24 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 918/822/23(918/847/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), суддів Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участі секретаря судового засідання Громак В.О.,
учасники справи:
позивач - розпорядник майна ТОВ "Традєкс" арбітражний керуючий Козирицький Андрій Сергійович, особисто,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Традекс",
представник відповідача - не з'явився,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА",
представник відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua) касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА"
на рішення Господарського суду Рівненської області
від 04.12.2024
у складі судді: Марач В.В.,
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 05.03.2025
у складі колегії суддів: Юрчук М.І. - головуючий, Тимошенко О.М., Миханюк М.В.,
у справі за позовом
Розпорядника майна ТОВ "Традєкс" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА"
про визнання недійсним договору зберігання та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном
та за зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА"
до розпорядника майна ТОВ "Традєкс" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича
Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"
про зобов'язання утриматись від вчинення дій щодо перешкоджання у користуванні майном та виконання умов договору
в межах справи № 918/822/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"
Короткий зміст руху справи
1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (далі - ТОВ "Традєкс", боржник). Розпорядником майна ТОВ "Традєкс" призначено арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 49 від 01.03.2013, 01133, м. Київ-133, а/с 79).
2. Розпорядник майна ТОВ "Традєкс" арбітражний керуючий Козирицький А.С. звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "Традєкс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА"), в якому просив:
- визнати недійсним Договір зберігання з правом користуванням від 26.06.2024, укладений між ТОВ "Традєкс" (ідентифікаційний код 37083061) та ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 43020360);
- зобов'язати ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Традєкс" майном (рухомим/нерухомим).
3. Позов обґрунтований тим, що Договір зберігання з правом користуванням від 26.06.2024 укладений з порушенням норм чинного законодавства України та законних прав та інтересів ТОВ "Традєкс". Розпорядник майна зазначає, що Договір укладено без належного економічного та юридичного мотиву для ТОВ "Традєкс", результатом яких є надання в оренду майна останнім без отримання прибутку, а отже не відповідає загальним принципам підприємницької діяльності. Розпорядник майна зазначив, що Договір є фіктивним правочином, оскільки не має на меті настання його реальних наслідків та не має на меті отримання ТОВ "Традєкс" прибутку, що оскаржуваний Договір є удаваним правочином та укладений, зокрема, з метою приховання фактичного передання майна ТОВ "Традєкс" в оренду ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА", а також укладений без погодження з Розпорядником майна. Зазначає, що оскаржуваний Договір носить фраудаторний характер, оскільки ТОВ "Традєкс" взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА", що очевидно є неправомірною та недобросовісною поведінкою, укладений зацікавленою особою (один і той же директор, учасник у двох сторін правочину). Також вважає, що оскаржуваний договір, серед іншого, впливає на права ТОВ "Традєкс" в частині вчинення ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" перешкод у доступі до майна ТОВ "Традєкс".
4. ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" звернулося до господарського суду з зустрічним позовом до арбітражного керуючого Козирицького А.С. та ТОВ "Традєкс", в якому просить зобов'язати арбітражного керуючого Козирицького А.С. утриматись від вчинення дій щодо перешкоджання ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" користуватися майном, що знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Гніздичів, вул. Коновальця 4 та виконувати умови договору зберігання майном та користування від 26 червня 2024 року.
5. Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що у договорі, який укладено між ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" та ТОВ "Традєкс" сторони врегулювали право ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" користуватись майном, яке передане на зберігання.
Зазначає, що за адресою: Львівська область, смт. Гніздичів, вул. Коновальця, буд. 4 господарську діяльність здійснює лише ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА".
6. Разом з тим стверджує, що з початку вересня 2024 року арбітражний керуючий Козирицький А.С. намагається чинити дії щодо перешкоджання господарській діяльності ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" шляхом:
- неправомірного повідомлення правоохоронних органів, що за даною адресою здійснює господарську діяльність ТОВ "Традєкс";
- намагання проникнути за даною адресою з метою виконання постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 та 26.04.2024, які стосуються його повноважень у межах справи про банкрутство ТОВ "Традєкс";
- неправомірного подання у справі № 918/822/23 заяви про забезпечення вимог кредиторів, в якій прохальна частина стосується прав та законних інтересів ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА", так як Козирицький А.С. просить заборонити ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА", яке не є учасником справи №918/822/23, користуватись майном, що знаходиться за адресою Львівська область, смт. Гніздичів, вул. Коновальця, буд. 4 та вул. Коновальця 4а, що серед іншого вважає незаконним втручанням у законну господарську діяльність ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА".
7. На переконання заявника, такі дії можуть призвести до блокування господарської діяльності ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" та завдати шкоди даному Товариству на суму, що на даний час перевищує 1 млн. дол. США, оскільки ТОВ "Традєкс" не має ні трудових ресурсів, ні матеріальних активів для зберігання зерна, власником якого є ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА", та яке знаходиться за даною адресою.
8. Ухвалою місцевого господарського суду від 24.03.2025 затверджено схвалений Зборами кредиторів План санації ТОВ "Традєкс" від 31.01.2025 №02-38/54.
Введено процедуру санації ТОВ "Традєкс".
Керуючим санацією Товариства з обмеженою відповідальністю призначено арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №49 від 01.02.2013).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.12.2025 задоволено позов розпорядника майна ТОВ "Традєкс";
визнано договір зберігання з правом користуванням від 26.06.2024, укладений між ТОВ "Традєкс" та ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" недійсним;
зобов'язано ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Традєкс" майном (рухомим/нерухомим) ТОВ "Традєкс";
стягнуто з відповідачів на користь розпорядника майна ТОВ "Традєкс" арбітражного керуючого Козирицького А.С. по 3 028,00 грн. судового збору.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Судовий збір за розгляд зустрічного позову покладено на ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА".
10. Рішення обґрунтовано наступним:
10.1. Зміст спірного правочину свідчить про те, що боржник безоплатно здійснив передачу майна в користування, тобто відмовився від власних майнових вимог, та ще й прийняв на себе додаткове зобов'язання в частині оплати вартості послуг за його зберігання. В той же час судом враховано, що ухвалою від 23.04.2024 (постановленою за результатами розгляду справи у попередньому засіданні) у справі № 918/822/23, з врахуванням постанови апеляційного господарського суду від 19.08.2024 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів до боржника ТОВ "Традєкс",
10.2. Оспорюваний договір зберігання з правом користування є безоплатним, тобто таким, що не має очевидної економічної мети. У цій справі сукупність встановлених обставин свідчить, що укладення ТОВ "Традєкс" договору зберігання з правом користування від 26.06.2024 призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності, а також спрямовано на завдання шкоди кредиторам - СТОВ "Дубенська Аграрна Компанія", ОСОБА_2 та ТОВ "Вдм-Груп".
10.3. Безоплатна передача майна на користь третьої особа, яка навіть не була контрагентом боржника, порушує інтереси кредиторів, а отже має ознаки фраудаторного правочину. Спірний правочин зберігання як щодо його укладення, так і стосовно витрат на зберігання майна, всупереч вимог КУзПБ, ні розпорядником майна, ні комітетом кредиторів боржника не погоджений.
10.4. Укладення оскаржуваного договору саме у формі Договору зберігання має на меті приховання дійсних намірів щодо відносин сторін та уникнення сторонами Договору обмежень щодо розпорядження майном боржника та свідоме порушення вимог статті 44 вищезазначеного Кодексу. Так, від імені ТОВ "Традєкс" оскаржуваний Договір укладав директор ОСОБА_3. в той час як директором ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" (Зберігач за договором) також є вказана особа, що зокрема вбачається з Довіреності від 03.06.2024, якою ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" в особі керівника ОСОБА_3. надало право громадянці Корень Олесі Миколаївні представляти інтереси ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА". Крім того слід зазначити, що учасником обох сторін договору є ОСОБА_4, який зокрема, є і кредитором ТОВ "Традєкс" у справі про банкрутство останнього №918/822/23.
10.5. Оспорюваний договір укладено боржником в інтересах заінтересованої особи та окремого кредитора боржника. За Договором зберігання з правом користуванням від 26.06.2024, укладеним між ТОВ "Традєкс" та ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА", ТОВ "Традєкс" передало у користування все своє майно, власником якого воно є, то, відповідно, у розумінні норм ст.1 КУзПБ, вищевказаний договір є значним правочином. Однак, боржник уклав оспорюваний правочин, як значний, без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів). Такі дії боржника не можуть розцінюватися як добросовісні щодо кредиторів, тому не можуть бути підставою для висновку, навіть за умови вчинення певних дій на виконання цього правочину, що оспорюваний договір не є фіктивним. До того ж цей факт оцінюється судом у сукупності з іншими встановленими судом обставинами, які в цьому разі не свідчать про легітимну мету укладеного договору.
10.6. Майно ТОВ "Традєкс" фактично все розташоване вказаною за адресою і відповідач - ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" повністю заблокував доступ до вказаного майна, як самому Товариству, так і розпоряднику майна, і наразі його використовує, незважаючи на той факт, що навіть не все майно зазначено у оскаржуваному договорі. Колишній керівник Товариства був зобов'язаний протягом трьох днів виконати вимоги постанови від 19.08.2024 у справі №918/822/23 та передати Розпоряднику майна документацію та матеріальні цінності Товариства. Натомість колишній керівник - зник та не виходить на зв'язок з розпорядником майна, а невідомі особи, прикриваючись оспорюваним Договором (стороною якого є заінтересована особа у розумінні КУзПБ), блокують доступ до майна ТОВ "Традєкс", керівником якого є Розпорядник майна, та незаконно використовують майно Товариства.
10.7. Наразі всім майном ТОВ "Традєкс" незаконно користується ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" та отримує з цього дохід. З огляду на те, що судом встановлено, що Договір зберігання з правом користуванням від 26.06.2024 є недійсним, то, відповідно, ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" утримує у себе майно, яке належить ТОВ "Традєкс", без відповідної правової підстави, чим, серед іншого, чинить останньому перешкоди, як у доступі до майна, так і у користуванні ним, а тому є обґрунтованою позовна вимога щодо усунення перешкод у користуванні майном та надання безперешкодного доступу позивача до відповідного майна.
10.8. У зв'язку із визнанням недійсним Договору зберігання з правом користуванням від 26.06.2024, то, відповідно безпідставними та необґрунтованими є зустрічні вимоги ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" про зобов'язання арбітражного керуючого Козирицького А.С. утриматись від вчинення дій щодо перешкоджання ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" користуватися майном, та виконувати умови договору зберігання майном та користування від 26.06.2024.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 апеляційну скаргу ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" від 30.12.2024 залишено без задоволення;
рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2024 у справі №918/822/23 (918/847/24) залишено без змін.
12. Апеляційний суд зазначив, що усі доводи апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2024 у цій справі не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" звернулось з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі №918/822/23 (918/847/24), з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, відповідно до якого відмовити розпоряднику майна ТОВ "Традєкс" Козирицькому А.С. в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/822/23 (918/847/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025.
15. Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2025 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
16. 24.04.2025 заявник засобами електронного зв'язку звернувся із заявою про усунення недоліків касаційної скарги разом з доказами сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 9 689,60 грн.17. Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 918/822/23 (918/847/24) за касаційною скаргою ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025.
Засідання Суду призначено на 10.06.2025 про що повідомлено всіх учасників процесу.
18. 28.05.2025 до Верховного Суду від керуючого санацією ТОВ "Традєкс" арбітражного керуючого Козирицького А.С. надійшов відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
19. 03.06.2025 засобами електронного зв'язку на адресу Касаційного господарського суду від ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" надійшли заперечення на відзив Керуючого санацією ТОВ "Традєкс" арбітражного керуючого Козирицького А.С.
20. 13.05.2025 засобами електронного зв'язку на адресу Касаційного господарського суду від представника ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" адвоката Корень Олесі Миколаївни, надійшла заява про проведення судових засідань у справі № 918/822/23 (918/847/24) в режимі відеоконференції.
21. Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2025 заяву представника ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" адвоката Корень Олесі Миколаївни про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
22. Судове засідання 10.06.2025 не вдалося провести в режимі відеоконференції, оскільки з 12:45 год 06.06.2025 по 13:00 год 12.06.2025 включно було втрачено доступ до серверів та баз даних Верховного Суду, що підтверджено відповідними актами про фіксацію збоїв у роботі програмних продуктів та інформаційних систем.
23. З метою надання можливості усім учасникам справи скористатися процесуальними правами, ухвалою Верховного Суду від 10.06.2025 відкладено розгляд справи на 24.06.2025, про що повідомлено всіх учасників судової справи.
24. 23.06.2025 до Верховного Суду від представника ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" Корень О.М. надійшло клопотання про відкладення судового засідання, оскільки відповідно до наказу від 23.06.2025 № 1-к/тм - адвокату Корень О.М. надано відпустку за сімейними обставинами без збереження заробітної плати, тривалістю 14 (чотирнадцять) календарних днів з 24 червня 2025 року по 07 липня 2025 року, на підставі заяви Корень О.М. від 23.06.2025 та відповідно до ст.26 Закону України "Про відпустки".
25. Керуючий санацією ТОВ "Традєкс" арбітражний керуючий Козирицький А.С. в судовому засіданні 24.06.2025 проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, просив рішення Господарського суду Рівненської області від 03.12.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі №918/822/23 (918/847/24) залишити без змін.
26. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 15.04.2025 № 235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.04.2025 № 4356-IX), Верховний Суд розглядає справу № 918/822/23 (918/847/24) у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Розгляд заяв і клопотань
27. Як вже зазначено в пункті 24 цієї Постанови, 23.06.2025 до Верховного Суду від представника ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" Корень О.М. надійшло клопотання про відкладення судового засідання, оскільки відповідно до наказу від 23.06.2025 № 1-к/тм - адвокату Корень О.М. надано відпустку за сімейними обставинами без збереження заробітної плати, тривалістю 14 (чотирнадцять) календарних днів з 24 червня 2025 року по 07 липня 2025 року, на підставі заяви Корень О.М. від 23.06.2025 та відповідно до ст.26 Закону України "Про відпустки".
28. Відповідно до частини першої статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
29. За змістом частини другої статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
30. Розглянувши у судовому засіданні клопотання представника ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" про відкладення розгляду справи, заслухавши думку керуючого санацією ТОВ "Традєкс" арбітражного керуючого Козирицького А.С., Верховний Суд відмовляє у їх задоволенні з огляду на наступне.
31. Представниця ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" була завчасно та належним чином повідомлена про дату, час і місце призначеного на 24.06.2025 засідання суду касаційної інстанції у цій справі, втім визначила пріоритетність відпустці судовому засіданню, про що свідчить її заява від 23.06.2025 та відповідний наказ, підписаний власноруч.
32. Водночас, процесуальний закон не містить положень щодо обов'язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи, участь учасників справи та / або їх представників у судовому засіданні судом касаційної інстанції у цій справі обов'язковою не визнавалася, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
33. За змістом статті 56 ГПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.
34. Отже, у разі неможливості представника учасника справи взяти участь у судовому засіданні, такий учасник не позбавлений права взяти участь у судовому засіданні особисто чи призначити іншого представника.
35. Крім того, відповідно до частини першої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Доводи відповідача
(ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА")
36. Підставами для касаційного оскарження є допущені порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме неправильне тлумачення закону та його застосування, порушення процесуальних норм (згідно ч.3 ст.311 ГПК):
- Статей 76, 77, 78, 79 ГПК, щодо належної оцінки доказів; статей 269, 277 ГПК, щодо меж та підстав для скасування в апеляційній інстанції судового рішення;
- частини 2 статті 12, частини 1 статті 42, частини 5 та частини 7 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо визнання правочинів недійсними, укладення договорів в період здійснення процедури розпорядження майном;
- статті 3 ЦК України, щодо фундаментальних принципів;
- статей 15, 16 ЦКУ, щодо прав та способів захисту цивільних прав;
- статті 174 ГК України, щодо підстав виникнення господарських зобов'язань;
- статті 204 ЦК України, щодо презумпції правомірності правочину;
- статті 509 ЦК України, щодо зобов'язань та підстав його виникнення;
- статті 629 ЦК України, щодо обов'язковості договору;
- статей 203, 215 ЦК України, щодо правочинів та загальних вимог до них, підстав визнання їх недійсними;
- статей 234, 235 ЦК України, щодо визнання фіктивного та удаваного правочину;
- статей 316, 317, 319, 391 ЦК України, щодо права власності та можливості його реалізації та захисту;
- статей 626, 627, 628, ЦК України, щодо свободи та змісту договору;
- статей 12, 13 ЦК України, щодо здійснення цивільних прав та їх меж;
- статті 22 ЦК України, щодо відшкодування збитків.
37. А також, підставою визначено неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду:
від 21.07.2022 у справі № 908/3468/13, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, від 13.05.2021 у справі № 903/277/20, від 16.07.2020 у справі № 923/831/18, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі №1 43/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022.у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №2 00/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 27.11.2018 у справ № 905/1227/17, від 04.04.2023 у справі № 924/1351/20 (924/1175/21), від 14.06.2022 у справі № 926/326/21, від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
38. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
40. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
41. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
42. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
43. За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
44. Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
45. Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.
45. Так, відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
47. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
48. Предметом судового розгляду, в межах справи про банкрутство ТОВ "Традєкс", є вимоги розпорядника майна визнати Договір зберігання з правом користуванням від 26.06.2024, укладений між ТОВ "Традєкс" (ідентифікаційний код 37083061) та ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 43020360) недійсним та зобов'язати ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Традєкс" майном (рухомим/нерухомим).
49. За змістом статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (частина 1). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2).
50. Згідно зі статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
51. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК).
52. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК).
53. Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
54. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
55. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
56. Статтею 944 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншим особам.
57. Згідно із частинами першою та другою статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.
58. Судами попередніх інстанцій у справі встановлено, що 26 червня 2024 року між ТОВ "Традєкс", як Поклажодавцем, в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА", як Зберігачем, в особі представника Корень Олесі Миколаївни, яка діє на підставі довіреності, укладено Договір зберігання з правом користування (далі по тексту договір зберігання) (т.2 а.с. 27-30).
59. За умовами пункту 1.1. предметом Договору є рухоме та нерухоме майно (основні засоби) наведені в Додатку (Специфікації №1) до цього Договору (надалі Майно), яке належить Поклажодавцю на праві власності. Майно знаходиться за адресою Львівська область, Жидачівський р-н, смт. Гніздичів, вул. Коновальця, буд.4..
60. Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Договору від 26.06.2024, укладеного ТОВ "Традєкс" та ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА".
61. На переконання Позивача, оспорюваний договір містять ознаки фраудаторного правочину, оскільки ТОВ "Традєкс" взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА", що очевидно є неправомірною та недобросовісною поведінкою, укладений зацікавленою особою (один і той же директор, учасник у двох сторін правочину).
62. Розпорядник майна (в статусі на момент подання позову) вважав, що Договір є фіктивним правочином, оскільки не має на меті настання його реальних наслідків та не має на меті отримання ТОВ "Традєкс" прибутку, а також укладений без погодження з Розпорядником майна.
63. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).
64. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
65. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
66. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
67. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 917/467/17, від 25.06.2018 у справі № 910/24249/16, від 17.07.2018 у справі № 910/237/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19.
68. Так, під час розгляду справи, судами встановлено:
68.1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023 у справі №918/822/23, в порядку встановленому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс", введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна ТОВ "Традєкс" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича.
68.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справ №918/822/23 припинено повноваження керівника ТОВ "Традєкс" ОСОБА_3., виконання обов'язків керівника покладено на Розпорядника майна.
69. Згідно статті 1 КУзПБ розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.
70. Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації) (частина 1 статті 44 Кодексу).
71. Частиною 3 статті 44 КУзПБ визначено, що розпорядник майна зобов'язаний вживати заходів для захисту майна боржника, проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника.
72. Подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника, у разі встановлення арбітражним керуючим наявності фраудаторних правочинів боржника вчинених у підозрілий період, це обов'язок арбітражного керуючого, який спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство. Невиконання зазначеного обов'язку є підставою для відмови господарським судом у майбутньому у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, що узгоджується з положеннями частини 4 статті 65 КУзПБ.
73. Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
74. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
75. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
76. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
77. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
78. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
79. Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
80. Крім наведених в статті 215 ЦК України загальних вимог щодо недійсності правочину, спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов'язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов'язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (стаття 42 КУзПБ, частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").
81. Верховний Суд зауважує, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у справі про банкрутство, зокрема, врегульований статтею 42 КУзПБ.
82. Відповідно до частини 1 статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з підстав:
- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
- боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
83. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник уклав договір із заінтересованою особою;
- боржник уклав договір дарування (частина 2 статті 42 КУзПБ).
84. Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
85. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/201 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі №910/18376/20(918/445/22).
86. Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюваний арбітражним керуючим в порядку статті 42 КУзПБ та ч.ч.1,5 ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України Договір зберігання з правом користування був укладений боржником 26.06.2024, тобто після відкриття провадження у даній справі (ухвала від 05.09.2023).
87. Як про це було позначено вище, Позивач вважає спірний Договір фраудаторним, таким, що укладений на шкоду кредиторам, з порушенням норм законних прав та інтересів ТОВ "Традєкс", без належного економічного та юридичного мотиву для боржника, результатом яких є надання в оренду майна останнім без отримання прибутку, не відповідає загальним принципам підприємницької діяльності, укладений без погодження з Розпорядником майна. ТОВ "Традєкс" взяло на себе зобов'язання без відповідних майнових дій ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА", що очевидно є неправомірною та недобросовісною поведінкою, укладений зацікавленою особою (один і той же директор, учасник у двох сторін правочину).
88. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
89. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
90. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
91. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
-
момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
92. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредиторам.
93. Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів.
94. Водночас однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
95. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
96. Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
97. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
98. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
99. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
100. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
101. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
102. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
103. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам.
104. Подібні за змістом висновки, зокрема, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20.
105. Так, під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що зміст спірного правочину Договору зберігання з правом користуванням від 26.06.2024, свідчить про те, що боржник безоплатно здійснив передачу майна в користування, тобто відмовився від власних майнових вимог, при цьому прийняв на себе додаткове зобов'язання в частині оплати вартості послуг за його зберігання, відтак договір є безоплатним, тобто таким, що не має очевидної економічної мети, та призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності, а також спрямовано на завдання шкоди кредиторам - Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія", ОСОБА_2 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Вдм-Груп" (ухвала Господарського суду Рівненської області за результатами розгляду справи у попередньому засіданні від 23.04.2024 у справі №918/822/23, з врахуванням постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024).
106. Крім того, за приписами частини 5 статті 44 КУзПБ протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення господарських товариств або участь в інших господарських товариствах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника; відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства; надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачу в довірче управління майна боржника.
107. При цьому, відповідно до частини 7 вказаної статті керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення про: участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб; передачу майна в оренду; одержання та надання позик (кредитів); задоволення вимог поточних кредиторів.
108. У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом.
109. Отже, сама процедура розпорядження майном включає в себе певні обмеження розпорядження майном боржника. Такі заборони і обмеження діють в силу закону та, за загальним правилом, не потребують реалізації (установлення) у судових рішеннях, а наслідком їх недотримання є недійсність/нікчемність рішення, правочину чи майнової дії боржника.
110. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний правочин зберігання як щодо його укладення, так і щодо витрат на зберігання майна, всупереч вимог Кодексу України з процедур банкрутства, не був погоджений ні з розпорядником майна, ні з комітетом кредиторів боржника, як значний правочин.
111. Крім того, судами встановлено, що від імені ТОВ "Традєкс" оскаржуваний Договір укладав директор ОСОБА_3 , в той час як директором ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" (Зберігач за договором) також є вказана особа, що зокрема вбачається з Довіреності від 03.06.2024 (т.2 а.с. 26), якою ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" в особі керівника ОСОБА_3 надало право громадянці Корень Олесі Миколаївні представляти інтереси ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА". Крім того, учасником обох сторін договору є ОСОБА_4 , який зокрема, є і кредитором ТОВ "Традєкс" у справі про банкрутство останнього №918/822/23.
112. Такі дії (встановлені судами) боржника не можуть розцінюватися як добросовісні щодо кредиторів, тому не можуть бути підставою для висновку, навіть за умови вчинення певних дій на виконання цього правочину, що оспорюваний договір не має ознак фраудаторного правочину. До того ж цей факт оцінюється судом у сукупності з іншими встановленими судами обставинами, які в цьому разі не свідчать про добросовісність та розумність дій боржника під час укладення ним оспорюваного договору.
113. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав визнання оспореного Договору недійсним.
114. Поряд з цим, Позивачем заявлені вимоги про усунення перешкод у користуванні майном. З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
115. Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
116. Статтею 317 цього ж Кодексу визначено зміст права власності, за приписами частини першої якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
117. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).
118. За приписами 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, тобто має право звернутись до суду з негаторним позовом.
119. Як свідчить аналіз вказаних норм, позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
120. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
121. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
122. Судами встановлено, що ТОВ "Традєкс", відповідно до даних реєстру нерухомого майна, на праві власності належить майно за адресою - Львівська обл., Жидачівський р-н., смт. Гніздичів (селище міського типу Гніздичів), вулиця Коновальця (вулиця Коновальця), будинок 4а і будинок 4, а саме:
- єдиний майновий комплекс, комплекс приймання, первинної обробки та зберігання зернових, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031292646215, Опис: Опис згідно технічних паспортів. До об'єкту належить: силос експедиційний СМВУ.73.07.К45 В12 - 2шт ; Зерносушарка Воnfanti L150СF літ. П-1; Залізничний навантажувальний комплекс з з/д вагою літ. 0-1; Автомобільна вага, замощення №1, залізнична колія №2, Загальна площа об'єкта (кв.м.): 560,95;
- під'їзна залізнична колія №101,№201,№202, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1881284546215, Опис: Під'їзна залізнична колія №101,№201,№202. Межа під'їзної залізничної колії - стик рамних рейок скидального стрілочного переводу №16. Загальна довжина-1119,0 м. з них: колія №101-838,6 м., колія №201-194,4 м., колія №202-86,0 м.;
- будівля трансформаторної підстанції, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1667001346215, Загальна площа (кв.м): 28.5;
- земельна ділянка: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1745147946215;
- земельна ділянка: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1390218346215;
- будівля матеріального складу-гаражу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1243978346215, Загальна площа (кв.м): 634, Опис: будівля складається з 9-ти гаражів, коридору, кладової, 2-х службових приміщень;
- будівля стайні, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1243929746215, Загальна площа (кв.м): 199, Опис: будівля В-1 складається з 2-х стайнів, підсобної;
- будівля котельні, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1243868646215, Загальна площа (кв.м): 293, Опис: будівля 3-1 складається з котельні;
- будівля підсобного відділення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1243829246215, Загальна площа (кв.м): 409.1, Опис: будівля Ж-1 складається з 5-ти службових приміщень, 3-х кабінетів, 7-ми коридорів, сходів, 4-х підсобних, кладової;
- незавершене будівництво, будівля котельні, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1243776846215, Опис: будівля котельні незавершена будівництвом 54 % готовності;
- Зерносклад (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1239792846215), Загальна площа (кв.м): 1213.9, Опис: будівля К-1 складається зі складу;
- склад мокрого зберігання солі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1239775446215, Загальна площа (кв.м): 14.4, Опис: будівля Д-1 складається зі складу;
- приміщення спиртосховища, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1239759946215, Загальна площа (кв.м): 634.4, Опис: Будівля А-1 складається з 33-х складів, 3-х підсобних, службового приміщення, сходів;
- приміщення для велосипедів, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1239738746215, загальна площа (кв.м): 40.8, Опис: Будівля 1-1 складається з службового приміщення;
- склад арочний, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1239716746215, Загальна площа (кв.м): 474.6, Опис: Будівля 1-1 складається з приміщення складу;
- будівля механічної майстерні, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1239684446215, Загальна площа (кв.м): 507.7, Опис: Будівля складається з 4-х майстерень, 5-ти підсобних, службового приміщення.
123. Вказане майно є діючим майновим комплексом.
124. Як про це було позначено вище, на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, щодо боржника - ТОВ "Традєкс" тривала судова процедура розпорядження майном боржника. Поряд з цим, встановлено факт припинення повноваження керівника ТОВ "Традєкс" ОСОБА_3. та покладено виконання обов'язків керівника на розпорядника майна (постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справі №918/822/23).
125. Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації) (частина 1 статті 44 КУзПБ).
126. Частиною 3 статті 44 КУзПБ визначено, що розпорядник майна зобов'язаний вживати заходів для захисту майна боржника, проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника.
127. Водночас, судами попередніх інстанцій, на підставі матеріалів справи, за результатами дослідження пояснень учасників судового процесу, встановлено вчинення дій, направлених на перешкоджання розпоряднику майна ТОВ "Традєкс" у доступі до майна Боржника та перешкоджання професійній діяльності арбітражного керуючого Козирицького А.С.
128. Відповідач встановленого ні під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, ні під час касаційного провадження не спростував.
129. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що, оскільки Договір зберігання з правом користуванням від 26.06.2024, укладений між ТОВ "Традєкс" та ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" є недійсним, то, відповідно, відповідач утримує у себе майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Традєкс", без відповідної правової підстави, чим, серед іншого, чинить останньому перешкоди, як у доступі до майна, так і у користуванні ним, а тому є обґрунтованою позовна вимога щодо усунення перешкод у користуванні майном та надання безперешкодного доступу Позивача до відповідного майна.
130. Відповідно, не можуть бути задоволені зустрічні вимоги ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" про зобов'язання арбітражного керуючого Козирицького А.С. утриматись від вчинення дій щодо перешкоджання ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" користуватися майном, що знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Гніздичів, вул. Коновальця 4 та виконувати умови договору зберігання майном та користування від 26 червня 2024 року.
Щодо доводів касаційної скарги
131. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
132. Для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення з наведеної підстави наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
133. Суд звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні правовідносини.
134. Верховний Суд неодноразово наголошував, що підставою для касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
135. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
136. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
137. Проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справах, на постанови в яких посилається скаржник, шляхом співставлення їх суб'єктів, об'єктів та юридичного змісту, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у справах не є подібними, тому підстави для врахування позицій Верховного Суду, викладених у постановах відсутні.
137. Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
138. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов'язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
139. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
140. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
141. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
142. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
143. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржених судових рішень без змін.
Судові витрати
144. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі № 918/822/23 (918/847/24) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
О.В. Васьковський