18 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/1486/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
Офісу Генерального прокурора - Красножон О. М.,
Малинської міської ради - Поршакова О. В.,
Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради - Герасименка Д. В.,
фізичної особи-підприємця Коміссарової Вікторії Володимирівни -
Сидоренка А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024
(судді Мельник О. В., Олексюк Г. Є., Петухов М. Г.)
у справі за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської міської ради та Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради
до фізичної особи-підприємця Коміссарової Вікторії Володимирівни,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області та Малинський ліцей № 1 імені Ніни Сосніної,
про розірвання договору оренди та повернення майна.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Малинської міської ради та Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- розірвати укладений Малинською міською радою та фізичною особою-підприємцем Коміссаровою В. В. (далі - ФОП Коміссарова В. В., відповідач) договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Малина, від 23.10.2015 - нежитлового підвального приміщення Малинського ліцею № 1 імені Ніни Сосніної Малинської міської ради (далі - Ліцей) загальною площею 313,4 кв. м за адресою: вул. Паркова, 4, м. Малин, Житомирська область, що належить до захисної споруди цивільного захисту населення;
- зобов'язати ФОП Коміссарову В. В. повернути нежитлове підвальне приміщення Ліцею загальною площею 493 кв. м, що належить до захисної споруди цивільного захисту населення.
1.2. На обґрунтування позову Прокурор зазначав, що відповідач не відреагував належно на повідомлення про дострокове припинення договору оренди нерухомого майна через невиконання умов його погодинного використання та суспільною необхідністю у його використанні як укриття під час воєнного стану. Натомість за приписами статті 32 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) захисні споруди цивільного захисту, до яких належить орендоване майно, можуть передаватися в оренду та використовуватися не за їх основним призначенням лише у мирний час, а орендар зобов'язаний звільнити захисну споруду протягом 24 годин з моменту повідомлення про розірвання договору, що є істотною умовою договору оренди.
1.3. Відтак стверджував про порушення відповідачем законодавства під час використання комунального майна Малинської територіальної громади, призначеного для захисту населення під час надзвичайних ситуацій та у воєнний час. Зазначає, що спірне приміщення під час дії воєнного стану надалі перебуває в оренді, використовується орендарем для здійснення підприємницької діяльності, а не за його основним призначенням (захист людей, у тому числі учнів), захисна споруда обмежено готова до використання за основним призначенням, тому договір оренди підлягає розірванню на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини чотирнадцятої статті 32 Кодексу цивільного захисту України, а приміщення - поверненню орендодавцю.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
2.1. Рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради від 22.01.2014 № 17 ФОП Коміссаровій В. В. погоджені істотні умови договору оренди комунального майна (пункт 1 додатку до рішення) - частини підвального приміщення Ліцею площею 200 кв. м на вул. Парковій, 4 для розміщення в ньому суб'єкта господарювання, що надаватиме послуги у сфері фізичної культури і спорту, нижчої за академічний рівень, строком на 2 (два) роки 11 місяців.
2.2. 28.01.2014 Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Малинської міської ради (орендодавець) та ФОП Коміссарова В. В. (орендар) уклали договір № 57/ор оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Малина, а саме частини підвального приміщення Ліцею площею 200,0 кв. м, що перебуває на балансі відділу освіти виконавчого комітету Малинської міської ради.
2.3. Згідно з актом приймання-передачі від 28.01.2014 нежитлове приміщення передано у строкове платне користування відповідачу.
2.4. Рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради від 16.04.2015 № 74 внесені зміни до рішення виконавчого комітету Малинської міської ради від 22.01.2014 № 17, а саме:
- в пункті 1 додатку до рішення виконавчого комітету міської ради змінений термін оренди нежилого приміщення, підвалу Ліцею, орендарем якого є ФОП Коміссарова В. В., з 2 років 11 місяців на 10 років, з наступним внесенням відповідних змін до договору оренди;
- доповнено договір оренди комунального майна шляхом доповнення обов'язку орендаря щодо переліку робіт, які планується виконати орендарем, терміну їх виконання в межах поточного року, та відповідальністю за невиконання обов'язків, підставою для розірвання договору оренди в односторонньому порядку.
2.5. 23.10.2015 Малинська міська рада та відповідач уклали договір оренди підвального приміщення (далі - спірний договір) Ліцею основною площею 313,4 кв. м, корисною площею 513,6 кв. м, з метою розміщення суб'єкта господарювання, що надаватиме послуги у сфері фізичної культури і спорту, нижчої за академічний рівень, строком на 10 років.
2.6. У орендованому підвальному приміщенні відповідач облаштував Спортивний клуб "Адреналін", який функціонує до цього часу.
2.7. Також встановлено, що розпорядженням голови Малинської міської ради від 11.02.2015 № 27, зокрема, затверджено перелік підвальних приміщень в багатоквартирних житлових будинках і спорудах громадського призначення (закладів освіти, охорони здоров'я, торгівлі, культури, спорту тощо), придатних для пристосування під укриття населення м. Малина (додаток 1 до розпорядження), рекомендовано балансоутримувачам захисних споруд, багатоквартирних житлових будинків, керівникам підприємств та організацій, навчальних закладів, установ охорони здоров'я, культури, в наявності яких є підвальні приміщення: провести маркування захисних споруд та підвальних приміщень згідно з додатком 2 інструкції щодо утримання захисних споруд цивільного захисту у мирний час; привести в належний стан усі наявні підвальні приміщення; довести до відома мешканців м. Малина про місцезнаходження захисних споруд та підвальних приміщень.
2.8. Згідно з підпунктом 7 пункту 6 Переліку (додаток 1 до розпорядження), приміщення підвалу площею 1350 кв. м в Ліцеї включене до споруд, придатних для пристосування під укриття населення м. Малина.
2.9. Відповідно до актів оцінки об'єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення як найпростішого укриття від 05.07.2022 та від 16.08.2022 комісія зазначила, що приміщення включене до переліку найпростіших укриттів, що вбудовані в будівлю, має площу 1019 кв. м, з яких 500 кв. м використовуються Спортивним клубом "Адреналін".
2.10. При цьому в акті приймання готовності Ліцею до нового 2022/2023 навчального року зазначено, що у 2022/2023 навчальному році в закладі буде навчатися 930 учнів та працювати 92 особи. Вказано також про наявність найпростішого укриття площею 519 кв. м.
3. Короткий зміст судових рішень
3.1. Господарський суд Житомирської області рішенням від 26.06.2024 позов задовольнив частково. Розірвав договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна - нежитлового підвального приміщення Ліцею від 23.10.2015 основною площею 313,4 кв. м. Зобов'язав ФОП Коміссарову В. В. повернути Малинській міській раді нежитлове підвальне приміщення Ліцею площею 313,4 кв. м у стані, не гіршому від одержаного. Стягнув з ФОП Коміссарової В. В. на користь Житомирської обласної прокуратури 4390,22 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовив.
3.2. Мотивував рішення наявністю підстав для розірвання договору за приписами статті 652 ЦК України, а саме:
- на момент укладення спірного договору об'єкт оренди був включений до споруд, придатних для пристосування під укриття населення м. Малина, які можуть передаватися у мирний час в оренду для задоволення потреб суб'єкта господарювання із збереженням цільового призначення таких споруд із врахуванням положень Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138;
- особливістю оренди об'єктів фонду захисних споруд є те, що такі об'єкти можуть передаватись в оренду у мирний час, а в разі настання певних умов, зокрема введення воєнного стану, захисні споруди повинні бути приведеними у готовність для їх використання з метою захисту людей, забезпечуючи цілодобовий та безперешкодний доступ відповідних груп населення;
- запровадження воєнного стану в Україні є загальновідомою та об'єктивно непередбачуваною на момент укладення спірного договору оренди обставиною. Ця обставина не пов'язана з вольовими діями позивача-1, не могли бути ним взяті до уваги під час укладення договору, а причини та наслідки вторгнення військ російської федерації на територію України та запровадження воєнного стану в Україні об'єктивно не можуть бути усунені позивачем-1;
- подальше виконання умов спірного договору оренди призводить до негативних наслідків у вигляді відсутності належних умов для гарантування безпечного освітнього процесу в умовах воєнного стану, створюється загроза для життя та здоров'я цивільного (мирного) населення через неможливість їх укриття у разі небезпеки;
- введення воєнного стану є істотною зміною обставин, оскільки в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, не могли передбачити її настання, та якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір;
- зобов'язання виникли між позивачем-1 та відповідачем на підставі договору оренди від 23.10.2015, умовами якого сторони погодили передачу Малинською міською радою та прийняття в строкове платне користування відповідачем підвального приміщення основною площею 313,4 кв. м, при цьому безпідставне зайняття відповідачем площі підвального приміщення понад визначену договором не входить до предмета дослідження у даній справі, однак може бути підставою для звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном.
3.3. Постановою від 03.12.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову у позові.
3.4. Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів про взяття на облік спірного приміщення як найпростішого укриття та включення його до об'єктів фонду захисних споруд, апеляційний суд дійшов висновку, що спірне підвальне приміщення не набуло статуту найпростішого укриття як об'єкта фонду цивільного захисту, що має стратегічне значення для забезпечення захисту населення і належить до засобів колективного захисту, а тому немає підстав для застосування частини чотирнадцятої статті 32 КЦЗ України щодо розірвання договору оренди та зобов'язання орендаря звільнити спірне приміщення. Відсутня також істотна зміна обставин у спірних правовідносинах як підстава розірвання договору оренди, передбачена частиною другою статті 652 ЦК України, на яку посилався суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог. Також вказав, що Прокурор не довів і істотного порушення орендарем умов договору, що могли би стати підставою для розірвання спірного договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 26.06.2024.
4.2. Касаційну скаргу подано на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. На переконання скаржника, відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо припинення договірних відносин оренди приміщення освітнього закладу на підставі статті 652 ЦК України у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме з введенням воєнного стану та необхідності забезпечення безпеки учасників освітнього процесу.
4.4. За доводами скаржника, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статті 4, 11, 19, 32 КЦЗ України, пункти 1, 6, 9, 12, 15, 16, 19 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду, та ведення його обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 в редакції на час пред'явлення позову (далі - Порядок), пункт 7 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579, а також статтю 652 ЦК України.
4.5. Вказав на те, що висновки апеляційного суду не спростовують встановлений судом першої інстанції факт необхідності використання Ліцеєм спірного приміщення для забезпечення безпеки учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
5.2. Звертає увагу на те, що у позовній заяві Прокурор як на підставу для розірвання спірного договору оренди посилався на частину другу статті 651 ЦК України та частину чотирнадцяту статті 32 КЦЗ України, натомість суд першої інстанції з власної ініціативи застосував статтю 652 ЦК України при ухваленні рішення про розірвання спірного договору оренди та фактично одночасно змінив як предмет так і підстави позову.
5.3. Зазначає, що касаційна скарга заступника керівника Рівненської обласної прокуратури не містить обґрунтування, яким мав би бути висновок суду касаційної інстанції з наведеного у касаційній скарзі питання, тобто заявник не обґрунтував застосування пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
6.2. Звертаючись із цим позовом, Прокурор стверджував про порушення умов договору та чинного законодавства, вказуючи, що всупереч своїм обов'язкам відповідач не привів спірне приміщення у відповідний стан як найпростіше укриття, не облаштував таким чином, щоб гарантувати безпеку учням та працівникам ліцею, з огляду на функціонування у підвальному приміщенні спортивного клубу, розташування спортивного обладнання та інвентаря цього клубу, наявності у приміщенні дзеркал. Виходячи з наведеного, вважав за необхідне розірвати спірний договір на підставі частини чотирнадцятої статті 32 КЦЗ України та статті 651 ЦК України у зв'язку з неналежним утриманням захисної споруди цивільного захисту (найпростішого укриття).
Щодо статусу захисних споруд цивільного захисту
6.3. Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, відповідні повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб'єкти господарювання), а також інших юридичних осіб врегульовані КЦЗ України, який введений в дію з 01.07.2013.
6.4. За частиною першою статті 32 КЦЗ України «Укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту» у редакції, яка діяла на час укладення спірного договору оренди, до захисних споруд цивільного захисту належали: сховище, протирадіаційне укриття, швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту.
Водночас за частиною другою цієї статті (у редакції на час укладення договору) для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.
Споруда подвійного призначення - це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення.
Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.
6.5. Для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд. Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України. (частини четверта та п'ята статті 32 КЦЗ України у редакції на час укладення договору).
6.6. Також відповідно до змісту частин десятої-чотирнадцятої статті 32 КЦЗ України у редакції на час укладення договору:
- захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;
- з моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону;
- захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню); захисні споруди у мирний час можуть передаватися в оренду для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням цільового призначення таких споруд, крім тих, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням;
- особливості оренди захисних споруд визначаються типовим договором оренди, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
6.7. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, який визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (захисних споруд), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів та ведення його обліку.
6.8. Значення термінів, що вживаються у цьому порядку, визначено його пунктом 3, відповідно до якого фонд захисних споруд - сукупність усіх захисних споруд та інших споруд, що можуть бути використані для укриття населення (відповідно до первісної редакції цього пункту). Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в КЦЗ України.
6.9. Створення фонду захисних споруд здійснюється шляхом, зокрема, взяття на облік як споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів об'єктів іншого призначення, які експлуатуються, зокрема, підземних і наземних будівель і споруд, гірських та інших виробків і підземних порожнин (пункт 6 Порядку).
6.10. Цією ж постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, за пунктом 3 якого у цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Кодексі цивільного захисту України, а також Типовий договір оренди захисних споруд цивільного захисту.
6.11. За частиною першою статті 32 КЦЗ України «Укриття населення в об'єктах фонду захисних споруд цивільного захисту» в редакції, діючій на час вирішення спору, до захисних споруд цивільного захисту належать сховище та протирадіаційне укриття.
Водночас за частиною другої цієї статті для укриття населення також використовуються споруди подвійного призначення - будівлі, споруди чи їх окремі частини, призначені для використання за основним функціональним призначенням з метою забезпечення суспільних або господарських потреб, а також мають відповідні захисні властивості та спроектовані, побудовані або пристосовані таким чином, щоб забезпечити умови для тимчасового перебування людей у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров'ю під час надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів.
6.12. Найпростіше укриття - це цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій створені умови для тимчасового перебування людей (не менше 48 годин) у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров'ю з метою зменшення непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.
6.13. Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, первинні (мобільні) та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту, є об'єктами такого фонду, мають стратегічне значення для забезпечення захисту населення і належать до засобів колективного захисту.
6.14. В особливий період нарощування фонду захисних споруд цивільного захисту здійснюється шляхом будівництва захисних споруд цивільного захисту, споруд подвійного призначення та виготовлення (монтування) первинних (мобільних) і облаштування найпростіших укриттів, а також (у разі потреби) відновлення пошкоджених (зруйнованих) об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту.
6.15. Частиною третьої статті 32 КЦЗ України визначено, що для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання та інші юридичні особи завчасно створюють фонд захисних споруд цивільного захисту.
6.16. Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об'єктів до складу та виключення таких об'єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України (частина п'ята цієї ж статті).
