01.07.2025
Справа № 497/1517/25
Провадження № 1-кс/497/520/25
про розгляд скарги на дії слідчого
01.07.2025 року суддя Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 головуючого - слідчого судді ОСОБА_2 ,
секретар судового засідання ОСОБА_3 ,
за участю: представника гр. ОСОБА_4 - заявника адвоката ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
слідчої СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 , який, у свою чергу, - діє в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - про визнання незаконними дії слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яка здійснює досудове розслідування в межах кримінального провадження №12025162270000400 від 25.06.2025 року,
01.07.2025 року до Болградського районного суду Одеської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4 якими заявник просить визнати незаконними дії слідчої СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , яка здійснює досудове розслідування в межах кримінального провадження №12025162270000400 від 25.06.2025р., посилаючись на те, що це кримінальне провадження розпочате за заявою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - колишньої дружини ОСОБА_4 , який, з її слів, здійснює розпусні дії відносно їх спільної малолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог заяви, адвокат стверджує, що слідча вчиняє дії, які не передбачені КПК України і не мають правових підстав, зокрема, самостійно, без відповідного рішення суду або погодження з прокурором, звернулася до органу опіки та піклування з ініціативою здійснити перевірку соціально-побутових умов проживання батьків дитини, а також, цим же листом, - просить ініціювати тимчасове відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і без передбаченої законом процедури, що підтверджується її листом до служби у справах дітей Болградської міської ради Одеської області №76237-2025 від 26.06.2025р., копія якого додане до скарги, - чим створюється реальна загроза втрати батьківських стосунків з дитиною до завершення досудового розслідування, адже слідчий виходить за межі повноважень та діє одноосібно щодо особистого складу сім'ї, - фактично стає учасником спору не кримінального, а цивільно-сімейного характеру, що неприпустимо в межах кримінального процесу. Таким чином, дії слідчого суперечать ст.40 КПК України, згідно з якими повноваження слідчого обмежуються межами конкретного кримінального провадження, а також - принципу законності (ст.9 КПК України). На думку заявника, такі дії не передбачені ані ст.36, ані ст.40 КПК України і є втручанням у приватне та сімейне життя, суперечать принципу законності досудового розслідування, порушують права особи на захист від незаконного втручання в її приватне життя та діяльність, гарантованого Конституцією України (ст.32) та Європейською конвенцією з прав людини (ст.8), тобто, виходять за межі повноважень слідчого, визначених Кримінальним процесуальним кодексом, до того ж слідча не є суб'єктом, уповноваженим вирішувати питання про участь у вихованні дитини або доцільність проживання дитини з тим чи іншим з батьків, але фактично ініціює дії, які можуть призвести до незаконного втручання у здійснення батьком дитини своїх прав, гарантованих статтями 141 і 150 Сімейного кодексу України - створюючи небезпечний прецедент адміністративного тиску в обхід судової процедури. Також заявник - адвокат ОСОБА_5 посилається на судову практику: на Постанову Апеляційного суду Харківської області (справа №?641/6983/17) та на Ухвалу Одеського апеляційного суду (справа №?520/2121/18) від 24.04.2019 року я5кі стосуються визнання дій слідчого неправомірними.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримав вимоги заяви, уточнивши, що просить визнати неправомірними дії слідчої СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 стосовно її звернення до органу опіки і піклування з ініціюванням питання про відібрання дитини, та пояснив, що слідча здійснює розслідування у двох кримінальних провадженнях про вчинення розпусних дій стосовно малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - спільної дитини його клієнта ОСОБА_4 та колишньої дружини клієнта - ОСОБА_9 , а саме: провадження-1 від 05.05.2025р. за №12025162270000295 - за ст.153ч.4 КК України - яке було розпочате за заявою батька дитини - ОСОБА_4 про вчинення розпусних дій щодо дитини з боку співмешканця матері дитини - ОСОБА_9 , та провадження-2 від 25.06.2025р. за №12025162270000400 - за аналогічною статтею ст.153ч.4 КК України - за заявою матері дитини - ОСОБА_9 про вчинення розпусних дій стосовно цієї ж дитини з боку невстановлених осіб, які є знайомими батька дитини - ОСОБА_4 . Але, на переконання його, заявника, та його клієнта - слідча не є неупередженою, оскільки діє ані в інтересах дитини, ані в інтересах істини - діє лише безпідставно в інтересах ОСОБА_9 - матері дитини, оскільки за зверненням слідчої до органу опіки, яким вона прямо ініціює питання про відібрання дитини, - до його, заявника, клієнта - до ОСОБА_11 , з яким наразі проживає дочка Єва - приїжджали неодноразово група осіб з органу опіки та піклування разом з працівниками поліції - начебто, для здійснення огляду житлово-побутових умов дитини і батька, а насправді, на його глибоке переконання - збираються матеріали для відібрання дитини, оскільки йому, заявнику, достеменно відомо, що органом опіки здійснюються запити про рідних і знайомих та про будинки сімейного типу та інтернати з метою з'ясування місця для тимчасового влаштування дитини, хоча дитині з батьком добре - він про неї належним чином піклується і створює достатні умови для її розвитку і проживання. Тобто, слідча діє не в інтересах дитини і заявника - з розслідування кримінального правопорушення, вчиненого проти дитини, а, незважаючи на відсутність обґрунтованих підстав для підозри самого заявника - розпочала кримінальне провадження проти нього самого - що є безпідставним втручанням у приватне життя дитини і батька і є дією, що суперечить інтересам дитини, пославшись на існування судового рішення за заявою ОСОБА_4 про відвід слідчому, яким, хоча і не задоволено відвід слідчої ОСОБА_7 від розслідування кримінального провадження, але встановлено багато обставин кримінального провадження-1 - від 05.05.2025 за заявою ОСОБА_4 , зокрема, що слідча 25.06.25 внесла відомості до ЄРДР та розпочала кримінальне провадження-2 - вже за заявою ОСОБА_9 - о є помстою, оскільки відсутні будь-які докази на підтвердження її заяви, але слідча чомусь упереджено дії на її боці. Крім того, адвокат послався на матеріали справи про відвід цього ж слідчого від розслідування кримінального провадження-1 від 05.05.2025р. за №12025162270000295 - за ст.153ч.4 КК України - яке було розпочате за заявою батька дитини - ОСОБА_4 - де, в ході судового розгляду, судом встановлено, відсутність будь-яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_4 , оскільки були прослухані аудіозаписи, надані ОСОБА_9 і аудіо-та відеоматеріали, надані ОСОБА_4 та процитував деякі висновки суду з ухвали про відмову у задоволенні заяви про відвід, вважаючи, що судом встановлено відсутність в діях ОСОБА_4 будь-яких протиправних дій відносно дитини.
Слідча ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вимоги заяви є необґрунтованими, оскільки нею в межах кримінального провадження №12025162270000295 від 05.05.2025р. за заявою ОСОБА_4 - вже здійснено чимало слідчих дій, але, оскільки існує два кримінальних провадження за заявами обох батьків дитини про вчинення протиправних дій стосовно дитини з боку обох її батьків - вона, як слідчий, була зобов'язана з метою охорони інтересів дитини вжити заходи щодо убезпечення дитини на підставі Конвенції про права дитини - сповістити орган опіки і піклування про існування таких обставин - адже очевидно, що дитина опинилася у скрутній життєвій ситуації де її батьки з'ясовують між собою стосунки, та, можливо, дійсно проти дитини вчинялися протиправні дії - для того й існує розслідування, на період якого для дитини було б краще поміщення її тимчасово в інше місце для проживання. Крім того, вона не згодна, що вона ініціювала питання про відібрання дитини, бо вирішення цього питання не є її компетенцією - лише компетенцією органу опіки та піклування та прокурора - що нею і було зазначено в її цьому спірному зверненні - для цього вона й здійснила на адресу органу опіки таке повідомлення, переважно переслідуючи мету з'ясування житлово-побутових умов дитини, маючи на увазі саме отримання відомостей про умови проживання дитини і відсутність небезпеки в її оточенні - що, власне, і зобов'язаний був перевірити орган опіки, який лише сам, окрім прокурора, має вирішувати питання про необхідність відібрання дитини.
Прокурор, також заперечуючи проти задоволення скарги, пояснила, що на її переконання, слідча ОСОБА_7 діяла в межах чинного кримінально-процесуального Закону, а саме, - на підставі ст.93 КПК України - лише збирала докази - цим листом-запитом просила орган опіки і піклування обстежити житлово-побутові умови дитини для з'ясування життєвих обставин, в яких опинилася дитина, та обґрунтовано повідомила орган опіки та піклування про реальні факти - про здійснення розслідування двох кримінальних проваджень за заявами обох батьків дитини Єви, 2019р.н. - щодо вчинення кримінальних дій стосовно неї. Тому, саме для з'ясування питання - чи є ця дитина в безпеці - слідча лише повідомила орган опіки та піклування про наявність такої процедури як відібрання дитини в інтересах самої дитини до закінчення досудового розслідування, а не ініціювала таке питання.
Вислухавши заявника - адвоката ОСОБА_5 , прокурора та слідчу ОСОБА_7 , розглянувши доводи заяви адвоката та дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.
Стаття 55 Конституції України встановлює, що кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоуправління, громадських об'єднань та посадових осіб. Одним з загальних засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльність. А, відповідно до ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, - у порядку, що передбачений чинним КПК України, зокрема, - главою 26, - якою передбачений порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, що передбачені ч.1 статті 303 КПК України можуть бути оскаржені, та регламентовано, які саме рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження, а саме, - п.6 цієї статті зазначено, що можуть бути оскаржені особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; а ст.304 КПК України визначено строки оскарження, а саме: «скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом 10-ти днів з моменту ухвалення рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії».
Оскільки заявник - адвокат ОСОБА_5 вважає, що його підзахисний ОСОБА_4 є особою, щодо якої можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені Законом, а саме - відібрання дитини, то вищевказана скарга, що подана в межах 10-тиденног строку - підлягає розгляду слідчим суддею.
Положеннями ст.2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Так, дійсно, представник заявника - адвокат ОСОБА_5 обґрунтовано зазначає, що у провадженні цього ж слідчого судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_2 перебувала справа №497/1487/25 (провадження №1-кс/497/516/25) за заявою його, адвоката ОСОБА_5 в інтересах його довірителя ОСОБА_4 , який, як стверджує заявник, - діє в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - про відвід слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 від здійснення нею досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025162270000295 від 05.05.2025р., у задоволенні вимог заяви про відвід ухвалою суду було відмовлено, і дійсно в ході судового засідання під час розгляду питання щодо відводу слідчої, судом досліджувалися аудіо-та відеоматеріали, надані як батьком дитини суду, так і матір'ю дитини слідчому ОСОБА_7 - що послужили підставою для розслідування кримінального провадження №12025162270000400 від 25.06.2025 року за заявою ОСОБА_9 - матері дитини; з цих аудіо та відеоматеріалів дійсно вбачається, з врахуванням заяв обох батьків дитини до правоохоронних органів за якими відомості внесені до ЄРДР і розпочато два досудових розслідування, - вбачається, що між батьками дитини існують неприязні стосунки і вони один одного обвинувачують у допущених відносно їхньої спільної малолітньої дитини розпусних дій і ці факти потребували розслідування, але за результатами здійснених слідчих дій слідчим було встановлено, що проникнення до тіла дитини не було, тілесні ушкодження дитини, як наразі проживає з батьком - відсутні, відсутні конкретні факти і докази вчинення батьком будь-яких дій, що шкодять дитині, навіть поганої характеристики на нього немає, а тому не вбачається, що будь-що загрожувало життю і здоров'ю дитини.
