ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.07.2025Справа № 910/4844/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Київської міської ради
до товариства з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи плюс»
про стягнення 489273,02 грн,
Представники:
не викликались
До суду звернулася з позовом Київська міська рада до товариства з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи плюс» про стягнення 489273,02 грн.
Суд своєю ухвалою від 23.04.2025 відкрив провадження у справі № 910/4844/25, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
За твердженням позивача, відповідач як власник майна, розташованого не земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:62:030:0013, яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, не сплачував за користування зазначеною земельною ділянкою ні орендну плату, ні земельний податок. Оскільки відповідач безоплатно використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:030:0013 без правовстановлюючих документів на неї він повинен у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України відшкодувати позивачеві безпідставно збережені кошти на суму 489273,02 грн за період з 11.08.2021 по 02.07.2023. Зокрема, 90162,62 грн з 11.08.2021 по 31.12.2021, 253148,90 грн з 01.01.2022 по 31.12.2022, 145961,50 грн за період з 01.01.2023 по 02.07.2023.
Відповідач не подав відзиву на позов.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку ст. 165 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи плюс» є власником нежитлової будівлі «літ. А» загальною площею 9,4 кв.м, яка розташована на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:62:030:0013, за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 28-А. Дані внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.09.2018.
Площа земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:030:0013, на якій розташовано вищевказане майно, становить 0,3092 га. Власником земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, державна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 11.08.2021, відомості про земельну ділянку (категорія землі не визначена) внесені до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що свідчить про її формування як об'єкта цивільних прав відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу (далі - ЗК) України. За цією нормою формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (код 02.09).
Речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:030:0013 за товариством з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи плюс» не зареєстровані, між позивачем та відповідачем відсутній договір оренди вказаної земельної ділянки.
За ст. 289 Податкового кодексу (далі - ПК) України для визначення розміру податку за землю та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:62:030:0013 становила: з 11.08.2021 по 31.12.2021 - 7671178,75 грн; з 01.01.2022-31.12.2022 - 8438296,63 грн, з 01.01.2023 по 02.07.2023 - 9704180,16 грн.
Мінімальний розмір орендної плати за земельну ділянку комунальної власності територіальної громади міста Києва для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (код 02.09), відповідно до рішень Київської міської ради у спірний період (11.08.2021-31.12.2021 - відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24; 01.01.2022-31.12.2022 - відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; 01.01.2023-02.07.2023 - відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869), складав 3 % від нормативної грошової оцінки.
Виходячи з нормативного розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності територіальної громади міста Києва для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (код 02.09) (3 % від нормативної грошової оцінки), орендна плата у спірний період (з 11.08.2021 по 02.07.2023) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:030:0013 ставить 489273,02 грн, а саме:
90162,62 грн з 03.08.2021 по 31.12.2021;
253148,90 грн з 01.01.2022 по 31.12.2022;
145961,50 грн з 01.01.2023 по 02.07.2023.
Вирішуючи питання щодо безпідставності збереження цих коштів суд виходить з такого.
Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом (далі - ЗК) України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).
За Земельним кодексом України користування земельною ділянкою може носити постійний характер та строковий. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ст. 92 ЗК України), строкове користування є право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 ЗК України).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи плюс» не належить до осіб, які можуть набути право постійного користування земельною ділянкою (ч. 2 ст. 92 ЗК України).
Орендар набуває право оренди землі на підставі відповідного договору оренди для виникнення права оренди земельної ділянки є відповідний договір оренди За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на майно, розташоване на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/22.
Отже, незважаючи на відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи плюс» зареєстрованого речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:030:0013 та договору оренди між позивачем та відповідачем щодо вказаної земельної ділянки, останній є землекористувачем у розумінні Земельного кодексу України.
У спірний період речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:030:0013 за товариством з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи плюс» не зареєстровані, між позивачем та відповідачем відсутній договір оренди вказаної земельної ділянки.
Одним із обов'язків землекористувача є обов'язок сплачувати земельну плату або податок (ст. 96 ЗК України).
В силу статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, врегульовані главою 83 Цивільного кодексу України.
За приписами частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведені висновки щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).
Таким чином, положення глави 15 (Право користування землею), статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Таким чином, із дня набуття права власності на майно товариство з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи плюс», як власник такого майна (з 2018 року), став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований це майно, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Правові підстави використання товариством з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи плюс» засновані на втіленому у Земельному кодексі України принципі єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (ст. 120 ЗК України), земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:030:0013 є сформованою.
При визначенні розміру відшкодування доходів, пов'язаних із безпідставним збереженням майна, суд виходить з такого.
Відповідно до статтей 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.
Згідно зі статтею 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Положеннями пунктів 288.5.1, 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за розмір земельного податку (3 відсотків їх нормативної грошової оцінки) та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки).
З огляду на це суд погоджується з запропонованим позивачем механізмом визначення розміру відшкодування доходів, пов'язаних із безпідставним збереженням майна.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити повністю позов Київської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи плюс».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи плюс» (вул. Мілютенка, 28-А, м. Київ, 02156, код 34714380) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код 22883141) 489273,02 грн боргу, 5871,28 грн судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя С.А. Ковтун