Дата документу 07.07.2025
Справа № 334/8377/24
Провадження № 6/334/148/25
07 липня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
за участю секретаря Мохунь М.С.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Пономаренка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Запоріжжі, заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пономаренка Олександра Олександровича про розстрочку виконання рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 29.05.2025 року за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
27 червня 2025 року, через систему «Електронний суд», представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пономаренко Олександр Олександрович, через систему «Електронний суд» подав заяву про розстрочку виконання судового рішення.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2025 року по справі №334/8377/24 задоволено позовну заяву АТ "КБ "Приватбанк": стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.02.2022 року у розмірі 45 000 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Протягом судового провадження відповідач поступово погашав заборгованість, що утворилася. Зокрема, початкова сума позову позивача складала 84512,80 грн., натомість, протягом судового розгляду, дану суму було зменшено до 45000 грн. шляхом щомісячного погашення суми боргу з боку відповідача.
Окрім цього, відповідач є батьком в багатодітній родині, адже на його утриманні перебувають тимчасово, в зв'язку із доглядом за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, дружина - ОСОБА_2 , а також малолітні діти: - ОСОБА_3 , 2019 р.н.; - ОСОБА_4 , 2022 р.н.; - ОСОБА_5 , 2024 р.н. Також відповідач є внутрішньо переміщеною особою, є працевлаштованим на підприємстві ТОВ «ЗЗКМ», та має можливість шляхом щомісячних платежів поступово погасити весь борг, що утворився. Виходячи із матеріального стану відповідача, який не дозволяє йому виконати рішення негайно, перебуванні на його утриманні непрацездатної дружини і трьох малолітніх дітей, вважає за можливе просити суд розстрочити виконання рішення на дванадцять місяців шляхом сплати заборгованості рівними частинами.
У зв'язку з вищевикладеним, представник відповідача просить суд розстрочити виконання рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/8377/24 від 29.05.2025 року за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості строком на 12 (дванадцять) місяців, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача адвокат Пономаренко О.О. в судовому засіданні заяву про розстрочку підтримали, просили задовольнити.
Представник АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про дату та час розгляду справи був повідомлений, шляхом направлення судової повістки про виклик особи в особистий електронний кабінет представника позивача в системі «Електронний суд». Жодних заперечень на заяву представника відповідача про розстрочку, до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 29 травня 2025 року Дніпровським районним судом м. Запоріжжя було винесено рішення у цивільній справі №334/8377/24 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позовну заяву було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.02.2022 року у розмірі 45 000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2025 року набрало законної сили 29.06.2025 року.
З долучених до заяви копії документів дійсно вбачається, що відповідач є батьком в багатодітній родині, на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 , 2019 р.н.; ОСОБА_4 , 2022 р.н.; ОСОБА_5 , 2024 р.н., що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народжень дітей та копією довідки багатодітної сім'ї №250 від 04.10.2024 року.
Крім цього, відповідач ОСОБА_1 з 2022 року є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки №2304-5002394201 від 13.12.2022 року.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 19.03.2025 року, ОСОБА_1 є працевлаштованим на підприємство ТОВ «ЗЗКМ» та за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, було нараховано всього заробітної плати 129573,18 грн.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Обов'язковість виконання судових рішень закріплена також конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та свобод людини і основоположних свобод» від 17 липня 1997 року. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.
Тобто рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються.
За частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Згідно з частиною першою, третьою, четвертою статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до статті 33 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.
Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення усієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Підставою для застосування статті 435 ЦПК України є обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять не можливим.
В той же час, згідно з ч. 5ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 на даний час є багатодітним батьком, отримує заробітну платню з якої здійснює утримання дітей трьох малолітніх дітей , тому знаходиться у такому матеріальному стані, яке не дозволяє йому одночасно сплатити увесь розмір заборгованості, але від виконання рішення суду не ухиляється, має намір його виконувати.
Враховуючи наявність обставини, що істотно ускладнює виконання рішення, та враховуючи той факт, що згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення цього рішення, суд дійшов висновку про задоволення заяви про розстрочення виконання рішення строком на 10 місяців.
Вирішуючи вказане в заяві питання про розстрочку виконання рішення, суд враховує, що заявник не намагається уникнути виконання рішення суду, а навпаки виконати його.
Проаналізувавши всі обставини справи, суд вважає за можливе заяву про розстрочку виконання рішення суду задовольнити.
Керуючись статтями 260, 268, 435 ЦПК України, суд -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пономаренка Олександра Олександровича про розстрочку виконання рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 29.05.2025 року за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Розстрочити виконання рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 29 травня 2025 року у справі № 334/8377/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованості в сумі 45000 гривень, шляхом погашення заборгованості рівними частками строком на 10 місяців, починаючи, встановивши спосіб і порядок виконання рішення суду рівними платежами щомісячно у сумі 4500 гривень, починаючи з дати набрання цієї ухвали законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя: Баруліна Т. Є.