Справа № 732/637/25
Провадження 2/732/272/25
02 липня 2025 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Карпинської Н.М., секретар - Воропаєва К.В., за участі відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом і просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 27.03.2021-010000205 від 27.03.2021 у розмірі 24000 гривень. Свої вимоги аргументує тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачем (позичальником) було укладено кредитний договір № 27.03.2021-010000205, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, та на картковий рахунок відповідача була перерахована сума кредиту у розмірі 8000 грн, зі сплатою процентів за користуванням кредитом. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість, що станом на час звернення до суду становить 24000 грн 00 коп, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн, процентів у розмірі 16000 грн.
27.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні.
Ухвалою судді від 30 квітня 2025 року призначено справу до розгляду в спрощеному провадженні із викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з"явився, але надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судовому засіданні вимоги позову визнав частково, не заперечував, що брав кредит, однак суму нарахованого боргу вважав завищеною, просив прийняти рішення у справі згідно чинного законодавства.
Заслухавши відповідача, встановивши вимоги і заперечення проти позовних вимог, дослідивши заявлені у справі письмові докази суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 13.03.2021 відповідачем підписана заявка до пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію»(а.с.23-24, 19-22)). Заявка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Відповідно до Договору від 13.03.2021 Кредитодавцем надано Позичальнику кредит в розмірі 8000 гривень. Кредитний договір № 13.03.2021-100005045 переоформлено шляхом укладення між сторонами кредитного договору №27.03.2021-010000205 від 27.03.2021 шляхом підписання заявки, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (а.с.33-34)
Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно пункту першого частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно якого товариство надало кредит, а відповідач отримав кредит та зобов'язався його повернути відповідно до умов договору.
Відповідач в порушення вимог кредитного договору не здійснив своєчасну сплату визначених кредитним договором платежів, в результаті чого виникла заборгованість.
Надаючи оцінку розрахунку боргу, суд вважає такий розрахунок необгрунтованим , оскільки він не містить достатньої інформації щодо підстав нарахування 16000 грн відсотків за користування кредитними коштами.
Так, із обгрунтування загальної вартості кредиту в сумі 24000 гривень вбачається, що у паспорт споживчого кредиту така сума для споживача за весь строк користування кредитом серед іншого включає комісії та інші платежі (а.с.37). Однак, вимоги про стягнення комісії, «інших платежів» є незаконними, а тому не можуть бути стягнуті із відповідача. Переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитодавцем встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково- касове обслуговування), у договорі чітко не зазначено. положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом враховується, що у первинному паспорті споживчого кредиту, при безпосередньому отриманні відповідачем 8000 гривень сторони чітко узгодили граничні проценти у розмірі 5600 гривень (а.с.27), тому наявні законні підстави для стягнення 5600 гривень із заявлених 16000 гривень
За таких підстав позов підлягає частковому задоволенню із стягненням тіла кредиту в сумі 8000 гривен і 5600 гривень нарахованих у період строку кредитування процентів. У решті позову слід відмовити.
На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місто Київ, вул.Саксаганського, 133-а, заборгованість за кредитним договором №27.03.2021-010000205 від 27.03.2021 у сумі 13600 грн, з яких: 8000 грн - основний борг, 5600 грн - проценти за користування кредитними коштами.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою складення повного тексту судового рішення є 07.07.2025.
Суддя Карпинська Н.М.