Справа № 444/1910/25
Провадження № 2/444/1281/2025
(ЗАОЧНЕ)
07 липня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Зеліско Р. Й.,
секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В
розглянувши у залі суду у місті Жовква Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором . Просить суд:
1) стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
заборгованість за Кредитним
договором № 12.08.2024-100001179 від 12.08.2024 у розмірі 46480 грн, та судові витрати ,з підстав зазначених у позові.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судове засідання відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але в позовній заяві п.4 просить розгляд справи проводити за відсутності позивача. Зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі додатково шляхом оголошення на офіційному вебсайті Судова влада України.
Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав.
Клопотань про відкладення розгляду справи чи будь-яких інших не подано.
У зв'язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутності сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що між Між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 12.08.2024 р. укладено Кредитний договір
(оферти) № 12.08.2024-100001179. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 14000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 12.08.2024, строком на 124 днів.
Відповідно до п. 10.1 Договору, він набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця. Договір діє протягом одного року.
Враховуючи вище викладене, позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, що підтверджується чеком про електронний переказ коштів від 16.05.2023 року.
Відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконує, кредит та проценти не сплачує з моменту отримання коштів, що підтверджується карткою по особовому рахунку відповідача, що видно з копій розрахунку ціни позову та довідки про стан заборгованості за Кредитним договором .
Станом на 13.12.2024 р.,утворилась заборгованість у розмірі 46480 грн., що складається з
заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14000 грн., по процентам в розмірі 21700 грн., комісія 3780 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, урозмірі 7000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр»
Пунктом 3.1.Договору передбачено, що Кредитор зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти. Пунктом 3.2.Договору передбачено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Пунктом 4.1.Договору передбачено, що Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.
Відповідно до п. 6.1. договору передбачено, що використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни:а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною оферти;б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст.15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до норм ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг»: «візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною».
Частиною першою статті 10 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (ч.б ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»),
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно умов Кредитного договору він набирає чинності з дати отримання Кредитором у інформаційній системі кредитора від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитора на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитора.
ОСОБА_1 12.08.2024 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 14000 грн., а отже акцептовано умови Договору. Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 12.08.2024-100001179 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації Позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату звернення з позовом до суду утворилась прострочена заборгованість за Кредитним договором № 12.08.2024-100001179 від 12.08.2024 у розмірі 46480 грн чим порушуються законні права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», які підлягають захисту у судовому порядку.
Із врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення та з відповідача слід стягнути в користь позивача 46480 гривень заборгованості за кредитним договором, а також стягнути 2422,40 грн. витрат по оплаті судового збору.
Керуючись ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 12, ст. 23, ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 131, ст. 141, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 280, 354, 355 ЦПК України, ст. 526, ч. 3 ст. 551, статтями 625, 629, 1054 Цивільного кодексу України, суд,-
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 12.08.2024-100001179 від 12.08.2024 у розмірі 46480 грн.;
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) суму сплаченого Позивачем судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Одночасно роз"яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо Львівському апеляційному суду.
Суддя: Зеліско Р. Й.