07 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/931/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "104.ЮА"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (головуючий суддя - Павлюк І.Ю., судді: Грязнов В.В., Розізнана І.В.) та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 (суддя Кравець С.Г.)
у справі №906/931//24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "104.ЮА"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"
про стягнення 455 323,13 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "104.ЮА" (далі також ТОВ "104.ЮА") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз") заборгованості в сумі 455 323,13грн, з яких: 354 160,70 грн основного боргу, 65 159,93 грн пені, 11 629,61 грн 3% річних та 24 372,89 грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 12.03.2025 у справі №906/931/24 позов задовольнив частково. Закрив провадження у справі №906/931/24 в частині стягнення 4 043,30 грн основного боргу, 162,62 грн - 3% річних, 739,92 грн - пені та 247,77 грн - інфляційних втрат на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Стягнув з АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на користь ТОВ "104.ЮА": 348 525,00 грн - основного боргу, 11 410,93 грн - 3% річних, 24 015,39 грн - інфляційних втрат, 64 128,60 грн - пені, 5 376,96 грн - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовив.
Господарський суд Житомирської області додатковим рішенням від 21.04.2025 у справі №906/931/24 заяву представника ТОВ "104.ЮА" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №906/931/24 задовольнив частково. Стягнув з АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на користь ТОВ "104.ЮА" 13 936,98грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні іншої частини вимог заяви представника ТОВ "104.ЮА" - відмовив.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.05.2025 рішення Господарського суду Житомирської області від 12.03.2025 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 у справі №906/931/24 залишив без змін.
ТОВ "104.ЮА" звернулось 16.06.2025 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 року у справі №906/931/24 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу; стягнути з АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на користь ТОВ "104.ЮА" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 532,31 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 для розгляду справи №906/931/24 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий (суддя-доповідач), судді Кібенко О.Р., Студенець В.І.
Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 ГПК убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК підстав.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 450 129,59 грн (з урахуванням закриття провадження в частині стягнення 4 043,30 грн основного боргу, 162,62 грн - 3% річних, 739,92 грн - пені та 247,77 грн - інфляційних втрат), що становить менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.
Як убачається з касаційної скарги, ТОВ "104.ЮА" підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій вказує те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки різні підходи судів до визначення витрат на правничу допомогу вже зараз свідчать про відсутність єдиних, зрозумілих та об'єктивних критеріїв для оцінки "розумності" та "співмірності" витрат, як того вимагає процесуальний закон (підпункти "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).
Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм нормативних актів, зазначених ним у касаційній скарзі. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ щодо судових витрат..
Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, то це є саме підставою касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, втім не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставини, передбаченої підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "104.ЮА" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 у справі №906/931/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "104.ЮА" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 у справі №906/931/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
В. І. Студенець