07 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10386/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенко І.С.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоббіт Хаус"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 (у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоббіт Хаус"
до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю
про стягнення 126 940,19 грн,
Короткий зміст та підстави позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хоббіт Хаус" (надалі - ТОВ "Хоббіт Хаус", Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - Фірма "Т.М.М." - ТОВ, Відповідач) про стягнення 126 940,19 грн, з яких: 115 598,40 грн безпідставно набутих коштів, 7 965,40 грн інфляційних втрат та 3 376,39 грн 3% річних.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КБМ Прогрес" (надалі - ТОВ "КБМ Прогрес") як первісний кредитор на виконання зобов'язання за рахунком № 281 від 24.08.2023 здійснило платіж на користь Фірми "Т.М.М." - ТОВ у розмірі 115 598,40 грн відповідно до платіжного доручення № 102 від 30.08.2023. Водночас поставка товару у відповідь на сплату зазначеної суми Відповідачем не була реалізована, а сплачені грошові кошти не повернуті.
У зв'язку з цим Позивач як новий кредитор, якому було відступлено право вимоги, звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 115 598,40 грн, а також нарахованих на цю суму 7 965,40 грн інфляційних втрат та 3 376,39 грн 3% річних відповідно до положень статей 1212, 625 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі № 910/10386/24 позов задоволено частково, стягнуто з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ТОВ "Хоббіт Хаус" 115 598,40 грн безпідставно утримуваних коштів, 693,59 грн інфляційних втрат, 596,94 грн 3% річних та 2 788,24 грн судового збору, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо виставлення рахунку на оплату товару та його безпосереднє отримання засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.
Вказавши про відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів поставки Відповідачем оплаченого ТОВ "КБМ Прогрес" на підставі платіжного доручення № 102 від 30.08.2023 товару (арматури) на суму 115 598,40 грн з ПДВ чи повернення коштів за непоставлений товар первісному чи новому кредитору, суд дійшов висновку, що Позивач набув право відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Поряд з цим суд першої інстанції вказав на відсутність чинного правочину, за яким Відповідачу ТОВ "КБМ Прогрес" було сплачено кошти в сумі 115 598,40 грн згідно з платіжною інструкцією № 102 від 30.08.2023, у зв'язку з чим дійшов висновку, що наразі такі грошові кошти Фірми "Т.М.М." - ТОВ утримуються без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню на вимогу платника.
За таких умов, суд виснував, що вимога про їх повернення є правомірною та такою, що ґрунтується на положеннях статей 1212 Цивільного кодексу України.
Установивши, що вимога про повернення сплачених коштів була надіслана Фірмі "Т.М.М." - ТОВ 11.06.2024, місцевий господарський суд, з урахуванням приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що грошове зобов'язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 115 598,40 грн мало бути виконане до 18.06.2024 включно, а отже, прострочення його виконання розпочалося з 19.06.2024.
Оцінивши наданий Позивачем розрахунок сум за період прострочення з 19.06.2024 по 20.08.2024, суд першої інстанції здійснив власний перерахунок нарахованих сум і дійшов висновку, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню інфляційне збільшення грошового зобов'язання у розмірі 693,59 грн, а також 3% річних у сумі 596,94 грн.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі № 910/10386/24 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що направлення ТОВ "КБМ Прогрес" рахунка № 281 від 24.08.2023 на суму 115 598,40 грн з урахуванням ПДВ за арматуру, а також подальше перерахування цієї суми згідно з платіжною інструкцією № 102 від 30.08.2023 на рахунок Фірми "Т.М.М." - ТОВ із зазначенням призначення платежу як оплати за товар (арматура) згідно з рахунком № 281, підтверджують наявність між сторонами господарських правовідносин, які за своєю правовою природою мають ознаки правовідносин поставки.
Колегія суддів дійшла висновку, що грошові кошти, сплачені як оплата вартості товару, не можуть бути кваліфіковані як безпідставно набуте майно у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки така сплата мала місце в межах правовідносин, які мають ознаки договірних, що фактично передбачає інший правовий механізм захисту порушеного права особи покупця.
За позицією суду, лише у випадку, якщо покупець у належний спосіб реалізує право на відмову від договору, сплачена ним грошова сума може набути ознак такої, що перебуває у розпорядженні Відповідача без достатньої правової підстави.
Поряд із цим колегія суддів звернула увагу, що на постачальника покладається обов'язок щодо поставки такого товару до моменту, поки покупець не реалізує своє право на відмову від вимоги про поставку, що, у свою чергу, передбачає належне повідомлення постачальника про таку відмову.
У зв'язку з цим суд вказав, що з матеріалів справи не вбачається доказів того, що первісний кредитор (покупець) у належний спосіб реалізував зазначене право, зокрема шляхом направлення Відповідачу повідомлення про відмову від договору або передачу новому кредитору відповідного права на заявлення такої вимоги.
Аналізуючи зміст укладеного 05.09.2023 між ТОВ "КБМ Прогрес" як первісним кредитором та ТОВ "Хоббіт Хаус" як новим кредитором Договору № 05/09-2023 про відступлення прав вимоги судом апеляційної інстанції враховано, що сторони погодили, що правом вимоги у даному договорі є всі належні первісному кредитору права вимоги до боржника за заборгованістю, які є на момент укладення цього договору та можуть виникнути у майбутньому на підставі та у зв'язку з заборгованістю, включаючи всі права грошової вимоги, що становлять суму заборгованості.
Зважаючи на це суд виснував, що право вимоги покупця до постачальника про виконання поставки, залишилося за ТОВ "КБМ Прогрес".
Вказавши про відсутність у матеріалах справи письмового доказу про відмову покупця до постачальника від виконання договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що утримувані постачальником кошти попередньої оплати не є безпідставними, тож постачальник не може вважатися особою, яка зобов'язалася їх повернути на вимогу Позивача на тій підставі, що право їх вимоги передано попереднім покупцем (кредитором) новому кредитору.
У зв'язку з чим апеляційний господарський суд відмовив в задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
5. У касаційній скарзі ТОВ "Хоббіт Хаус" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 910/10386/24, залишивши в силі рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі № 910/10386/24.
6. В обґрунтуванні касаційної скарги ТОВ "Хоббіт Хаус" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 1212 Цивільного кодексу України, вказуючи на помилковість висновку щодо існування між ТОВ "КБМ Прогрес" та Фірмою "Т.М.М." - ТОВ договірних правовідносин щодо поставки товару (арматури). На думку Скаржника, такий помилковий висновок суду апеляційної інстанції виключає можливість стягнення заявленої до повернення суми як безпідставно перерахованої згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20, від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20.
Зазначене Скаржник обґрунтовує помилковістю покладеного в основу оскаржуваного рішення висновку про наявність між ТОВ "КБМ Прогрес" та Фірмою "Т.М.М." - ТОВ договірних правовідносин, зробленого судом виключно на підставі виставлення рахунку на оплату.
На переконання Скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.
Одночасно Скаржник вказує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 512, 514 Цивільного кодексу України, оскільки відповідні норми не містять обмежень з укладення договорів відступлення права вимоги за умов відсутності самого правочину.
7. Ухвалою Суду від 01.05.2025 відкрито касаційне провадження на підставі підпунктів "а", "б" пункту 2 частини третьої та пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
8. 16.05.2025 від Фірми "Т.М.М." - ТОВ надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач вказує про необґрунтованість аргументів касаційної скарги ТОВ "Хоббіт Хаус", та просить оскаржуване рішення залишити без змін. Одночасно Відповідач заявив клопотання про відшкодування йому витрат на правничу допомогу надану у суді касаційної інстанції у розмірі 16 000,00 грн.
9. 21.05.2025 від ТОВ "Хоббіт Хаус" надійшли додаткові пояснення, які фактично містять доповнення до касаційної скарги (наведення практики Верховного Суду на підтвердження неправильності застосування судом апеляційної інстанції вимог законодавства), які не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із такого.
Відповідно до приписів частини першої статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Згідно положень статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку.
Із змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 24.03.2025, тому останнім днем подачі касаційної скарги та доповнення до неї слід вважати 14.04.2025 згідно з приписами частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
За вказаних обставин такі доповнення до касаційної скарги судом касаційної інстанції залишаються без розгляду.
Також у відповідних поясненнях Позивач вказує про необґрунтованість клопотання про відшкодування йому витрат на правничу допомогу надану у суді касаційної інстанції у розмірі 16 000,00 грн.
10. 26.05.2025 від Фірми "Т.М.М." - ТОВ надійшли додаткові пояснення у справі, які прийняті до розгляду, у яких Відповідач заперечує можливість врахування додаткових пояснень ТОВ "Хоббіт Хаус" та просить задовольнити в повному обсязі клопотання про відшкодування йому витрат на правничу допомогу надану у суді касаційної інстанції у розмірі 16 000,00 грн.
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
11. Відповідачем надано виставлений ним рахунок № 281 від 24.08.2023 на суму 115 598,40 грн з ПДВ за арматуру.
12. На підставі платіжного доручення № 102 від 30.08.2023 ТОВ "КБМ Прогрес" перерахувало грошові кошти в сумі 115 598,40 грн на рахунок Фірми "Т.М.М." - ТОВ.
13. За змістом відповідного платіжного доручення, оплата була здійснена за товар (арматура) згідно з рахунком № 281 від 24.08.2023 у сумі 96 332,00 грн, ПДВ 20% 19 266,40 грн.
14. Судом встановлено відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів поставки Відповідачем оплаченого ТОВ "КБМ Прогрес" платіжною інструкцією №102 від 30.08.2023 товару (арматури) на суму 115 598,40 грн з ПДВ.
15. 05.09.2023 між ТОВ "КБМ Прогрес" як первісним кредитор та ТОВ "Хоббіт Хаус" як новим кредитором було укладено Договір № 05/09-2023 про відступлення прав вимоги.
16. Відповідно до пункту 2.2. відповідного договору права вимоги до Фірми "Т.М.М." - ТОВ, які первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору за цим Договором, безпідставно набутих коштів у розмірі 115 598,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 102 від 30.08.2023.
17. У зв'язку з неповерненням Відповідачем коштів за непоставлений товар, ТОВ "Хоббіт Хаус" як новий кредитор звернувся до суду з даним позовом про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 115 598,40 грн, на які також здійснено нарахування 7 965,40 грн інфляційних втрат та 3 376,39 грн 3% річних.
Позиція Верховного Суду
18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.
19. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Предметом розгляду у цій справі є позовна вимога ТОВ "Хоббіт Хаус" як нового кредитора до Фірми "Т.М.М." - ТОВ про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 126 940,19 грн, з яких: 115 598,40 грн - як безпідставно набутих коштів, заявлених відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, 7 965,40 грн інфляційних втрат та 3 376,39 грн 3 % річних, нарахованих згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України.
21. Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій надали різну правову оцінку правовідносинам, які стали предметом спору, що спричинило відмінне застосування норм матеріального права, зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України.
22. Так, суд першої інстанції, оцінивши подані докази, дійшов висновку, що між ТОВ "КБМ Прогрес" та Фірмою "Т.М.М." - ТОВ виникли господарські правовідносини, пов'язані з поставкою товару, які сформувалися шляхом укладення договору у спрощений спосіб. Водночас суд констатував, що на момент здійснення ТОВ "КБМ Прогрес" оплати за рахунком № 281 від 24.08.2023, належного правочину укладено не було, що свідчить про відсутність достатньої правової підстави для утримання Відповідачем грошових коштів у розмірі 115 598,40 грн.
23. Суд касаційної інстанції зауважує, що у контексті спору визнання одночасно наявності договірного зобов'язання та його відсутності є взаємовиключними підходами до оцінки правової природи спірних правовідносин.
24. Водночас суд апеляційної інстанції, дослідивши надані сторонами докази, зокрема рахунок № 281 від 24.08.2023 та платіжне доручення № 102 від 30.08.2023, дійшов висновку про наявність між ТОВ "КБМ Прогрес" та Фірмою "Т.М.М." - ТОВ саме договірних правовідносин, що виникли з приводу поставки товару.
25. В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Хоббіт Хаус" посилається на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про наявність між ТОВ "КБМ Прогрес" та Фірмою "Т.М.М." - ТОВ договірних правовідносин щодо поставки арматури.
Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, відповідно до якої рахунок на оплату, за своєю правовою природою, не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер
ТОВ "Хоббіт Хаус" наголошує, що між ТОВ "КБМ Прогрес" та Фірмою "Т.М.М." - ТОВ не було укладено договору поставки ні у письмовій формі, ні шляхом обміну документами, що могло б свідчити про погодження істотних умов. Тому, на його думку, перераховані за платіжним дорученням № 102 від 30.08.2023 кошти в сумі 115 598,40 грн були отримані Відповідачем без правової підстави та підлягають поверненню відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
На переконання Скаржника, вказане виключає необхідність вчинення будь-яких додаткових дій з боку ТОВ "КБМ Прогрес", спрямованих на спонукання Фірми "Т.М.М." - ТОВ до виконання будь-яких зобов'язань, які виникли з факту перерахування коштів, або на припинення таких зобов'язань, оскільки сам факт відсутності правової підстави для отримання відповідної суми є достатнім для застосування механізму повернення безпідставно набутого майна відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
26. З приводу наведеного Суд зазначає таке.
27. Пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
28. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
29. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об'єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов'язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб'єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
30. Аналізуючи наведену Скаржником постанову Верховного Суду на предмет наявності висновків щодо кваліфікації правовідносин між сторонами Суд вважає за необхідне зазначити таке.
31. У справі № 915/641/19 предметом судового розгляду було стягнення з товариства як покупця на користь приватного підприємства як постачальника основної суми заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірного обов'язку щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару.
Досліджуючи характер порушення зобов'язання та момент виникнення у покупця обов'язку з оплати поставленого товару, суди врахували, що положення договору передбачали, що покупець здійснює оплату товару протягом десяти банківських днів з дня отримання товару на підставі рахунку.
Аналізуючи зазначені положення договору в контексті обов'язковості отримання покупцем рахунку як підстави проведення розрахунків, Верховний Суд звернув увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. При цьому, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.
З огляду на це, Верховний Суд зауважив, що хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється "на підставі рахунку", однак за змістом статті 692 Цивільного кодексу України та змісту договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який обраховується "з дня отримання товару", а не рахунку.
У зв'язку з цим суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності факту прострочення покупцем виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим Суд звертає увагу, що наведена правова позиція була сформульована виключно в контексті дослідження моменту настання строку виконання грошового зобов'язання та не охоплювала питання правової кваліфікації правовідносин між сторонами, зокрема наявності/відсутності договірних правовідносин між сторонами. Оцінка рахунку на оплату як свідчення наявності/відсутності укладення договору між сторонами у відповідній справі не здійснювалася.
Відтак, зазначене судове рішення не містить правових висновків щодо можливості/неможливості кваліфікації виникнення договірного зобов'язання на підставі виставлення постачальником рахунку та подальшої його оплати іншою стороною.
32. Таким чином, постанова Верховного Суду у справі № 915/641/19 не містить правового висновку в контексті обставин спору, а обставини та правові питання, вирішені у справі № 910/10386/24, не є релевантними до обставин справи, що розглядається.
33. З огляду на це відповідний аргумент Скаржника не може бути прийнятий як такий, що обґрунтовує неправильність застосування судом апеляційної інстанції статті 1212 Цивільного кодексу України чи спростовує його висновки у цій справі.
34. Одночасно Скаржник вказує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 512, 514 Цивільного кодексу України, оскільки відповідні норми не містять обмежень з укладення договорів відступлення права вимоги за умов відсутності самого правочину.
35. За позицією суду апеляційної, з огляду на договірний характер правовідносин лише у випадку, якщо покупець у належний спосіб реалізує право на відмову від договору, сплачена ним грошова сума може набути ознак такої, що перебуває у розпорядженні Відповідача без достатньої правової підстави, і після цього право на витребування такої суми може бути передано іншій особі.
36. Проте, не погоджуючись із позицією суду апеляційної інстанції, Скаржник не довів у порядку пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України неправомірності висновків цього суду щодо договірного характеру правовідносин між сторонами. Одночасно Скаржник не навів відповідної практики Верховного Суду, яка б свідчила про відмінне застосування положень статей 514, 515 Цивільного кодексу України у контексті подібних спірних правовідносин або спростовувала висновки суду апеляційної інстанції.
37. Інші доводи касаційної скарги є свідченням незгоди Позивача з оскаржуваним судовим рішенням та спрямовані на спонукання Верховного Суду до переоцінки їх висновків усупереч імперативним приписам статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
38. Отже, наведені у касаційній скарзі, обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.
Висновки Верховного Суду
39. Пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався Скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
40. Ураховуючи наведене та з огляду на непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Хоббіт Хаус" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Розподіл судових витрат
41. Судові витрати за подання касаційної скарги та за розгляд справи Верховним Судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Скаржника.
42. У відзиві від 16.05.2025 Фірма "Т.М.М." - ТОВ заявила клопотання про відшкодування йому витрат на правничу допомогу надану у суді касаційної інстанції у розмірі 16 000,00 грн.
43. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
44. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
45. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
46. Частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
47. Приписами пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
48. Загальне правило розподілу судових витрат врегульоване частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
49. За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
50. Згідно з положеннями частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
51. При цьому, відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
52. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
53. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
54. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
55. Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
56. Фірма "Т.М.М." - ТОВ, заявляючи у відзиві від 16.05.2025 клопотання про відшкодування йому витрат на правничу допомогу надану у суді касаційної інстанції у розмірі 16 000,00 грн, одночасно надала докази на підтвердження розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
57. Отже, Фірма "Т.М.М." - ТОВ дотрималася вимог частини першої статті 124 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо подання відповідної заяви.
58. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
59. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
60. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
61. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
62. В обґрунтуванні понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 16 000,00 грн Фірмою "Т.М.М." - ТОВ надано:
- договір про надання правової допомоги від 01.01.2025, відповідно до пункту 1.2. якого, Фірма "Т.М.М." - ТОВ надала право (уповноважила) адвоката Саєнко Ю.М. представляти клієнта перед державними органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та будь-якими фізичними особами з приводу усіх питань, пов'язаних з діяльністю клієнта, представляти клієнта правоохоронних та контролюючих органах, органах місцевого самоврядування, органах нотаріату, органах Державної виконавчої служби, судах всіх інстанцій, у тому числі місцевих судах (загальних, господарських, адміністративних), судах апеляційної та касаційної інстанцій (загальних, господарських, адміністративних), Верховному Суді, з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, заявнику, скаржнику, третій та зацікавленій особі, стороні виконавчого провадження (стягувачу або боржнику), захищати інтереси клієнта під час досудового слідства та судового розгляду;
- укладену між Фірмою "Т.М.М." - ТОВ та адвокатом Саєнко Ю.М. додаткову угоду №1 від 06.02.2025 до договору про надання правової допомоги від 01.01.2025, у пункті 2 якої сторони домовилися, що вартість однієї години адвоката встановляється у розмірі 2000,00 грн.
- Акт приймання-передачі наданих послуг від 15.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 01.01.2025,у якому визначено, що адвокатом під касаційного перегляду справи № 910/10386/24, надано такий обсяг послуг: вивчення судової практики - 2 години - 4 000,00 грн; формування правової позиції та підготовка (складання) відзиву на касаційну скаргу у справі № 910/10386/24.
63. Суд наголошує, що надані Заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
64. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (аналогічні висновки містяться в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
65. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
66. За змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
67. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
68. Водночас, за нормами частини шостої 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
69. У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
70. Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
21.05.2025 від Позивача надійшли заперечення, в яких він вказує на необґрунтованість клопотання про відшкодування йому витрат на правничу допомогу надану у суді касаційної інстанції у розмірі 16 000,00 грн та необхідність зменшення відповідної суми.
71. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
72. Варто зазначити, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
73. Аналізуючи надані адвокатом Фірма "Т.М.М." - ТОВ послуги, заперечення ТОВ "Хоббіт Хаус", колегія суддів касаційної інстанції враховує незмінність правової позиції сторін протягом розгляду справи у судах усіх інстанцій, сталість законодавства та судової практики при розгляді справи № 910/10386/24, що виключає потребу у додатковому вивченні матеріалів справи, аналізі нормативно-правових актів та практики Верховного Суду. За таких обставин підготовка до розгляду справи у суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи, а відповідно, витрати на такі послуги не є обґрунтованими.
74. При цьому Суд частково погоджується із запереченнями ТОВ "Хоббіт Хаус" в тій частині, що виокремлення адвокатом послуг "вивчення судової практики - 2 години" є необґрунтованим, оскільки такі дії охоплюються єдиним процесом підготовки відзиву на касаційну скаргу. Таким чином, наведені послуги фактично дублюють одна одну та не утворюють самостійного правового результату, який би міг обґрунтувати їх окрему оплату.
75. Надавши оцінку доказам та аргументам сторін щодо розподілу відповідних витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи приписи частини четвертої статті 126 та частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом Фірми "Т.М.М." - ТОВ, Суд, з урахуванням клопотання ТОВ "Хоббіт Хаус" про зменшення суми витрат, дійшов висновку про те, що наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх частковим дублюванням та необґрунтованістю. Зазначене зумовлює часткове задоволення заяви Фірми "Т.М.М." - ТОВ та, відповідно, стягнення з Позивача вказаних витрат у розмірі 12 000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 234, 235, 240, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоббіт Хаус" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 910/10386/24 закрити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоббіт Хаус" (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 6, корпус "е", кв. 85; ідентифікаційний код 44894815) на користь Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3; ідентифікаційний код 14073675) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп.
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко