Справа № 483/708/25
Провадження № 2/483/499/2025
Іменем України
04 липня 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Рак Л.М.,
за участю секретаря Гречки С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
28 травня 2025 року акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 . Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1001496233301 від 21 грудня 2019 року, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 30050 грн. строком користування протягом 24 місяці, а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повернути кредит в передбачені договором терміни, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % річних та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4,99 %. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором. Однак відповідачка умови договору належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 04 лютого 2025 року утворилася заборгованість по кредитному договору в розмірі 44276 грн. 16 коп., з яких: 21775 грн. 06 коп. - заборгованість за кредитом, 8 грн. 63 коп. - заборгованість за процентами, 22492 грн. 47 коп. - заборгованість за комісією. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Ухвалою від 02 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
17 червня 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Сікорська І.С. надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зокрема, з огляду на те, що позивачем не надано достовірних доказів перерахування відповідачці кредитних коштів. Також представник відповідачки зазначила, що умова договору про нарахування та сплату комісії, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною, про що неодноразово зазначено у ревалентних Постановах Верховного Суду.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача просив розгляд справи проводити за відсутності представника Банку та не заперечував проти винесення заочного рішення у справі, про що ним зазначено в позовній заяві.
Представник відповідачки, у відзиві на позовну заяву, просила розглянути справу без участі відповідачки.
Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд дійшов такого.
Судом встановлено, що 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № 1001496233301 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Відповідно до наданої представником позивача копії заяви № 1001496233301, ОСОБА_1 просила надати споживчий кредит на наступних умовах: кредит на загальні цілі; суму 30050 грн.; строком на 24 місяці; розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 4,99 %; розмір процентної ставки 0,01 % річних; схема повернення кредиту: ануітетна (рівними платежами) (а.с. 13).
Пунктом 2.4.1. Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що договір діє протягом невизначеного строку і може бути розірваний за ініціативою банку або за ініціативою клієнта у випадках закриття всіх карткових рахунків та інших рахунків, відкритих за цим договором, та/ або відмови від усіх послуг банку.
До позову додано паспорт споживчого кредиту від 21 грудня 2019 року, який підписаний ОСОБА_1 (зв. бік а.с. 13).
Так, згідно з паспортом споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) від 21 грудня 2019 року, строк кредитування становить 24 місяці.
Заявою № 1001496233301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 21 грудня 2019року, відповідачка ОСОБА_1 підтвердила власним підписом, що вона надає, крім викладених в ДКБО, наступні підтвердження та запевнення, що підписана заява має новаційний характер і в результаті приєднання до ДКБО, дія Договорів на відкриття та обслуговування карткових рахунків, Договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між нею та банком, припиняються на підставі ст. 604 ЦК України, що вона ознайомлена з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодна, всі умови ДКБО їй зрозумілі та не потребували додаткових тлумачень (а.с. 13).
Платіжною інструкцією № TR.39768083.45062.8810 від 21 грудня 2019 року підтверджується перерахування банком на рахунок позичальниці ОСОБА_1 за договором № 1001496233301 від 21 грудня 2019 року - 30050 грн. (зв. бік а.с. 24).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001496233301 від 21 грудня 2019 року, станом на 04 лютого 2025 року становить 44276 грн. 16 коп., з яких: 21775 грн. 06 коп. - заборгованість за кредитом, 8 грн. 63 коп. - заборгованість за процентами, 22492 грн. 47 коп. - заборгованість за комісією (а.с. 25-26).
Зазначений розрахунок містить достатні та зрозумілі відомості про порядок нарахування заборгованості, дату та суми нарахування процентів та комісії.
Так, зі змісту розрахунків та виписок по рахункам відповідачки ОСОБА_1 вбачається, що остання користувалася наданими кредитними коштами (а.с. 27-28).
