номер провадження справи 19/53/25
07.07.2025 Справа № 908/1226/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОТОН КРАФТ» (69002, м.Запоріжжя, вул.Перша Ливарна, буд. 48, ідентифікаційний код 42630054)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8, ідентифікаційний код 40308189)
про стягнення 131 113,40 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОТОН КРАФТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» про стягнення 131 113,40 грн за договором поставки №СК4/98 від 16.10.2023.
Позов обґрунтовано приписами ст.ст. 11, 14, 509, 527, 530, 626, 651, 653, 655, 662-664, 962, 1212 ЦК України та мотивовано невиконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів, непоставленням оплаченого товару на суму 131 113,40 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01.05.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1226/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є зокрема стягнення з відповідача суми в розмірі 131 113,40 грн, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» м. Запоріжжя про стягнення 131 113,40 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1226/25, присвоєно справі номер провадження 19/53/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/1226/25 від 06.05.2025, до електронного кабінету відповідача 08.05.2025.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи №908/1226/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 07.07.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
16.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “НЕОТОН КРАФТ» (позивач) та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (відповідач) укладено договір поставки №СК4/98 (далі Договір).
Пунктами 1.1-1.5. Договору встановлено, що постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: згідно накладних на товар. Одиниця вимірювання: літр. Кількість: згідно накладних на товар. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до “Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року.
Згідно з п. 2.1 товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Розділом 4 договору встановлено порядок оплати та отримання довірчих документів, відповідно до якого умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунок-фактур і та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.1. договору).
Відповідно до п.4.4 Договору, Постачальник зобов'язується видати довірчі документи представнику покупця за умови:
- надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису; номенклатура та кількість ТМЦ; що скріплена підписом керівника покупця та печаткою (за умови її наявності у сторони) покупця та при наявності в нього паспорту;
- представника покупця вказано у додатку 1 до договору та при наявності в нього паспорту;
- підписання видаткових накладних з використанням електронного документообігу програмного комплексу M.E.Doc та цифрового підпису постачальника та покупця.
Договором передбачено отримання довірчих документів - скретч-карток двома способами: на торгівельній точці та доставкою “Нова Пошта».
Після отримання оплати товару, постачальник зобов'язаний на протязі 5-ти робочих днів передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару (п. 4.5.1 договору).
Після отримання оплати товару, постачальник впродовж одного робочого дня відправляє покупцю скретч-картки, видаткові накладні та специфікації. Номер експресс- накладної (ТТН) покупець отримає по електронній пошті, п. 4.6.3 договору.
Відповідно до п. 4.6.10 договору, в разі підписання видаткових накладних з використанням електронного документообігу та цифрового підпису Постачальника та Покупця, Постачальник активує довірчі документи (скретч-картки) після підписання видаткової накладної.
Сторони передбачили можливість підписання видаткової накладної в електронному вигляді з використанням КЕП.
Згідно з п. 5.2.1 договору, передача товару за цим Договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скетч-картки.
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у картці об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій ніж зазначено в скретч-картці(п.5.2.2 Договору).
Пунктом 6.2 Договору сторони узгодили, що покупець має право: достроково розірвати цей Договір у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань за Договором повідомивши про це Постачальника за 5 календарних днів до його розірвання; контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до п. 6.3 Договору Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
Згідно з п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Відповідно до п. 10.3 Договору, цей Договір може бути розірвано достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.
Протягом 2024 року покупець здійснив передплату за паливно-мастильні матеріали, що підтверджується платіжними інструкціями № 2372 від 23.10.20244 на суму 47 490,00 грн, № 2244 від 18.07.2024 на суму 71 288,00 грн, №2261 від 26.07.2024 на суму 61 190,00 грн, №2334 від 24.09.2024 на суму 60888,00 грн, №2387 від 07.11.2024 на суму 23595,00 грн, № 2407 від 21.11.2024 на суму 19 596,00 грн, №2428 від 05.12.2024 на суму 10 398,00 грн.
На виконання договору відповідачем виписано: рахунок-фактуру №0003/0001413 від 18.07.2024 р. на суму у 71 288, 00 грн, видаткову накладну №0003/0001258 від 18.07.2024 р, специфікацію №0003/0001258-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0003/0001258 від 18.07.2024 р.;
рахунок-фактуру №0003/0001506 від 26.07.2024 р. на суму 61 190, 00 грн, видаткову накладну №0003/0001342 від 26.07.2024 р., специфікацію №0003/0001342-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0003/0001342 від 26.07.2024 р. ;
рахунок-фактуру №0003/0002070 від 24.09.2024 р., на суму 60 888,00 грн, видаткову накладну №0003/0001880 від 26.09.2024, специфікацію №0003/0001880-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0003/0001880 від 26.09.2024;
рахунок-фактуру №0003/0002298 від 23.10.2024 р. на суму 47 490, 00 грн, видаткову накладну №0003/0002090 від 23.10.2024 р.; специфікацію №0003/0002090-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0003/0002090 від 23.10.2024 р.;
рахунок-фактуру №0003/0002435 від 07.11.2024 р. на суму 23 595, 00 грн, видаткову накладну №0003/0002216 від 08.11.2024, специфікацію №0003/0002216-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0003/0002216 від 08.11.2024;
рахунок-фактуру №0003/0002548 від 22.11.2024 р. на суму розмірі 19 596, 00 грн, видаткову накладну №0003/0002319 від 22.11.2024 р., специфікацію №0003/0002319-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0003/0002319 від 22.11.2024 р
рахунок-фактуру №0003/0002653 від 05.12.2024 р. на суму 10 398 грн, видаткову накладну №0003/0002415 від 05.12.2024, специфікацію № 0003/0002415-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №003/0002415 від 05.12.2024.
Покупець в повному обсязі не отримав оплачений товар через його відсутність на АЗС.
На час звернення позивача до суду товар на суму 131 113,40 грн відповідачем не поставлено.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов поставки нафтопродуктів за скретч-картками, позивач 07.04.2025 звернувся до відповідача про розірвання Договору на підставі п.6.2 та 10.3 Договору, а також з вимогою про повернення сплачених коштів за непоставлений товар в розмірі 131 113,40 грн.
Проте, вимогу залишено відповідачем без належного реагування, зобов'язання щодо повернення коштів не виконано.
Отже відповідач висунуті вимоги позивача не задовольнив - гроші не повернув, що стало підставою звернення позивача до суду з даними вимогами про стягнення 131 113,40 грн.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського Договору поставки.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (зі змінами) затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (АЗС), абзац 2 п. 3 Правил.
Згідно з п. 9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери, п. п. 10.3.3.1; заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП, п.п.10.3.3.2.
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Як встановлено судом, відповідачем складено видаткові накладні: №0003/0001258 від 18.07.2024 р. на суму у 71 288, 00 грн, №0003/0001342 від 26.07.2024 р. на суму 61 190, 00 грн, №0003/0001880 від 26.09.2024р. на суму 60 888,00 грн, №0003/0002090 від 23.10.2024 р. на суму 47 490, 00 грн, №0003/0002216 від 08.11.2024р. на суму 23 595, 00 грн, №0003/0002319 від 22.11.2024 р. на суму розмірі 19 596, 00 грн, №0003/0002415 від 05.12.2024р. на суму 10 398 грн.
А також виписано рахунки-фактур:
№0003/0001413 від 18.07.2024 р. на суму у 71 288, 00 грн;
№0003/0001506 від 26.07.2024 р. на суму 61 190, 00 грн;
№0003/0002070 від 24.09.2024 р. на суму 60 888,00 грн;
№0003/0002298 від 23.10.2024 р. на суму 47 490, 00 грн;
№0003/0002435 від 07.11.2024 р. на суму 23 595, 00 грн;
№0003/0002548 від 22.11.2024 р. на суму 19 596, 00 грн;
№0003/0002653 від 05.12.2024 р. на суму 10 398 грн, які були повністю сплачені позивачем, що підтверджується відповідними платіжними документами № 2372 від 23.10.20244 на суму 47 490,00 грн, № 2244 від 18.07.2024 на суму 71 288,00 грн, №2261 від 26.07.2024 на суму 61 190,00 грн, №2334 від 24.09.2024 на суму 60888,00 грн, №2387 від 07.11.2024 на суму 23595,00 грн, № 2407 від 21.11.2024 на суму 19 596,00 грн, №2428 від 05.12.2024 на суму 10398,00 грн та виписаними відповідними специфікаціями відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах: №0003/0001258-С, №0003/0001342-С, №0003/0001880-С, №0003/0002090-С, №0003/0002216-С, №0003/0002319-С, № 0003/0002415-С.
Відповідно до п. 6.2 Договору, покупець має право: достроково розірвати цей Договір у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань за Договором повідомивши про це Постачальника за 5 календарних днів до його розірвання; контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.
Згідно з п. 10.3 Договору, цей Договір може бути розірвано достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.
07.04.2025 відповідно до п. 6.2, 10.3 Договору № СК4/98 від 16.10.2023 позивач надіслав на адресу реєстрації (м.Запоріжжя, вул.Каховська, 11А, каб.8) та іншу відому адресу відповідача (м.Запоріжжя, вул.Алюмінієва, 2А) повідомлення про розірвання договору №СК4/98 від 16.10.203, оскільки товар за договором в повному обсязі не отримано.
Наведеним позивач повідомив ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС», що Договір № СК4/98 від 16.10.2023, укладений між сторонами, буде вважатися розірваним на 6 (шостий) день від дня отримання постачальником ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» цього повідомлення.
За даними сайту Укрпошта за трекномером поштового відправлення встановлено, що ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» 11.04.2025 отримало повідомлення про розірвання договору, направлене на адресу м.Запоріжжя, вул.Каховська, 11А, каб.8.
Статтею 651 ЦК України визначено підстави для зміни або розірвання договору:
зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;
договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом;
істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Положеннями ст. 653 ЦК України передбачені, правові наслідки зміни або розірвання договору:
у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо;
у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються;
у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили;
сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом;
якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Тобто одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов'язань сторін, що виникли у сторін такого договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 ЦК України. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 №910/16750/18.
На час звернення позивача до відповідача із повідомленням про розірвання договору від 07.04.2025 укладений між сторонами договір був чинний.
Відповідно, право замовника відмовитись від договору, передбачене ст. 651 ЦК України, зокрема, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 4).
Відповідно до п. 10.2 Договору, договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах.
Пунктом 10.3 Договору передбачено, цей Договір може бути розірвано достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що покупець має право достроково розірвати цей Договір у разі невиконання Постачальником своїх зобов'язань за договором, повідомивши про це Постачальника за 5 календарних днів до його розірвання.
З огляду на фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що укладений між сторонами договір був розірваний позивачем в односторонньому порядку.
Таким чином, як встановлено господарським судом, договір припинив свою дію 17.04.2025, тобто на 6ий день з дати отримання повідомлення позивача відповідачем.
Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Відмова замовника від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення відповідачем позивачу оплати відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18.
Враховуючи наслідки розірвання договору поставки та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав оплату за договором відпала, господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем за договором поставки та на яку відповідачем не поставлено товар, а саме в розмірі в 131 113,40 грн.
При цьому релевантною правовою позицією суд вважає позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 (від якої Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20 не відступав (п. 112).
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, каб.8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОТОН КРАФТ» (69002, м.Запоріжжя, вул.Перша Ливарна, буд. 48, ідентифікаційний код 42630054) заборгованість в розмірі 131 113 (сто тридцять одна тисяча сто тринадцять) грн 40 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, каб.8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОТОН КРАФТ» (69002, м.Запоріжжя, вул.Перша Ливарна, буд. 48, ідентифікаційний код 42630054) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 07.07.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.