Справа № 369/11411/25
Провадження № 2-з/369/35/25
01.07.2025 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Коржа Володимира Миколайовича про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, -
У червні 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Корж Володимир Миколайович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРСЕЛОНА Ю ЕЙ» (код ЄДРПОУ 39296673, адреса: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Петрівська, будинок 1). що знаходяться у будь-яких банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, в межах суми у розмірі 1 014 569 грн. 50 коп.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 (далі - Заявник, Позивач, Покупець) має намір подати позов про розірвання Договору № 5/4-115 купівлі-продажу майнових прав від 23 лютого 2022 року (далі - Договір), укладеного між ним та ТОВ «БАРСЕЛОНА Ю ЕЙ» та стягнення грошових коштів із ТОВ «БАРСЕЛОНА Ю ЕЙ» (далі - Відповідач, Продавець) за вказаним Договором в сумі 1 014 569,50 грн.
Відповідно до п. 4.3.1 Договору Покупець протягом п'яти банківських днів перераховує на поточний рахунок або вносить готівкою в касу Продавця вартість Майнових прав в гривні в сумі еквівалентній 35 000,00 доларів США, в т.ч. ПДВ 20%, за курсом НБУ на дату оплати. Продавець видає Довідку про зарахування оплати, яка є підтвердженням оплаченої частини Майнових прав.
На виконання п. 4.3.1. Договору, 23 лютого 2022 року ОСОБА_1 було внесено в касу ТОВ «БАРСЕЛОНА Ю ЕЙ» готівкові кошти у розмірі 1 014 569,50 грн., що станом на дату оплати 23 лютого 2022 року було еквівалентом 35 000,00 доларів США. На підтвердження внесення коштів, ТОВ «БАРСЕЛОНА Ю ЕЙ» було видано ОСОБА_1 довідку від 23 лютого 2022 року, підписану Директором ТОВ «БАРСЕЛОНА Ю ЕЙ» Зібом Я.З.
Згідно із п.п. 2.4., 2.5. Договору, орієнтовний термін введення в експлуатацію 31 грудня 2022 року. Продавець має право одноразово в односторонньому порядку змінити строк будівництва, але не більше ніж на 12 (дванадцять) місяців, за умови обов'язкового повідомлення про це Покупця, і це не буде вважатися порушенням умов цього Договору. ТОВ «БАРСЕЛОНА Ю ЕЙ» не попереджало ОСОБА_1 про зміни строків будівництва, що є порушенням п. 2.5 Договору.
У грудні 2024 року ОСОБА_1 телефонував до Відповідача з метою дізнатися чи введено будинок в експлуатацію. Однак працівники Відповідача повідомили, що будинок не введено в експлуатацію. На даний час, жодних офіційних листів від Відповідача, щодо введення будинку в експлуатацію та можливості подальшого оформлення права власності на квартиру, ОСОБА_1 не отримував.
Таким чином, як зазначає представник заявника, ТОВ «БАРСЕЛОНА Ю ЕЙ» порушило терміни (строки) взятих на себе зобов'язань визначених п.п. 2.4, 2.5 Договору.
Відповідно до п. 7.5. Договору Покупець має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку у разі порушення термінів (строків) виконання взятих на себе зобов'язань Продавцем.
Згідно із п. 7.6. Договору Одностороннє рішення Покупця про розірвання цього Договору здійснюється на підставі заяви, що направляється на адресу Продавця, Договір вважається розірваним шляхом укладання угоди про розірвання Договору, яка укладається на 20 (двадцятий) день після дотримання Сторонами процедури розірвання Договору, передбаченої чинним законодавством У країни.
На виконання п. 7.6. Договору, 24 травня 2025 року ОСОБА_1 направив на адресу Відповідача заяву від 23 травня 2025 року про розірвання Договору № 5/4-115 купівлі-продажу майнових прав від 23 лютого 2022 року та повернення коштів, які були сплачені ОСОБА_1 на виконання п. 4.3.1 Договору. Проте, 13 червня 2025 року вказана заява була повернута ОСОБА_1 , у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Таким чином, на думку представника заявника, ТОВ «БАРСЕЛОНА Ю ЕЙ» порушивши терміни (строки) взятих на себе зобов'язань визначених п.п. 2.4, 2.5 Договору, продовжує порушувати умови Договору (п. 7.6) умисно ухиляючись від підписання угоди про розірвання Договору та не повертає грошових коштів, які були сплачені ОСОБА_1 ..
Враховуючи вказані обставини, заявник вважає, що його права порушені та можуть бути відновлені лише шляхом подання позову про розірвання договору та стягнення коштів.
Сума заборгованості Відповідача перед Заявником за Договором є значною - 1 014 569,50 грн., вказана сума ніяким майном та гарантіями не забезпечена.
Більше того, після отримання інформації про подання Заявником позову до суду про стягнення з Відповідача коштів, останній, як недобросовісний контрагент, може «вивести» кошти з усіх своїх рахунків, що в подальшому, навіть після отримання рішення суду на користь Заявника, утруднить або взагалі унеможливить виконання такого рішення. А враховуючи той факт, що Відповідач вже ухиляється від підписання угоди про розірвання Договору та не повертає кошти, то Заявник має обґрунтовані сумніви, щодо того, що Відповідач буде добровільно виконувати рішення суду, якщо останнє буде прийняте на користь Заявника. Що стосується обраного заявником заходу забезпечення позову, останній вважає, що він є співмірним, адекватним та обґрунтованим у даних спірних правовідносинах. Заявник вважає, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.
З урахуванням необхідності забезпечення прав Позивача, є очевидним наявність зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами. Вжиття наведених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушень прав сторін на час вирішення спору в суді, в разі його задоволення -забезпечить можливість досягнення мети звернення з відповідним позовом до суду, захисту порушених прав та інтересів та забезпечить своєчасну добудову. На підставі викладеного, представник заявника просить задовольнити подану заяву та вжити заходи забезпечення позову.
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Обов'язок доведення обставин, які указували б на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого королівства») положення ст. 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
Зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що заявник просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.
Заявником не надано суду доказів, підтверджуючих те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано доказів що на особу відповідача відкриті рахунки в банківських установах, не зазначено найменування банківських установ та номерів рахунків, не надано доказів, що накладення арешту на грошові кошти на рахунках, на які просить накласти заявник, є співмірними із заявленими вимогам. Суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи заявника не знайшли свого підтвердження, а тому безпідставне вжиття заходів забезпечення позову порушить права інших осіб.
Таким чином, представником заявника не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ними заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернеться до суду, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Коржа Володимира Миколайовича про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА