вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" липня 2025 р. Справа№ 911/3081/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Барсук М.А.
без виклику представників сторін
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»
на рішення Господарського суду Київської області від 11.04.2025
у справі № 911/3081/23 (суддя Смірнов О.Г.)
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільська Вежа»
про стягнення 110 537, 33 грн.,-
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільська Вежа» про стягнення 110 537, 33 грн. заборгованості по оплаті вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовані виявленими 22.09.2020 під час перевірки газового обладнання відповідача порушенням - пропущення строку періодичної повірки лічильника газу, що спричинило прийняття рішення комісією за актом порушення від 22.09.2020 №5826 про донарахування обсягу природного газу, вартість якого відповідачем не оплачена.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.04.2025 у справі №911/3081/23 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільська Вежа» відмовлено в повному обсязі.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільська Вежа» 5 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» у встановлений процесуальний строк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 11.04.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що в акті про порушення № 5826 від 22.09.2020 чітко вказано місце проведення засідання комісії (м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100-А) та контактни телефон, дата та час «буде повідомлено додатково». Враховуючи зазначене, скаржник вважає, що відповідач мав змогу особисто дізнатися про дату та час проведення засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ.
Крім того, акт про порушення № 5826 від 22.09.2020 підписаний відповідачем без жодних зауважень та заперечень.
Також скаржник зауважує, що пропуск двомісячного строку розгляду акту про порушення не може свідчити про неправомірність висновків комісії та прийнятого нею рішення, а також не спричиняє недійсності самого рішення чи акту про порушення.
До того ж апелянт наголошує, що оскільки дата повірки лічильника зафіксована в паспорті даного лічильника - травень 2015, міжповірочний інтервал, встановлений паспортом на лічильник - 5 років, наступна періодична повірка лічильника повинна була відбутися до травня 2020.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то скаржник вважає витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000, 00 грн такими, що не відповідають критерію розумності, є неспівмірними із виконаною роботою, а їх відшкодування матиме надмірний характер.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз». Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» є оператором газорозподільної системи (далі оператор ГРМ), що на підставі ліцензії здійснював діяльність з розподілу природного газу газорозподільної системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснював щодо неї функції оперативно-технологічного управління та момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №2494 (надалі по тексту Кодекс ГРМ), оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.
01.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бориспільська Вежа» підписало заяву-приєднання № 0942137DH7BP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), якою відповідач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.
Відповідно до п.1.1 Типового договору розподілу природного газу (в редакції, чинній станом на дату підписання заяви-приєднання), типовий договір розподілу природного газу (далі - договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Згідно з п.1.2 Типового договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРМ.
Пунктом 1.3 Типового договору визначено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України (надалі по тексту ЦК України) на невизначений строк: фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до п.1.4 Типового договору визначено, що заява-приєднання це письмова заява-приєднання споживача до умов цього договору, складена відповідно до вимог Кодексу ГРМ, що містить персоніфіковані дані щодо споживача та його об'єкта та є невід'ємною частиною цього договору; послуга з розподілу природного газу послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи в межах приєднаної потужності його об'єкта і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
За положеннями п.п.2.1 та 2.2 Типового договору передбачено, що за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач - прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором: обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.
Відповідно до п.2.3 Типового договору, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГРМ; оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу ГРМ.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, заява-приєднання №0942137DH7BP016 від 01.01.2016 до Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) з додатком №4 до Типового договору містить: персональний ЕІС-код як суб'єкта ринку природного газу 56ХО000137DH7004; назву та опис об'єкта по вул. Головатого, 18, у м.Бориспіль, Київської області; величину приєднаної потужності точки комерційного обліку суб'єкта 10,4935м.куб /год; інформацію щодо лічильника ОКТАВА №545500, типорозміру G6; інформацію про встановлене газоспоживаюче обладнання в точці комерційного обліку - котел Неrmann в кількості 1 шт з номінальною витратою природного газу 4,12м.куб/год та режимом роботи - 24 год/добу.
За умовами п.п.5.1, 5.2 Типового договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРМ; визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРМ та цим договором.
Згідно п.7.2, пп.5,7 п 7.4 Типового договору, оператор ГРМ, має право перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об'єкті споживача, у порядку, визначеному Кодексом ГРМ, а споживач зобов'язаний забезпечити належну експлуатацію власних газових мереж відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та акта розмежування балансової належності й експлуатаційної відповідальності сторін; дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу ГРМ.
Договір укладається на невизначений строк (п.12.1 Типового договору).
22.09.2020 провідними інженерами з метрології АТ «Київоблгаз» Синько Д.О., Садієв Д.В., Кондратюк С.В. за участю представника Броварського відділення АТ «Київоблгаз» Кондратюк С.В. та засновника відповідача ОСОБА_1 складено акт про порушення № 5826, у якому вказано про виявлення порушення Кодексу ГРМ - пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, а також зазначено про необхідність проведення повірку ЗВТ та з'явитися на засідання комісії щодо даного порушення. З відповідним актом ознайомлений відповідач, що вбачається із відмітки на ньому.
22.09.2020 провідними інженерами з метрології АТ «Київоблгаз» Синько Д.О., Садієв Д.В., Кондратюк С.В. за участю представника Броварського відділення АТ «Київоблгаз» Кондратюк С.В. складено акт перевірки технічного стану комерційного ВОГ на базі побутового лічильника газу за результатами перевірки виявлено, що у споживача встановлено газоспоживаюче обладнання: котел Eura 32SE (Неrmann) turboTECpro, облік здійснюється лічильником типу ОКТАВА №545500, типорозміру G6, заводський №545500, з датою повірки 06.05.2015; показники лічильника 72374,7 м3. Також, у відповідному акті зазначено, що в ході обстеження виявлено, що вказаний лічильник без видимих втручань, з простроченим терміном періодичної повірки, про що складено акт про порушення за номером №5826. Крім того, вказаним актом рекомендовано споживачу забезпечити демонтаж лічильника газу для проходження чергової повірки.
14.12.2020 директором ТОВ «Бориспільська Вежа» подано заяву на ім'я старшого інженера з експлуатаційної діяльності Броварського відділення АТ «Київоблгаз» про розпломбування газового лічильника ОКТАВА №545500, типорозміру G6 для здійснення чергової державної повірки.
21.12.2020 представником Броварського відділення АТ «Київоблгаз» Лисенко В.Г. складено акт перевірки стану обліку природного газу у споживача з побутовим лічильником, в якому вказано про проведення роботи з розпломбування газового лічильника для проходження чергової державної повірки.
Під час розгляду спору у даній справі, позивач в якості доказу повідомлення відповідача про розгляд комісією акту про порушення вимог Кодексу ГРМ надав листи із доказами їх надсилання:
11.11.2022 за вих. № 810-Сл-20938-1122, у якому вказано, що засідання комісії з розгляду відповідного акта відбудеться о 11:45 17.11.2022 за адресою: Київська область, м.Бровари, вул. Шевченка, 100А;
18.11.2022 за вих. № 810-Сл-21450-1122, у якому вказано, що засідання комісії з розгляду відповідного акта відбудеться о 10:30 08.12.2022 за адресою: Київська область, м.Бровари, вул. Шевченка, 100А;
23.12.2022 за вих. № 810-Сл-23573-1222, у якому вказано, що засідання комісії з розгляду відповідного акта відбудеться о 15:00 05.01.2023 за адресою: Київська область, м.Бровари, вул. Шевченка, 100а;
22.02.2023 за вих. № 810-Сл-4655-0223, у якому вказано, що засідання комісії з розгляду відповідного акта відбудеться о 13:00 03.03.2023 за адресою: Київська область, м.Бровари, вул. Шевченка, 100;
11.04.2023 за вих. № 810-Сл-9019-0423, у якому вказано, що засідання комісії з розгляду відповідного акта відбудеться о 13:15 24.04.2023 за адресою: Київська область, м.Бровари, вул. Шевченка, 100.
За результатами засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ прийнято рішення у формі протоколу №200 від 24.04.2023 про задоволення акту про порушення №58262969 від 22.09.2020. Відповідач не брав участі у засіданні комісії.
В подальшому, за результатами прийнятого рішення, комісією складено акт-розрахунок від 24.04.2023 необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості від 24.04.2023, за яким відповідачу донараховано необлікований (донарахований) об'єм природного газу за період з травня 2020 року по грудень 2020 року в розмірі 19204,1м3 на загальну суму 110537,33 грн.
На підставі вказаного рішення та акту-розрахунку позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату б/н від 24.04.2023 на суму 110 537, 33 грн.
28.04.2023 позивач на адресу відповідача направив пакет документів (згідно опису вкладення у цінний лист №0830107090390) для проведення оплати необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу, а саме: протокол №200, акт-розрахунок та вищевказаний рахунок на суму 110537,33 грн.
У зв'язку із несплатою виставленого рахунку, АТ «Київоблгаз» направив відповідачу ТОВ «Бориспільська Вежа» претензію від 25.05.2023 вих.№810/Сл-14667-0523 поштовим відправленням №0830107170858.
Посилаючись на не здійснення відповідачем оплати донарахованого обсягу природного газу у сумі 110537,33 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначені Законом України «Про ринок природного газу», на підставі якого розроблений Кодекс ГРМ, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу (пп.2 п.2, п.1 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ).
Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників (п.3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ).
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про ринок природного газу» приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання; приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктів ринку природного газу; постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу
Згідно п.1, п.5 глави 6 розділу X Кодексу ГРМ: власник комерційного ВОГ або суб'єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ); технічне обслуговування елементів комерційного ВОГ, зокрема повірки та ремонту ЗВТ, проводить власник цього комерційного ВОГ або суб'єкти господарювання, що здійснюють його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, згідно з експлуатаційними документами в спеціалізованих сервісних центрах; засоби вимірювальної техніки, які є складовими комерційного ВОГ, підлягають періодичній повірці відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням вимог глав 7 та 8 цього розділу.
В силу п.1 глави 7 розділу X Кодексу ГРМ: власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ (вузол обліку природного газу), зобов'язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацією проведення їх періодичної повірки; здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.
Згідно ч.ч. 1,3 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»: законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту; суб'єкти господарювання зобов'язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Відповідно до п.41 Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №374 від 04.06.2015, лічильники газу та пристрої перетворення об'єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ), віднесено до категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають обов'язковій повірці та на які поширюється сфера дії Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Відповідно до п.5.9.Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України №618 від 27.12.2005, власник комерційного вузла обліку газу відповідає за технічний стан комерційного вузла обліку та порушення правил його експлуатації, а також за використання засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) з вичерпаним терміном повірки.
Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов типового договору розподілу природного газу, відповідач як споживач, що не є побутовим, зобов'язаний здійснювати контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та своєчасно здійснювати їх повірку.
Згідно з пп. 4 п. 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, належить до порушень, внаслідок яких оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу.
В силу п. 1 глави 5 розділу XІ Кодексу ГРМ у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу.
Відповідно до пп. 1 п. 4 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, як установлено вказаним підпунктом, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.
Як визначено п.4.6. паспорту на лічильник газу ОКТАВА, типорозміру G6, заводський №545500 такий лічильник підлягав повірці кожні п'ять років, що відповідало положенням діючих на момент його виготовлення нормативних актів.
Між тим, відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747, який набув чинності 29.11.2016 (надалі по тексту - наказ №1747), для лічильників газу та пристроїв перетворення об'єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) класу 1,0 установлено міжповірочний інтервал 2 роки, а класу 1,5 - 8 років (п.41 наказу №1747).
За загальним принципом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в час, що закріплено у ч. 1 ст. 58 Конституції України, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
При цьому, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, колегіяі суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що положення наказу №1747 слід застосовувати до правовідносин, які ним врегульовані з моменту набрання чинності цим наказом, а на момент набрання чинності відповідним наказом строк для проведення повірки лічильника відповідача ще не закінчився.
Як свідчать матеріали справи, лічильник газу ОКТАВА, типорозміру G6, заводський №545500, встановлений на момент проведення перевірки у відповідача, враховуючи визначені межі похибки, належить до лічильника класу 1,5.
Отже, колегія суддів наголошує, що оскільки до настання строку чергової повірки міжповірочний інтервал для такого класу та виду лічильників збільшено вищевказаним наказом №1747, повірку такого лічильника позивач мав здійснити до травня 2023 року.
Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №915/316/20 від 20.07.2021 зазначено, що положення наказу № 1747 слід застосовувати до правовідносин, які ним врегульовані з моменту набрання чинності цим наказом, при цьому міжповірочний інтервал лічильників, строк перевірки яких настав після 29.11.2016, також визначається відповідно до положень цього наказу № 1747.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що на момент складання позивачем акту про порушення №5826 від 22.09.2020 відповідачем не пропущено строк періодичної повірки комерційного вузла обліку газу, оскільки наступна періодична повірка лічильника газу мала відбутися до травня 2023 року, що в свою чергу свідчить про відсутність у діях ТОВ «Бориспільська Вежа» порушень положень Кодексу ГРМ в частині проведення своєчасної повірки даного лічильника. Отже, висновки щодо пропущення строку періодичної повірки відповідного лічильника відповідача, викладені в акті про порушення №5826 від 22.09.2020 помилкові і рішення за результатами розгляду відповідного акту є неправомірним.
Посилання позивача на ту обставину, що відповідач підписав акт та провів повірку такого лічильника, тому фактично погодився із виявленим порушенням є хибнимим, оскільки в акті про порушення №5826 від 22.09.2020 вказано лише про ознайомлення з таким актом представника.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було необґрунтовано не прийнято до уваги, що акт про порушення було розглянуто із порушенням двомісячного строку у зв'язку із карантином та введенням воєнного стану, колегія суддів вважає безпідставними враховуючи наступне.
Згідно із положень п.8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, який визначає, що акт про порушення має бути розглянутий комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ на засіданні комісії з розгляду акта про порушення не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб'єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу»).
Колегією суддів встановлено, що акт про порушення № 5826 від 22.09.2020 було розглянуто на засіданні комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ 24.04.2023, тобто із порушенням встановленого двомісячного строку розгляду акту на 2 роки та 5 місяців.
Так, у кожному конкретному випадку суд має встановити обставини, за яких засідання комісії відбулося з пропуском строку встановленого п. 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, тобто суду необхідно надавати оцінку відповідним доказам у справі та в залежності від поважності причин пропуску такого строку ухвалювати відповідне рішення.
Відповідний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 911/3342/21.
У вказаній постанові Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що господарюючий суб'єкт, на якого розповсюджується вимоги п. 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, повинен їх дотримуватися, тобто розглядати акти про порушення у строки визначені Кодексом ГРМ, а порушення таких строків є невиконанням вимог Кодексу ГРМ, що, у свою чергу, має встановлювати відповідальність за такі порушення, зокрема, шляхом визнання недійсним рішення комісії.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, саме лише посилання представника позивача на карантин та запровадження воєнного стану, без надання відповідних документів (доказів), які б підтверджували дійсну та об'єктивну неможливість провести засідання комісії з розгляду акту про порушення №5826 від 22.09.2020 у строк, визначений п.8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ, у зв'язку з такими подіями, не можуть свідчити про наявність поважних причин пропущення відповідного строку на 2 роки та 5 місяців.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Колегія суддів погоджується із твердженнями апелянта, що у відповідності до ч. 3 ст. 75 ГПК України, встановлення карантину та введення воєнного стану на території України є загальновідомими фактами. Однак, вказані обставини не звільняють скаржника від доведення фактів на які він посилається, зокрема щодо неможливості розгляду акту про порушення операторів ГРМ у строк встановлений чинним законодавством України саме у зв'язку із встановленням карантину та введенням воєнного стану.
Беручи до уваги те, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що встановлення карантину та введення воєнного стану на території України спричинило затримку у розгляді акту про порушення № 5826 від 22.09.2020 на 2 роки та 5 місяців, колегія суддів вважає вищевказані твердження апелянта необґрунтованими.
При цьому, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо неповідомлення відповідача про розгляд комісією акту про порушення № 5826 від 22.09.2020, оскільки як вбачається із матеріалів справи, запрошення № 810-Сл-21450-1122, № 810-Сл-23573-1222, № 810-Сл-4655-0223 та № 810-Сл-9019-0423 були направлені на адресу відповідача, що підтверджується фіскальними чеками № 0830106632360, № 0830106686141, № 0830106890911 та № 0830107039077 та отриманні останнім згідно роздруківок трек-номерів, наявних в матеріалах справи.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів пропущення відповідачем строку періодичної повірки ЗВТ, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, відповідач просив суд стягнути з позивача 30 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію угоди (договору) про надання правничої допомоги від 03.11.2023, ордер серії АІ №1488813 від 03.11.2023, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2405/10 від 27.11.2003, попередній розрахунок витраченого часу адвоката від 03.11.2023 та копію квитанції до прибуткового касового ордера №40 від 04.11.2023 на суму 30000,00 грн.
Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження співмірності витрат на оплату правничої допомоги, зокрема копії актів приймання-передачі наданих послуг з детальним розрахунком та описом робіт (наданих послуг).
Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат та розумності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір витрат, який відповідає зазначеним критеріям становить 5 000, 00 грн.
Заперечуючи проти рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу у сумі 5 000, 00 грн апелянт зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення іншої сторони може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Так, апелянт вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн не відповідають критерію розумності, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції підставно взято до уваги заперечення позивача, що вказаний відповідачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 30 000, 00 грн не відповідає критерію реальності понесених витрат та розумності, а тому обґрунтовано задовольнив витрати на правову допомогу частково у сумі 5 000, 00 грн.
При цьому, апелянт не надав суду належних та допустимих доказів, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000, 00 грн не є співрозмірними та справедливими.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення в цій частині не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішень, наведені доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 11.04.2025 у справі № 911/3081/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.04.2025 у справі № 911/3081/23 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 911/3081/23 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
М.А. Барсук