Справа № 909/611/22
01.07.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Матенчук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області від 05.12.2024 № 54-8732/54-17 (вх. №19812/24 від 17.12.2024) на бездіяльність державного виконавця та посадової особи органу державної виконавчої служби у справі
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ-П"
про стягнення 853 046 грн 81 коп. неустойки за порушення зобов'язань за договором будівельного підряду від 15.04.2020 № 46, з яких 370 069 грн 91 коп. - пеня, 482 976 грн 90 коп. - штраф,
за участю представника скаржника (позивача) Нижник М. В.,
У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходилася справа за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ-П" про стягнення 853 046 грн 81 коп. неустойки за порушення зобов'язань за договором будівельного підряду від 15.04.2020 № 46, з яких 370 069 грн 91 коп. - пеня, 482 976 грн 90 коп. - штраф.
Господарський суд Івано-Франківської області згідно з рішенням від 28.11.2022 позов задовольнив частково - стягнув з відповідача на користь позивача 283 984 грн 37 коп. пені, відмовив в позові в частині стягнення 569 062 грн 44 коп., з яких 86 085 грн 54 коп. - пеня, 482 976 грн 90 коп. - штраф.
На виконання даного рішення видано наказ від 27.12.2022.
06.12.2024 скаржник звернувся до Господарського суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця та посадової особи органу державної виконавчої служби.
Ухвалою від 16.12.2024 повернуто без розгляду вказану вище скаргу (в зв'язку з порушенням абз. 2 п. 17 Правил надання послуг поштового зв'язку, а саме: відсутністю опису вкладення до поштового відправлення) (суддя Малєєва О. В.).
17.12.2024 скаржник звернувся до Господарського суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця та посадової особи органу державної виконавчої служби та додано описи вкладення до поштових відправлень.
26.12.2024 Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Малєєва О. В.) відмовив у поновленні строку на подання скарги Головного управління на бездіяльність державного виконавця та посадової особи органу державної виконавчої служби, скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та залишив цю скаргу без розгляду.
16.04.2025 постановою Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області задоволено частково; ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2024 у справі № 909/611/22 скасовано; справу направлено до господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду.
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2025 справа №909/611/22 розприділена судді Стефанів Т. В.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду скарги.
Ухвалою від 19.05.2022 суд призначив розгляд скарги на 09.06.2025.
Представники відповідача та Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили.
Ухвалою від 09.06.2025 повідомлено, що наступне судове засідання відбудеться 01.07.2025.
Суд належним чином повідомив сторін про дату та час розгляду справи.
Докази отримання процесуальних документів сторонами наявні у матеріалах справи.
Представник скаржника (позивача) в судовому засіданні підтримав скаргу та наголосив, що бездіяльність виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби є триваючим правопорушенням, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.
Представник Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, письмових пояснень щодо поданої скарги не надав.
Позиції сторін.
Скаргу мотивовано тим, що здійснюючи моніторинг Автоматизованої системи виконавчого провадження 23.10.2024 Головному управлінню стало відомо, що 07.10.2024 головним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К. Ю. прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП №70721767). Однак, зазначену вище постанову не направлено Головному управлінню ні через підсистему "Електронний Суд", ні поштовим зв'язком. Скаржник зазначає, що станом на день звернення із скаргою ні оригінал наказу, ні оригінал постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не надходили. Відомості про дану постанову були тільки в Автоматизованій системі виконавчого провадження. Як наслідок, 24.10.2024 Головне управління направило начальнику Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скаргу на бездіяльність головного державного виконавця, на Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.10.2024 (вих. №5402-7794/5417 від 23.10.2024), яка також не розглянута. Скаржник вказує на те, що виконавець не вжив всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням суду від 28.11.2022 у справі № 909/611/22 позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ-П" задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 283 984 грн 37 коп. пені.
27.12.2022 на виконання зазначеного вище рішення суду 27.12.2022 видано наказ.
23.01.2023 Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за заявою Головного управління про примусове виконання рішення вих. №5401-171/5417 від 05.01.2023, виніс постанови: про відкриття виконавчого провадження (ВП №70721767; ідентифікатор доступу 623Б4А80585А); про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; про стягнення виконавчого збору; про арешт коштів.
Головне управління зверталось до ВДВС з листами про надання інформації про хід виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2022 у справі № 909/611/22, зокрема: лист №5405-3646/5417 від 25.04.2023; №5401-6551/5417 від 25.07.2023; №5401-9073/5417 від 27.11.2023; №5401-6031/5417 від 06.08.2024.
12.12.2023 до Головного управління за вх. №54/6494 від ВДВС надійшов лист (05.12.2023 №70721767/1), що виконання організовано відповідно до Закону.
23.10.2024 здійснюючи моніторинг Автоматизованої системи виконавчого провадження скаржнику стало відомо, що 07.10.2024, головним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К. Ю. прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП №70721767).
У постанові від 07.10.2024 зазначено, що головним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К. Ю. встановлено:
- згідно відповіді Державної податкової служби України, відкриті рахунки в банківських установах за боржником не значаться, згідно відповіді МВС України, автотранспортні засоби за боржником не зареєстровано. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості відсутні. Виходом державного виконавця за місцем знаходження боржника-юридичної особи, майна, яке належить боржнику на праві власності не виявлено, про що складено відповідний акт. Державним виконавцем накладено арешт на майно з метою забезпечення виконання рішення суду. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 37, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.12 Закону України "Про виконавче провадження";
- ураховуючи викладене, керуючись п.2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" постановлено: виконавчий документ: наказ № 909/611/22, виданий 27.12.2022 Господарським судом Івано-Франківської області про: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ-П" (вулиця Пріорська, будинок, 21, місто Київ, 04114, ідентифікаційний номер 42819411) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (вулиця Франка, 6, місто Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний номер 38555228) 283 984, 37 грн (двісті вісімдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири гривні тридцять сім копійок) пені, а також 4 259, 77 грн (чотири тисячі двісті п'ятдесят дев'ять гривень сімдесят сім копійок) судових витрат.
24.10.2024 скаржник направив начальнику Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скаргу на бездіяльність головного державного виконавця, на Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.10.2024 (вих. №5402-7794/5417 від 23.10.2024) в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К. Ю. щодо не виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2022 у справі № 909/611/22;
- скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.10.2024, винесену головним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К. Ю;
- зобов'язати головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К. Ю. вчинити дії та вжити всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів для примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2022 у справі № 909/611/22.
31.10.2024 скаргу Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) отримав 31.10.2024, про що свідчать дані трекінгу Укрпошти, які містяться в матеріалах справи.
Доказів розгляду начальником ВДВС вказаної скарги суду не надано. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази того, що Оболонським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстинії (м. Київ) направлено постанову від 07.10.2024 Головному управлінню через підсистему "Електронний Суд". Крім того, не направлено поштовим зв'язком ні постанови, ні оригіналу наказу.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2022 у справі № 909/611/22, набрало законної сили 20.12.2022 та є станом на сьогоднішній день не виконаним. Головне управління скористалось альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження рішень державного виконавця, а саме зверненням із скаргою до начальника ВДВС. Водночас не отримавши ні постанови, ні наказу, ні результату розгляду скарги та з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили, Головне управління звернулось до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця та посадової особи органу державної виконавчої служби.
Таким чином, у скарзі оскаржуються бездіяльність державного виконавця та посадової особи органу Державної виконавчої служби.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Розділом VI Судовий контроль за виконанням судових рішень ГПК України передбачено право на звернення із скаргою до суду на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби: 1) до суду або до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Головне управління скористалось альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження рішень державного виконавця, а саме зверненням із скаргою до начальника ВДВС. Водночас не отримавши ні постанови, ні наказу, ні результату розгляду скарги та з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили, Головне управління звернулось до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця та посадової особи органу державної виконавчої служби.
Щодо строку звернення до суду із скаргою суд зазначає, що правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними.
В даному випадку пропуском строку звернення до суду послужило звернення із скаргою до начальника ВДВС, яке виявилось безрезультатним. При цьому, бездіяльність державного виконавця та начальника відділу державної виконавчої служби є триваючим порушенням прав Головного управління.
Судом взято до уваги поведінку Головного управління протягом цього строку, а саме: враховано всі дії вчинялись та встановлено, що такі дії пов'язані саме з готуванням до звернення до суду із скаргою на бездіяльність ВДВС. Більше того, дані обставини підтверджені належними та допустимими доказами.
Судом враховано зміст конкретних обставин, які спричинили порушення строку звернення до суду, хронологію та послідовність дій Головного управління перед зверненням до суду за захистом свого права, та надано оцінку тривалості строку, який пропущений. Викладені вище конкретні обставини, є у прямому зв'язку з пропуском строку, і ці обставини мають значення, оскільки саме через них звернення до суду в установлений законом строк було зробити не можливим.
Відповідно до змісту постанови Верховного суду від 06.09.2024 у справі 909/893/17 в якій зазначено, що бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 23.10.2019 у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18), 08.07.2020 у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18) та від 22.12.2021 у справі № 760/19348/20 (провадження № 61-7645св21).
Верховний Суд у постанові від 25.03.2020 у справі № 175/3995/17-ц (провадження № 61-36762св18) також зазначив, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом.
Отже, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби є триваючим правопорушенням, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.
Щодо не направлення скаржнику постанови від 07.10.2024 суд зазначає наступне.
Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами) передбачено надсилання документів виконавчого провадження, зокрема:
- копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення (ч. 1);
- документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі (ч. 2).
Судом встановлено, що Оболонським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстинії (м. Київ) не направлено постанову від 07.10.2024 Головному управлінню через підсистему "Електронний Суд". Крім того, не направлено поштовим зв'язком ні постанови, ні оригіналу наказу, що є порушенням ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами).
Щодо зазначення обов'язкових реквізитів у постанові від 07.10.2024 суд зазначає таке.
Відповідно до пункт 6 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (із змінами) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 7 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (із змінами) визначено, що постанова як окремий документ має містити обов'язкові реквізити, зокрема:
- мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;
- резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення.
В порушення зазначених вище вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (із змінами) виконавцем не зазначено мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків) та в резолютивній частині відсутнє зазначення про прийняте виконавцем рішення.
Щодо виконання наказу суду суд вказує на наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" (із змінами).
Згідно з частиною першою статті 1 Закон України "Про виконавче провадження" (із змінами) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закон України "Про виконавче провадження" (із змінами) виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Нормою ст. 18 Закон України "Про виконавче провадження" (із змінами) встановлено обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.
Частиною 1 ст. 18 Закон України "Про виконавче провадження" (із змінами) встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом ч.3 вказаної вище статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 Закон України "Про виконавче провадження" (із змінами).
Тобто, законодавець наділив органи державної виконавчої служби (державних виконавців) широким колом повноважень тільки з одною метою - з метою захисту інтересів стягувача.
Виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення (пункт 1 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (із змінами).
Державним виконавцем не здійснено відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" всіх вичерпних заходів (сукупність дій) щодо захисту інтересів стягувача, Головного управління яке згідно з Положенням про Головне управління, затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 № 3 (у редакції наказу ДСНС України від 29.03.2021 № 167) є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
У головного державного виконавця не було правових підстав для прийняття 07.10.2024 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, тому таке рішення є передчасним.
Щодо бездіяльності начальника Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не розгляду скарги на бездіяльність головного державного виконавця на Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.10.2024 суд зазначає.
За змістом статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Аналізуючи наведену вище норм суд зазначає, що начальник відділу уповноважений здійснювати контроль за рішеннями, діями підпорядкованих державних виконавців під час виконання рішень. Більше того, законодавець наділив начальника відділу повноваженнями на скасування постанови винесеної у виконавчому провадженні державним виконавцем у разі, якщо вона суперечать вимогам закону.
У суду наявні докази отримання Оболонським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скарги - 31.10.2025. Водночас, начальник відділу не розглянув подану Головним управлінням скаргу, не вчинив дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження", що свідчить про його бездіяльність.
Таким чином, бездіяльність виконавця, а в подальшому і начальника відділу, як посадових осіб органів державної виконавчої служби є триваючим правопорушенням та станом на сьогоднішній день не усунена.
Окрім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав, що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь. Так у рішенні по Справі "Войтенко проти України" (Заява № 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що "...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява N 22774/93). Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті І Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява N 59498/00; "Ясіуньєне проти Латвії", заява N 41510/98, 6 березня 2003 року). Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом тривалого терміну становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1..".
Слід зазначити, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-pu/2012).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі "Півень проти України" № 56849/00, від 29.06.2004).
Право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Жовнер проти України" № 56848/00, § 33, від 29.06.2004). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення ЄСПЛ у справі "Глоба проти України", № 15729/07, § 27, від 05.07.2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v.Greece), від 19.03.1997).
У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) Європейський Суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.
Враховуючи наведене, суд вважає, що скарга Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 120 -121, 196, 234 - 235, 254, 255, 339, 342 ГПК України, суд
Скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на бездіяльність державного виконавця та посадової особи органу державної виконавчої служби - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К. Ю. щодо не виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2022 у справі № 909/611/22.
Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.10.2024, винесену головним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К. Ю.
Головному державному виконавцю Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К. Ю. вчинити дії та вжити всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів для примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2022 у справі № 909/611/22.
Визнати протиправною бездіяльність начальника Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не розгляду скарги на бездіяльність головного державного виконавця на Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.10.2024 (вих. № 5402-7794/5417 від 23.10.2024).
Оболонському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали, повідомити Господарський суд Івано-Франківської області та Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про її виконання в порядку ст. 345 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 07.07.2025.
Суддя Т. В. Стефанів
0