АТ «ПУМБ», відповідно до списку № 20250207 ПУМБ 1356_5 згрупованих відправлень, відповідачці рекомендованим листом за адресою її проживання направлялась письмова вимога (повідомлення) вих. № КНО-44.2.2/80 від 04 лютого 2025 року, щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 1001496233301 від 21 грудня 2019 року (а.с. 22-23).
Доказів виконання відповідачкою зобов'язань за кредитним договором станом на час судового розгляду суду не надано.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Заява на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 21 грудня 2019 року № 1001496233301 складена в передбаченій законом письмовій формі, підписана сторонами, містить усі умови, що є істотними для кредитного договору, зокрема про предмет договору (вид, розмір, валюта кредиту), порядок та строк повернення кредиту, ціну (розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом), також погоджено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Таким чином вказана заява складає собою кредитний договір.
Також з матеріалів справи вбачається, що банк виконав умови договору щодо надання відповідачці кредиту, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.39768083.45062.8810 від 21 грудня 2019 року, яка підтверджує перерахування банком на рахунок позичальниці ОСОБА_1 - 30050 грн. (зв. бік а.с. 24) та спростовує доводи представника відповідачки про відсутність доказів перерахування відповідачці кредитних коштів.
Крім того, випискою з особового рахунку (а.с.27-28) підтверджується, що ОСОБА_1 на підставі укладеного із позивачем кредитного договору користувалася кредитними коштами та частково здійснювала погашення заборгованості, проте несвоєчасно.
Таким чином, надана банком виписка за картковим рахунком позичальника підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також розмір заборгованості по кредиту.
Щодо заперечень представника відповідачки про незаконність нарахування Банком за кредитним договором заборгованості з комісії за користування кредитними коштами у розмірі 4,99%, суд зазначає наступне.
Як стверджує представник відповідачки, Закон України «Про споживче кредитування» на день укладання договору відповідачкою не передбачав право кредитодавця на отримання комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а тому умова кредитного договору про сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4,99% від суми кредиту є нікчемною.
Разом з тим, заява про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001496233301 була підписані відповідачкою, що не заперечується сторонами. Кредитні кошти на виконання зазначеного договору ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 заяви отримала на загальні споживчі цілі.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК Українив становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об'ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов'язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з'ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.
Відповідно до ст. 47 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування»(далі -Закон № 1734-VIII).
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» станом на дату укладення кредитного договору (у редакції Закону № 1734-VIII) містить положення про те, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
У статті 1 Закону № 1734-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) наведено визначення термінів, які вживаються в цьому Законі, зокрема: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту (це сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит) та загальних витрат за споживчим кредитом (це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту); споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, що врегулювано в ч. 2 ст. 8 Закону № 1734-VIII.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов'язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов'язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.
До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
Таким чином, Закон № 1734-VIII не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно іззакономнадаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 1734-VIII у договорі про споживчий кредит зазначаються:1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит;6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону № 1734-VIII умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Інформація, що надається кредитодавцем споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зазначена у ч. 3 ст. 9 Закону № 1734-VIII, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ЦК України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності). Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача; 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.
Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до Закону № 1734-VIII, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 1734-VIII.
Стандартизована форма паспорта споживчого кредитування, наведена у Додатку 1 до Закону № 1734-VIII, вона передбачає, зокрема розділ 4 «Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» із зазначенням серед іншого платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладання договору, орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), грн.; окремий розділ про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (пеня, штрафи, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, інші платежі), де зазначаються розмір платежу, база його розрахунку та умови його застосування, а також окремий розділ додаткової інформації (додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов'язкові для отримання кредиту): послуги нотаріуса, послуги оцінювача, послуги страховика, інше, де зазначаються необхідність отримання відповідної послуги, перелік осіб за наявності.
Методика розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит встановлена Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління НБУ від 08 червня 2017 року № 49 (далі - Правила).
Згідно з пунктом 5 Правил (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже, положення Закону № 1734-VIII допускає, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагає, щоб відомості про це були відображені в паспорті споживчого кредитування, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника в письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит, при цьому інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена в такому договорі.
Матеріали справи містять і заяву про приєднання, і паспорт споживчого кредиту, які оформлені до укладення кредитного договору з ОСОБА_1 , у якому в розділі 4 «Інформація щодо реальної річної процентної ставки та реальної орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» та розділі 5 «Порядок повернення кредиту» вказана щомісячна комісія за обслуговування кредиту в розмірі 42,99 % (1499, 50 грн. щомісяця) за обслуговування кредитної заборгованості.
Паспорт споживчого кредитування скріплений підписом відповідачки, яка підтвердила отримання нею всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання нею зобов'язань за таким договором.
Наведена у паспорті споживчого кредитування комісія за обслуговування кредиту в розмірі 4,99 % від суми кредиту, що надається на загальні цілі відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та згідно із Законом № 1734-VIII відноситься до платежів, що є обов'язковими до сплати при поверненні споживчого кредиту.
За такого в кредитних договорах, укладених сторонами, чітко та недвозначно зафіксовано, що позичальник щомісяця сплачує банку комісію за обслуговування кредиту в розмірі 4,99% від суми наданого кредиту.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Таким чином, між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов'язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.
Тобто положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про доведеність банком за допомогою належних доказів обставин, які підтверджують укладення з відповідачем договору-приєднання з погодженням усіх суттєвих умов, які надані позивачем до матеріалів справи, зокрема, процентів та комісії, та умов повернення кредитних коштів, а також наслідків несвоєчасного виконання кредитних зобов'язань.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ст. 629ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, в тому числі в частині права позикодавця на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Разом з тим, при визначенні підстав та порядку нарахування комісії, потрібно керуватися положеннями абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів», якими кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З огляду на зміст приписів ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. Вказаний платіж є платою за послугу банку, вимагати придбання якої забороняла ч. 3ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Тому така умова договору порушує публічний порядок.
Зі змісту заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування, наданого розрахунку і банківської виписки вбачається, що позивачем заявлено вимоги щодо стягнення комісії як щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, яке узгоджено з відповідачкою згідно із встановленими тарифами. Тобто АТ «ПУМБ» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальницею. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, а тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16та висновками Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року, зроблених під час розгляду справи № 666/4957/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року при розгляді справи № 363/1834/17, де визначено, що комісія, яка нараховується банком є послугою з обслуговування кредиту, а тому не підлягає стягненню на користь кредитора при наданні позичальнику коштів на придбання споживчої продукції.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду й у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Пунктом 5 спірного кредитного договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й у графіку щомісячних платежів, який є частиною зазначеного кредитного договору.
За наведених обставин вимога про стягнення 22492 грн. 47 коп. заборгованості за комісією за кредитним договором № 1001496233301 від 21 грудня 2019 року, яка хоча і погоджена з позичальником, проте за законом повинна надаватись безоплатно, а відтак положення пункту 5 кредитного договору, укладеного між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірі, визначеному умовами кредитного договору та у графіку щомісячних платежів, є нікчемним, а тому задоволенню не підлягає.
Отже загальна сума простроченої заборгованості, що підлягає стягненню на користь АТ «ПУМБ» з позичальника, на переконання суду, підлягає зменшенню на суму нарахованої комісії, та повинна складатися з заборгованості за тілом кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1191 грн. 81 коп. (2 422 грн. 40 коп. х 21783 грн. 69 коп./44267 грн. 16 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Цивільний позов акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14282829), в рахунок заборгованості станом на 04 лютого 2025 року за договором № 100149623301 від 21 грудня 2019 року - 21783 (двадцять одну тисячу сімсот вісімдесят три) гривні 69 копійок, з яких: 21775 грн. 06 коп. - заборгованість за кредитом, 8 грн. 63 коп. - заборгованість за процентами, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1191 (одну тисячу сто дев'яносто одну) гривню 81 копійку.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: