04 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 918/634/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 (колегія суддів: Юрчук М. І., Миханюк М. В., Крейбух О. Г.) та додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 (суддя: Пашкевич І. О.) у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича до Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 100 155,13 грн., розірвання договору оренди та повернення нежитлового приміщення,
В червні 2024 року Фізична особа-підприємець Буян Роман Анатолійович (далі - ФОП Буян Р.А.) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" (далі - ВТОВ "Кантар") про:
- стягнення з ВТОВ "Кантар" на користь ФОП Буяна Р. А. заборгованість у сумі 100 155,13 грн, з яких: 88 218,93 грн - основний борг, 9 244,05 грн - пеня, 1 449,64 грн - інфляційних втрат та 1 242,51 грн - 3% річних;
- розірвання договору оренди нежитлового приміщення, затвердженого рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.10.2008 у справі № 11/95, в редакції додаткового договору від 25.04.2016 № 2071, споруди площею 94,6 кв.м за адресою м. Рівне, вул. Чорновола, 74-Г;
- зобов'язання ВТОВ "Кантар" повернути нежитлове приміщення, площею 94,6 кв. м, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Чорновола, 74-Г, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 748832856101, шляхом виселення та передачі ФОП Буяну Р. А. по акту прийому-передачі у трьохденний термін.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.10.2024 суд задовольнив клопотання позивача про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Додатковою ухвалою від 21.10.2024, залишеною без змін постановою Північно-західний апеляційний господарський суд від 03.12.2024, заяву ВТОВ "Кантар" про прийняття додаткового рішення задоволено частково. Постановлено стягнути з ФОП Буяна Р. А. на користь ВТОВ "Кантар" 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2025 касаційну скаргу ФОП Буяна Р. А. задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 21.10.2024 скасовано. Справу за заявою ВТОВ "Кантар" про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Додатковою ухвалою Господарський суд Рівненської області від 14.04.2025, залишеною без змін постановою Північно-західний апеляційний господарський суд від 06.06.2025 відмовив у задоволені заяви ВТОВ "Кантар" про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат.
ВТОВ "Кантар" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 та додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2024 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача та стягнути з ФОП Буяна Р. А. на користь ВТОВ "Кантар" 43 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
28.06.2025 ФОП Буян Р. А надіслав до суду заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ВТОВ "Кантар" в яких зазначено, що ухвала Господарського суду Рівненської області про відмову у прийнятті додаткового судового рішення від 14.04.2025 відповідно до пункту 19 частини першої статті 255 ГПК України не може бути оскаржена в касаційному порядку після її перегляду в апеляційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини 1 статті 287 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, до таких належать ухвали, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 цього Кодексу.
Ухвала суду першої інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення (пункт 19 частини першої статті 255 ГПК України) після її перегляду в апеляційному порядку не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу.
Аналогічний висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 916/1269/22, від 08.02.2024 у справі № 908/2252/22 (905/692/22), від 11.02.2022 у справі № 926/1812/21, від 05.08.2020 у справі № 904/3085/19.
Суд звертає увагу, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи викладене суд зазначає, що вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що ВТОВ "Кантар" оскаржує ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 (про відмову у прийнятті додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат), яка відповідно до статті 287 ГПК України не може бути оскаржена у касаційному порядку після її перегляду в апеляційному порядку, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 918/634/24 за касаційною скаргою Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 та додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Л. І. Рогач
Суддя Г. М. Мачульський