03 липня 2025 року
м. Київ
справа № 199/5811/24
провадження № 61-7755 ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради назаочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у справі за позовом комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2024 року комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (далі - КП «Теплоенерго») звернулося до суду із указаним позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за теплопостачання у розмірі 296 359,25 грн, з яких: 198 613,91 грн - основний борг, 11 708,02 грн - 3% річних, 42 447,90 грн - інфляційні втрати, 43 589,42 грн - пеня.
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2024 року позов КП «Теплоенерго» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Теплоенерго» заборгованість по сплаті за теплопостачання у розмірі 252 769,83 грн, яка складається з: 198 613,91 грн - основний борг, 11 708,02 грн -3% річних; 42 447,90 грн - інфляційні втрати. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 року заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2024 року скасовано в частині задоволення позову та ухвалено нове в цій частині, яким у задоволенні позову КП «Теплоенерго» відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У червні 2025 року КП «Теплоенерго» шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд», подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Україниу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Ціна позову у цій справі становить 296 359,25 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000).
Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.
В ухвалі про відкриття провадження від 26 липня 2023 року Амур-Нижньодніпровськийрайонний судм. Дніпропетровська зазначив, що цясправа підпадає під ознаки малозначноїта підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, тому посилання на те, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії малозначних помилкого суд відхиляє як безпідставні. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Крім того, касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у такій справі підлягають касаційному оскарженню.
Проте, наведені заявником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновків про те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки наведені мотиви самі по собі не можуть бути підставою, що підпадає під дію підпунктів а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, інших мотивувань касаційна скарга не містить.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Заявник належно не обґрунтував у чому саме полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке, на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи заявника, крім того, зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, власного тлумачення застосування норм права у конкретній справі, а також необхідності переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.
Разом з тим, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення.
Наведене свідчить про те, що посилання заявника на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, є необґрунтованими.
Указані заявником доводи касаційної скарги по суті висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки КП «Теплоенерго» подало касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у справі за позовом комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара