30.06.2025м. СумиСправа № 920/561/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/561/25
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053)
до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ),
про стягнення 16 376 грн 72 коп.,
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 16 376 грн 72 коп. витрат з виплати середнього заробітку військовозобов'язаному ОСОБА_1 за час перебування на військових зборах у період з 27.08.2021 до 10.09.2021.
Ухвалою від 28.04.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 28.04.2025 доставлена в електронний кабінет відповідача 28.04.2025, що підтверджується довідкою Господарського суду Сумської області.
13.05.2025 відповідач подав клопотання (вх. № 2728 від 13.05.2025), в якому просить суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву. Ухвалою від 13.05.2025 господарський суд продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 28.05.2025 включно.
28.05.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 2380 від 21.05.2025), в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відповідач зазначає, що працівник позивача - ОСОБА_1 проходив навчальні збори військовозобов'язаних у період з 27.08.2021 по 10.09.2021. Після проходження навчальних зборів військовозобов'язаних позивачу було надіслано повідомлення щодо відшкодування середнього заробітку ПАТ «Укрнафта» за військовозобов'язаного ОСОБА_1 із зазначенням переліку необхідних документів, на підставі яких здійснюється таке відшкодування. Після належного доопрацювання пакету документів відповідач був позбавлений можливості здійснити необхідні компенсаційні виплати за рахунок відповідних бюджетних асигнувань. Відповідно до абз. 1 п. 2 Постанови № 1644 виплата середнього заробітку військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями. Документи були надані у періоді, в якому кошти для компенсації з бюджету не виділялися.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до матеріалів справи, наказом Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта» від 27.08.2021 № 163-к/тм, на підставі повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 , було увільнено з 27.08.2021 до 10.09.2021 від виконання трудових обов'язків працівника спеціалізованої газорятувальної служби (Качанівський цех переробки газу та конденсату) ОСОБА_1 , у зв'язку з проходженням зборів (служби) військовозобов'язаних та резервістів відповідно до ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зі збереженням займаної посади і середньої заробітної плати.
За період з 27.08.2021 до 10.09.2021 ОСОБА_1 була нарахована та виплачена заробітна плата у розмірі 16 376 грн. 72 коп. (13 423 грн. 54 коп. - середня заробітна плата, 2953 грн 18 коп. - нарахування ЄСВ).
01.10.2021 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з листом щодо перерахування компенсації середнього заробітку резервісту, залученому для підготовки. До листа позивач додав докази на підтвердження фактичних виплат середнього заробітку за серпень-вересень 2021 року ОСОБА_1 (рахунок та довідка про середню заробітну плату).
14.02.2023 позивач звертався до відповідача щодо підписання акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 31.01.2023, 29.10.2024 - з листом щодо підтвердження заборгованості.
08.03.2023 та 08.11.2024 відповідач надав відповідь про відсутність заборгованості між ІНФОРМАЦІЯ_4 та Качанівським газопереробним заводом; зазначив, що документи на відшкодування середнього заробітку від підприємства визначені порядком до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили.
17.01.2025 на додаток до раніше надісланого листа від 01.10.2021 позивач надіслав ІНФОРМАЦІЯ_5 рахунок № 5 від 01.10.2021 та відомість на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав зобов'язання щодо компенсації виплаченого працівнику позивача середнього заробітку за період його перебування на зборах, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 16 376 грн 72 коп. компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частина 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 13 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1644 «Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), виплата середнього заробітку військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1644 наказом Міністра оборони України №80 від 12.03.2007 затверджено Інструкцію про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам.
Згідно з п. 7, 8 Інструкції за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місця роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах. Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяць зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний.
Відповідно до п. 11 Інструкції виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами.
Пунктом 12 Інструкції визначено, що підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у томі числі ї єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). До рахунків додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, згідно з цією Інструкцією.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» № 1357-IX від 30.03.2021 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються на базі діючих військових комісаріатів шляхом їх перетворення протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є правонаступниками військових комісаріатів, на базі яких вони утворюються.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Згідно з п. 7 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Пунктом 10 Положення визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
Суд встановив, що за період проходження учбових зборів з 27.08.2021 до 10.09.2021 позивач нарахував та виплатив ОСОБА_1 середню заробітну плату, з урахуванням ЄСВ, в сумі 16 376 грн 72 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема розрахунком середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 , рахунком та відомістю на виплату середньої заробітної плати працівникам, призваним на збори ( ОСОБА_1 ).
Позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо компенсації виплаченого середнього заробітку резервісту ОСОБА_1 за період з 27.08.2021 до 10.09.2021, а також до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо підтвердження заборгованості.
Кошти в сумі 16 376 грн 72 коп. позивачу не компенсовані, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Суд зазначає, що вказаними вище нормативно-правовими актами строку звернення роботодавця з метою відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою середнього заробітку, не встановлено.
Відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідача від встановленого чинним законодавством обов'язку відшкодувати позивачу всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у томі числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та, відповідно, не виправдовує бездіяльності відповідача. Законодавством не передбачена залежність зобов'язання з відшкодування від фактичного фінансування відповідача чи випадки повного або часткового його звільнення від такого обов'язку.
За викладених обставин суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16 376 грн 72 коп. компенсації.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390) 16 376 грн 72 коп. компенсації, 2422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 07.07.2025.
Суддя Д.В. Вдовенко