Справа № 521/7976/25
Номер провадження 2/521/4626/25
про залишення позовної заяви без руху
25.06.2025 року суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,-
ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Мельниченко В.В. звернувся до Хаджибейського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якому просила:
-стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на свою користь матеріальну шкоду в сумі 5449 грн., моральну шкоду у суму 50000грн., витрати на правову допомогу в сумі 30000грн а всього на суму 85449,00 грн.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Хаджибейського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановлено наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 136 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір». Відповідно до пп. 1 п. 1. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До позовної заяви позивачкою надано докази на підтвердження сплати судового збору у розмірі 1 211, 20 гривень, що сплачений за позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди.
Разом з цим, позовна заява містить дві вимоги майнового характеру, а саме: 1. стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 5449 гривень; 2. моральну шкоду у розмірі 50000 гривень, яка відповідно є вимогою майнового характеру.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою.
Враховуючи вище викладене, позивачці необхідно також сплатити судовий збір в дохід державного бюджету за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, як за позовну вимогу майнового характеру, у розмірі 1211,20 грн.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).
Аналогічна правова позиція визначена і у статті 23 Цивільного кодексу України.
При цьому, пунктом 4 Постанови від 31 березня 1995 року визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.
Таким чином, заява має містити відомості про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов, отже до заяви повинні бути додані необхідні документи, наприклад, докази причино-наслідкового зв'язку між станом стражданнями позивача та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідача, зокрема, докази погіршення фізичного та душевного здоров'я, втрати ділової активності, спокою та рівноваги.
В даній ситуації суддя звертає увагу, що вирішуване питання про відкриття провадження по справі охоплюється змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.
Так, стосовно питання доступу до суду Європейський Суд з прав людини в своїй прецедент ній практиці звертає увагу на те, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Європейський Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року).
А тому, встановлення цивільним процесуальним законодавством вимог до позовної заяви і залишення поданого позивачем позову до суду без руху, у зв'язку із його невідповідністю вимогам, передбачених законом, ґрунтується на нормах закону і слугує меті здійснення правосуддя, що в цілому не являється обмеженням доступу позивача до суду.
У зв'язку із наведеним, враховуючи, що позовна заява подана без додержання вказаних вище вимог, її необхідно залишити без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способу і строку їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 175-177, 185, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,- залишити без руху.
Запропонувати позивачці ОСОБА_1 в строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху привести позовну заяву у відповідність з вимогами статті Цивільного процесуального кодексу України, шляхом усунення вищевказаних недоліків.
Роз'яснити, якщо позивачка відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає зазначені вище вимоги, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивачкою не будуть усунуті недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачці.
Копію ухвали надіслати позивачці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя: Д. Я. Роїк