справа № 619/2500/25
провадження № 2/619/1222/25
іменем України
03 липня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Ломанової І.А.
Справа № 619/2500/25
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позов про стягнення аліментів.
Стислий виклад позиції сторін.
05 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову посилалася на те, що рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 09.08.2022 був розірваний шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 . У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з нею. Відповідач з ними не проживає, участі у вихованні дитини не приймає взагалі і ніяким чином їм не допомагає. Також відповідач працевлаштований, а відтак, має можливість сплачувати аліменти на утримання власної дитини. Вказує, що її цілодобовий обов'язок полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контроль що потребує великих моральних витрат, враховуючи його вік.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Вініцький М.В. просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. Посилався на те, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі частки від свого доходу, який становить в середньому 5 000,00 грн на місяць, так як у нього на утриманні перебуває дружина з інвалідністю 2 групи ОСОБА_4 . Вказує, що у відповідача немає постійної роботи, остільки за станом здоров'я раз на три місці йому потрібно проходити лікування. Додаткового доходу він не має, оскільки весь вільний час він присвячує догляду за хворою дружиною.
На цей відзив позивач ОСОБА_1 надала відповідь, у якій просить задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
06 травня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено перше судове засідання на 09 год 00 хв 10 червня 2005 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 03 червня 2025 року, але не менше п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 05 червня 2025 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 09 червня 2025 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
04 червня 2025 року представник відповідача адвокат Вініцький М.В. через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву.
10 червня 20205 року судове засідання відкладено на 10 год 00 хв 03.07.2025.
12 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до суду відповідь на відзив.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, у поданій через систему «Електронний суд» заяві просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, представник відповідача через систему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача.
Частиною третьою статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01.07.2014 Відділом ЗАГС адміністрації муніципального району «Місто Валуйки та Валуйський район» Бєлгородської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_5 .
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2022 року (справа № 644/8109/21, провадження № 2/535/307/22) розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30.04.2013 виконавчим комітетом Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 25.
З огляду на Свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_2 , виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), 02.11.2022 ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , актовий запис №478. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 .
Відповідно до Довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, вих. № 211/16.3-48 від 29.04.2025 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім'ї входять: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - чоловік; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син.
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2022 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , розірвано.
02.11.2022 ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , у зв'язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_7 .
Як установлено судом спільний син сторін ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем, угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами у справі не досягнуто.
Згідно з ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
За змістом ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частин 1, 2 статі 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини (далі - Конвенція ООН про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно роз'яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Статтями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Вирішуючи питання стягнення аліментів, суд виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо своєї дитини, передбаченого статтею 141 СК України, а також приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що будь-які витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід ураховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При цьому, суд виходить з необхідності забезпечення права дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Також, суд зазначає, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дітей, проте, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів.
Окрім того, у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 173/2312/18 Верховний Суд виклав правовий висновок, в якому вказав, що батько дитини зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою.
Суд вважає, що відповідач є працездатним, має можливість надавати матеріальну допомогу малолітньому сину. Інших неповнолітніх дітей у нього на утриманні не має. Будь-яких доказів на підтвердження неможливості надавати матеріальну допомогу відповідач суду не надав.
Що стосується доводів представника відповідача, вказаних у відзиві на позовну заяву про те, що у відповідача ОСОБА_2 на утриманні перебуває дружина з інвалідністю 2 групи ОСОБА_4 та у нього немає постійної роботи, остільки за станом здоров'я раз на три місці йому потрібно проходити лікування, то вказані обставини ним належними доказами не підтверджені.
Отже, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи, що добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації обов'язку з утримання дитини не досягнуто, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Задовольняючи позов суд виходить із того, що ОСОБА_2 є працездатним і як батько зобов'язаний матеріально утримувати свою сина, забезпечивши його мінімально необхідними благами, які потрібні для життя та виховання.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже, суд з урахуванням усіх обставин справи, вважає доведеним вимоги позивача про стягнення аліментів у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Так як позивач звільнена від сплати судового збору, то суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211,20 грн судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 07 липня 2025 року.
Суддя Є. А. Болибок