Крім того, в ході розгляду судом цієї скарги, судом встановлено, що органом опіки та піклування розглянуте питання про місце проживання дитини - в результаті чого рішенням ВК Болградської міської ради від 17.06.2025р. затверджено проект висновку органу опіки та піклування про недоцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір'ю - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте, щодо доцільності проживання дитини з батьком - висновок органу опіки відсутній.
Так, висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з батьком є важливим документом у справах, пов'язаних з визначенням місця проживання дитини, особливо у випадках, коли батьки проживають окремо. Цей висновок ґрунтується на обстеженні умов проживання дитини та батьків, а також на інших зібраних доказах і надається суду для врахування при ухваленні рішення. Орган опіки та піклування - це, як правило, Служба у справах дітей, - проводить обстеження умов проживання дитини та батьків, а також збирає інші докази (наприклад, медичні документи, характеристики з навчальних закладів). На підставі цих даних орган опіки та піклування складає письмовий висновок про те, з ким, на їхню думку, дитині буде краще проживати, враховуючи інтереси дитини, при цьому орган опіки та піклування, як і орган досудового розслідування, зокрема, слідчий. - не мають права вийти за межі своїх повноважень і протиправно втручатися у права батьків та дитини, а саме, - без відповідного судового рішення не можуть вчинятися процесуальні дії та процедури опіки/піклування не можуть вчинятися. Оскільки орган опіки не має право здійснювати відібрання без судового рішення - тим паче за ініціативою слідчого, що не належить до його компетенції.
Заявник стверджує у скарзі, що частиною 3 ст.19 СК України регламентовано, що звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. В разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. Опікунська рада не є органом опіки і піклування, повноваження опікунської ради визначені дорадчою функцією, а рішення опікунської ради як колегіального консультативно-дорадчого органу, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії та має не обов'язковий характер. Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті ухвалення рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів у сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір, а є лише доказом, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Орган опіки - це не процесуальний суб'єкт у кримінальному процесі. Втручання в сферу сімейних прав без жодного належного рішення або процесуальної дії - є перевищенням повноважень посадової особи, що само по собі підлягає юридичній оцінці та оскарженню у слідчого судді.
Дійсно, чинним законодавством, як правильно пояснила прокурор, а саме - ст.93 КПК регламентовано, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
А, ст.40 КПК України регламентує діяльність саме слідчого органу досудового розслідування, згідно якої: « 1. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. 2. Слідчий уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; 6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; 9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. 3. У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні. 4. Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність. 5. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого».
З вищевикладеного, таким чином, вбачається, що заявник оскаржує рішення і дію слідчої ОСОБА_7 щодо направлення до служби у справах дітей Болградської міської ради Одеської області листа (повідомлення, звернення) за №76237-2025 від 26.06.2025р. - яким дослівно: «Зважаючи на вищевикладене у зв'язку з тим, що є факти, які є небезпечними для життя, здоров'я і морального виховання малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прошу ініціювати перевірку соціально-побутових умов проживання обох батьків за фактичним їх проживанням та відібрання дитини без позбавлення батьківських прав до завершення досудового розслідування та встановлення істини», стверджуючи, що слідчим, таким чином, ініційовано питання про відібрання дитини, і з цією думкою важко не погодитися.
Тобто, слідчий просить ініціювати відібрання дитини, а не вирішити питання про необхідність відібрання дитини, а заявник стверджує, що органом опіки сприйнято це як вказівку прямої дії щодо необхідності відібрання дитини, пояснивши, що в нього немає прямих доказів, але до такого висновку він прийшов у зв'язку з поведінкою працівників органу опіки, які вже тричі організували засідання опікунської ради, і з їх запитань та запитів вбачається, що її працівники у терміновому порядку вирішують вже питання процедури про відібрання Єви в батька - підшукують місце, куди дитину можна буде влаштувати. Але ці всі обставини, по-перше, порушують чи можуть у найкоротший час призвести до порушення права дитини проживати з люблячим батьком, який піклується про неї, а, по-друге, - вбачається, що слідчий вийшла за межі своїх повноважень, звернувшись до органу опіки з прямим проханням ініціювати питання про відібрання дитини, при чому, - не маючи доказів існування фактів небезпеки для життя, здоров'я і морального виховання дитини - лише зазначивши, що вони десь є.
