Справа № 22ц - 1375/06 Головуючий в першій
інстанції Чуванова А.М. Доповідач: Мясоєдова С.С.
06 липня 2006р. судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Мясоєдової С.С.
суддів: Борисова Є.А., Оробцової Р.І.,
при секретарі: Анісімової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 28 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Луганськвугілля" відособленого підрозділу шахти імені 19 з'їзду КПРС, відділу виконавчої дирекції "Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професіональних захворювань України" в Лутугинському районі про перерахунок сум та стягнення шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаним позовом про перерахунок сум та стягнення шкоди. В обгрунтуванні своїх вимог позивач вказав, що перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем, працюючи у нього ГРОЗ 5-го розряду, 21 січня 1987 року він отримав виробничу травму, в результаті чого 12 квітня 1991 року йому встановлено 3 групу інвалідності і визначено 60% втрати працездатності, починаючи з 01 липня 1991 року, і з цього часу шахта імені 19 з'їзду КПРС ДХК "Луганськвугілля" виплачувала йому відшкодування шкоди. Вважаючи, що йому неправильно обчислені і далі перераховані суми стягнення шкоди, занижено середній заробіток, позивач просив суд стягнути з ДП "Луганськвугілля" ВП шахти імені 19 з'їзду КПРС недораховані суми стягнення шкоди за період з 01 квітня1996 року по 01 квітня 2001 р. - 6138,40 гривень, а з 01 квітня 2001 року до 01 листопада 2005 року 4207,76 гривень, а всього - 10346,16 гривень, та зобов'язати "Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професіональних захворювань України" в Лутугинському районі виплачувати щомісячно відшкодування у розмірі 644,60 гривень.
Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 28 лютого 2006 року в задоволені позовних вимог позивачу відмовлено за необгрунтованністью.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, задовольнив його позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 30 років пропрацював у відповідача ГРОЗом 5 розряду. У 1987 році, відповідно до акту про нещасний випадок він отримав травму, спочатку він був інвалідом 2 групи, а пізніше йому була присвоєна 3 група інвалідності із втратою 60 відсотків професійної працездатності. У зв"язку з чим йому були призначені виплати відшкодування шкоди, виходячи із середньомісячної заробітної плати ГРОЗ 5 розряду за січень-квітень 1992 року у розмірі 12371,92 карбованців, яка була відкоригована на коефіцієнти фактичного підвищення тарифних ставок і окладів. Таким чином, заробіток для розрахунку стягнення шкоди на 01 квітень 1998 року повинен був складати 256,93 гривень, що підтверджується розрахунком. У зв'язку з підвищенням з 01 квітня 2000 року тарифних ставок, ОСОБА_1 були визначені щомісячні суми відшкодування шкоди у розмірі 267,14 гривень, у такому ж розмірі з травня 2001 року продовжував виплачувати співвідповідач -відділ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професіональних захворювань України в Лутугинському районі.
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 720 від 20.10.1994 року, перерахунок сум стягнення шкоди проводився одночасно з переглядом тарифних ставок і окладів на підприємстві на величину їх фактичного збільшення. Згідно даної постанови та Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 04.07.1994 року підвищення тарифних ставок на підприємствах вугільної промисловості не проводились, так як тарифні ставки були збільшені в 6000 разів по відношенню до тарифних ставок 1990 року. Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України № 449 від 04.07.1994 року не зобов'язувала, а дозволяла збільшення тарифних ставок. Тому, відповідач, як підприємство вугільної промисловості, перерахунок сум стягнення шкоди, розрахований із середнього заробітку, на коефіцієнт "2" не коректував, що не суперечило вимогам законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що позивачу правильно було нараховано розмір стягнення шкоди і тим самим немає необхідності в перерахуванні сум.
За таких підстав судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і підстав до його скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зроблених в рішенні, яке оскаржується.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 308, 314-315 ЦПК України, колегія судців,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 28 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.