку «Райффайзен банк» № НОМЕР_4 ;
- банківську картку «NEO банк» № НОМЕР_5 ;
- банківську картку «Полтава-Банк» № НОМЕР_6 ;
- банківську картку «Полтава-Банк» № НОМЕР_7 .
Виконання ухвали про арешт майна покласти на старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1