07.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2474/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 у справі №904/2474/24 (суддя Красота О.І.)
за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості, м. Дніпро
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, м. Дніпро
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, м. Слов'янськ, Донецька область
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_1 , м. Світлодарськ, Бахмутський район, Донецька область
про стягнення майнової шкоди, виплаченої як допомога по безробіттю
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Дніпропетровський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і просить суд стягнути шкоду у сумі витрат Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на виплату допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 з 27.09.2022 до 26.01.2023 у розмірі 25 033,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період перебування на обліку у Позивача з 27.09.2022 по 26.01.2023 ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 25 033,43 грн. При цьому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі № 160/11662/22 визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.07.2022 № 056350010728 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 04.07.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Відповідно до рішення суду від 15.12.2022 у справі № 160/11662/22 ОСОБА_1 було призначено пенсію. Виплата за рішенням суду проведена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, на обліку у якому перебуває ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи у статусі безробітного та отримуючи допомогу по безробіттю, отримував пенсію за віком у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, починаючи з 04.07.2022. Позивач зазначає, що внаслідок прийняття Відповідачем незаконного рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, Позивачу завдано майнову шкоду у вигляді виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у розмірі 25 033,43 грн. Однак Відповідач не повернув Позивачу кошти у розмірі 25 033,43 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 у справі № 904/2474/24 позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 21910427) на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості (49006, м. Дніпро, вул. Юрія Савченка, 12, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03490909) шкоду у сумі витрат Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на виплату допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 з 27.09.2022 до 26.01.2023 у розмірі 25 033,43 грн., судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що внаслідок неправомірних дій відповідача, ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначене пенсійне забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а Дніпропетровський обласний центр зайнятості, в свою чергу, здійснив ОСОБА_1 виплату допомоги по безробіттю як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями Пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що саме внаслідок протиправної відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за вислугу років, відповідач завдав матеріальної шкоди позивачу в розмірі отриманої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у розмірі 25 033,43 грн.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд", Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 року по справі № 904/2474/24 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Документально встановлено, що ОСОБА_1 рішенням Головного управління від 08.07.2022 № 056350010728 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, в зв'язку з відсутністю пільгового стажу.
ОСОБА_1 під час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано копію довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 03/7 від 09.01.2007. Довідка № 03/7 від 09.01.2007 видана ВАТ “Донбасенергоремонт» 15 років назад, у 2007 році.
Підприємство ВАТ “Донбасенергоремонт» знаходиться на непідконтрольній Україні території, що унеможливило здійснення перевірки дійсності даної довідки.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Виключними дискреційними повноваженнями наділені органи Пенсійного фонду України на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).
Під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Таким чином, прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України, втручання до яких є неприпустимим.
Скаржник зазначає: абзацом першим частини першої ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 03.08.2022, тобто саме з цього моменту він мав повідомити Філію центру зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає позовні вимоги Дніпропетровського обласного центру зайнятості безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною з огляду на наступне:
За твердженням позивача, внаслідок неправомірних дій скаржника, ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке гарантовано чинним законодавством, а Дніпропетровський центр зайнятості безпідставно здійснив виплату йому допомоги по безробіттю як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками.
Позивач зазначає, що обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яке проявилося у безпідставній незаконній відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії, є встановленими у рамках адміністративної справи № 160/11662/22 та не підлягають доведенню.
Виходячи з положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» здійснені Дніпропетровським обласним центром зайнятості виплати допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата не здійснювалася б центром занятості у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 .
Щодо доводів відповідача про те, що саме на ОСОБА_1 покладено обов'язок повідомлення позивача про звернення до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії, позивач зазначає, що на момент звернення ОСОБА_1 до Центру зайнятості він пенсію не отримував, першу пенсію отримав 22 березня 2023 року. Тобто, коли вже йому було припинено допомогу по безробіттю з 27.01.2023.
27.01.2025 ОСОБА_1 подав до Центрального апеляційного господарського суду пояснення по справі.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.
Ухвалою суду від 14.01.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2474/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/2474/24.
22.01.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/2474/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2025 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів, а саме докази направлення апеляційної скарги з додатками на адресу третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 у справі №904/2474/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
27.09.2022 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості (далі - Позивач) звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , із заявами про надання (поновлення) статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.
Наказом Позивача від 27.09.2022 № НТ 220927 ОСОБА_1 було надано статус безробітного та наказом від 30.09.2022 № НТ 220930 призначено допомогу по безробіттю тривалістю з 27.09.2022 по 26.01.2023 відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
ОСОБА_1 було призначено виплату допомоги по безробіттю на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці" від 21.09.2022 № 2622-IX, яким внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а саме ч. 33 розділу VIII "Прикінцевих положень", яким встановлено, що під час дії воєнного стану тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів.
04.07.2022р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
За результатами опрацювання верифікації осіб 06.04.2023, які за даними Пенсійного фонду України отримували пенсії в період перебування на обліку в центрі зайнятості, було встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи у статусі безробітного та отримуючи допомогу по безробіттю, отримує пенсію за віком список 2 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, починаючи з 04.07.2022 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
На запит Позивача від 06.04.2023 № 404-175/1-23 Відповідач листом за № 0400-010209-6/51330 від 19.04.2023 повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Бахмут) і отримує пенсію за віком список 2 з 04.07.2022, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-I "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 13.04.2023 наказом Позивача № НТ230413 ОСОБА_1 припинено реєстрацію як безробітного відповідно до абз. 16 пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 19.09.2018, на підставі його заяви від 13.04.2023 про зняття з обліку з 13.04.2023 у зв'язку з відмовою від послуг служби зайнятості, оскільки йому призначена пенсія з 04.07.2022 за рішенням суду.
Сума виплаченої допомоги по безробіттю за період з 27.09.2022 по 26.01.2023 склала 25 033,43 грн., що підтверджується довідкою Позивача № 1744 від 30.05.2024.
На виконання вимог ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітні", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62, Позивачем було проведено розслідування страхового випадку, за результатами якого складено Акт розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 29 від 20.04.2023.
Актом № 29 від 20.04.2023 встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Бахмут) як безробітний з 27.09.2022 по 13.04.2023, отримує пенсію за віком список 2 з 04.07.2022.
Наказом Позивача № 109 від 25.04.2023 прийнято рішення про вжиття заходів по поверненню коштів у розмірі 25 033,43 грн., виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю за період з 27.09.2022 по 26.01.2023.
Позивач зазначає, що направляв ОСОБА_1 претензію № 868 від 26.04.2023 на суму 25 033,43 грн.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 кошти добровільно не були повернуті, Позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 25 033,43 грн.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 у справі № 175/3284/23 цивільну справу передано за підсудністю до Дружківського міського суду Донецької області.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 02.04.2024 у справі № 175/3284/23 у задоволенні позову Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконного отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 25 033,43 грн. відмовлено у повному обсязі.
При цьому, в рішенні суду від 02.04.2024 у справі № 175/3284/23 вказано, що 05.02.2024 ОСОБА_1 було надано до суду пояснення, з яких вбачається, що 04.07.2022 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення пенсії по другій категорії, документи було прийнято, але через 10 днів йому було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з тим, що стаж за пільговою категорією було відпрацьований у м. Донецьк. У серпні 2022 року ОСОБА_1 взято на облік до центру зайнятості, він зазначає, що на момент звернення до центру зайнятості не був пенсіонером, як зазначає Позивач. Отримав виплати за три місяці, пенсію йому було призначено в лютому 2023 року за рішенням суду, першу пенсію отримав 22.03.2023.
До того ж, рішенням суду від 02.04.2024 у справі № 175/3284/23 встановлено, що на момент звернення ОСОБА_1 до Дніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості Відповідач не отримував пенсію за віком (список 2), з наданого Позивачем листа з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20 квітня 2023 року підтверджено фактичне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі № 160/11662/22 і жодним чином не підтверджено факт отримання Відповідачем пенсійних платежів, а саме з 04.07.2023 на момент звернення з заявою до Дніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості.
Враховуючи викладене, судом зроблено висновок, що під час звернення Відповідача до Позивача, ОСОБА_1 не було порушено норми діючого законодавства при зверненні за призначенням виплат. Крім того, суд звертає увагу на те, що Позивач у позовній заяві просить стягнути з Відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю за період з 27.09.2022 по 13.04.2023 у сумі 25 033,43 грн., але як вбачається з довідки від 26.06.2023, останню виплату ОСОБА_1 отримав у січні 2023 року.
Крім того, як вказує ОСОБА_1 , перші виплати пенсії після приведення рішення суду до виконання, Відповідачем отримано 22.03.2023, а із заявою про зняття його з обліку він звернувся 13.04.2023.
Рішення суду від 02.04.2024 у справі № 175/3284/23 набрало законної сили 03.05.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі № 160/11662/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.07.2022 № 056350010728 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням від 15.12.2022 у справі № 160/11662/22 встановлено, що ОСОБА_1 04.07.2022 звернувся із заявою до Відповідача про призначення пенсії за віком (Список №2). Рішенням Відповідача від 08.07.2022 № 056350010728 відмовлено Позивачу у призначенні пенсії, оскільки довідка від 09.01.2007 № 03/7 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності записів у ній видана 15 років тому у 2007 році. Станом на цей час ВАТ "Донбасенергоремонт", яке видало довідку, знаходиться на непідконтрольній Україні території, що унеможливлює здійснення перевірки дійсності цієї довідки.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 були надані всі необхідні документи: трудова книжка, довідка від 09.01.2007 № 03/7, накази про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області разом із заявою про призначення пенсії, тобто робота ОСОБА_1 у період з 26.02.1988 по 27.06.2002 в Енергоремонтному підприємстві "Донбасенерго" за професією слюсаря по ремонту парогазотурбінного обладнання машинних цехів теплових електростанцій, має бути зарахована до його пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Рішення від 15.12.2022 у справі № 160/11662/22 набрало законної сили 17.01.2023.
12.04.2024 Позивач надіслав Відповідачу претензію за № 1247 від 12.04.2024 на суму 25 033,43 грн., яка була отримана останнім 17.04.2024.
21.05.2024 Позивач отримав відповідь Відповідача за № 0400-010902-6/102080 від 15.05.2024 на претензію, якою відхилено вимоги у повному обсязі. При цьому, Відповідач не спростовує той факт, що ОСОБА_1 спочатку було відмовлено в призначенні пенсії, а потім на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі № 160/11662/22 ним ОСОБА_1 , в межах покладених зобов'язань, призначена пенсія з 04.07.2022. Виплата за рішенням суду проведена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Позивач зазначає, що неправомірним рішенням Відповідача від 08.07.2022 № 056350010728 йому було завдано майнову шкоду у вигляді виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у розмірі 25 033,43 грн. за період з 27.09.2022 по 26.01.2023, що і є причиною виникнення спору.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог, викладених в апеляційній скарзі, колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За приписами ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст.1173 Цивільного кодексу України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Відповідно до ч.1 ст.107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірний дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями та заподіяною шкодою. При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст.ст. 1166 та 1173 Цивільного кодексу України та ст.107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у подібних правовідносинах, викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 915/282/17.
Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
За п.7 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
З огляду на викладене, Пенсійний фонд є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі № 160/11662/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.07.2022 № 056350010728 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення від 15.12.2022 у справі № 160/11662/22 набрало законної сили 17.01.2023.
Відповідно до частин 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.
Таким чином обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, є встановленими та не підлягають доведенню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами п.2 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.
Пунктом 1 ч.1, ч.2 ст.43 цього Закону передбачено, що статусу зареєстрованого безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема за віком, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус зареєстрованого безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Згідно з п.2 ч.1 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.
Отже, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення».
Пунктом 7 ч. 1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
З положень ч.1 ст.7, ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» слідує, що виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.
Виходячи з наведених вище положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» здійснені виплати допомоги по безробіттю особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 .
Отже, внаслідок неправомірних дій відповідача, ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначене пенсійне забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а Дніпропетровський обласний центр зайнятості, у свою чергу, здійснив ОСОБА_1 виплату допомоги по безробіттю як особі, яка не має будь-яких доходів за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями Пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками, а також про завдання відповідачем матеріальної шкоди Дніпропетровському обласному центру зайнятості в розмірі отриманої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в сумі 25033,43 грн.
Посилання відповідача на обов'язок безробітного повідомляти центр зайнятості про обставини, що впливають на виплату допомоги, не мають значення для оцінки правомірності позовних вимог, оскільки безпідставна виплата допомоги по безробіттю є наслідком саме протиправної відмови у призначенні пенсії. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та завданими позивачу збитками у вигляді виплаченої допомоги по безробіттю.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що доводи скаржника не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки носять характер оціночних суджень і не містять в собі посилань на докази які б могли спростувати вказані вище висновки суду, які, в свою чергу, ґрунтуються на належних і допустимих в розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 у справі №904/2474/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4542,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 у справі №904/2474/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 у справі №904/2474/24 - залишити без змін.
Судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус