Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" червня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1508/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх Слобожанщини", м. Балаклія Харківської області
до Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м. Москва Російська Федерація
про стягнення 209448,00 доларів США, що еквівалентно 8730085,86грн.
за участю представників:
від позивача: Бумба О.А.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Успіх Слобожанщини" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (надалі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 209448,00 доларів США (що еквівалентно 8730085,86грн.), з яких: 56267,00дол.США реальних збитків внаслідок пошкодження транспортних засобів, 15566,00дол.США реальних збитків внаслідок втрати транспортних засобів, 80407,00дол.США реальних збитків, що дорівнюють фактичним витратам на посів озимої пшениці, площею 670 га, 57208,00дол.США упущеної вигоди від неможливості посіяти та зібрати врожай з ріллі загальною площею 1726,62 га.
На підтвердження своїх вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та активні бойові дії він зазнав майнової шкоди у формі реальних збитків та упущеної вигоди. Дії Російської Федерації завдали майнової шкоди позивачу у формі: реальних збитків від пошкодження та втрати сільськогосподарської техніки та автомобільних транспортних засобів, належних позивачу на праві власності; реальних збитків, що дорівнюють фактичним витратам на посів озимої пшениці, площею 670 га; упущеної вигоди від неможливості посіяти насіння соняшнику на ріллі площею 1056,62га та зібрати врожай озимої пшениці з ріллі, площею 670 га (загальна площа 1726,62 га).
Суд зауважує, що відповідачем у справі є держава Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Таким чином, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема як відповідача.
Разом з цим згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 після початку війни в Україні, а саме з 2014 року, суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
У постановах від 18.05.2022 у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а, отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що, звертаючись із позовом до Російської Федерації, для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).
Отже суд доходить висновку про застосування у даній справі деліктного винятку, відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у юридичної особи України, навіть з іноземною країною, зокрема, й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
За таких обставин, ухвалою від 06.05.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.05.2025.
У підготовчому засіданні 23.05.2025 судом без оформлення окремого документа постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 02.07.2025.
Ухвалою від 12.06.2025 у зв'язку з відпусткою судді Калантай М.В. судове засідання призначено на 27.06.2025.
Представник позивача в судовому засіданні 27.06.2025 підтримав доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач представника в судове засідання не направив, відзиву не надав.
Суд зазначає, що згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Мін'юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану Акціонерне товариство "Укрпошта" з 25.02.2022 припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
12.01.2023 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності", яким постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №9, ст. 66), який набрав чинності 05.02.2023.
Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про неможливість звернення із судовим дорученням для вручення відповідачу судових документів у даній справі в порядку статті 367 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
За таких обставин, повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснювалося шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Успіх Слобожанщини" - юридична особа із зареєстрованим місцезнаходженням: 64203, Україна, Харківська область, Ізюмський район (колишній Балаклійський р-н), місто Балаклія, вулиця Геологічна, будинок 61. Основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Свою підприємницьку діяльність позивач проводив із використанням власної сільськогосподарської техніки та автомобільних транспортних засобів на орендованих земельних ділянках загальною площею - 2 356,62 га.
Кількість земельних ділянок за кадастровими номерами становить 517 одиниць. Ці земельні ділянки розташовані на території Харківської області, між населеними пунктами Первомайське, Мілова, Асіївка, Шевелівка, Соколівка Балаклійської міської територіальної громади та населеним пунктом Глазунівка Донецької територіальної громади, Ізюмського району.
Восени 2021 року позивач здійснив посів озимої пшениці під урожай 2022 року на загальній площі земельних ділянок 1 300 га, що підтверджується звітом ТОВ "Успіх Слобожанщини" про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року. Решту земельних ділянок - 1 056,62 га було заплановано використати під посів соняшнику навесні 2022 року.
24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала повноцінну широкомасштабну військову агресію проти України, у зв'язку з чим на території України було введено воєнний стан згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, частина території Балаклійської міської територіальної громади разом з містом Балаклія з 02 березня 2022 року по 11 вересня 2022 року були тимчасово окуповані Російською Федерацією. Також в даному Переліку зафіксовані дати початку активних бойових дій на частині території Балаклійської міської територіальної громади - з 24 лютого 2022 року по 12 вересня 2022 року, у зв'язку з чим ведення сільськогосподарської діяльності на використовуваних позивачем земельних ділянках, зокрема, проведення посівних робіт було неможливе.
У зв'язку з окупацією військами Російської Федерації частини території Балаклійської міської територіальної громади та веденням активних бойових дії, позивач також не зміг здійснити посів сільськогосподарських культур на незасіяних земельних ділянках та повністю зібрати врожай, який був висаджений восени 2021 року.
Неможливість посіву соняшника навесні 2022 року виникла у зв'язку з веденням активних бойових дій на території належних позивачу земельних ділянок. Аналогічні причини зумовили й неможливість збирання врожаю озимої пшениці на території 670 га, у зв'язку з цим врожай був знищений пожежами, викликаними обстрілами, або осипався та став непридатний для збирання та продажу, що підтверджується довідкою ТОВ "Успіх Слобожанщини" про неможливість збирання врожаю.
Крім того, артилерійські обстріли та збройні сутички мали наслідком пошкодження належної позивачу сільськогосподарської техніки та автомобільних транспортних засобів. Також військовими РФ було викрадено деякі одиниці техніки.
Вказані порушення прав позивача підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12023221080000019; дата реєстрації провадження: 06.01.2023), актами технічного стану (обстеження транспортних засобів) від 10 березня 2023 року, що складені комісією, яка утворена згідно наказу по підприємству ТОВ "Успіх Слобожанщини" № 8 від 09 березня 2023 р. "Про створення комісії щодо фіксації пошкоджень та руйнувань майна підприємства внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України".
Таким чином, через збройне вторгнення Російської Федерації до України та активні бойові дії на території використовуваних позивачем земельних ділянок, він зазнав майнової шкоди у формі реальних збитків та упущеної вигоди.
З наданих позивачем доказів вбачається, що дії Російської Федерації завдали майнової шкоди у формі:
(1) реальних збитків від пошкодження та втрати сільськогосподарської техніки та автомобільних транспортних засобів, належних позивачу на праві власності, а саме:
a. Пошкоджена техніка:
1. трактор колісний, марка Беларус 920, 2008 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер двигун № НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 , видане 18.03.2014 р Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області;
2. трактор колісний, марка Беларус 920, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , заводський номер НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_8 , видане 18.03.2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області;
3. трактор колісний, марка Беларус 920, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , заводський номер НОМЕР_10 , номер двигуна НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_12 , видане 18.03.2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області;
4. трактор колісний, марка К 701, 1984 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_13 , заводський номер НОМЕР_14 , номер двигуна НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_16 , видане 18.03.2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області;
5. трактор колісний, марка К-701, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_17 , заводський номер НОМЕР_18 , номер двигуна НОМЕР_19 , свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_20 , видане 01.09.2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області;
6. трактор колісний, марка Беларус 920, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_21 , заводський номер НОМЕР_22 , номер двигуна НОМЕР_23 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_24 , видане 17.03.2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області;
7. трактор колісний, марка Беларус 892, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_25 , заводський номер НОМЕР_26 , номер двигуна НОМЕР_27 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_28 , видане 17.03.2014 Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області;
8. трактор колісний, марка Беларус-892, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_29 , заводський номер НОМЕР_30 , номер двигуна НОМЕР_31 , свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_32 , видане 17.03.2014 Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області;
9. автомобіль марка ЗИЛ, модель 433362, тип - спеціалізований вантажний самоскид, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_33 , 1999 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_34 , колір білий, повна маса 9545 кг, маса без навантаження 4300 кг, категорія С, об'єм двигуна 4750 см куб, тип пального D, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_35 від 07.09.2016, виданого сервісним центром 6344;
