Справа №333/5949/25
Провадження №1-кс/333/2294/25
Іменем України
07 липня 2025 року місто Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника військової частини ОСОБА_3 ,
розглянув скаргу представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на бездіяльність органу досудового розслідування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про кримінальне правопорушення, -
До суду 03.07.2025 надійшла скарга представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі. Скарга мотивована тим, що ВЧ НОМЕР_1 на адресу ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі було направлено повідомлення за №0666/334/1083 від 11.04.2025 за фактом неприбуття до нового місця служби (військової частини НОМЕР_2 ) молодшого сержанта ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України для прийняття рішення щодо внесення відносно вказаного військовослужбовця відомостей до ЄРДР. За результатами розгляду повідомлення військової частини з ТУ ДБР надійшло письмове повідомлення з відмовою у внесенні відомостей до ЄРДР з посиланням на відсутність в діях вказаного військовослужбовця ознак кримінального правопорушення. З таким рішенням військова частина не згодна, оскільки вважають, що в діях молодшого сержанта ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинених в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Просять зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі внести до ЄРДР відомості за їх завою від 11.04.2025.
В судовому засіданні представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 скаргу підтримав, додатково пояснив, що військовослужбовець ОСОБА_4 був переведений з військової частини НОМЕР_3 на службу до військової частини НОМЕР_2 та 31.03.2025 року не прибув на військову службу, а 01.04.2025 року повернувся до військової частини НОМЕР_3 для прийняття правового рішення. Після чого було прийнято рішення продовжувати службу ОСОБА_4 у військовій частині НОМЕР_1 . Станом на 11.04.2025 року ОСОБА_4 продовжує службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Заступник керівника першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в письмовій заяві просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки самовільне залишення частини тривало 1 добу. Кримінальна відповідальність за ст..407 КК України настає за самовільне залишення частини понад 3 доби.
Дослідивши письмові матеріали, заслухавши представника ВЧ НОМЕР_1 , приходжу до висновку, що скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню виходячи з такого.
11.04.2025 року військова частина НОМЕР_1 направили до ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі лист №0666/334/1083 від 11.04.2025 року, в якому повідомили, що направляють матеріали службового розслідування відносно військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_4 , який 31.03.2025 року не прибув до нового місця служби військової частини НОМЕР_2 та 01.04.2025 повернувся до ВЧ НОМЕР_3 для прийняття правового рішення. Разом направили матеріали службового розслідування та інші витяги з наказів.
Як встановлено з рішення командира за результатами службового розслідування на ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення за неприбуття до нового місця служби військової частини НОМЕР_2 . П. 2 цього рішення встановлено, що ОСОБА_4 31.03.2025 не прибув до нового місця служби військової частини НОМЕР_2 та 01.04.2025 повернувся до військової частини НОМЕР_3 .
06.06.2025 року ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі направило відповідь ВЧ НОМЕР_1 , в якій зазначили, що з наданих матеріалів не встановлено об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення. ОСОБА_4 був відсутній у військовій частині нетривалий час (1 доба), самостійно повернувся до місця несення служби (у військову частину НОМЕР_3 ), тому підстави для внесення відомостей до ЄРДР відсутні.
Частина 1 ст. 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Так, відповідно до ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
З вимог ч.1 ст.214 КПК України слідує, що бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до вказаного реєстру впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Положеннями ст.25 КПК України (яка регламентує засаду публічності у кримінальному судочинстві) встановлено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Ця норма пов'язана з ч.5 ст.214 КПК України згідно якої до ЄРДР вноситься, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, може мати місце лише у разі надходження до компетентного суб'єкта заяви, яка містить інформацію про вчинення саме кримінального правопорушення, та невнесення відповідного запису до ЄРДР протягом 24 годин з моменту надходження такої заяви.
Виходячи зі змісту ст.214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Тобто слідчий, прокурор зобов'язані проаналізувати викладені в повідомленні про злочин фактичні обставини діяння та визначити попередньо, під ознаки якого злочину, передбаченого статтею Особливої частини КК України, таке діяння підпадає.
Положення ст.214КПК України перебуває у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відтак, не будь-яка заява є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а лише та заява, яка містить фактичні дані, які підтверджують факт вчинення саме кримінального правопорушення. Всі інші заяви після їх надходження підлягають розгляду згідно із Законом, яким не є Закон про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Так, відповідно до п.4 ч.5 ст.214 КПК до ЄРДР вноситься короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Розглядаючи скаргу на бездіяльність посадових осіб щодо невнесення відомостей до ЄРДР слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, може мати місце лише у разі надходження до компетентного суб'єкта заяви, яка містить інформацію не про будь-яку факт, а про вчинення саме кримінального правопорушення, та невнесення відповідного запису до ЄРДР протягом 24 годин з моменту надходження такої заяви.
В даному випадку зміст заяви ВЧ НОМЕР_1 №0666/334/1083 від 11.04.2025 року не містить даних про наявність ознак злочинів, передбачених ст..ст. 407, 408 КК України.
В цій заяві міститься інформація про те, що ОСОБА_4 31.03.2025 року не прибув до нового місця служби, а 01.04.2025 року повернувся до військової частини. Тобто, дійсно мало місце відсутність ОСОБА_4 на новому місці службу 1 добу.
Відповідальність за ст.. 407 КК України настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби.
Стаття 408 КК України передбачає відповідальність за дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
В заяві ВЧ НОМЕР_1 не наведено обставин, які б свідчили про наявність у ОСОБА_4 мети ухилитись від військової служби.
З акту службового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 31.03.2025 року виїхав до нового місця служби та самостійно прибув 01.04.2025 р., тобто наступного дня, до військової частини для прийняття правового рішення, після чого продовжив службу у військовій частині, в яку його перевели.
Висновки службового розслідування та сама заява ВЧ НОМЕР_1 від 11.04.2025 не містить інформації про ознайомлення ОСОБА_4 з наказом про переведення до нового місця служби, з'ясування причин його неприбуття.
Вважаю, що заява ВЧ НОМЕР_1 від 11.04.2025 не містить достатньо первинних відомостей про ймовірне кримінальне правопорушення, склад якого встановлений КК.
Керуючись ст. 303 КПК України, -
Скаргу представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на бездіяльність органу досудового розслідування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про кримінальне правопорушення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1