02.07.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1809/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання: Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Пясецький Д.В. (поза межами суду) - адвокат;
від відповідача: Медяний О.Ю. (в залі суду) - адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 (повне рішення складено 16.09.2024, суддя Манько Г.В.) у справі №904/1809/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпро
про стягнення 173 472 829 грн 67 коп.,
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" заборгованості за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» за період з 01.08.2022 по 30.09.2022 на загальну суму 173 472 829 грн. 67 коп., у тому числі: основний борг 127 463 358 грн. 46 коп., пеня у сумі 31 603 997 грн. 45 коп., 3% річних у сумі 5 089 960 грн. 73 коп., інфляційних втрат 9 315 513 грн. 03 коп. та судових витрат у справі.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024, у даній справі, позов задоволено частково.
Стягнуто з акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Дніпрогаз" (49101, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Кониського Олександара, буд. 5, ідентифікаційний код 20262860) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) заборгованість 127 463 358 грн. 46 коп., пені 12545 грн. 24 коп., 3% річних 2137 грн. 52 коп., інфляційних втрат 5026 грн. 85 коп., судовий збір 623067 грн. 28 коп.
В решті відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив з обставин того, що укладений між сторонами Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є дійсним; водночас, погодився з доводами відповідача, що позивачем не виконано обов'язок, визначений п.4.3 Договору щодо направлення на адресу відповідача рахунку на оплату, а саме рахунок №25819 від 10.10.2022 на сплату 127413039 грн. 64 коп. Рахунок №25819 від 10.10.2022 на сплату 127413039 грн. 64 коп. відповідачем було отримано разом з позовною заявою, яка надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області 23 квітня 2024. Згідно з розрахунком позовних вимог, наданих позивачем, нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені на суму 127413039 грн. 64 коп. закінчується у лютому 2024, що виключає право на відповідне стягнення з відповідача, з урахуванням дати надходження позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наявні у справі докази є підставою для задоволення позовних вимог частково.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення 31 591 452,21 пені; 5 087 823,21 грн 3% річних; 9 310 486,18 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- позивач не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 у справі № 904/1809/24, в частині відмови у стягненні 31 591 452,21 грн пені, 5 087 823,21 грн 3% річних та 9 310 486,18 грн інфляційних втрат, вважає рішення суду в цій частині незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права;
- скаржник категорично не погоджується з тим, що суд пов'язує строк виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ з датою отримання відповідачем рахунку на оплату. Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Типового договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Тобто визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць в якому мав місце факт постачання газу. Саме кінець місяця поставки є початком обрахунок наступного (місячного) строку впродовж якого повинен бути здійснений платіж. З огляду на положення пункту 4.4 розділу IV Типового договору відповідач мав сплатити вартість поставленого природного газу за вересень 2022 до 31.10.2022;
- суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Водночас, пунктом 39 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб'єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства та Договору Відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, що було ним спожито у спірний період поставки. Отже, з урахуванням обізнаності Відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціни природного газу, що визначена в Договорі, Відповідач знав про вартість природного газу яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату навіть не очікуючи відповідного рахунку на оплату;
- апелянт посилається на усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар. Таким чином, враховуючи вищезазначену позицію Верховного Суду, наявність у Відповідача доступу до Інформаційної платформи та необхідність в силу законодавства контролю власного газоспоживання, то останній мав можливість здійснити оплату поставленого природного газу Позивачу не очікуючи надходження рахунку на оплату;
- Позивач направляв Відповідачу рахунок на оплату № 25819 від 10.10.2022, що підтверджується списком № 20.10.2022_ЮРІКИ_БОЖЕНКО (пункт 8 вказаного списку) - ТРЕК-номер 0600021267993. Апелянт посилається на правовий висновок, викладений у постанові ВС від 24 червня 2021 року у справі № 910/10275/20: «…Відомості офіційного сайту «Укрпошта» які містять інформацію про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюються та зберігаються в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації (пункт 122 Правил поштового зв'язку), а тому відсутність на офіційному веб-сайті Укрпошти відомостей про поштове відправлення не є підставою вважати, що відповідна кореспонденція не надсилалася». Враховуючи ту обставину, що відправлення рахунку відбулось більше 6 місяців тому, то станом на поточну дату в системі АТ «Укрпошта» вже не зберігається інформація про рух поштового відправлення, яким направлено відповідні рахунки Відповідача, за відповідними ТРЕК-номерами;
- беручи до уваги ті обставини, що Відповідач має контролювати власне газоспоживання, умовами Договору визначена ціна природного газу, обсяги зазначені в Інформаційній платформі (до якої Відповідач має доступ), а матеріали справи містять докази направлення рахунку за поставку у вересні 2022, отже Відповідач був обізнаний про наявність заборгованості та строки її оплати, відсутні підстави для відмови в стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних, що призвело до порушення статті 232 ГК України та статті 610, 612, 625, 629 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/1809/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/1809/24.
11.10.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 у справі №904/1809/24; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 15.01.2025 о 11 год. 40 хв.
15.01.2025 від відповідача до ЦАГС надійшли письмові пояснення у справі, якими просить: врахувати правові позиції Верховного Суду в подібних правовідносинах, що містяться у постановах від 07.08.2024 у справі №910/1007/22, від 19.06.2024 у справі №913/264/23, від 19.06.2024 у справі №913/283/23, під час розгляду та вирішення даної справи; скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач наголошує на тому, що:
- при наявності заборгованості Оператора ГРМ перед постачальником останньої надії, між ними в період до 01.01.2022 року та після 28.02.2022 року, на законодавчому рівні заборонено можливість існування (укладення) типового договору з постачання природного газу постачальником «останньої надії»;
- постачання природного газу з перевищенням граничного терміну перебування в реєстрі постачальника останньої надії, неможливо;
- законодавчо передбачено заборону повторного включення споживача до реєстру постачальника «останньої надії», у разі закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії»;
- спірні правовідносини між сторонам є кондиційними, а не договірними, як хибно про те стверджує Позивач у своєму позові. Відповідно, у Позивача відсутні правові підстави для постачання газу та стягнення грошових коштів з Відповідача у статусі постачальника «останньої надії» за відповідним тарифом.
У судове засідання 15.01.2025 з'явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги. Колегія суддів, порадившись на місці, керуючись ч. 5 ст. 161 ГПК України, ухвалила надати можливість сторонам подати пояснення стосовно періоду постачання природного газу постачальником «останньої надії» відповідачу в 2022 році та по справі оголосити перерву до 19.02.2025 об 11:10 год.
23.01.2025 від позивача до ЦАГС надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що предметом апеляційного оскарження є виключно відмова в стягненні нарахувань за період поставки вересень 2022 року, з підстав відсутності належних доказів направлення Відповідачу рахунку № 25819 від 10.10.2022. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що принцип "заборони повороту до гіршого" ("non reformatio in peius") відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 (провадження № 61- 4060св23, 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61- 9060св22). Враховуючи зазначений принцип "заборони повороту до гіршого" Позивач не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, яке він досяг в попередній інстанції.
24.01.2025 від відповідача до ЦАГС надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, з посиланням на судові справи №904/1810/24, 904/1808/24, 904/1809/24, 904/1807/24, про те, що починаючи з 01.08.2022 порушено максимально можливий строк перебування АТ «Дніпрогаз» в реєстрі постачальника «останньої надії», оскільки фактично постачання постачальником «останньої надії» розпочалось 23.06.2022. Тому, відповідно до положень ч.2 абз.2 роз.VI Правил, воно в будь-якому випадку не могло тривати довше ніж до кінця 31.07.2022, так як в цю дату закінчувався присічний термін («в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання»). А згідно з п. 5 роз.VI Правил, після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи. Тобто, на законодавчому рівні виключена можливість повторного включення суб'єкта господарювання до реєстру постачальника «останньої надії» у разі закінчення двомісячного терміну перебування в ньому. Окрім цього, відповідач зазначає, що враховуючи те, що у АТ «Дніпрогаз» наявна непогашена заборгованість за перший двомісячний період перебування в реєстрі постачальника «останньої надії» (січень 2022 - лютий 2022 року) в розмірі 360 236 558,03 грн., послідуюча можливість перебування АТ «Дніпрогаз» в реєстрі постачальника «останньої надії» починаючи з червня 2022 року та наявність договірних відносин в межах договору про надання послуг постачання природного газу постачальником «останньої надії» починаючи з червня 2022 року, є протиправним та нікчемним в силу прямих положень ЗУ «Про ринок природного газу» та Цивільного кодексу України. Відповідно, правочин про укладення якого зазначає Позивач в позовній заяві та який суд першої інстанції вважав укладеним, та став підставою для з'явлення позовних вимог про стягнення грошових коштів за період серпень - вересень 2022 року, є нікчемним в силу закону.
28.01.2025 від позивача до ЦАГС надійшли додаткові пояснення, в яких просить врахувати останні правові висновки Верховного Суду щодо обов'язку направлення рахунку постачальником «останньої надії» на адресу споживача, викладені в постанові від 22 січня 2025 року у справі № 916/3889/23: « 40. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за договором, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар». Таким чином, Верховний Суд вказав, що не направлення постачальником «останньої надії» рахунків на оплату не звільняє споживача від обов'язків сплатити за поставлений природний газ в строки, що визначені умовами Договору, також вказане не є підставою для відмови в стягненні 3% річних, пені, та інфляційних втрат.
У судовому засіданні 19.02.2025 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву до 02.07.2025 об 11:20 год.
25.04.2025 від позивача до ЦАГС надійшли додаткові пояснення, в яких останній просить врахувати правові висновки Верховного Суду щодо доказів на підтвердження направлення рахунку постачальником «останньої надії» на адресу споживача, викладені в постанові від 09 квітня 2025 року у справі № 916/586/24: « 6.16. Колегія суддів зазначає, що відомості щодо відправлення листів рекомендованою кореспонденцією у відповідності до пунктів 121-124 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку), доступні протягом шести місяців з дня прийняття відправлення до пересилання. 6.17. Отже, інформація в автоматизованій системі АТ «Укрпошта» зберігається лише протягом шести місяців та саме протягом цього терміну оператор поштового зв'язку здійснює перевірку та надає інформацію щодо пересилання та вручення поштових відправлень. 6.18. Таким чином, оскільки рахунки на оплату за поставлений газ та вимога були направлені позивачем 14.03.2023 та 03.05.2023 (відповідно), на час звернення до суду з даним позовом (лютий 2024 року) інформація про вказані відправлення в оператора поштового зв'язку відсутня. Тобто відсутність в системі АТ «Укрпошта» відомостей щодо відправлення кореспонденції 14.03.2023 та 03.05.2023 станом на дату звернення з позовом, не є доказом її не направлення».
02.07.2025 від відповідача до ЦАГС надійшли додаткові пояснення, в яких просить врахувати судову практику у справах №904/1807/24, №904/1808/24.
У судове засідання 02.07.2025 з'явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, представник відповідача просив відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні 02.07.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Позивача визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Відповідно до приписів "Правил постачання природного газу" постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії". Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Позовні вимоги визначені позивачем на підставі типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз».
Як зазначив позивач, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56Х070000000002К (Відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач) у період з 01.08.2022 по 30.09.2022. Обсяг природного газу, використаний Відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію Позивача як постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 332,38 м3; з 01.09.2022 по 30.09.2022 - 1 175 546,90 м3 (т. 1, а.с. 29-30).
За твердженням позивача, факт включення відповідача до реєстру споживачів Позивача як постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля Позивача як постачальника "останньої надії" підтверджується листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56Х070000000002К.
Звертаючись до господарського суду з позовною заявою Позивач вказує про те, що ним, зобов'язання взяті на себе за Договором, виконано в повному обсязі та забезпечено з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи та за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті, безперервне постачання природного газу Відповідачу в порядку та на умовах, передбачених Договором. Відповідач, в порушення умов Договору, не забезпечив своєчасну та повну оплату вартості поставленого Позивачем природного газу згідно з умовами Договору та не здійснив оплати вартості спожитого за Договором природного газу, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за спожитий природний газ за Договором.
Загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем складає 173 472 829,67 грн. (основний борг у сумі 127 463 358,46 грн.; пеня у сумі 31 603 997,45 грн.; три проценти річних у сумі 5 089 960,73 грн.; інфляційні втрати у сумі 9 315 513,03 грн.), яку ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути у судовому порядку.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Предметом позову у цій справі є стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» вартості поставленого природного газу за період з 01.08.2022 по 30.09.2022 в обсязі 1 175,87928 тис. куб. м на загальну суму 127 463 358,46 грн. (сума основного боргу) та сум 3% річних, інфляційних втрат та пені за Типовим договором постачальника «останньої надії».
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» обґрунтовує свої вимоги наявністю договірних правовідносин між сторонами, які виникли на підставі Типового договору. Позивач вказує, що у зазначений період постачання природного газу здійснювалося у договірному порядку відповідно до умов, передбачених Типовим договором, і, відповідно, вартість газу підлягає сплаті за погодженими сторонами тарифами.
Щодо питання поширення на ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» прав та обов'язків постачальника «останньої надії» у період постачання АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» природного газу з 01.08.2022 по 30.09.2022.
Відповідно до пункту 26 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» (тут і надалі у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Пунктами 17, 19 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено: оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Судом першої інстанції встановлено, що у правовідносинах, які склалися, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є постачальником «останньої надії».
Пунктами 2, 3 глави 1 розділу І КГС передбачено, що цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
У пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС даються наступні визначення алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу; EIC-код - код енергетичної ідентифікації суб'єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу.
Пунктами 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення. Програмне забезпечення інформаційної платформи має відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та нормативних документів щодо системи технічного та програмного захисту інформації. Цілісність, доступність, конфіденційність та захист від несанкціонованого доступу до інформації реалізуються на інформаційній платформі відповідно до вимог законодавства України та цього Кодексу. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.
Згідно з пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайті: інструкцію з користування інформаційною платформою, а також витяги з нормативно-правових актів, пов'язаних із користуванням інформаційною платформою; контактні дані (прізвище, ім'я, по батькові, номери факсів та телефонів, електронні адреси) працівників оператора газотранспортної системи, які є відповідальними за працездатність інформаційної платформи та взаємодію з учасниками ринку природного газу, контактну інформацію та графік роботи служби підтримки інформаційної платформи; інформацію про центри сертифікації ключів, необхідних користувачам інформаційної платформи для забезпечення ними електронного цифрового підпису (ЕЦП) у випадках, передбачених цим Кодексом; іншу інформацію, передбачену цим Кодексом.
Пунктами 1, 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб'єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника «останньої надії»; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов'язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників. Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов'язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії; 15) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії»; 16) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для споживачів та не менше ніж за п'ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості).
Крім того, пункт 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема: визначену підпунктами 1, 2, 5 - 8, 12, 13, 14 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи; дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника останньої надії, не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Абзацами 7-12 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках:
відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об'єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;
відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.
Відповідно до положень статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
Постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».
Після закінчення цього строку постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник «останньої надії» має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником «останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником «останньої надії».
Договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи.
Згідно з пунктом 3.3. розділу ІІІ Типового договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Відповідно до положень пункту 11.1 розділу ХІ Типового договору дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.
У пункті 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що у разі якщо за п'ять днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов'язками або постачальника «останньої надії», інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов'язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об'єкти такого споживача.
Пунктом 5 розділу VI Правил постачання природного газу встановлено, що після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
Отже, наведені вище положення діючого законодавства та умови Типового договору свідчать про:
- встановлену заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості;
- неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням шістдесятидобового терміну протягом календарного року;
- встановлений законодавством механізм припинення постачальником «останньої надії» постачання споживачу природного газу після закінчення шістдесятидобового терміну постачання.
Зазначений правовий висновок щодо застосування статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» викладено Верховним Судом у постановах від 20.11.2024 у справі №917/1297/23, від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22.
Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 у справі №640/15656/20 зазначив, що аналіз положення щодо встановлення постачання природного газу споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб, дає підстави для висновку, що завданням постачальника «останньої надії» є страхування побутових та непобутових споживачів на певний період від раптового припинення газопостачання, якщо постачальник газу не зможе виконувати свої обов'язки перед споживачем. Постачальник «останньої надії» не конкурує за клієнта, не рекламує свої послуги, не змагається за споживача. Він підтримує клієнтів, які опинилися у скрутному становищі не з власної волі.
Суд акцентує увагу на тому, що постачальник «останньої надії» не є суб'єктом, орієнтованим на довгострокове обслуговування споживачів, а виконує виключно функцію тимчасового страхування для забезпечення безперервності газопостачання у разі виникнення кризових ситуацій. Таке обмеження стимулює споживачів до активного пошуку нового постачальника і перешкоджає залежності від послуг постачальника «останньої надії». Зазначене відповідає принципу забезпечення конкуренції на ринку природного газу, оскільки надмірно тривалий строк може створити монопольні умови для постачальника «останньої надії».
Тобто, обмеження строку до 60 днів на рік обґрунтовано тимчасовим характером функцій постачальника «останньої надії», фінансовою безпекою цього механізму, стимулюванням ринкових відносин і необхідністю забезпечення ефективності роботи енергетичного ринку.
Оскільки станом на 01.08.2022 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вже здійснювало постачання природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» з початку 2022 року протягом граничного строку, встановленого Типовим договором з 01.01.2022 до 28.02.2022 (т. 1, а.с. 79), Позивач не мав правових підстав для подальшого постачання природного газу Відповідачу у статусі постачальника «останньої надії», оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником «останньої надії»: неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням шестидесятидобового терміну протягом календарного року (стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу»; пункт 3.3 Типового договору; пункт 2 розділу VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником «останньої надії» постачання споживачу природного газу після закінчення шестидесятидобового терміну постачання (стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу», пункт 5 розділу VI Правил).
При цьому, як зазначено вище, за змістом частини другої статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи (з урахуванням змін, внесених Законом № 2479-IX від 29.07.2022).
Суд враховує, що зміни до Закону України «Про ринок природного газу», які включили операторів газорозподільних систем до цього переліку, застосовуються виключно до правовідносин, які мали місце в період із 01.01.2022 по 28.02.2022. Відтак, на спірний період із 01.08.2022 по 30.09.2022 ці зміни не впливають на правову оцінку обставин справи.
Таким чином, у разі наявності у споживача простроченої заборгованості перед постачальником «останньої надії», за відсутності підстав для застосування передбачених частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» виключень, укладення договору постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та таким споживачем є неправомірним.
Колегія суддів констатує, що Відповідач є споживачем, що не належить до категорії осіб, на яких поширюються виключення, передбачені частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу».
За розрахунком позивача, станом на 01.08.2022 АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» мало перед ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» заборгованість на загальну суму 360 373 263,93 грн. (т. 1, а.с. 38).
З огляду на те, що внесені згідно з Законом № 2479-IX від 29.07.2022 зміни до Закону України «Про ринок природного газу» в частині включення до переліку осіб «оператора газорозподільної системи» застосовуються виключно до правовідносин з 01.01.2022 по 28.02.2022, а станом на 01.08.2022 АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» мало перед ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» заборгованість, в силу положень статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» у ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» також були відсутні правові підстави для постачання природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» як постачальником «останньої надії» з 01.08.2022 по 30.09.2022.
На підставі наведеного, апеляційний господарський суд зазначає, що, оскільки станом на 01.08.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вже здійснило постачання природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» у межах граничного строку, передбаченого Типовим договором для постачальника «останньої надії» (з 01.01.2022 до 28.02.2022), а АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» мало прострочену заборгованість перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» і не належало до переліку осіб, на яких поширюються виключення, визначені частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» після завершення строку постачання природного газу в статусі постачальника «останньої надії» (28.02.2022) було зобов'язане припинити постачання природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз».
Таким чином, після завершення строку постачання природного газу в статусі постачальника «останньої надії» (28.02.2022) ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було зобов'язане припинити постачання природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», а відтак, у період із 01.08.2022 по 30.09.2022 на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не поширювались права та обов'язки постачальника «останньої надії» відповідно до положень Закону України «Про ринок природного газу».
Ураховуючи наведене, постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», у період із 01.08.2022 по 30.09.2022 слід розглядати як таке, що здійснювалося поза межами договірних правовідносин, передбачених для постачальника «останньої надії» умовами Типового договору.
Щодо правової природи спожитого АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» природного газу та можливості стягнення постачальником його вартості.
Колегія суддів констатує, що факт постачання позивачем відповідачу природного газу (за серпень 2022 - 0,33238 тис. м. куб; за вересень 2022 - 1 175,54690 тис. м. куб.) підтверджений належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи (т. 1, а.с. 17, 20-22, 29, 30, 32-33).
Незгода відповідача з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо обставин спірних правовідносин між ними.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила на тому, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Як зазначалося вище, принцип «jura novit curia» («суд знає закони») застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права.
Судова колегія зазначає, що за обставин підтвердження матеріалами справи факту постачання позивачем природного газу (за серпень 2022 - 0,33238 тис. м. куб; за вересень 2022 - 1 175,54690 тис. м. куб.) та його отримання відповідачем, суд має право здійснювати самостійну кваліфікацію позову відповідно до обставин справи та правової природи спірних правовідносин.
Самостійна кваліфікація позову судами за таких умов здійснюється на основі обставин, визначених Позивачем, і позицій сторін, висловлених у ході розгляду справи. Це відповідає принципам змагальності та рівності сторін, передбаченим статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, та не порушує права сторін на справедливий судовий розгляд, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №917/1297/23.
Апеляційний господарський суд зазначає, що за встановленими обставинами спору отримання Відповідачем природного газу здійснено у позадоговірному порядку.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Втім, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
Таким чином, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої воно відбулося.
Водночас, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому виникнення певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.10.2024 у справі №916/3575/23, основна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін договірного зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання такого зобов'язання не вважається безпідставним. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі №539/3403/17, від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.12.2021 у справі №910/13182/20 та від 10.02.2022 у справі №918/339/21.
У контексті правової оцінки поставленого у позадоговірному порядку природного газу та можливості відшкодування його вартості, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №911/2593/23. У зазначеній справі предметом спору було стягнення постачальником (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України») заборгованості за природний газ, постачання якого здійснювалося поза межами договірних правовідносин.
За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд наголосив, що відповідно до частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Однак з огляду на фізичні властивості природного газу, який є речовиною, що споживається у момент її отримання, повернення його в натурі є неможливим. У такому разі, згідно з частиною другою статті 1213 Цивільного кодексу України, потерпілому підлягає відшкодуванню вартість безпідставно набутого майна, яка визначається на момент розгляду судом справи про його повернення.
Верховний Суд зауважив, що за умови відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що у споживача були правові підстави на відбір газу у спірний період, правомірним є висновок про відсутність у такої особи правових підстав для відбору газу з газотранспортної системи, що передбачає безпідставність здійснення відбору природного газу, що належав постачальнику (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»). Оскільки природний газ не може бути повернений в натурі Верховний Суд виснував, що правомірним є відшкодовування вартості безпідставно набутого майна - природного газу на підставі частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України.
Предметом позову у справі № 911/2593/23, як і в цій справі, є стягнення вартості безпідставно набутого майна - природного газу; спірним питанням була наявність/відсутність позадоговірного характеру взаємовідносин сторін та, як наслідок, можливість застосування до них статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Отже, правовідносини, до яких Верховний Суд застосував статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України, є подібними з правовідносинами у цій справі. Правове регулювання, що визначає права та обов'язки учасників спірних правовідносин, є тотожним; правовідносини виникають між постачальником природного газу та його споживачем; матеріальним благом, щодо якого суб'єкти вступають у правовідносини, є природний газ.
З огляду на те, що судом апеляційної інстанції встановлено неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі вимог та доводів апеляційної скарги в порядку ч. 4 ст. 269 ГПК України.
Апеляційний господарський суд висновує, що спірні правовідносини у цій справі є кондикційними.
Зазначене не було враховано судом першої інстанції, що спричинило надання неналежної правової кваліфікації спірним правовідносинам, незастосування до них статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, що регулюють набуття та збереження майна без достатньої правової підстави, повернення безпідставно набутого майна, та неправильне вирішення спору в цілому.
Колегією суддів взято до уваги доводи апелянта про принцип "заборони повороту до гіршого", однак, зазначений принцип не може нівелювати межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, передбачені ч. 4 ст. 269 ГПК України, при встановленому неправильному застосуванні норм матеріального права у даній справі.
Щодо визначення вартості природного газу, отриманого АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» в позадоговірному порядку.
Колегія суддів констатує, що безпідставно набутим майном у даному випадку є природний газ в обсязі 1 175,87928 тис. куб. м (в сукупності за серпень, вересень 2022), що є речовиною, яка споживається в момент її отримання; зазначене майно не може бути повернуте в натурі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23.07.2024 у справі № 924/738/23, в якій переглядалась справа в подібних правовідносинах (безпідставне набуття майна природного газу).
Верховний Суд у цій справі (№ 924/738/23) зазначив, що розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення.
Отже, у разі неможливості повернути майно в натурі, відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, відшкодуванню підлягає його вартість, яка визначається за ринковою вартістю на момент розгляду справи про повернення майна.
У питанні визначення вартості природного газу, що підлягає застосуванню з метою визначення вартості безпідставно набутого майна (природного газу), колегія суддів звертається до правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 28.05.2025 у справі №916/3575/23 (пункт 50):
«… З огляду на наведене, зокрема, на мету та засади визначення як середньозваженої ціни короткострокових стандартизованих продуктів за газову добу, так і середньозваженої ціни місячного ресурсу природного газу (за певний календарний місяць), Суд вважає цілком законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно того, що саме остання (середньозважена ціна місячного ресурсу природного газу) як його ринкова ціна (вартість) підлягає використанню для визначення вартості безпідставно набутого майна (природного газу), так як саме вона в аспекті вищенаведеного у цій постанові найбільше відповідає суті ринкової ціни (вартості) природного газу як економічної категорії, яка відображає його середню ціну, за якою здійснюються угоди на ринку за певний період часу».
Відтак, апеляційний господарський суд, здійснивши самостійну кваліфікацію спірних правовідносин як кондикційних, у власному розрахунку вартості безпідставно набутого майна (природного газу) керується середньозваженою ціною місячного ресурсу природного газу за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі станом на 04.09.2024 (станом на дату ухвалення рішення суду першої інстанції у цій справі), що становить 13 835,50 грн./тис. куб. м.
Відтак, вартість безпідставно отриманого відповідачем природного газу за період з 01.08.2022 по 30.09.2022, що підлягає відшкодуванню в порядку статей 1212, 1213 ЦК України, становить 19 522 653 грн. 34 коп. (1 175,87928 тис. куб. м. (об'єм газу за спірний період з 01.08.2022 по 30.09.2022) х 13 835,50 грн. (середньозважена ціна місячного ресурсу природного газу станом на 04.09.2024 за тис. куб. м.)) = 16 268 877,78 грн. + 20 % ПДВ.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає про їх безпідставність в контексті даної кваліфікації правовідносин як кондикційних.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до п. 11 розділу II Правил постачання природного газу, договір постачання природного газу повинен містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду договору, зокрема, відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування.
Проте, у даному випадку договірних умов для здійснення розрахунків за безпідставно набутий відповідачем природний газ, сторони спору не мають.
Відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача з вимогою щодо сплати вартості безпідставно набутого майна.
Колегія суддів висновує, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо моменту виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
За таких встановлених обставин, наведеного правового регулювання та кваліфікації спірних правовідносин, апеляційний господарський суд висновує про необхідність скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 з ухваленням нового про часткове задоволення позову, яким стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 19 522 653 грн. 34 коп. вартості безпідставно набутого природного газу. В решті позовних вимог слід відмовити з підстав вищевикладеного.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275-277, 282-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 у справі №904/1809/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 у справі №904/1809/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (49101, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Кониського Олександра, буд. 5, ідентифікаційний код 20262860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) 19 522 653 грн. 34 коп. вартості безпідставно набутого природного газу, про що видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (49101, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Кониського Олександра, буд. 5, ідентифікаційний код 20262860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 95 416 грн. 02 коп., про що видати наказ.
Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 07.07.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін