вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1187/25
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем Транс» (08700, Київська обл., місто Обухів, вулиця Трипільська, будинок 33, код: 33003031)
до
Фізичної особи-підприємця Єфремової Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 )
про стягнення 133442,23 гривень,
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем Транс» (далі по тексту - позивач/Товариство) через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 01.04.2025 сформовано позовну заяву про стягнення з Фізичної особи-підприємця Єфремової Тетяни Вікторівни (далі по тексту - відповідачка/ФОП Єфремова Т.В.) заборгованості за договором оренди від 04.02.2021 № 0402/1 у загальному розмірі 133442,23 гривень, з яких: 131483,26 гривень основна заборгованість, 1786,12 гривень пеня, 172,85 гривень 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків по сплаті орендної плати та відшкодуванні витрат орендодавця на сплату комунальних платежів за об'єкт оренди за укладеним договором, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2025 позовну заяву Товариства прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1187/25. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали.
Відповідачка, яка належним чином повідомлена про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 18.04.2025 поштового відправлення - ухвали суду від 07.04.2025, відзив на позов не подала.
Враховуючи те, що відповідачка не скористалася наданими їй процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Товариством (орендодавець) та ФОП Єфремовою Т.В. (орендар) 04.02.2021 укладено договір оренди № 0402/1 (далі - договір оренди), за умовами якого:
- згідно з цим договором орендодавець зобов'язується передати в оперативну оренду з метою використання задля здійснення своєї господарської діяльності, а орендар зобов'язується прийняти, згідно умов даного договору, частину придатної для використання нежитлової будівлі, а саме: «їдальні», що знаходиться за адресою: вул. Трипільська (вул. Будьонного), 33/4, м. Обухів, Київська область, та належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу їдальні від 25.12.2015. Площа тієї частини нежитлової будівлі, що передається в орендне користування, становить 187,3 кв.м., далі по тексту - «Об'єкт оренди», «Об'єкт нерухомості», «Приміщення». Об'єкт оренди передається Орендареві разом із внутрішнім облаштуванням (обладнанням та технікою), що в ньому знаходяться. Перелік обладнання та техніки, якими облаштовано об'єкт оренди, зазначається в Акті прийому-передачі Об'єкту оренди (пункт 1.1.);
- передача об'єкта оренди здійснюється на підставі Акту прийому-передачі, який підписується орендодавцем та орендарем і є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1.);
- строк оренди за цим договором починає свій перебіг з « 08» лютого 2021 року за умови підписання обома сторонами Акту прийому-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною даного договору та діє до « 30» червня 2023 року включно (пункт 3.1., в редакції додаткової угоди від 03.02.2023 № 4);
- за цим договором орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка складається з (пункт 4.1.): фіксованої щомісячної орендної плати за користування об'єктом оренди, розмір якої складає: 12500,00 гривень без урахування ПДВ, крім того ПДВ (20%) у сумі 2500,00 гривень. Загальний розмір фіксованої щомісячної орендної плати становить 15000,00 гривень з урахуванням ПДВ. З « 01» червня 2021 року розмір щомісячної орендної плати складає: 16666,67 гривень без урахування ПДВ, крім того ПДВ (20%) у сумі 3333,33 гривні. Загальний розмір фіксованої щомісячної орендної плати з 01.06.2021 становить 20000,00 гривень з урахуванням ПДВ (підпункт 4.1.1., в редакції додаткової угоди від 22.12.2021 № 1); нефіксованої щомісячної орендної плати, розмір якої залежить від понесених орендодавцем фактичних витрат на оплату вартості комунальних платежів (підпункт 4.1.2.);
- сторони погодили, що нарахування плати за користування об'єктом оренди починається з дня підписання сторонами Акту прийому-передачі об'єкту оренди та закінчується днем підписання Акту прийому-передачі (повернення) об'єкту оренди (пункт 4.2.);
- сторони погодили, що плата за користування об'єктом оренди сплачується в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця, що зазначений у реквізитах цього договору, в національній валюті у нижче зазначені строки (пункт 4.3.): фіксована щомісячна орендна плата сплачується щомісяця до 10 (десятого) числа поточного місяця на підставі виставленого рахунку. При цьому, сторони домовилися, що рахунок повинен бути переданий орендарю до 5 (п'ятого) числа поточного місяця. Сторони додатково погодили, що фіксовану щомісячну орендну плату за перший місяць оренди буде сплачено орендарем на підставі виставленого орендодавцем рахунку, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту укладення даного договору (підпункт 4.3.1.); нефіксована щомісячна орендна плата сплачується щомісячно на підставі виставленого рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів після їх отримання (підпункт 4.3.2.);
- орендодавець має право змінити розмір орендної плати (як фіксованої щомісячної орендної плати, так і нефіксованої щомісячної орендної плати) за користування об'єктом оренди у зв'язку зі зміною його витрат на обслуговування об'єкту оренди або в інших випадках, про що він повинен повідомити орендаря письмово (пункт 4.5.);
- по факту наданих послуг орендодавцем орендарю надаються акти виконаних робіт, які орендар зобов'язаний повернути орендодавцю підписаними або надати мотивовану відмову в письмовому вигляді протягом 5-ти робочих днів з дня їх отримання. В разі неотримання орендодавцем у визначений строк підписаних актів або письмової відмови від їх підписання, акти вважаються прийнятими та у подальшому опротестуванню не підлягають (пункт 4.6.);
- у випадку порушення строків сплати орендної плати за користування об'єктом оренди, орендар сплачує на вимогу орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день такого прострочення. При цьому, така вимога орендодавця підлягає виконанню орендарем протягом 3 (трьох) банківських днів, з дня її отримання Орендарем (пункт 8.3.);
На виконання умов договору оренди позивач передав відповідачці у строкове платне користування Об'єкт оренди, що підтверджується підписаним обома сторонами актом прийому-передачі від 08.02.2021.
Додатковою угодою від 22.12.2021 № 1 сторони внесли зміни у підпункт 4.1.1. договору.
Додатковою угодою від 28.02.2022 № 2 сторони домовились про те, що у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, розмір фіксованої щомісячної орендної плати за лютий місяць 2022 року становитиме 12321,43 гривень, у тому числі ПДВ у розмірі 2053,57 гривень.
Додатковою угодою від 16.03.2022 № 3 сторони домовились про те, що у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, розмір фіксованої щомісячної орендної плати за користування об'єктом оренди починаючи з 01.03.2022 та до офіційного припинення воєнного стану в Україні становитиме 7500 гривень, у тому числі ПДВ у розмірі 1250,00 гривень.
Додатковими угодами від 03.02.2023 № 4 та від 25.05.2023 № 5 сторони внесли зміни у пункт 3.1. договору.
Долученими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаних між позивачем та відповідачкою, підтверджується факт користування відповідачкою об'єктом оренди та споживання комунальних послуг за договором на загальну суму 135689,99 гривень, а саме:
- від 31.01.2023 № 135 на суму 7500 гривень за оренду нежитлового приміщення за січень 2023 року;
- від 31.01.2023 № 252 на суму 16802,86 гривень - компенсація комунальних послуг за січень 2023 року;
- від 28.02.2023 № 362 на суму 7500 гривень - оренда нежитлового приміщення за лютий 2023 року;
- від 28.02.2023 № 490 на суму 23514,48 гривень - компенсація комунальних послуг за лютий 2023 року;
- від 31.03.2023 № 637 на суму 7500 гривень - оренда нежитлового приміщення за березень 2023 року;
- від 31.03.2023 № 721 на суму 16390,85 гривень - компенсація комунальних послуг за березень 2023 року;
- від 30.04.2023 № 810 на суму 7500 гривень - оренда нежитлового приміщення за квітень 2023 року;
- від 30.04.2023 № 870 на суму 12018,71 гривень - компенсація комунальних послуг за квітень 2023 року;
- від 31.05.2023 № 909 на суму 7500 гривень - оренда нежитлового приміщення за травень 2023 року;
- від 31.05.2023 № 945 на суму 12627,68 гривень - компенсація комунальних послуг за травень 2023 року;
- від 30.06.2023 № 977 на суму 7500 гривень - оренда нежитлового приміщення за червень 2023 року;
- від 30.06.2023 № 1000 на суму 9335,41 гривень - компенсація комунальних послуг за червень 2023 року.
За актом прийому-передачі (повернення) від 30.06.2023 орендар повернув, а орендодавець прийняв об'єкт оренди.
Позивач стверджує, що відповідачка свої зобов'язання за укладеним договором в частині сплати орендної плати та відшкодування комунальних платежів в повному обсязі не виконала, внаслідок чого за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 131483,26 гривень, що стало підставою для звернення позивача із розглядуваним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, а відповідачкою в перебігу розгляду справи не спростовано, що на виконання умов договору оренди між орендодавцем та орендарем були підписані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з січня по червень 2023 року на загальну суму 135689,99 гривень, в тому числі 45000 гривень плати за оренду та 90689,99 гривень комунальних витрат.
Факт понесення та обсяг комунальних витрат позивача з утримання орендованого майна відповідачкою не заперечувався, доказів пред'явлення відповідачкою заперечень щодо обсягів та ціни наданих послуг, відмови відповідачки від приймання наданих позивачем послуг оренди та комунальних послуг, а також підписання вищезазначених актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за спірний період, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов договору в частині, зазначеній у вказаних актах, в перебігу розгляду справи відповідачкою не надано.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами підпункту 4.3.1. фіксована щомісячна орендна плата сплачується щомісяця до 10 (десятого) числа поточного місяця на підставі виставленого рахунку, а згідно підпункту 4.3.2. нефіксована щомісячна орендна плата сплачується щомісячно на підставі виставленого рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів після їх отримання.
Як вказує позивач на виконання умов договору ним було виставлено відповідачці відповідні рахунки на оплату орендної плати та компенсацію комунальних платежів, втім як самих рахунків на оплату, так і доказів їх надсилання або вручення відповідачці матеріали справи не містять.
Водночас, відповідачка в перебігу розгляду справи проти факту отримання нею рахунків на оплату не заперечувала.
Таким чином, незважаючи на відсутність у матеріалах справи рахунків на оплату та доказів надання відповідачці таких рахунків, враховуючи факт підписання обома сторонами Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 135689,99 гривень, суд вважає, що строк виконання у відповідачки обов'язку сплатити орендну плату та відшкодувати витрати на комунальні послуги є таким, що настав.
Втім, як підтверджується матеріалами справи відповідачка своїх зобов'язань по сплаті орендної плати та компенсації витрат на комунальні послуги в повному обсязі та у визначенні строки не виконала, частково сплативши суму за актом № 135 від 31.01.2023 у розмірі 4206,73 гривень, у зв'язку з чим станом на дату звернення позивача до суду за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 131483,26 гривень, що відповідачкою не спростовано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачка правом на подання відзиву на позов не скористалася, доказів сплати коштів за орендоване майно та відшкодування комунальних послуг не надала, доводи позивача про наявність у відповідачки заборгованості не спростувала.
Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідачки перед позивачем у сумі 131483,26 гривень, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідачки існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.
Щодо вимог про стягнення пені та 3% річних.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачки 1786,12 гривень пені та 172,85 гривень, розрахованих за загальний період прострочення з 16.03.2025 по 31.03.2025.
Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Судом встановлено, що пунктом 8.3. договору у випадку порушення строків сплати орендної плати за користування об'єктом оренди, орендар сплачує на вимогу орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день такого прострочення.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 уточнила правову позицію, викладену у справі № 911/634/19, вказавши, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.
У пунктах 88, 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 зазначено про те, що період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов'язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості/погашення боргу", "протягом року/усього періоду існування заборгованості" тощо. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу). У разі відсутності подібних умов у договорі (використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Аналізуючи умови пункту 8.2. укладеного між сторонами договору, в контексті вимог законодавства та судової практики Верховного Суду, суд встановив, що умовами договору не передбачено інших умов нарахування пені, ніж встановлено приписами ст. 232 Господарського кодексу України, тому пеня має розраховуватися з наступного дня після визначеного договором терміну оплати та до виконання грошового зобов'язання або до відповідного дня останнього місяця шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Водночас, 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнено пунктом 7, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Отже, вищевказаним законом строк, встановлений, зокрема частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо такий строк припадав на період дії карантину, був продовжений на строк дії карантину (до 30.06.2023), тобто вказана норма не обмежує нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями.
За таких обставин позивач мав право нараховувати пеню від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та по дату завершення карантину (30.06.2023).
Однак, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім не враховано, що можливий строк нарахування штрафних санкцій (6 місяців згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) продовжився на період дії карантину, а продовжений строк закінчився із завершенням карантину, а тому нарахування пені поза межами цього строку є неправомірним.
Зважаючи на викладене вище позовні вимоги про стягнення пені у сумі 1786,12 гривень задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 172,85 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.
Відповідачка в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних не надала, доводи позивача в цій частині не спростувала.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
А саме суд приймає рішення про стягнення з ФОП Єфремової Т.В. на користь Товариства 131483,26 гривень основного боргу та 172,85 гривень 3% річних.
Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2389,98 гривень.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем Транс» задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єфремової Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем Транс» (08700, Київська обл., місто Обухів, вулиця Трипільська, будинок 33, код: 33003031) 131483,26 гривень основного боргу, 172,85 гривень 3% річних та 2389,98 гривень судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 07.07.2025.
Суддя Р.М. Колесник