10. автомобіль марка ЗИЛ, модель 5301 АФ30, тип - фургон-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_36 , 1999 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_37 , колір білий, повна маса 6950 кг, маса без навантаження 4000 кг, категорія С1, об'єм двигуна 4750 см куб, тип пального D, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_38 від 27.11.2013, виданого центром при УДАІ ГУМВСУ в Харківській область, м.Балаклія;
11. автомобіль марка МАЗ, модель 5334, тип - автоцистерна, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_39 , 1982 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_40 , колір коричневий, ВРЕВ ДАІ з обслуговування Балаклійського району ГУМВС України в Харківській області;
12. автомобіль марка МАЗ, модель 64229, тип - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_41 , 1993 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_42 , колір жовтий, повна маса 22000 кг, маса без навантаження 9050 кг, категорія С, об'єм двигуна 14860 см куб, тип пального D, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_43 від 27.11.2013, виданого центром при УДАІ ГУМВСУ в Харківській область, м.Балаклія;
13. автомобіль марка МАЗ, модель 64229, тип - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_44 , 1990 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_45 , колір синій, повна маса 24000 кг, маса без навантаження 9050 кг, категорія С, об'єм двигуна 14860 см куб, тип пального D, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_46 від 27.11.2013, виданого центром при УДАІ ГУМВСУ в Харківській область, м.Балаклія;
14. напівпричіп марка LAG, модель 0-3-38EZCI, тип - напівпричіп бортовий-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_47 , 1985 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_48 , колір червоний, категорія СЕ, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_49 від 27.11.2013 виданого центром при УДАІ ГУМВСУ в Харківській область, м. Балаклія;
15. екскаватор, марка BOREX-2629, 1992 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_50 , заводський № НОМЕР_51 , двигун № НОМЕР_52 , об'єм двигуна 4940 см куб, маса машини 6600 кг, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_53 від 05.06.2007, перереєстрований серія ЕА № 075319, виданого 23.01.2014 Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області;
16. напівпричіп паливоцистерна марка ЧМЗАП, модель 5524П, тип - напівпричіп паливоцистерна-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_54 , 1992 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_55 , колір зелений, категорія СЕ, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_56 від 27.11.2013 виданого центром при УДАІ ГУМВСУ в Харківській область, м. Балаклія;
17. напівпричіп паливоцистерна марка ЕХО, модель 99983, тип - напівпричіп паливоцистерна-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_57 , 2001 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_58 , колір синій, категорія СЕ, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_59 від 27.11.2013 виданого центром при УДАІ ГУМВСУ в Харківській область, м. Балаклія;
18. напівпричіп паливоцистерна марка ППЦ, модель 28, тип - напівпричіп паливоцистерна-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_60 , 1992 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_61 , колір зелений, категорія СЕ, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_62 від 27.11.2013 виданого центром при УДАІ ГУМВСУ в Харківській область, м. Балаклія;
19. автомобіль марка ЗИЛ-ММЗ, модель 554М, тип - самоскид-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_63 , 1991 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_64 , колір синій, повна маса 10825 кг, маса без навантаження 4800 кг, категорія С, об'єм двигуна 4750 см куб, тип пального D, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_65 від 27.11.2013, виданого центром при УДАІ ГУМВСУ в Харківській область, м.Балаклія;
20. автомобіль марка МАЗ, модель 64221, тип - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_66 , 1999 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_67 , колір білий, повна маса 24500 кг, маса без навантаження 9450 кг, категорія С, об'єм двигуна 14860 см куб, тип пального D, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_68 від 07.12.2013, виданого центром при УДАІ ГУМВСУ в Харківській область, м.Балаклія;
21. автомобіль марка ГАЗ, модель 53, тип - паливоцистерна, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_69 , 1983 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_70 , колір синій, повна маса 7157 кг, маса без навантаження 3470 кг, категорія С, об'єм двигуна 4250 см куб, тип пального В, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_71 від 27.11.2013, виданого центром при УДАІ ГУМВСУ в Харківській область, м. Балаклія.
b. Втрачена техніка:
1. трактор колісний, марка ЮМЗ-8040.2, 2004 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_72 , заводський № НОМЕР_73 , двигун № НОМЕР_74 , об'єм двигуна 4750 см куб, маса машини 4103 кг, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_75 , видане 18.03.2014 р Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області;
2. трактор колісний, марка К-701ПФ, 1986 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_76 , заводський № НОМЕР_77 , двигун № НОМЕР_78 , об'єм двигуна 22300 см куб, маса машини 12500 кг, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_79 від 22.03.2004, перереєстрований серія ІС №012011, виданого 22.10.2014 р Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області;
3. автомобіль марка ГАЗ, модель 3307, тип - фургон пасажирський-CID, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_80 , 1998 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_81 , колір білий, повна маса 7850 кг, маса без навантаження 3200 кг, категорія С, об'єм двигуна 4250 см куб, тип пального В, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_82 від 27.11.2013, виданого центром при УДАІ ГУМВСУ Харківській область, м. Балаклія;
4. автомобіль марка ЗИЛ, модель 431418, тип - паливоцистерна, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_83 , 1990 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_84 , колір синій, повна маса 12760 кг, маса без навантаження 5280 кг, категорія С, об'єм двигуна 6000 см куб, тип пального В, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_85 від 27.11.2013, виданого центром при УДАІ ГУМВСУ Харківській область, м. Балаклія;
5. автомобіль марка ЗИЛ - ММЗ, модель 554, тип - самоскид-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_86 , 1983 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_87 , колір синій, повна маса 10850 кг, маса без навантаження 4800 кг, категорія С, об'єм двигуна 4750 см куб, тип пального D, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_88 від 27.11.2013, виданого центром при УДАІ ГУМВСУ а Харківській область, м. Балаклія;
6. причіп паливоцистерна марка ГКБ, модель 817, тип - причіп паливоцистерна-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_89 , 1985 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_90 , колір зелений, категорія СЕ, повна маса 7800 кг, маса без навантаження 3500 кг, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_91 від 27.11.2013 виданого центром при УДАІ ГУМВСУ а Харківській область, м. Балаклія;
7. електрокар "Балканкара" EV 735 з зарядним пристроєм.
(2) реальних збитків, що дорівнюють фактичним витратам на посів озимої пшениці, площею 670 га;
(3) упущеної вигоди від неможливості посіяти насіння соняшнику на ріллі площею 1 056,62 га та зібрати врожай озимої пшениці з ріллі, площею 670 га (загальна площа 1726,62 га).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом - економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Основні показники, які оцінюються:
вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;
вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;
упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
упущена вигода підприємств недержавної форми власності;
втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;
втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.
Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.
Відповідальними за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є:
міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, які є уповноваженими органами управління, - в частині державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що належать до сфери їх управління;
обласні, Київська міська держадміністрації (на період воєнного стану - військові адміністрації) - в частині підприємств недержавної форми власності, господарських товариств (крім тих, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі), які розміщуються на території відповідних областей та м. Києва;
Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Для оцінки майнової шкоди, завданої майну позивача, він звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Дельта-Консалтинг" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ № 583/2022 від 06.12.2022).
Відповідно до звітів про оцінку, складеними суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Дельта-Консалтинг" (оцінювач: Могилевська Анастасія Олександрівна, Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ№4482 видане Фондом Держмайна України та ХЦНТЕІ 22.07.2006р., Свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності № 11636 від 22.11.2013р.) розмір понесених позивачем збитків складає 209448,00 доларів США (що еквівалентно 8730085,86грн.), а саме:
- відповідно до Звіту про розмір реальних збитків внаслідок пошкодження транспортних засобів № 23/03 - розмір відповідних збитків позивача, з урахуванням ПДВ, станом на 03.04.2023 (дата оцінки) визначено в сумі 43447,00дол.США, що за курсом НБУ на дату оцінки дорівнює 1588795,96грн.;
- відповідно до Звіту про оцінку розміру реальних збитків внаслідок пошкодження транспортних засобів № 23/03/1 - розмір відповідних збитків позивача, з урахуванням ПДВ, станом на 03.04.2023 (дата оцінки) визначено в сумі 12820,00дол.США, що за курсом НБУ на дату оцінки дорівнює 468801,76грн.;
- відповідно до Звіту про оцінку розміру реальних збитків внаслідок втрати транспортних засобів № 24/03 - розмір відповідних збитків позивача, з урахуванням ПДВ, станом на 03.04.2023 (дата оцінки) визначено в сумі 15566,00дол.США, що за курсом НБУ на дату оцінки дорівнює 569226,80грн.;
- відповідно до Звіту про оцінку згідно договору №15/01 - розмір реальних збитків позивача, що дорівнюють фактичним витратам на посів озимої пшениці площею 670 га, без урахування ПДВ, станом на 11.11.2022 (дата оцінки) визначено в сумі 80407,00дол.США, що за курсом НБУ на дату оцінки дорівнює 2940484,00грн., а розмір упущеної вигоди позивача від неможливості посіяти та зібрати врожай з ріллі загальною площею 1726,62 га, без урахування ПДВ, станом на 11.11.2022 (дата оцінки) визначено в сумі 57208,00дол.США, що за курсом НБУ на дату оцінки дорівнює 2092016,00грн.
У зв'язку з викладеними обставинами, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 56267,00дол.США реальних збитків внаслідок пошкодження транспортних засобів, 15566,00дол.США реальних збитків внаслідок втрати транспортних засобів, 80407,00дол.США реальних збитків, що дорівнюють фактичним витратам на посів озимої пшениці, площею 670 га, 57208,00дол.США упущеної вигоди від неможливості посіяти та зібрати врожай з ріллі загальною площею 1726,62 га.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо визначення належного відповідача.
Державу представляє влада, яка охоплює виконавчу, законодавчу, судову, а також центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. З попереднього твердження випливає, що протиправні дії органів держави є її власними діями, тому безпосередньо держава несе відповідальність за протиправні діяння своїх органів, зокрема, збройних сил. Загальновідомо, що за військові дії на території України відповідальна російська федерація.
У постанові від 20.11.2018 по справі № 5023/10655/11 Велика Палата Верховного Суду відзначила, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини (п. 6.21.). Вступаючи у цивільні чи господарські правовідносини, держава в особі відповідного органу насамперед має на меті задоволення приватного інтересу (п. 6.23. постанови).
Окреслені висновки Верховного Суду вказують на можливість держави вступати в господарські правовідносини через відповідні органи. Як зазначав Касаційний господарський суд у постанові від 04.10.2022 по справі № 910/5210/20 (п. 5.4.) у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
Висновки Касаційного господарського суду свідчать на користь висновку про те, що органи держави не є самостійними суб'єктами, а виконують представницьку функцію держави.
Позивач зазнав шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, тому Російська Федерація є відповідачем у цій справі. Оскільки держава є специфічним суб'єктом цивільно-правових відносин, то може виступати стороною як в міжнародних публічних, так і в міжнародних приватно-правових відносинах через відповідні компетентні органи.
У своєму позові позивач визначив уповноваженим представницьким органом відповідача Генеральну прокуратуру Російської Федерації, бо повноваження цього органу найбільш наближенні до представництва інтересів Російської Федерації в іноземних судах.
Так, відповідно до п. 3-1. ст. 1 Федерального Закону Російської Федерації "Про прокуратуру Російської Федерації", Генеральна прокуратура Російської Федерації у межах своєї компетенції забезпечує представництво та захист інтересів Російської Федерації у міждержавних органах, іноземних та міжнародних (міждержавних) судах, іноземних та міжнародних третейських судах (арбітражах).
Відповідно до абз. 4, п. 5. ст. 39-1 Федерального Закону Російської Федерації "Про прокуратуру Російської Федерації", Генеральна Прокуратура Російської Федерації формує позицію Російської Федерації у справі, виступає у як представник Російської Федерації при розгляді справи в міждержавних органах, іноземних та міжнародних (міждержавних) судах, іноземних та міжнародних третейських судах (арбітражах), а також погоджує сформовану позицію федеральним органом виконавчої влади, який здійснює функції з вироблення та реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері міжнародних відносин Російської Федерації, якщо справа торкається політичних аспектів міжнародних відносин.
За таких обставин, Генеральна Прокуратура Російської Федерації є тим компетентним органом, який уповноважений здійснювати повноваження щодо представництва і захисту інтересів Російської Федерації в межах цього спору.
Щодо суті заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно з ч. 1-2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Згідно з п. 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № ES-11/5 від 14.11.2022 року Генеральна Асамблея визнає, що Російська Федерація має бути притягнена до відповідальності за будь-які порушення міжнародного права в Україні або проти України, включаючи її агресію в порушення Статуту Організації Об'єднаних Націй, а також будь-які порушення міжнародного гуманітарного права й міжнародного права, прав людини й що вона має нести правові наслідки всіх своїх міжнародно- протиправних діянь, включаючи відшкодування шкоди, в тому числі будь-якої шкоди, спричиненої такими діяннями.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Факт спричинення майнової шкоди позивачу підтверджується Звітом про розмір реальних збитків внаслідок пошкодження транспортних засобів № 23/03, Звітом про оцінку розміру реальних збитків внаслідок пошкодження транспортних засобів №23/03/1, Звітом про оцінку розміру реальних збитків внаслідок втрати транспортних засобів № 24/03, Звітом про оцінку згідно договору №15/01, складеними суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Дельта-Консалтинг".
Спричинена позивачу майнова шкода складається з: 56267,00дол.США реальних збитків внаслідок пошкодження транспортних засобів, 15566,00дол.США реальних збитків внаслідок втрати транспортних засобів, 80407,00дол.США реальних збитків, що дорівнюють фактичним витратам на посів озимої пшениці, площею 670га.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Саме внаслідок протиправних дій Російської Федерації як елементу збройної агресії, які полягають у окупації частини території Балаклійської міської територіальної громади разом з містом Балаклія, веденні активних бойових дій та здійсненні систематичних обстрілів навколишніх територій, позивач поніс матеріальну шкоду у вигляді викраденого, пошкодженого майна та неможливості здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується, зокрема Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження №12023221080000019; дата реєстрації провадження: 06.01.2023), Актами технічного ст ану сільськогосподарської техніки та транспортних засобів, Довідкою ТОВ "Успіх Слобожанщини" про неможливість збирання врожаю.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України та Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.
Таким чином, позивачем у позовній заяві на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування майнової шкоди.
Крім того, згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, зокрема, упущеної вигоди (у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України) необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; наявність збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника та збитками; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду України у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20 зазначив, що неодержаний доход (упущена вигода) це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
В результаті тимчасової окупації частини територій, на яких розташовані використовувані позивачем земельні ділянки, а також через ведення активних бойових дій, позивач навесні 2022 року був позбавлений можливості здійснити посів насіння соняшнику на ріллі площею 1 056,62 га, а також зібрати врожай озимої пшениці з ріллі, площею 670га, яка була посіяна ним восени 2021 року.
Отже позивач значною був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність, у зв'язку з чим є підстави для стягнення з винної особи, крім реальних збитків, упущеної вигоди.
Позивач внаслідок збройної агресії Російської Федерації недоотримав прибуток (упущена вигода), що відповідно Звіту про оцінку згідно договору №15/01, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Дельта-Консалтинг", становить 57208,00дол.США.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували наведені у позові обставини, судом здійснено розгляд справи з урахуванням наявних у ній матеріалів, які підтверджують правомірність вимог позивача.
Підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 209448,00 доларів США (що еквівалентно 8730085,86грн.), з яких: 56267,00дол.США реальних збитків внаслідок пошкодження транспортних засобів, 15566,00дол.США реальних збитків внаслідок втрати транспортних засобів, 80407,00дол.США реальних збитків, що дорівнюють фактичним витратам на посів озимої пшениці, площею 670 га, 57208,00дол.США упущеної вигоди від неможливості посіяти та зібрати врожай з ріллі загальною площею 1726,62 га, - законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (Російська Федерація, а 125993, Російська Федерація, м.Москва, вул.Велика Дмитрівка, буд. 15А, к. 1, МСП-3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх Слобожанщини" (64203, Харківська обл., Ізюмський р-н, м.Балаклія, вул.Геологічна, буд.61, код ЄДРПОУ 35107965) збитки у розмірі 209448,00 доларів США (що еквівалентно 8730085,86грн.), з яких: 56267,00 доларів США реальних збитків внаслідок пошкодження транспортних засобів, 15566,00 доларів США реальних збитків внаслідок втрати транспортних засобів, 80407,00 доларів США реальних збитків, що дорівнюють фактичним витратам на посів озимої пшениці, площею 670 га, 57208,00 доларів США упущеної вигоди від неможливості посіяти та зібрати врожай з ріллі загальною площею 1726,62 га.
Стягнути з Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (Російська Федерація, 125993, м.Москва, вул.Велика Дмитрівка, буд.15А, к.1, МСП-3) на користь Державного бюджету України 104761,03грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "07" липня 2025 р.
Суддя М.В. Калантай