Справа № 490/2614/23
нп 2/490/143/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
07 липня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Шведюк Д.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустріним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, в якому вона з урахування зави про зміну предмета позов просить:
встановити факт спільного проживання позивача та відповідача як чоловіка та жінки без шлюбу у період з листопада 2012 року до 29 квітня 2015 року;
визнати спільним майном подружжя двокімнатну квартиру загальною площею 44,5 кв.м., житловою 26,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;
виділити у власність ОСОБА_3 та припинити право спільної сумісної власності подружжя таке майно: двокімнатну квартиру загальною площею 44,5 кв.м., житловою площею 26,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; транспортний засіб марки SKODA модель OCTAVIA, синього кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки RENAUT, модель TRAFIC, чорного кольору, номер кузова, (шасі) НОМЕР_3 , 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 компенсацію вартості двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 у сумі 583 415 грн 50 коп., транспортного засобу марки SKODA модель OCTAVIA, синього кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2017 року випуску у сумі 340 000,00 грн, транспортного засобу марки RENAUT, модель TRAFIC, чорного кольору, номер кузова, (шасі) НОМЕР_3 , 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 у сумі 160 000,00 грн.;
стягнути з відповідача понесені не судові витрати.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Від ОСОБА_3 надійшов зустрічний позов, в якому він просить: визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 транспортний засіб марки SKODA модель OCTAVIA, синього кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки RENAUT, модель TRAFIC, чорного кольору, номер кузова, (шасі) НОМЕР_3 , 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
Від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з огляду на його необґрунтованість.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому вона просить задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Від відповідача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якій він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 у повному обсязі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2023 року прийняти до розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та об'єднано його з первісним позовом у справі №490/2614/23.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2023 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 та вжито заходів забезпечення позову та вирішено: накласти арешт на двокімнатну квартиру загальною площею 44,5 кв.м., житловою 26,9 кв.м., розташованою за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_5 ; накласти арешт на транспортний засіб марки SKODA модель ОСТАVIA, синього кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_5 ; накласти арешт на транспортний засіб марки RENAULT модель TRAFIC, чорного кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_5 . В задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про зустрічне забезпечення позову у справі №490/2614/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю.
Від відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_6 надійшов відзив на позов, в якому вона просить відмовити у задоволенні зустрічного позову з огляду на його необґрунтованість.
У судовому засіданні позивач за первинним позовом ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 первинний позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі. Зустрічний позов просили залишити без задоволення.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 первинний позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні. Зустрічний позов просили задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
ОСОБА_3 та ОСОБА_7 07 липня 2014 року уклали договір щодо купівлі квартири АДРЕСА_2 . Запис про право власності ОСОБА_3 на це майно внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 липня 2014 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 29 квітня 2015 року уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки RENAUT, модель TRAFIC, чорного кольору, номер кузова, (шасі) НОМЕР_3 , 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 починаючи з 11 березня 2020 року власником цього транспортного засобу є ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортний засіб марки SKODA модель OCTAVIA, синього кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , його власником починаючи з 26 березня 2022 року є ОСОБА_3 .
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2023 року (справа № 2614/23) шлюб між, зареєстрований 29 квітня 2015 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №279, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 71 Сімейного кодексу України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно із частиною першою статті 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (частина друга статті 74 Сімейного кодексу України).
Звертаючись до суду із первинним позовом ОСОБА_1 вказує на те, що у період з листопада 2012 року до 29 квітня 2015 року вона та ОСОБА_3 проживали однією сім'є як чоловік та дружина.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 Сімейного кодексу України).
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 76 Сімейного кодексу України).
Частина перша статті 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини другої та третьої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частина четверта статті 77 ЦПК України застерігає, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ЦПК України).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина друга статті 86 ЦПК України).
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 86 ЦПК України).
На підтвердження обставин спільного проживання ОСОБА_1 надала довідку ТОВ «Центральний» від 17 жовтня 2023 року № 137, в якій зазначено, що за адресою АДРЕСА_1 вона проживала з 2012 року, з 07 квітня 2015 року була зареєстрована за цією адресою.
В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_8 про прийом на роботу від 26 листопада 2013 року, де адресою місця проживання вказано АДРЕСА_3 .
В медичній довідці №1 від 06 січня 2014 року, особового листка, особової картки, заяви від 16 червня 2014 року про допуск до участі у конкурсі, згоді на проведення спеціальної перевірки від 15 липня 2014 року, довідки про результати спеціальної перевірки адресою місця проживання ОСОБА_1 вказано АДРЕСА_1 . Також у матеріалах справи наявний акт від 17 жовтня 2023 року про те, що ОСОБА_1 проживала за адресою АДРЕСА_1 з 2012 року, який складено ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Допитай у судовому засіданні ОСОБА_11 , яка є рідною сестрою ОСОБА_1 пояснила, що приблизно з 2012 року у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 почалися стосунки, а з січня 2013 року вони почали проживати разом як чоловік та дружина. Кошти на придбання квартири, де вони проживали були їх спільні. Також у шлюбі вони придбали два автомобіля.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що ОСОБА_15 та ОСОБА_13 зустрічалися, а у 2012 році вперше святкували новий рік у квартирі, де вони проживали потім.
У матеріаліх справи наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , відібрані адвокатом Шуміловою Н.І., з яких слідує, що з листопада 2012 року ОСОБА_15 та ОСОБА_13 проживали разом та вели спільне господарство.
У судовому засіданні переглянуто спільні фотографії ОСОБА_17 та ОСОБА_3 , зроблені у спірній квартирі (ця обставина не заперечувалася сторонами) від 03 та 17 грудня 2012 року.
Також у судовому в засіданні було допитано свідків за клопотанням ОСОБА_18 .
Так, допитаний свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що їй відомо про те, що ОСОБА_13 орендував квартиру АДРЕСА_2 , а томі її придбав у власність.
Свідок ОСОБА_20 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_4 , пояснила, що бачила ОСОБА_21 вже вагітною у 2015 році. Раніше цієї дати вона її не бачила.
Також у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_22 , який зазначав, що ОСОБА_21 пам'ятає з 2013 року. У 2014 році ОСОБА_13 викупив квартиру АДРЕСА_5 , взявши у нього кошти у борг (3500 дол. США), також ОСОБА_13 гарно заробляв. З 2022 року вони не проживали разом. Про серйозні відносини між ОСОБА_23 та ОСОБА_13 до їх одруження він не чув. 3 2022 року вони не проживали остаточно. Надалі свідок зазначив, що частко бував у квартирі, де мешкав ОСОБА_13 , і до 2014 року ОСОБА_21 там не бачив, у цій квартирі проживали на праві оренди інша пара, було видно що він проживав сам.
Оцінивши наявні у справі докази, пояснення свідків суд дійшов всиновку, суд дійшов висновку, що сторони проживали як чоловік та жінка без шлюбу починаючи з 01 грудня 2012 року. це підтверджується наявними у справі письмовими доказами, поясненнями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та фотографіми, наданими ОСОБА_1 . Пояснення свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_22 спростовуються наведеними доказами.
За такого, позовна вимога про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки сторін у справі слід встановити з 01 грудня 2012 року до 08 травня 2023 року. Пояснення свідка ОСОБА_22 про те, що сторони у справі припинили спільне проживання у 2022 році не є достатнім доказом припинення подружніх відносин між сторонами, адже не дають можливості встановити точну дату припинення таких відносин. Також суд бере до уваги, що матеріали справи не містять доказі встановлення режиму окремого проживання подружжя відповідно до статті 119 Сімейного кодексу України.
Отже, квартира АДРЕСА_2 та спірні транспортні засоби є спільно нажитим майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (частина друга статті 70 Сімейного кодексу України).
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (частина третя статті 70 Сімейного кодексу України).
Вирішуючи питання щодо розміру часток подружжя у справі власності на спільне майно, суд виходить із рівності часток подружжя (по за кожним). Доказів на спростування таких висновків суду не надано.
Суд відхиляє доводи позивача за зустрічним позовом про те, що спірні транспортні засоби є його особистою приватною власністю. Суд виходить із того, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що спірні транспортні засоби придбані ОСОБА_3 за особисті кошти суду не надано. У задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом залишення у власності ОСОБА_3 спірного майна з виплатою на користь ОСОБА_1 компенсації вартості частини у справі спільної власності подружжя, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Спірне майно подружжя слід залишити у власності ОСОБА_3 та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості її частки у праві власності на спірне майно.
Відповідно до висновку ТОВ «Генеральне бюро технічного планування України Експерт», вартість спірної квартири АДРЕСА_2 від 29 березня 2003 року становить 1 166 831 грн 00 коп. Відтак на користь ОСОБА_1 слід стягнути з ОСОБА_3 компенсацію вартості частини у праві власності у розмірі 583 415 грн 50 коп.
Згідно із наявними у матеріалах справи висновками Науково-дослідного інституту судових екпертиз від 17 квітня 2023 року №№23-1995, 23-1996 вартість транспортних засобів: марки SKODA модель OCTAVIA, синього кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2017 року випуску становить 465 788 грн 88 коп.; марки RENAUT, модель TRAFIC, чорного кольору - 187 616 грн 00 коп. Відтак, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути компенсацію вартості частини у праві власності на спірні транспортні засоби а саме 93 808 грн 00 коп., та відповідно - 232 894 грн 00 коп.
Доводи ОСОБА_1 про необхідність стягнення на її користь компенсації вартості частини у праві власності у розмірі 340 000 грн 00 коп та 160 000 грн 00 коп. не підтверджується належними та допустими доказами.
Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України з ОСОБА_3 , та користь ОСОБА_1 слід стягнути суму судового збору, сплаченого за подачу позову в частині позовних вимог про поділ майна подружжя у сумі 8213 грн 04 коп.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини, позивачем ОСОБА_1 не було сплачено судових збір (1211 грн 20 коп.). Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення цієї позовної вимог починаючи з 01 грудня 2012 року, з відповідача ОСОБА_3 на користь державного бюджету слід стягнути 1211 грн 20 коп.
Судові витрати понесені ОСОБА_3 , у зв'язку із подачею зустрічного позову слід віднести на його рахунок.
Керуюючись статтями 12, 13, 81, 259-265, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без шлюбу у період з 01 грудня 2012 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 двокімнатну квартиру загальною площею 44,5 кв.м., житловою 26,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .
У порядку поділу майна подружжя залишити у власності ОСОБА_3 двокімнатну квартиру загальною площею 44,5 кв.м., житловою 26,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини у праві власності на двокімнатну квартиру загальною площею 44,5 кв.м., житловою 26,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 у сумі 583 415 грн 50 коп.
У порядку поділу майна подружжя залишити у власності ОСОБА_3 транспортний засіб марки SKODA модель OCTAVIA, синього кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини у праві власності на транспортний засіб марки SKODA модель OCTAVIA, синього кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 232 894 грн 00 коп.
У порядку поділу майна подружжя залишити у власності ОСОБА_3 транспортний засіб марки RENAUT, модель TRAFIC, чорного кольору, номер кузова, (шасі) НОМЕР_3 , 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини у праві власності на транспортний засіб марки RENAUT, модель TRAFIC, чорного кольору, номер кузова, (шасі) НОМЕР_3 , 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 у розмірі 93 808 грн 00 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 про визнання транспортних засобів особистою приватною власністю - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму судового збору, сплаченого за подачу позову до суду у розмірі 8213 грн 04 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави суду судового збору, за подачу позову в частині позовної вимоги про встановлення факту у сумі 1211 грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторони:
Позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_6 , АДРЕСА_6 ;
Відповідач за первинним позовом та позивач за зустріним позовом - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 .
Суддя Л.М. Шолох