01 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 912/2449/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Амірханяна Р.К.,
та представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - 1 - не з'явився,
відповідача - 2 - не з'явився,
відповідача - 3 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Кетрисанівської сільської ради про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
при розгляді касаційної скарги Бобринецької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.04.2024
у справі № 912/2449/23
за позовом Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області
до Бобринецької міської ради, Кропивницької районної ради, Бобринецької районної ради
про визнання протиправним та скасування рішення, припинення речового права,
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2025 касаційну скаргу Бобринецької міської ради залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.04.2024 у справі № 912/2449/23 - без змін.
До Верховного Суду надійшло клопотання Кетрисанівської сільської ради про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді касаційної скарги Бобринецької міської ради на вказані вище рішення у справі № 912/2449/23. Позивач просить стягнути з відповідачів, пропорційно задоволеним вимогам, 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з огляду на ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Бобринецька міська рада повністю заперечила проти задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зазначила про необґрунтованість і недоведеність позивачем цих витрат. Зазначила про сумніви у повноваженнях представника Кетрисанівської сільської ради.
30.06.2025 Бобринецька міська рада звернулася до Верховного Суду із клопотанням, в якому підтримала свої аргументи, викладені у клопотанні від 18.05.2025, та зазначила про розгляд клопотання позивача без участі свого представника, за наявними у матеріалах справи документами.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2025 вказане вище клопотання призначено до розгляду на 01.07.2025.
Розглянувши вказане клопотання позивача, колегія суддів дійшла таких висновків.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У гл. 8 роз. I ГПК України закріплений інститут судових витрат.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (див. п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Статтею 123 ГПК України, яка визначає види судових витрат, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).
Порядок розподілу судових витрат визначений у ст. ст. 129 - 130 ГПК України. Так, за ч. 4 ст. 129 ГПК України розподіл інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та встановлює, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру заявлених вимог.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
За приписами ст. 1 цього Закону:
- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону);
- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);
- інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Види адвокатської діяльності визначає ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якої ними, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1 - 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру і погодинної оплати (див. п. 4.20 постанови Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 910/6138/24).
Законодавець у ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 6.35 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 сформулював висновок про те, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Усталеним у судовій практиці є те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує і ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд неодноразово зазначали таке:
- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19);
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18);
- у разі недотримання вимог ч. 5 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22);
- витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України (див. п. 6.5 постанови об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2019 у справі № 922/445/19).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді позивач надав такі документи:
- договір про надання правничої допомоги № 25/25, укладений 30.04.2025 між Кетрисанівською сільською радою (замовник) та Міжнародним адвокатським об'єднанням "РАДА" (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати йому правничу допомогу, яка складається з окремих доручень про надання правничої допомоги, місце та орган виконання доручення, характер справи, визначається додатковими угодами до договору. У п. 6.3 договору встановлено, що результати правничої допомоги оформляються актом та є підставою для нарахування гонорару. У акті зазначається гонорар та/або винагорода, фактичні витрати виконавця, які не включаються в гонорар. У п. 7.1, 7.2 договору сторони досягли згоди про те, що ціна договору визначається сторонами в додатковій угоді до договору за результатами фактично наданої виконавцем правничої допомоги. За надану правничу допомогу замовник сплачує виконавцю гонорар (а.с. 73-74, т. 3);
- додаткову угоду від 30.04.2025 № 1 до договору № 25/25, відповідно до якої виконавець надає замовнику правничу допомогу (представництво інтересів у суді касаційної інстанції у справі № 912/2449/23) на суму 15 000,00 грн (а.с. 75, т. 3);
- акт про надання правничої допомоги, у якому зазначено, що представництво інтересів замовника у суді касаційної інстанції у справі № 912/2449/23 - становить 15 000, 00 грн (а.с. 75 на звороті, т. 3);
- платіжну інструкцію № 01/05/2025 про сплату Кетрисанівською сільською радою - Міжнародному адвокатському об'єднаню "РАДА" 15 000,00 грн (а. с. 76, т. 3).
Матеріали справи також містять ордер на надання правничої допомоги серії № ВА 1112005, виданий Міжнародним адвокатським об'єднанням "РАДА" на підставі договору про надання правничої допомоги № 25/25, для представлення інтересів Кетрисанівської сільської ради у Касаційному господарському суді Іванченком В.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Іванченком В.В. серії КР № 000539 від 29.09.2020 (а. с. 66, 124, т. 3).
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, встановивши, що ними підтверджується надання Міжнародним адвокатським об'єднанням "РАДА", а саме адвокатом Іванченком В.В., позивачу послуг з професійної правничої допомоги при перегляді цієї справи у Верховному Суді (зокрема, адвокатом Іванченком В.В було підготовлено та подано відзив на касаційну скаргу, адвокат Іванченко В.В. брав участь в судових засіданнях 20.05.2025 та 17.06.2025, про що свідчать протоколи судових засідань), врахувавши результати розгляду справи у Верховному Суді, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Бобринецької міської ради на користь позивача 7 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у касаційному господарському суді та з Бобринецької районної ради на користь позивача 7 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у касаційному господарському суді.
Верховний Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000, 00 грн (підлягають стягненню з Бобринецької міської ради, Бобринецької районної ради (з кожної) по 7 500, 00 грн на користь позивача) відповідають критеріям пропорційності, реальності адвокатських витрат - встановлення їхньої дійсності та необхідності, розумності їхнього розміру і витрати у такій сумі є співрозмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).
Керуючись ст. ст. 126, 129, 244, ГПК України, Верховний Суд, -
Клопотання Кетрисанівської сільської ради задовольнити.
Стягнути з Бобринецької міської ради (27200, м. Бобринець, Кіровоградська обл., вул. Незалежності, б. 80, код ЄДРПОУ 04055239) користь Кетрисанівської сільської ради (27247, с. Кетрисанівка, Кіровоградська обл., вул. Шкільна, б. 47, код ЄДРПОУ 04365508) 7 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у Верховному Суді.
Стягнути з Бобринецької районної ради (27200, м. Бобринець, Кіровоградська обл., вул. Незалежності, б. 80, код ЄДРПОУ 24713868) на користь Кетрисанівської сільської ради (27247, с. Кетрисанівка, Кіровоградська обл., вул. Шкільна, б. 47, код ЄДРПОУ 04365508) 7 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у Верховному Суді.
Доручити Господарському суду Кіровоградської області видати відповідні накази.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.