Справа № 577/3583/25
Провадження № 3/577/1121/25
"07" липня 2025 р. м. Конотоп
суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Гетьман В.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу державного (нагляду) контролю у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, РНОКПП не надано,-
за ст. 164 ч.1 КУпАП,-
ОСОБА_1 інкримінується, що він 19.06.2025 р. о 10.20 год. в м.Конотопі по вул.Путивльській, 50 на автомобілі “ВАЗ» д.н. НОМЕР_1 надав послуги в перевезенні пасажирів без державної реєстрації, як суб'єкта господарювання, та без отримання відповідної ліцензії на провадження виду господарської діяльності.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгялду справи належним чином повідомлений.
У відповідності до ст. 245 КупАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі ст. 252 КУпАП України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, що регулюються у сфері господарської діяльності.
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у здійсненні господарської діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійснення без ліцензії видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
За змістом ст. 3, 4, 42 ГК України, п.14.1.36. ПК України підприємництво, як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, одними із ознак підприємництва, що відрізняють його від іншої діяльності, є систематичність таких дій та обов'язково мета - одержання прибутку.
Згідно ст.58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку визначеному законом.
Відповідно до ст.128 ГК України громадянин-підприємець зобов'язаний, зокрема, у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності.
При цьому, до матеріалів справи не додано достатніх належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення та його винуватість у вчиненому діянні.
Натомість у протоколі лише зазначено, що ОСОБА_1 провадив господарську діяльність з перевезення пасажирів, для факту існування якої мають бути доведені інші необхідні умови провадження господарської діяльності, визначеніст. 42 ГК України, а саме: систематична діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.
Натомість санкція ч. 1 ст. 164 КУпАП, за якою складений протокол відносно особи, передбачає накладення стягнення у виді штрафу з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, що, у свою чергу, вказує на те, що інкриміноване останньому правопорушення підпадає під визначення поняття «кримінальне обвинувачення».
При цьому матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 грошових коштів за надання пасажирських послуг.
Відповідно до положень ч. 3ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.
Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, вважаю, що матеріалами справи не доведено поза розумним сумнівом наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненого діяння не підтверджені достатніми належними та допустимими доказами.
Зазначене є підставою для закриття провадження у справі у зв'язку з недоведеністю складу інкримінованого особі адміністративного правопорушення, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушення не додано належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, що не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй діянні, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, 283-284 КУпАП,
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В. В. Гетьман