Суду дійсно слідчим не надано достатніх доказів існування обставин для негайного відібрання дитини, адже не вбачається доказів існування конкретних фактів, що загрожують життю і здоров'ю дитини; питання щодо морального виховання не є таким, що вирішується негайно правоохоронними органами саме шляхом негайного відібрання дитини і залишається під питанням, яке дійсно підлягає розгляду як органом опіки та піклування, так і органом розслідування в межах вже існуючих двох вищевказаних кримінальних проваджень.
Крім того, судом встановлено, що питання відібрання дитини вирішується у судовому порядку.
Це складний процес, який вимагає доказування обґрунтованості такого рішення, особливо, якщо мова йде про дитину та її права. Звернення до суду для відібрання дитини можливе у випадках, коли залишення дитини з батьками становить загрозу для її життя, здоров'я або морального виховання. Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Основною підставою для відібрання дитини є доведені факти, що залишення дитини з батьками несе загрозу для її життя, здоров'я або морального виховання.
У виняткових випадках, якщо існує безпосередня загроза для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право ухвалити рішення про негайне відібрання дитини, і це регламентовано ст.170 СК України - про що зазначила сама слідча у своєму листі-зверненні, а саме, - ця стаття регламентує, що «Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини 1 ст.164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини в них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. В такому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) в разі здійснення такого супроводу. 2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. В цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. 3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. 4. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину. 5. Положення частин першої - третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.
Таким чином, слідча, достеменно знаючи про встановлений порядок вчинення слідчих дій у межах кримінального провадження, визначений КПК України, свідомо проігнорувала вимоги закону та вчинила дії поза межами кримінального провадження, а саме - направила листа до органу опіки та піклування з рекомендацією ініціювати, окрім перевірки умов проживання дитини - також потенційно - її відібрання, склавши текст так, що її повідомлення має рекомендаційно-наполегливий характер.
Заявник стверджує, що слідча, не звернулася з клопотанням до слідчого судді або прокурора з повідомленням про можливу наявність підстави для відібрання дитини, не отримувала відповідної ухвали, не проводила допитів для з'ясування реальності таких підстав, а, замість цього, лише на підставі заяв матері та батька дитини один на одного, не з'ясувавши питання щодо наявності доказів щодо реальної загрози життю і здоров'я дитині, - вдалася до адміністративного впливу через органи влади, що прямо суперечить положенням КПК України та виходить за межі її процесуальної компетенції, чим важко не погодитися, адже у судовому засіданні слідча дійсно, як на підставу свого звернення до органу опіки і піклування про вирішення питання щодо ініціації відібрання дитини, не зазначила жодного конкретного факту як в її повідомленні-зверненні до органу опіки, так і не надала доказів існування цих фактів суду.
Заявник стверджує, що така поведінка вказує на навмисне і грубе порушення принципу законності (ст.9 КПКУ), перевищення службових повноважень та втручання у приватне життя дитини і її батька без передбачених законом підстав, однак умисність дій слідчого - щодо свавілля - вчинення дій, не регламентованих чинним законодавством - в ході судового засідання не виявлено, а, з пояснень слідчого вбачається, що вона мала на увазі не вказівку на відібрання дитини. а можливу наявність підстави для цього, проте з побудування фрази вбачається саме те, що побачив заявник - подвійний сенс - повідомлення та вказівку органу опіки та піклування до дії - складання акту житлово-побутових умов дитини і її батька і матері, що наразі проживають окремо, та ініціювання питання про відібрання дитини - що органом опіки дійсно може бути взято до уваги як керівництво до дії.
Чинним законодавством регламентовано, що слідчий, як службова особа органу внутрішніх справ […] уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (ст.3ч.1 п.17 КПК України). Під час кримінального провадження […] слідчий […] зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства […] слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити ухвалення законних і неупереджених процесуальних рішень (ст.9 ч.1,ч.2 КПК України).
Відповідно до правової позиції, викладеної в п.п.1.1. Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні зборів суддів ВС України 23.12.2016 року, - визначений ч.1 ст.214 КПК України обов'язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження. Відповідно до ст.40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Кримінальним процесуальним законодавством України передбачено заходи забезпечення безпеки, які можуть застосовуватися до осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні, та до інших осіб, якщо є загроза їхньому життю, здоров'ю, житлу чи майну у зв'язку з їхньою участю у справі. Слідчий має право застосовувати заходи забезпечення безпеки, але у певних випадках рішення ухвалює слідчий суддя. Заходами забезпечення безпеки, які можуть застосовуватися, - є: особиста охорона, охорона житла і майна, сповіщення про небезпеку, надання засобів захисту та інформування про можливу загрозу, використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження, тощо. Такі заходи передбачені п.«є» статті 2 ЗУ № 3782-XII від 23.12.1993 «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та можуть застосовувати слідчий, дізнавач, прокурор у випадках, передбачених законом та стосуються членів сімей та близьких родичів осіб, перелічених у пунктах "а" - "е" цієї статті, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.
Тобто, у даному випадку, слідчий дійсно скористалася своїм правом повідомлення органу опіки про наявність кримінальних проваджень стосовно обох батьків дитини, але, зазначивши у цьому ж повідомленні про наявність підстав для ініціювання відібрання дитини - не вказала цих конкретних підстав і фактів - чим фактично здійснила тиск на орган опіки та піклування з метою ухвалення ним рішення про негайне ініціювання питання про відібрання дитини - що, на думку заявника, могло призвести до порушень прав малолітньої дитини через надмірну обережність, а саме - позбавлення дитини звичного для неї життя і оточення шляхом відібрання її від батьків органом опіки, який міг ухвалити таке рішення упереджено - лише на підставі повідомлення слідчого за відсутності в їх полі зору достатніх фактів на вчинення таких дій.
Таким чином, в ході розгляду вищевказаної скарги судом встановлено, що слідча дійсно (умисно/ чи з необережності (оскільки доказів умисності її дій не вбачається) фактично повідомила органу опіки та піклування про необхідність термінового ініціювання питання про відібрання дитини одночасно з обстеженням житлово-побутових умов проживання дитини і батька у будинку батька дитини та у будинку матері дитини, замість повідомлення органу опіки про реальні факти для можливості цим органом ухвалення власного рішення про ступінь загрози цих фактів для життя і здоров'я дитини.
Про існування конкретних підстав для термінового відібрання дитини - доказів суду не надано ані прокурором, ані слідчим, як і не надано доказів законності такого повідомлення саме у такій формі і за таких обставин, що з'ясовано судом.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга адвоката ОСОБА_5 є обґрунтованою в частині необхідності визнання дій слідчої ОСОБА_7 щодо вимоги в органу опіки та піклування шляхом надіслання листа - про ініціювання цим органом питання про відібрання дитини замість повідомлення конкретних фактів для ухвалення цим органом свого власного неупередженого рішення, оскільки вбачаються перевищення нею повноважень при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.214,220,303ч.1п.6,305,376ч.2 КПК України, слідчий суддя
Задовольнити вимоги скарги адвоката ОСОБА_5 - представника і в інтересах ОСОБА_4 , який, у свою чергу, діє в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - про визнання незаконними дії слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 щодо звернення до органу опіки і піклування з ініціюванням питання про відібрання дитини.
Визнати незаконними дії слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 щодо звернення листом до органу опіки і піклування з ініціюванням питання про відібрання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав до завершення досудового розслідування та встановлення істини в межах кримінального провадження №12025162270000400 від 25.06.2025 року.
Повний текст ухвали виготовлено 02.07.2025р.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_2