6.17. Захисні споруди цивільного захисту в мирний час можуть передаватися в оренду для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням цільового призначення таких споруд, крім тих, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням, а саме:
1) в яких розташовані пункти управління;
2) призначених для укриття працівників суб'єктів господарювання, що мають об'єкти підвищеної небезпеки;
3) розташованих у зонах спостереження атомних електростанцій та призначених для укриття населення під час радіаційних аварій;
4) призначених для укриття працівників об'єктів критичної інфраструктури, віднесених до 1 та 2 категорії критичності.
6.18. Особливості оренди захисних споруд цивільного захисту визначаються типовим договором оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України. До особливостей оренди захисних споруд цивільного захисту належить зокрема те, що розірвання договору оренди захисної споруди цивільного захисту (її частини), яка перебуває у державній або комунальній власності, здійснюється шляхом письмового повідомлення орендаря про таке розірвання не пізніш як за 24 години до розірвання договору. У такому разі орендар зобов'язаний звільнити захисну споруду цивільного захисту (її частину) протягом 24 годин з моменту повідомлення про розірвання договору.
6.19. Істотною умовою договору оренди захисної споруди цивільного захисту (її частини), яка перебуває у державній або комунальній власності, є умова щодо розірвання такого договору в односторонньому порядку у разі:
1) порушення порядку використання у мирний час захисної споруди цивільного захисту (її частини) для задоволення господарських, культурних і побутових потреб;
2) невиконання орендарем вимог частини шістнадцятої цієї статті.
6.20. На час вирішення спору внесені зміни також до постанови Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, однак ці зміни не стосуються вжитого у Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку значення терміну «фонд захисних споруд» та вказівки на вжиття термінів у значені, наведеному в КЦЗ України, у інших затверджених цією постановою актах.
6.21. Таким чином, враховуючи, що Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку містить визначення фонду захисних споруд у значенні, відмінному від КЦЗ України (про що прямо вказано у пункті 3 цього Порядку), то таке визначення, яке включає споруди подвійного призначення та найпростіші укриття до фонду захисних споруд не може ототожнюватися з поняттям «захисних споруд цивільного захисту» в розумінні статті 32 КЦЗ України. Також у частині шістнадцятій цієї статті перераховуються захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття як самостійні об'єкти.
6.22. Розмежування захисних споруд цивільного захисту з метою застосування Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку та визначення захисних споруд цивільного захисту для застосування положень КЦЗ України у спірних правовідносинах підтверджується і змістом спірного договору, який не містить положень, необхідних в силу нормативних приписів для укладення договору оренди захисних споруд цивільного захисту щодо їх використання у мирний час.
6.23. Відповідно до спірних правовідносин не є застосовним регулювання, передбачене частинами тринадцятою та чотирнадцятою статті 32 КЦЗ України, щодо передачі в оренду та розірвання договору оренди захисної споруди цивільного захисту (її частини), а відповідне нормативне обґрунтування позовних вимог, як таких, що ґрунтуються на порядку використання в мирний час захисних споруд цивільного захисту, є помилковим.
6.24. Поза тим стаття 32 КЦЗ України містить також самостійні вимоги до використання найпростішого укриття як складової частини об'єкта фонду захисних споруд цивільного захисту.
6.25. Так, контроль за станом готовності об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або його територіальними органами (у разі їх утворення) спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень.
За результатами здійснення комплексних, контрольних та позапланових обстежень об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту уповноважені особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або його територіальних органів (у разі їх утворення) складають та в останній день заходу вручають (надсилають) балансоутримувачам акт обстеження, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.
Акт обстеження об'єкта фонду захисних споруд цивільного захисту - це обов'язкове до виконання балансоутримувачем письмове рішення, яке містить перелік порушень (якщо вони виявлені) та строк для їх усунення (який не повинен перевищувати двох місяців з дати їх виявлення).
6.26. За частиною шістнадцятою статті 32 КЦЗ України у разі приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану та в особливий період захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття незалежно від форми власності повинні приводитись у готовність до використання за призначенням у строк, що не перевищує 24 годин з моменту введення відповідного правового режиму, крім захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням.
6.27. Приведення захисної споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростішого укриття у готовність до прийому населення може передбачати необхідність звільнення такого об'єкта (його частини) від майна третіх осіб. Необхідність звільнення споруди подвійного призначення, найпростішого укриття (їх частини) від майна третіх осіб, а також межі площ, які звільняються, та порядок такого звільнення визначаються договором оренди цих споруд, оформленим відповідно до вимог законодавства.
6.28. У разі відмови орендаря захисної споруди цивільного захисту, найпростішого укриття звільнити об'єкт фонду захисних споруд цивільного захисту у зазначений строк чи неможливості встановити місцезнаходження орендаря доступ до такої споруди для приведення її у готовність до прийому населення здійснюється без отримання згоди її користувача (несанкціонований доступ) відповідно до положень статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
6.29. Тобто у відносинах, пов'язаних із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, законодавець передбачив позасудовий механізм вчинення дій об'єкта, що надає змогу забезпечити використання майна для суспільних потреб як укриття у сфері цивільного захисту населення у найкоротший строк, саме тоді, коли існує нагальна потреба в цьому.
6.30. Разом із тим, наявність такого механізму приведення об'єкту фонду захисних споруд цивільного захисту у готовність до прийому населення не виключає можливість розірвання договору оренди в судовому порядку у відповідності до підстав, передбачених ЦК України, що, однак, вимагає доведення позивачем і встановлення судом саме тих обставин, які передбачені не статтею 32 КЦЗ України, а приписами ЦК України.
6.31. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно вказав на відмінність для цілей застосування статті 32 КЦЗ України поняття захисної споруди цивільного захисту та найпростішого укриття як об'єкту фонду захисних споруд, а доводи касаційної скарги в цій частині не відповідають приписам чинного законодавства.
6.32. Водночас апеляційний суд вказав на недоведеність істотних порушень умов договору оренди. Виходив зокрема з того, що оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження взяття на облік спірного приміщення, включення його до об'єктів фонду захисних споруд (організаційно-розпорядчих документів відповідних органів, на території яких розташовано спірний об'єкт або до сфери управління якого він віднесений) за результатами огляду підвального приміщення, як це передбачено пунктами 16-18, 21 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, сторони суду не надали; то й спірне приміщення статусу найпростішого укриття також не набуло.
6.33. Щодо належності майна до найпростішого укриття та, відповідно, до об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, то, як вже зазначалося вище, відповідно до визначення, наведеного у діючому пункті 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, фонд захисних споруд - сукупність усіх захисних споруд та інших споруд, що можуть бути використані для укриття населення.
6.34. Створення фонду захисних споруд здійснюється шляхом, зокрема, взяття на облік як споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів об'єктів іншого призначення, які експлуатуються, зокрема, підземних і наземних будівель і споруд, гірських та інших виробків і підземних порожнин (пункт 6 Порядку).
6.35. Відповідно до пункту 15 Порядку обліку підлягають сховища, протирадіаційні укриття, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття (далі - об'єкти фонду захисних споруд), розташовані на території України, незалежно від форми власності.
6.36. Облік об'єктів фонду захисних споруд ведеться міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в паперовій та електронній формі, а також суб'єктами господарювання та іншими юридичними особами виключно в паперовій формі.
Ведення обліку найпростіших укриттів здійснюється на підставі акта огляду об'єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення.
6.37. Книги обліку захисних споруд, споруд подвійного призначення, найпростіших укриттів є допоміжними документами обліку об'єктів фонду захисних споруд, що ведеться в паперовій формі (пункт 16 Порядку).
6.38. Включення (виключення) об'єктів фонду захисних споруд до (з) відповідного фонду оформляється організаційно-розпорядчим документом міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, на території яких розташовано такий об'єкт або до сфери управління якого він віднесений (пункт 18 Порядку).
6.39. За пунктом 21 Порядку у відповідній редакції взяття на облік найпростіших укриттів здійснюється органами місцевого самоврядування, районними в м. Києві та Севастополі держадміністраціями на підставі акта огляду об'єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення.
Органи місцевого самоврядування, районні в містах Києві та Севастополі держадміністрації після прийняття рішення щодо взяття на облік найпростіших укриттів протягом п'яти робочих днів забезпечують внесення інформації про них до Інформаційної системи.
6.40. За обставинами справи, встановленими судом першої інстанції, розпорядженням голови Малинської міської ради від 11.02.2015 № 27 затверджено перелік підвальних приміщень в багатоквартирних житлових будинках і спорудах громадського призначення (закладів освіти, охорони здоров'я, торгівлі, культури, спорту тощо) придатних для пристосування під укриття населення м. Малина, до якого, зокрема, увійшло і приміщення підвалу площею 1350 кв. м в Ліцеї (частина з якого і є спірним приміщенням).
6.41. Відповідно до актів оцінки об'єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення як найпростішого укриття від 05.07.2022 та від 16.08.2022 комісією зазначено, що вказане приміщення включене до переліку найпростіших укриттів.
6.42. Підвальне приміщення Ліцею (частина з якого і є спірним приміщенням) обліковується як укриття у відповідності до Переліку протирадіаційних та найпростіших укриттів Малинської міської територіальної громади, оприлюдненого на сайті Малинської міської ради.
6.43. Колегія суддів враховує, що на момент складання актів оцінки Порядок мав іншу редакцію. Зокрема зміни до пункту 21 Порядку щодо необхідності прийняття органами місцевого самоврядування, районними в містах Києві та Севастополі держадміністраціями рішення щодо взяття на облік найпростіших укриттів, були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2023 № 1331.
6.44. Разом із цим відповідно до пункту 9 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579, найпростіші укриття ставляться на облік на підставі акта оцінки об'єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення як найпростішого укриття, складеного за формою згідно з додатком 6 до цих Вимог, за результатами проведених міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання обстежень об'єктів, визначених пунктом 7 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, для встановлення можливості використання таких об'єктів для укриття населення.
6.45. Вказані обставини суд апеляційної інстанції не спростував, у зв'язку з чим його висновки щодо недоведеності істотних порушень умов договору є передчасними.
6.46. Водночас місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив із наявності підстав для розірвання спірного договору оренди на підставі статті 652 ЦК України у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
6.47. При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, Прокурор вважав за необхідне розірвати спірний договір на підставі частини чотирнадцятої статті 32 КЦЗ України та статті 651 ЦК України у зв'язку з неналежним утриманням захисної споруди цивільного захисту (найпростішого укриття). Заяв про зміну чи уточнень підстав позову матеріали справи не містять.
6.48. Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
6.49. Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
6.50. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.51. Рішення суду наведеним вимогам не відповідає, оскільки місцевий господарський суд належним чином не з'ясував дійсні підстави позову, фактично вийшовши за межі позовних вимог, чим порушив принцип диспозитивності господарського процесу.
6.52. Таким чином, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що мало своїм наслідком неповне з'ясування обставин цієї справи, ураховуючи предмет і підстави позову.
6.53. Отже, доводи касаційної скарги знайшли часткове підтвердження, з міркувань, викладених вище у цій постанові, внаслідок чого справа підлягає направленню на новий розгляд, тому Верховний Суд не надає оцінку решті доводів скаржника та не формує висновок з наведених у касаційній скарзі питань.
6.54. Порушення судами попередніх інстанцій норм права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
7.2. Згідно із частиною третьою статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
7.3. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 26.06.2024 у справі № 906/1486/23 слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. Судові витрати
8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 26.06.2024 у справі № 906/1486/23 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Г. Мачульський
С. Могил