30 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13583/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 (судді: Сибіга О. М. - головуючий, Михальська Ю. Б., Станік С. Р.)
за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури у справі
за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна Затока"
про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 5 166 474,11 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна Затока" (далі - ТОВ "Галерна Затока") 5 166 474, 11 грн безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за період із 01.01.2023 по 10.04.2023.
1.2. На обґрунтування позову прокурор посилався на те, що відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності площею 41,9175 га, кадастровий номер 8000000000:90:019:0064, між тим, право оренди на вказану земельну ділянку відповідач не зареєстрував, орендну плату за неї не вносить та використовує вказану земельну ділянку для обслуговування об'єктів нерухомості без достатньої правової підстави, що в порядку положень статті 1212 Цивільного кодексу України є підставою для стягнення з нього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі, заявленій до стягнення.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у цій справі позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Галерна Затока" на користь Київської міської ради 5 166 474,11 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2023 по 10.04.2023.
2.2. Північний апеляційний господарський суд згідно з ухвалою від 10.04.2025 зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16077/23; зобов'язав учасників судового процесу повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 910/13583/23.
2.3. Суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі, виходив із того, що у наведеному випадку існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у справі № 910/16077/23 та набрання ним законної сили, оскільки обставини, які будуть встановлені у справі № 910/16077/23, можуть мати преюдиційне значення для розгляду справи № 910/13583/23, адже при розгляді вимог про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки без достатньої правової підстави у справі № 910/13583/23 судом не можуть бути розглянуті та досліджені вимоги та обставини, зокрема, щодо наявності чи відсутності у відповідача права оренди, набрання чинності договором оренди, набуття чи ненабуття речового права на земельну ділянку.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень
3.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 у цій справі, в якій просить її скасувати, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Прокурор вважає оскаржену у справі ухвалу постановленою з неправильним застосуванням судом норм матеріального права - статей 791, 125, 126 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України, статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та порушенням норм процесуального права - статей 2, 13, 86, 227, 234, 236 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зокрема, за доводами скаржника, суд апеляційної скарги не врахував, що предметом дослідження у справі № 910/13583/23 є саме наявність чи відсутність належним чином оформленого та зареєстрованого права користування земельною ділянкою за період із 01.01.2023 по 10.04.2023, а також сплати за вказаний період відповідачем коштів за користування сформованою земельною ділянкою на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва, на якій розташоване нерухоме майно товариства. У матеріалах справи наявні достатні докази для встановлення і надання оцінки обставинам (фактам), які є предметом судового розгляду у цій справі, та яким надано оцінку судом першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості встановити обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також за доводами прокурора, суд апеляційної інстанції на порушення пункту 5 частини 1 статті 227, статті 236 Господарського процесуального кодексу України не навів належних мотивів та доводів щодо об'єктивної неможливості розгляду справи за позовом прокурора до вирішення справи № 910/16077/23, а також стосовно того, що зібрані у справі докази не дозволяють встановити і оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в цій справі; на порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України не враховано відсутність в матеріалах справи інших доказів відсутності у ТОВ "Галерна Затока" оформленого та зареєстрованого права користування земельною ділянкою на вул. Галерній, 2 у місті Києві та намагання товариства визнати його за рішенням суду. Крім того, суд апеляційної інстанції порушив принцип рівності учасників спору, оскільки, зупиняючи провадження у справі, забезпечив можливість ТОВ "Галерна Затока" уникнути відповідальності за безоплатне використання земельної ділянки територіальної громади міста Києва.
3.2. ТОВ "Галерна Затока" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів касаційної скарги, просить закрити касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України; в разі продовження розгляду - касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 залишити без змін як законну та обґрунтовану.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в касаційній скарзі вимоги і доводи та заперечення на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
4.2. Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.
Порядок та умови зупинення провадження у справі унормовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Під час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційний господарський суд керувався положеннями пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
За змістом наведеного пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має права самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4 та 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється (постанови Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
У постанові від 01.03.2024 у cправі № 910/17615/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зробив такі висновки: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
4.3. У справі, що розглядається, позов про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за період з 01.01.2023 по 10.04.2023 мотивовано зокрема тим, що відповідач як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності площею 41,9175 га, кадастровий номер 8000000000:90:019:0064, не здійснивши державної реєстрації права оренди земельної ділянки та не сплачуючи орендну плату за неї, використовує вказану земельну ділянку для обслуговування об'єктів нерухомості без достатньої правової підстави, що в порядку положень статті 1212 Цивільного кодексу України є підставою для стягнення з нього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за вказаний період.
4.4. Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що предметом позову у справі № 910/16077/23 є вимога про визнання укладеним договору про внесення змін до договору, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Галерна Затока" згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2008 у справі № 17/354 щодо оренди земельних ділянок для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням на вул. Галерній, 2. При цьому, предметом договору, в тому числі, є земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:90:019:0064. Суд зазначив, що у наведеному випадку існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у справі № 910/16077/23 та набрання ним законної сили, оскільки обставини, які будуть встановлені у справі № 910/16077/23, можуть мати преюдиційне значення для розгляду справи № 910/13583/23, адже при розгляді вимог про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки без достатньої правової підстави у справі № 910/13583/23 судом не можуть бути розглянуті та досліджені вимоги та обставини, зокрема, щодо наявності чи відсутності у відповідача речового права на земельну ділянку.
4.5. Однак Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі № 910/16077/23, оскільки суд у будь-якому випадку зобов'язаний встановити та оцінити зокрема обставини щодо наявності чи відсутності правової підстави для використання земельної ділянки фактичним її користувачем (у наведеному випадку відповідачем), на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що входить до предмета доказування у межах справи № 910/13583/23, а тому об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/16077/23 була відсутня. Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції жодним чином не пояснив та не мотивував неможливість встановити відповідні обставини у межах справи, що розглядається, через обмеженість юрисдикції, предметом позову чи то з інших мотивованих підстав; не аргументував неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та наявні у ній докази.
4.6. Верховний Суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 910/16077/23, суд у цій справі має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті.
4.7. Водночас варто зауважити ще й на тому, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції", рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 01.04.2021 у справі № 902/1177/15, від 13.05.2021 у справі № 917/349/20.
Верховний Суд також зауважує, що порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду ЄСПЛ у справах проти України. Проте, зупиняючи провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/16077/23, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що зупинення провадження у наведеному випадку може призвести до безпідставного затягування апеляційного перегляду вже ухваленого рішення місцевого господарського суду по суті спору у справі № 910/13583/23.
У контексті наведеного колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії".
4.8. Отже, оскаржувана ухвала постановлена без дотримання положень пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів щодо необхідності зупинення провадження у справі як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/16077/23, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З цих підстав касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки доводи прокурора в ході здійснення касаційного провадження у цій справі знайшли своє підтвердження. Водночас доводи відзиву на касаційну скаргу у цій частині є необґрунтованими. Крім того, прокурор у касаційній скарзі не посилався на порушення апеляційним господарським судом приписів частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України (зупинення провадження у справі після початку розгляду справи по суті), тому Суд вважає беззмістовними відповідні посилання відповідача у відзиві на касаційну скаргу щодо застосування вказаних положень.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. За змістом статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, в тому числі, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
5.2. Згідно з частиною 6 статті 310 названого Кодексу підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
5.3. Враховуючи, що в межах здійснення касаційного провадження у цій справі доводи касаційної скарги знайшли підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
6. Судові витрати
6.1. Оскільки ця справа направляється до апеляційного суду для продовження розгляду, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.
Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 у справі № 910/13583/23 скасувати, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак