пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
07 липня 2025 року Справа № 903/467/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/467/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАНКО ЛОГІСТИК»
про стягнення 11 279, 79 грн.
Встановив: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося з позовом до Господарського суду Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАНКО ЛОГІСТИК» про стягнення 11 279, 79 грн. виплаченого страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.11.2023 року у справі № 161/19522/23 відбулась дорожньо-транспортна пригода внаслідок того, що водієм транспортного засобу “Daf XF 105.510 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (власником якого є відповідач) пошкоджено з вини останнього транспортний засіб, а відтак доводить, що відповідач повинен відшкодувати АТ “СК “АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування за вирахуванням частини сплаченого боргу.
Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 05.05.2025 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 07.05.2025.
Ухвала суду від 05.05.2025 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу за адресою зазначеною в позовній заяві (45720, Волинська область, Луцький район, село Пустомити, вулиця Центральна, будинок 36) та повернута з відміткою відділення поштового зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю “ФРАНКО ЛОГІСТИК», зареєстровано за адресою: (45720, Волинська область, Луцький район, село Пустомити, вулиця Центральна, будинок 36) отже, суд направив ухвалу від 05.05.2025 за місцем його реєстрації.
Згідно до ч. 4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається у суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщено не пізніше, ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені у частині першій статті 121 цього Кодексу.
Ухвалою суду від 24.06.2025 здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАНКО ЛОГІСТИК» про розгляд справи №903/467/25 за позовом Приватного акціонерного товариства “АРКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАНКО ЛОГІСТИК» про стягнення 11 279, 79 грн., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду від 05.05.2025 та від 24.06.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.05.2025, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
30.10.2023 року о 17 год. 15 хв. на а/д Н-17, з м. Горохова, до м. Луцька сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Daf XF 105.510 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом GRAS державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який перед виїздом не переконався та не забезпечив технічну справність автомобіля (відлетіло колесо), внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб «Hyundai Accent» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2023 року у справі №161/19522/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність власника автомобіля Daf XF 105.510 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в АТ «СК «АРКС» полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP216234225.
Власник пошкодженого транспортного засобу «Hyundai Accent» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 , звернувся до АТ «СК «АРКС» із заявою про подію на виплату за договором ОСЦПВВНТЗ від 03.11.2023 року.
Дана заява була розглянута АТ «СК «АРКС», пошкодження автомобіля «Hyundai Accent» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 визнано страховим випадком у зв'язку з чим на підставі: звіту №14/2023 про оцінку транспортного засобу HYUNDAI Accent реєстраційний номер НОМЕР_3 , страхового акту №:ARX3948569 від 07.12.2023 року та розрахунки суми страхового відшкодування, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС", виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником - Товариством з обмеженою відповідальністю “ФРАНКО ЛОГІСТИК» здійснило виплату ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 61 929,79 грн, згідно платіжної інструкції №1021015 від 08 грудня 2023 року.
У досудовому порядку на поштову адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАНКО ЛОГІСТИК» було направлено претензію від 25.01.2024 року №7019 АРКС, згідно якої відповідачем у досудовому порядку було сплачено частину боргу у загальному розмірі 50 650,00 грн., згідно платіжної інструкції №190 від 05 квітня 2024 року на суму 20 650,00 грн., згідно платіжної інструкції №423 від 05 липня 2024 року на суму 10 000,00 грн, згідно платіжної інструкції №525 від 02 серпня 2024 року на суму 10 000,00 грн та згідно платіжної інструкції №1001 від 28 листопада 2024 року на суму 10 000,00 грн.
Позивач доводить, що згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2023 року у справі №161/19522/23 дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок того, що водій транспортного засобу «Daf XF 105.510 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (власником якого, згідно відповіді від НПУ є Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАНКО ЛОГІСТИК»), перед виїздом не переконався та не забезпечив технічну справність автомобіля (відлетіло колесо), внаслідок чого пошкоджено транспортний засіб «Hyundai Accent» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , то відповідач повинен відшкодувати АТ «СК «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування, за вирахування частини сплаченого боргу, з розрахунку: 61 929,79 грн. - сума страхового відшкодування - 50 650,00 грн. сплачена сума частини боргу = 11 279,79 грн. - сума виплаченого страхового відшкодування.
Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем стало підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення здійсненого страхового відшкодування.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Зазначені норми законодавства вказують на те, що договірні відносини виникають між Страховиком і Страхувальником з моменту підписання договору страхування, проте сам обов'язок Страховика відшкодувати Страхувальнику шкоду виникає з моменту настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У відповідності до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до підпункту "г" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції чинній на момент вчинення ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною першою ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ст. 1187 ч. 2 Цивільного кодексу України “шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».
Отже, матеріалами справи підтверджується, що під час вчинення ДТП, водій транспортного засобу - автомобіля Daf XF 105.510 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом GRAS державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ “ФРАНКО ЛОГІСТИК», виконував трудові обов'язки, відтак на ТОВ “ФРАНКО ЛОГІСТИК» в силу закону покладається обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2023 року у справі №161/19522/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАНКО ЛОГІСТИК» 11 279,79 грн. - заподіяної шкоди в порядку регресу, підлягають до задоволення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 3028,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАНКО ЛОГІСТИК» ()
45720, Волинська область, Луцький район, село Пустомити, вулиця Центральна, будинок, 36, код ЄДРПОУ 40890822) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, 8, Код ЄДРПОУ 20474912) 11 279,79 грн виплаченого страхового відшкодування та 3028,00 грн. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем'як