07.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5749/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Дніпровська теплоелектроцентраль», м. Кам'янське на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі №904/5749/24 (суддя Васильєв О.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Суми», м. Суми
до відповідача Акціонерного товариства “Дніпровська теплоелектроцентраль», м. Кам'янське
про стягнення 87 107,04 грн
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
ТОВ “Енера Суми» (позивач) звернулося до суду з позовом до АТ “Дніпровська теплоелектроцентраль» (відповідач) про стягнення 87 107,04грн. (в т.ч.: 75 118,86грн. - інфляційні втрати та 11 988,18грн. - 3% річних). В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань з оплати вартості електричної енергії, поставленої на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №42400025 від 01.02.23р.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі № 904/5749/24 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з відповідача - Акціонерного товариства “Дніпровська теплоелектроцентраль» (51925, м. Кам'янське, вул. Заводська, буд. 2; код ЄДРПОУ 00130820) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Суми» (40004, м. Суми, вул. Реміснича, буд. 35; код ЄДРПОУ 41884537): 75 118,86грн. - 3% річних, 11988,18грн. - інфляційних втрат та 2 422,40грн. - витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач порушив умови договору, не забезпечивши своєчасну та повну оплату за фактично спожиту електроенергію. Нараховані 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, тому посилання відповідача на статтю 233 Господарського процесуального кодексу України як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині є помилковим. Відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 90%, не надав суду жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання грошового зобов'язання та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 по справі № 904/1060/24.
Місцевий господарський суд критично оцінив доводи відповідача про те, що він є підприємством критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору з режимом покладених спеціальних обов'язків, оскільки позивач також віднесений до підприємств критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору.
Здійснивши перевірку наданих розрахунків, суд першої інстанції дійшов висновку, що визначення розміру 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем арифметично правильно.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду, через систему "Електронний суд", Акціонерне товариство “Дніпровська теплоелектроцентраль», м. Кам'янське подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 року у справі №904/5749/24 та ухвалити нове рішення, яким зменшити суми інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням доводів АТ «Дніпровська ТЕЦ».
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Несвоєчасне виконання договірних зобов'язань з боку АТ «Дніпровська ТЕЦ» зумовлене незалежними від нього обставинами, непередбачуваними та загальновідомими.
У справі №904/1060/24, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024, яке залишено без змін постановою апеляційної інстанції, АТ «Дніпровська ТЕЦ» надано відстрочку виконання рішення на 9 місяців до 19.03.2025 саме з підстав, які суд визнав поважними та суттєвими.
Заперечуючи проти позовних вимог ТОВ «Енера Суми», АТ «Дніпровська ТЕЦ» посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що відсотки річних є штрафними санкціями, відповідно, з урахуванням конкретних обставин справи, суди можуть їх (відсотки річних) зменшувати. При цьому зменшення відсотків річних, відповідно до приписів статті 625 ЦК України, є правом суду, його дискреційними повноваженнями, реалізуючи які суд повинен оцінити, серед іншого, наслідки порушення зобов'язання для кредитора у вигляді понесених збитків та можливість інших втрат, і відповідність розміру стягуваних у якості санкцій сум таким наслідкам, а також інші обставини, які мають юридичне значення саме у межах даної конкретної справи.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 покладені в основу численних рішень суду, зокрема №904/2440/23, в якій Верховний Суд скасував попередні рішення суду про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, із зазначенням, що «суди попередніх інстанцій не врахували зазначені вище висновки Верховного Суду, помилково зазначивши про те, що на стягнення 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України не поширюються положення щодо можливості їх зменшення, як і не врахували того, що у справі № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку. Суди не дослідили чи існують у цій справі підстави та обставини для зменшення процентів річних, не надали оцінки у зазначеному контексті доводам сторін спору».
Дані висновки Верховного Суду підлягають застосуванню в контексті вирішення даного спору.
Суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою наявність виключних обставин несвоєчасності погашення заборгованості, на які посилався Відповідач, які не залежать від його волі, та які згідно зі ст.233 ГК України можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та які знаходять своє підтвердження в даній справі.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що не погоджується з доводами апелянта, виходячи з наступного:
Посилання Відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1060/24 від 19.06.2024, яким постановлено відстрочити виконання цього рішення на 9 місяців - до 19.03.2025, як підставу для відмови у задоволенні позову у справі №904/5749/24 - є необґрунтованим, оскільки:
а) в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 зазначено, що розстрочка або відстрочка виконання зобов'язань не припиняє зобов'язань, а тому положення ст.625 ЦК України застосовуються до моменту фактичного виконання;
б) в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №340/385/17 вказано, що 3% річних є самостійними компенсаційними, а не штрафними виплатами, а тому стягуються поряд з пенею, яка є видом неустойки.
У справі №902/417/18 з відповідача стягувався основний борг, пеня, штраф і відсотки річних у той час як у даній справі заявлено лише 3% і інфляційне знецінення, а тому відсутні підстав для застосування норм ст. 233 ГК України у даному випадку, а тому з відповідача на користь позивача відлягає стягненню вся сума 3 % річних та разом з тим інфляційні збитки не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу, а тому відсутні підстави для зменшення її суми.
Позивач зазначає, що у даній справі № 904/5749/24 відповідних до справи № 902/417/18 обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення сум процентів річних не має. Жодного збільшення розміру процентів річних у даній справі не здійснювалося, Позивачем було нараховано три проценти річних, які встановлені статтею 625 ЦК України, їх розмір є значно меншим за розмір заборгованості, що свідчить про неподібність обставин даної справи обставинам справи № 902/417/18 та виключає будь-яке порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування Позивачем Відповідачу 3% річних.
Звертаючись із позовом до суду у даній справі ТОВ «Енера Суми", відповідно до пункту 9.2 Договору, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, не нараховувало.
Обставини даної справи № 904/5749/24 не є подібними до обставин справи №902/417/18, проценти річних у даній справі не збільшувалися у порівнянні з встановленими статтею 625 ЦК України, їх розмір не перевищує суму заборгованості (є таким, що у десятки разів менші за суму заборгованості), а отже цілком відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/5749/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Дніпровська теплоелектроцентраль», м. Кам'янське на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі №904/5749/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
04.04.2025р матеріали справи № 904/5749/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів доплати судового збору у сумі 3633грн. 60 коп.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Дніпровська теплоелектроцентраль», м. Кам'янське на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі №904/5749/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 по справі №904/1060/24 , залишеним без змін постановою ЦАГС від 20.11.2024 стягнуто з АТ “Дніпровська теплоелектроцентраль» на користь ТОВ “Енера Суми»: 1 419 959,00грн. - заборгованості за поставлену в грудні 2023 року електроенергію, 3% річних за період з 25.01.2024 по 29.02.2024 - в розмірі 9 435,93грн та витрати зі сплати судового збору - в розмірі 17 152,74 грн. Відстрочено виконання рішення на 9 місяців - до 19.03.2025.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 по справі №904/4059/24 позовні вимоги задоволено; стягнуто з АТ “Дніпровська теплоелектроцентраль» на користь ТОВ “Енера Суми» інфляційні втрати за період з 25.01.2024 по 11.09.2024 у розмірі 63 725,77 грн, 3% річних за період з 01.03.2024 по 11.09.2024 в сумі 24 745,24 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Звертаючись з позовом до АТ “Дніпровська теплоелектроцентраль» у справі № 904/5749/24, ТОВ “Енера Суми» посилається на факт прострочення виконання основного грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу №42400025 від 01.02.2023 за грудень 2023 року.
Відповідно до матеріалів справи на виконання умов договору від 01.02.20 23 позивач поставив електричну енергію, а відповідач її спожив, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийняття - передавання товарної продукції - електричної енергії №1622993-2312-1 від 31.12.2023 на суму 3 919 959,00грн.
На підставі акту прийняття - передавання товарної продукції - електричної енергії №1622993-2312-1 від 31.12.2023 позивач виставив відповідачу рахунок за грудень 2023 року №1622993-2312-1 від 31.12.2023 на суму 3 919 959,00 грн.
Відповідачем вартість поставленої енергії була сплачена частково у розмірі 2 500 000,00грн. Сума основного боргу перед позивачем - 1 419 959,00 грн.
24.12.2024 відповідачем була здійснена оплата залишку боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 1 419 959,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1471 від 24.12.2024 (а.с. 35).
За прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, позивач нарахував 3% річних в сумі 11 988,18 грн за період з 12.09.2024 по 23.12.2024 та інфляційних втрат у розмірі 75 118,86 грн за період з вересня по грудень 2024 року.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 по справі №904/1060/24 , залишеним без змін постановою ЦАГС від 20.11.2024 стягнуто з АТ “Дніпровська теплоелектроцентраль» на користь ТОВ “Енера Суми»: 1 419 959,00грн. - заборгованості за поставлену в грудні 2023 року електроенергію, 3% річних за період з 25.01.2024 по 29.02.2024 - в розмірі 9 435,93грн та витрати зі сплати судового збору - в розмірі 17 152,74 грн. Відстрочено виконання рішення на 9 місяців - до 19.03.2025.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов'язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом першої інстанції, 24.12.2024 відповідачем була здійснена оплата залишку боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 1 419 959,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1471 від 24.12.2024 (а.с. 35).
Доводи апеляційної скарги щодо не дослідження судом першої інстанції питання зменшення 3% річних та інфляційних втрат та ненадання доводам відповідача належної оцінки, а саме: «..Заперечуючи проти позовних вимог ТОВ «Енера Суми», АТ «Дніпровська ТЕЦ» посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що відсотки річних є штрафними санкціями, відповідно, з урахуванням конкретних обставин справи, суди можуть їх (відсотки річних) зменшувати. При цьому зменшення відсотків річних, відповідно до приписів статті 625 ЦК України, є правом суду, його дискреційними повноваженнями, реалізуючи які суд повинен оцінити, серед іншого, наслідки порушення зобов'язання для кредитора у вигляді понесених збитків та можливість інших втрат, і відповідність розміру стягуваних у якості санкцій сум таким наслідкам, а також інші обставини, які мають юридичне значення саме у межах даної конкретної справи.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній справі вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 28.02.2024 року у справі №915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала таке: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку».
В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі № 904/3177/20, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зазначила таке: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставин справи №902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.
Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду нею у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. Про зазначене вказала й об'єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 зі справи № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Тобто у вказаних постановах Судом було сформульовано правові висновки щодо застосування приписів статті 625 ЦК України до відносин про стягнення інфляційних втрат, спричинених тривалим невиконанням ухваленого судом судового рішення, зроблені загальні висновки про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.
Таким чином, існує висновок Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права з даного питання.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 покладені в основу численних рішень суду, зокрема №904/2440/23, в якій Верховний Суд скасував попередні рішення суду про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, із зазначенням, що «суди попередніх інстанцій не врахували зазначені вище висновки Верховного Суду, помилково зазначивши про те, що на стягнення 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України не поширюються положення щодо можливості їх зменшення, як і не врахували того, що у справі № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку. Суди не дослідили чи існують у цій справі підстави та обставини для зменшення процентів річних, не надали оцінки у зазначеному контексті доводам сторін спору».
Дані висновки Верховного Суду підлягають застосуванню в контексті вирішення даного спору.
В даному випадку, яке зазначалось Відповідачем у даній справі №904/5749/24, несвоєчасне виконання договірних зобов'язань з боку АТ «Дніпровська ТЕЦ» зумовлене незалежними від нього обставинами, непередбачуваними та загальновідомими.
Відтак, вважаємо, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 року у справі №904/5749/24, не відповідає принципам справедливості, і, як наслідок, не відповідає принципу верховенства права, адже Суд може забезпечити справедливе судочинство тільки з дотриманням принципу рівності всіх перед законом і судом…» колегія суддів відхиляє з огляду на наступне:
Визначені частиною другою ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У справі № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
При цьому у пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі № 904/5749/24, яка переглядається, відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3 %, і порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3 % річних судом не встановлено.
Зменшення розміру відсотків річних не може бути застосовано судами як "загальна практика" при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів ст.625 ЦК України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів (п.52 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №922/444/24).
Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законодавством 3%, суми яких є значно меншими за суми прострочених платежів та, відповідно, є співмірними, враховуючи період, за який вони нараховувались.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у клопотанні відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.
Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції у справі №904/5749/24 ухвалена місцевим господарським судом без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 28.02.2024 року у справі №915/534/22, №904/2440/23, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі № 904/3177/20, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2024 у справі №904/1060/24, оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги про те, що АТ «Дніпровська ТЕЦ» є підприємством критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору, що має стратегічне значення, до якого використовується режим покладених спеціальних обов'язків, адже забезпечує життєдіяльність міста Кам'янське в осінньо-зимовий період, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки статус відповідача не створює йому в силу принципу рівності сторін додаткових привілеїв, особливо враховуючи те, що ТОВ «Енера Суми» також віднесено до підприємств критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору та до переліку підприємств, установ, організацій паливно-енергетичного комплексу.
Викладене дозволяє колегії суддів погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 75 118,86 грн та інфляційні втрати в розмірі 11988,18 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі №904/5749/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства “Дніпровська теплоелектроцентраль» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Дніпровська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі №904/5749/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі №904/5749/24 - залишити без змін.
Судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на Акціонерне товариство “Дніпровська теплоелектроцентраль».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус