29.11.07р.
Справа № А8/573-07(30/455)
За позовом Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська
до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес" (м. Дніпропетровськ)
про стягнення 4 267 539,66 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
від позивача: Шпак О.О. -нач. юр. відділу (дов. № 2146/01-42 від 30.05.07 р.)
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, з урахуванням уточнення позовних вимог, звернувся до суду з позовом про стягнення з розрахункового рахунку відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4 267 539,66 грн.
Уточнений позов мотивовано тим, що в квітні 2001 року та в лютому 2002 року управління провело планові перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати збору до Пенсійного фонду та його витрачання за період з 01.07.00 року по 28.04.01 року та з 01.04.01 року по 31.12.01 року, якими були виявлені порушення, а саме: при видачі заробітної плати в натуральному виразі підприємство не сплачувало збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. В результаті перевірки 2001 року склалася недоїмка у сумі 2 734 772,37 грн. В результаті перевірки 2002 року склалася недоїмка в сумі 1 294 960,30 грн. На підставі цього акту перевірки 2002 року позивачем було винесене рішення про застосування штрафних санкцій № 2 на суму 237 806,99грн. Загальна сума недоїмки склала 4 267 539,66 грн. і до теперішнього часу відповідачем не сплачена. Позивач зазначає, що стягнення недоїмки, яка виникла до 01.01.04 року і не погашена в установленому законом порядку здійснюється відповідно до статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач проти позову заперечує і просить в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що до правовідносин, які пов'язані з цією заборгованістю, застосовується Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким і визначаються строки давності їх застосування. По заборгованості відповідача, за стягненням якої звернувся позивач, строки давності, передбачені цим Законом, минули.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.07 р. справу № 30/455 було направлено на новий судовий розгляд.
На підставі розпорядження голови господарського суду Дніпропетровської області справу було прийнято до провадження суддею Дубініним І.Ю., розгляд справи призначено на 29.11.07 р.
Відповідач в судове засідання 29.11.07 р. не з'явився, але надав суду ті ж самі заперечення на позов, що і під час первісного розгляду справи.
Господарський суд вважає, що матеріалів у справі достатньо для можливості розгляду справи за відсутністю відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №95090, а також відповідач надав свої заперечення проти позову.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, господарський суд, -
Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.07 р. справу № 30/455 було направлено на новий судовий розгляд.
Вказаною постановою було встановлено:
З 01.09.05 р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно пункту 1 частини 1 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
У пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 7 статті 3 цього Кодексу вичерпно визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Позивачем у даній справі є Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, яке у спірних правовідносинах виступає не як суб'єкт господарської діяльності, а як суб'єкт владних повноважень.
Враховуючи, що позивач є суб'єктом владних повноважень, цей спір за своєю правовою природою належить до сфери регулювання публічного права і підлягає вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Викладене стало підставою для скасування прийнятих по справі судових рішень та направлення до господарського суду першої інстанції для її розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Враховуючи наведене, справу належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Господарським судом також встановлено:
Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі (далі-позивач) в квітні 2001 року провело планову перевірку правильності повноти нарахування, своєчасності сплати збору до Пенсійного фонду та його витрачання за період з 01.07.00 року по 28.04.01 року, про що було складено акт № 699 від 28.04.01 року.
Згідно цьому акту було виявлено прострочену заборгованість у сумі 1 399 206,60 грн та нараховано пеню в сумі 281 384,67 грн.
Проведеною перевіркою відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було встановлено, що заборгованість по тарифу 32% складає 10 082 684,38 грн., в тому числі нарахована до 01.01.00 року -7 347 912,01 грн., у 2000 році - нараховано 2 734 772,37 грн., пені у сумі 281 384,67грн.
На суму заборгованості, яка виникла за період з 01.01.00 року по 01.07.00 року - 2 734 772,37 грн. - нарахована пеня в розмірі 2 841 233,49 грн.
28 квітня 2001 року позивачем було прийнято рішення про розстрочення боргу зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2 734 772,37 грн., який виник у січні 2000 року.
На підставі цього рішення між позивачем та відповідачем було укладено договір про розстрочення № 2 від 07.05.2001 року.
22 жовтня 2002 року позивачем було прийняте рішення № 547 про дострокове розірвання договору про розстрочення боргу зі збору на обов'язкове пенсійне страхування та скасування рішення про розстрочення на суму 2 734 772,37 грн. боргу за період з 01.01.00 року по 01.07.00 року.
За наслідками перевірки, яка проводилась у лютому 2002 року за період з 01.04.01 року по 31.12.01 року, позивачем було складено акт № 138 від 15.02.05 року, згідно якому виявлена прострочена заборгованість в сумі 1 294 960,30 грн. за період з 01.04.01 року по 31.12.01 року.
Розглянувши матеріали документальної перевірки з питань правильності повноти нарахування, своєчасності сплати збору до Пенсійного фонду та його витрачання 19.02.02 року позивачем було прийнято рішення № 2 про застосування та стягнення сум штрафних санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства, згідно якому були нараховані штрафні санкції в сумі 237 806,99 грн. за період з 01.04.01 року по 31.12.01 року.
З 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до п.п. 19.5 п. 19. ст.19 цього Закону, втратив силу Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року № 8-93 “Про стягнення не внесених у строк податків та неподаткових платежів», яким регулювалося погашення заборгованості підприємств з податків, зборів та обов'язкових внесків (у тому числі й до Пенсійного фонду України).
У зв'язку з прийняттям вказаного Закону також втратив чинність і абзац 2 п. 2 “Інструкції про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №8-93 “Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів», згідно якому податки та неподаткові платежі стягувалися незалежно від будь-яких строків давності.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обов'язкових платежів).
Згідно п. 15.1.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до ст. 1 названого Закону, податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Позивачем направлялись подання № 21 від 03.04.02 року та № 38 від 19.05.02 року про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків.
Згідно статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючими органами є органи Пенсійного фонду України - стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Органами стягнення, відповідно до п 1.16. ст. 1 цього Закону, є державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами, тобто - органи державної податкової служби.
Порядок стягнення заборгованості за страховими внесками визначається Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.04 року, а тому поширює свою дію на суми боргу по страхових внесках, який виник після 01.01.04 року, в тому числі й щодо строків давності, які застосовуються при стягненні сум заборгованості.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.
Тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, м. Київ, 9 лютого 1999 року, справа N 1-7/99 № 1-рп/99).
Враховуючи те, що заборгованість, яку просить стягнути позивач, виникла до 01.01.04 року, а саме:
v 1 294 960,30 грн. -за період з 01.04.01 року по 31.12.01 року;
v 237 806,99 грн. (штрафні санкції за рішенням № 2 від 19.02.02 року) - за період з 01.04.01 року по 31.12.01 року;
v 2 734 772,37 грн. боргу за період з 01.01.2000 року по 01.07.2000 року,
а Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності тільки з 01.01.04 року та зворотної сили не має, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, судом не приймаються до уваги доводи позивача про не застосування строків давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів, які виникли (були нараховані) до 01.01.04 року у зв'язку з набранням чинності з 14.12.05 року Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 3108.
До заборгованості відповідача, яку просить стягнути позивач, щодо строків давності та їх застосування застосовується законодавство, що діяло станом на день її виникнення.
Враховуючи викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись Конституцією України, “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158, 160-163, 186, 257, 264 КАС України, господарський суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя І.Ю. Дубінін