Справа № 643/2896/25
Провадження № 2/643/2591/25
07.07.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Пасічника О.М.,
секретаря судового засідання Дохнадзе Т.І., Онди В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,
встановив:
ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 51739,05 грн., витрати на правову допомогу в сумі 9200 грн. та 3028 грн. судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.05.2020 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання кредиту№491025722 відповідно до умов якого AT «АЛЬФА-БАНК» надав позичальнику кредит у сумі 33 899,59 грн. строк кредиту 60 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 39,90%. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. AT «АЛЬФА-БАНК» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмір; 33899,59 грн., в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.09.2021 загальний розмір заборгованості становив 51739,05 грн., яка складалась з тіла кредиту в розмірі 33899,59 грн., заборгованості : по відсоткам за користування кредитом 17 839,46 грн.
20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 22.05.2020 року, що був укладений з відповідачем. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 25.02.2025 року позовну заяву ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання; учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судові засідання призначені на 20.03.2025, 08.05.2025, 05.06.2025, 07.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою: зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , які були повернути органом поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та надіслано ОСОБА_1 в його електронний кабінет.
Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З аналізу пунктів 99, 99-1, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, слідує, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику з відповідною відміткою.
До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що 22.05.2020 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено Угоду про надання кредиту. Тип кредиту - кредит готівкою; Сума кредиту у розмірі 33899,59 грн; процентна ставка 39,90 % річних; тип процентної ставки фіксований; Строк кредиту 60 місяців. Дата повернення кредиту 25.05.2025
Підписанням оферти ОСОБА_1 надав власну згоду банку на передачу до кредитного реєстру Національного банку України інформації у випадках і обсязі, строки та у порядку, передбачених чинним законодавством України, а також підтвердив про своє попереднє ознайомлення у письмовій формі з інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту та з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, сторонами кредитного договору погоджено усі істотні умови договору, зокрема умови кредитування та розмір процентів за користування кредитними коштами.
У зв'язку з неналежним виконанням боргових зобов'язань у ОСОБА_1 перед АТ «Альфа-Банк» виникла заборгованість, яка станом на 20.09.2021 становить 51739,05 гривень, що відповідає розрахунку заборгованості.
20.09.2021 між АТ «Альфа Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №3, відповідно до умов якого АТ «Альфа Банк» передає ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» приймає належні АТ «Альфа Банк» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.
Згідно вимог пункту 2.3. договору факторингу, право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни права вимоги відповідно до п.4.2. договору факторингу, в дату здійснення оплати фактором ціни права вимоги сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників за формою встановленою в додатку №2 до цього договору.
Пунктом 4.2. договору факторингу передбачено, що фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити фактору ціну прав вимоги в розмірі 12844800,00 гривень шляхом перерахування на рахунок клієнта в дату підписання цього договору.
ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на виконання умов п. 4.2. договору факторингу в рахунок плати за право грошової вимоги перераховано на рахунок АТ «Альфа Банк» суму обумовлену сторонами в договорі факторингу в розмірі 12844800,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №559 від 20.09.2021 року.
Актом приймання-передавання реєстру боржників від 20.09.2021 року АТ «Альфа Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» передано реєстри боржників в електронному вигляді.
Відповідно до витягу Реєстру боржників ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №491025722 від 22.05.2020 у розмірі 51739,05 гривень.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Вищенаведеними доказами, яким суд надав належну оцінку доведено факт отримання відповідачем кредиту та наявності у нього заборгованості.
Згідно даних виписки по особовим рахункам за період з 22.05.2020 по 20.09.2021 ОСОБА_1 не здійснював погашення заборгованості.
Розмір відсоткової ставки був визначений при укладенні договору та погоджений відповідачем.
Оскільки фактично отримані відповідачем кошти в добровільному порядку банку не повернуті, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Крім того, пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини 1 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Як передбачено частиною 1 статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Таким чином, право вимоги за кредитним договором від 22.05.2020, укладеним ОСОБА_1 із первісним кредитором, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».
Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та відсотків за його користування, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальній сумі 51739,05 гривень, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вказану загальну суму заборгованості.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Положеннями ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не надав, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості та складений позивачем розрахунок, який у суду за відсутності заперечень з боку відповідача не викликає сумніву та суд приймає його як належний та допустимий доказ, при цьому, умови договору про надання споживчого кредиту не виконала належним способом у встановлений договором строк.
Враховуючи факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Враховуючи вище викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 273-275, 280-284 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 22.05.2020 у розмірі 51739,05 (п'ятдесят одна тисяча сімсот тридцять дев'ять) гривень 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс'судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ЄДРПОУ 40340222, 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд.2;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Пасічник О.М.