Справа № 490/3254/25
нп 2/490/2667/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
07 липня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Микгазпослуга», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП,
30 квітня 2025 року до Центрального районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Микгазпослуга» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що 07.10.2024 року у м. Миколаєві по вул. Каразіна на перехресті з вул. 2-га Військова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_3 , що керував транспортним засобом «MercedesBenz Actros 1843», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Микгазпослуга», та водія ОСОБА_2 , яка керувала транспортним засобом марки «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва №490/9037/24 від 05 грудня 2024 року визнано винним ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). З метою ремонту пошкодженого авто, ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_4 . Загальна вартість ремонту авто склала - 201476,00 грн, про що було складено відповідний Акт №400 від 23.04.2025 року.
ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перерахувала позивачу в якості виплати страхового відшкодування грошові кошти у розмірі 151426,00 грн, різниця між фактичним розміром шкоди, зазначеним уакті №400 від 23.04.2025 року, і страховою виплатою, яка складає 50050,00 грн.
Крім того, відповідач ОСОБА_3 завдав позивачам моральну шкоди, яку останні оцінюють в розмірі по 10000,00 грн на кажного, оскільки саме з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
30.04.2025 року матеріали справи передано судді.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 02.05.2025 року вищезазначену позовну заяву було залишено без руху.
01.05.2025 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Ганга Д.Г. надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 06.05.2025 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 06.05.2025 року відповідачам був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
28.05.2025 року представник ТОВ «Микгазпослуга» - адвокат Титаренко Ю.О. подав до суду заяву, в якій просив надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи, а також просив справу розглядати у спрощеному провадженні з викликом сторін.
Представник ТОВ «Микгазпослуга» - адвокат Титаренко Ю.О. ознайомився з матеріалами справи 02.06.2025 року, що підтверджується особистим підписом на його заяві від 28.05.2025 року.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.06.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Микгазпослуга» - адвоката Титаренка Ю.О. про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін було відмовлено.
Відповідач ОСОБА_3 повідомлявся судом про відкриття провадження у цивільній справі та про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, шляхом направлення процесуальних документів у справі на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача та шляхом розміщення оголошення про розгляд даної справи на офіційному веб-сайті Судової влади України. Поштові відправлення на ім'я ОСОБА_3 повернулися на адресу суду 26.05.2025 та 07.07.2025 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідачі не скористались своїм процесуальним правом та не направили суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
07 жовтня 2024 року у місті Миколаєві по вулиці Каразіна на перехресті з вулицею 2-га Військова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом «MercedesBenz Actros 1843», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Микгазпослуга» та водія ОСОБА_2 , яка керувала транспортним засобом марки «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
ТОВ «Микгазпослуга» є власником транспортного засобу марки «MercedesBenz Actros 1843», номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
За фактом вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди, відносно відповідача ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №145148 від 07 жовтня 2024 року, згідно з яким водій ОСОБА_3 07 жовтня 2024 року о 15:08 год, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Actros 1843», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в м. Миколаєві по вул. Каразіна, на перехресті з вул. 2-га Військова, не був уважним щодо дорожньої обстановки та особливостей її змін, внаслідок чого не надав переваги у русі й допустив зіткнення із транспортним засобом марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Вказаними діями ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 2.3.б Правил дорожнього руху.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 грудня 2024 року у справі №490/9037/24 визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, а також стягнуто 605,60 грн. судового збору в дохід держави.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10.01.2025 зазначене рішення суду було залишено без змін.
Частинами 4, 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преюдиціальність обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.12.2024 року та постановою Миколаївського апеляційного суду від 10.01.2025 року також встановлено, що винуватець ДТП ОСОБА_3 працює водієм в ТОВ «Микгазпослуга».
Цивільно - правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP-222682366 від 09.08.2024 року укладеним з ТОВ «Микгазпослуга». За Договором страхування страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю - 320000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн, розмір франшизи 3200,00 грн.
Власник ТЗ «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про страхове відшкодування. 08.10.2024 року страховик склав Акт огляду транспортного засобу.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про страхове відшкодування, в межах ліміту відповідальності (160 тис. грн, франшиза 3200 грн), ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 24 січня 2025 року виплатило ОСОБА_1 кошти в сумі 151426,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №ЗР009896 від 24.01.2025 року, яка наявна в матеріалах справи.
З метою ремонту пошкодженого авто, ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_4 . Загальна вартість ремонту авто склала - 201476,00 грн, що підтверджується рахунком №350 від 10.10.2024 року на проведення ремонтних робіт та актом №400 від 23.04.2025 року виконаних робіт та витрат на витратний матеріал.
ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відшкодувала не всю суму завданих збитків, різниця між фактичним розміром шкоди, зазначеним уакті №400 від 23.04.2025 року, і страховою виплатою, складає 50050,00 грн = 201476,00 грн (сума відновлювального ремонту) - 151426,00 грн (виплачена сума страхового відшкодування).
Факт перебування водія ОСОБА_3 у трудових відносинах із ТОВ «Микгазпослуга» у день дорожньо-транспортної пригоди (07 жовтня 2024 року) та безпосереднє виконання ним, як водієм, трудової функції на транспортному засобі «Mercedes-Benz Actros 1843», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Микгазпослуша» підтверджується сукупністю таких доказів: копією відомості обліку вивезення великогабаритних відходів Заводського району за 07.10.2024 року згідно договору від 01.05.2024 №ВТО 6, укладеного між адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради та ТОВ «Микгазпослуга»; копією відомості обліку вивезення великогабаритних відходів lнryльського району за 07.10.2024 року згiдно договору №5 вiд 03 сiчня 2024 року, укладеного між адміністрацією Інгульського району Миколаївської міської ради та ТОВ «Микгазпослуга».
Крім того, як вбачається зі змісту Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 грудня 2024 року у справі №490/9037/24 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав свою провину та погодився із обставинами вчиненого правопорушення, пояснив, що працює водієм сміттєвоза та у зв'язку із великим навантаженням на роботі був дуже стомлений, внаслідок чого, рухаючись по вул. Каразіна, виїхав на перехрестя, не помітив автомобіль "Toyota Camry", який виїжджав також на вказане перехрестя по вул. 2-га Військова праворуч, та мав перевагу у русі, у зв'язку з чим допустив із ним зіткнення.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 та 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"визначається, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Тобто, у розумінні ч. 1 ст. 1172 ЦК України, якщо службовий транспортний засіб потрапить у ДТП з вини водія, внаслідок чого буде ушкоджене майно чи здоров'я інших осіб, то відповідальність за шкоду завдану водієм під час виконання ним трудових обов'язків нестиме роботодавець.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-108цс13 підтриманою у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі N 373/1773/18-ц (провадження №61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі №501/2298/16-ц (провадження №61-31268св18), від 05 вересня 2018 року у справі №534/872/16-ц (провадженнях 61-11969св18).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
З вищенаведеного вбачається, що оскільки винуватець ДТП ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Микгазпослуга» та в силу трудового договору виконував службові обов'язки під час настання дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування завданої шкоди слід покласти на ТОВ «Микгазпослуга».
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Микгазпослуга» на користь позивачів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошових коштів у розмірі 53250,00 грн, які складаються з: різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 50050,00 грн та франшизи у розмірі 3200,00 грн.
Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Згідно з частиною третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними.
З наведеної правової позиції слідує, що сам факт пошкодження майна позивача внаслідок ДТП (належного йому автомобіля) вже є достатньою підставою для висновку про заподіяння йому моральної шкоди, позаяк пошкодження такого власного майна, на думку Верховного Суду, є обставиною, що безумовно свідчить про наявність негативного впливу на моральний стан позивача та спричинення душевних страждань.
Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц (провадження №14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Крім того, виходячи з вищенаведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-108цс13. підтриманою у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №373/1773/18-ц (провадження №61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі №501/2298/16-ц (провадження №61-31268св18), від 05 вересня 2018 року у справі №534/872/16-ц (провадженнях 61-11969св18).
В обґрунтування позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в позові позивачі зазначають, що оцінюють завдану моральну шкоду в розмірі по 10000,00 грн на кожного, оскільки ДТП стало результатом винних дій водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Actros 1843», номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «МИКГАЗПОСЛУГА», із яким винуватець перебував у трудових правовідносинах, внаслілок чого був пошкоджений автомобіль «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .
Також в позовній заяві наведено в чому саме полягає моральна шкода позивачів:
ОСОБА_1 , як власник пошкодженого у результаті ДТП автомобіля «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 зазнав істотних моральних страждань. Хоча він не керував транспортним засобом безпосередньо під час ДТП, однак поніс суттєві моральні втрати як власник майна, а також як особа, на яку було покладено обов'язок усунення наслідків ДТП і подальший ремонт пошкодженого авто. ОСОБА_1 зазнав сильного стресу, оскільки переживав за життя та здоров'я своєї дружини ОСОБА_2 , яка в той момент керувала авто та чудом залишилась неушкодженої після зіткнення зі сміттєвозом. ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ і у день ДТП він виконував завдання по захисту батьківщини на сході України. Звістка про ДТП в яку потрапила його дружина причинила йому сильний психологічний шок, в додаток і до того не легкого становища в якому він з побратимами знаходився на фронті. Декілька днів він не міг спати. Всі його думки були дома біля його родини. Він дуже був зтурбований за фізичний та психологічний стан своєї дружини ОСОБА_2 , що також сказалось на його стані. Це також негативно впливало на його настрій та виконання ним своїх посадових обов'язків;
ОСОБА_2 , яка в момент ДТП керувала автомобілем свого чоловіка - «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 , унаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазнала істотних моральних страждань. ДТП із сміттєвозом (великогабаритною технікою) була для неї неочікуваною та шокуючою подією, що поставила під загрозу її життя і здоров'я. Факт, що вона фізично не зазнала ушкоджень, не виключає глибокого психоемоційного потрясіння за наслідками ДТП, яке вона відчула на собі. Страх за власне життя, переляк, відчуття безпорадності, шок від самої аварійної ситуації - усе це негативно вплинуло на психоемоційний стан ОСОБА_2 . Перші дні після ДТП вона не могла нормально спати, їсти, вести звичний спосіб життя, оскільки мала сильний психологічний стрес від пережитого. Тривале очікування завершення ремонту автомобіля після ДТП, неможливість користування транспортом у щоденному житті (робочі поїздки, ведення побуту, сімейні справи) створювали у ОСОБА_2 стрес, моральне виснаження, відчуття соціального обмеження.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування такої шкоди, оскільки вони є обґрунтованими, однак визначаючи розмір моральної шкоди судом враховано моральний стан позивачів, які в результаті пошкодження власного майна внаслідок ДТП отримали нервовий стрес, що призвело до душевних страждань, керуючись принципом справедливості, виваженості, розумності, суд приходить до висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Actros 1843», номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «МИКГАЗПОСЛУГА», із яким винуватець перебував у трудових правовідносинах, що встановлено постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.12.2024 року, позивачі дійсно зазнали моральних страждань, в якості компенсації якої, суд з урахуванням всіх обставни спарв вважає необхідним стягнути на користь позивача ОСОБА_1 2500,00 грн, як власнику пошкодженого транспортного засобу та у розмірі 5000,00 грн на користь ОСОБА_2 , яка безпосередньо керувала транспортним засобом в момент ДТП, такі суми, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача ТОВ «Микгазпослуга». Суд вважає, що компенсація моральної шкоди у вищенаведеному розмірі відповідатиме принципу розумності і справедливості, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Розподіляючи судові витрати, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, та вважає необхідним стягнути з ТОВ «Микгазпослуга» на користь позивачів судовий збір сплата якого підтверджується: квитанцією №1726-4211-6350-5789 від 29.04.2025 року, квитанцією №6198-6715-8809-5309 від 29.04.2025 року, квитанцією №Т53Z-YATQ-LRDE від 02.05.2025 року, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 891,57 грн та на користь позивачки ОСОБА_2 у розмірі 484,48 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Микгазпослуга» (код ЄДРПОУ: 39743311, адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Обсерваторна, буд. 2, кв. 9) про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Микгазпослуга» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошові кошти у розмірі 53250 (п'ятдесят три тисячі двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок, які складаються з: різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 50050,00 грн та франшизи у розмірі 3200,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Микгазпослуга» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятосот) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Микгазпослуга» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
В іншій частині позову, відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Микгазпослуга» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 891 (вісімсот дев'яносто одна) гривня 57 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Микгазпослуга» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 коп.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін