521/17658/24
1-кп/521/1118/25
07 липня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024164470000071 від 10.02.2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, громадянина України, не одруженого, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України,
ОСОБА_6 09.02.2024 у невстановлений період часу під час судового розгляду, але не пізніше 22:05, перебував у дворі будинку АДРЕСА_3 , куди він прийшов разом із ОСОБА_8 з метою переночувати в одномуз житлових будинків, розташованих на земельній ділянці за вказаною вище адресою, у якому проживає його племінниця ОСОБА_9 . Надалі, у зв'язку з тривалим конфліктом з мешканцями іншого житлового будинку, який розташований на одній земельній ділянці за вказаною адресою - ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , який станом на 09.02.2024 року був власником усієї земельної ділянки, ОСОБА_6 почав гучно кликати на вулицю ОСОБА_10 , якого у цей момент вдома не було.
Далі ОСОБА_6 почав стукати у вікно та двері будинку, виражатися нецензурною лайкою та намагатися потрапити всередину будинку. У цей момент всередині будинку перебувала ОСОБА_4 разом з малолітнім сином ОСОБА_11 . Відкривши вхідні двері до будинку, ОСОБА_4 почала висловлювати невдоволення поведінкою ОСОБА_6 . Таке невдоволення призвело до сварки між ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . Указані події обурили ОСОБА_6 , унаслідок чого в нього виник кримінально протиправний намір на спричинення шкоди здоров'ю ОСОБА_4 шляхом заподіяння їй тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості.
Діючи умисно, у присутності малолітнього ОСОБА_11 , ОСОБА_6 завдав декілька ударів руками в область грудної клітки ОСОБА_4 , унаслідок чого їй завдано тілесне ушкодження у виді синця на передній поверхні грудної клітки справа. Надалі ОСОБА_4 здійснила виклик на спецлінію «102», за результатами опрацювання якого на місце події прибули поліцейські батальйону поліції особливого призначення, якими було прийнято рішення про запрошення усіх учасників події до територіального відділу поліції для встановлення усіх обставин події. О 22:26 цього ж дня до адміністративної будівлі відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, що розташований у будинку №23В на вулиці Академіка Філатова Хаджибейського району міста Одеси України, доставлено ОСОБА_4 , яка розмістилася на стільці біля вхідних дверей у приміщенні холу відділу поліції та надавала усні пояснення щодо подій черговому поліцейському.
О 22:39 цього ж дня до вищезазначеної будівлі поліції доставлено ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . При вході до будівлі відділу поліції ОСОБА_6 побачив ОСОБА_4 , яка сиділа ліворуч від вхідних дверей. ОСОБА_6 достовірно усвідомлював, що перебуває в приміщенні територіального відділу Національної поліції України, що згідно із Законом України «Про Національну поліцію України» є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, але не зважаючи на це у нього виник кримінально протиправний намір на порушення громадського порядку (хуліганство) та одночасно на завдання шкоди здоров'ю ОСОБА_4 шляхом заподіяння їй тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості та емоційних страждань.
Демонструючи особливу зухвалість, нехтуючи не лише загальноприйнятими нормами поведінки, але й самим фактом перебування у будівлі правоохоронного органа, виражаючи крайню форму зневаги до суспільних цінностей та інститутів правопорядку, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх очевидність для присутніх поліцейських, без будь-якого остраху ОСОБА_6 завдав удар кулаком в голову ОСОБА_4 , унаслідок чого заподіяв тілесні ушкодження у виді синця на нижній лівій повіці лівого ока та синця в проекції лівої скроневої ділянки.
Продовжуючи хуліганські дії, демонструючи винятковий цинізм, попри зауваження працівників поліції, ОСОБА_6 продовжував поводити себе агресивно, наполегливо намагався наблизитися до ОСОБА_4 попри присутність правоохоронців, виражаючись нецензурною лайкою на адресу потерпілої та погрожуючи їй фізичною розправою.
Таким чином, ОСОБА_6 будучи фізичною осудною особою, спочатку 09.02.2024 близько 22:05 годин біля будинку № 141 на вулиці Маршала Малиновського в м.Одесі, діючи з прямим умислом, завдав декілька ударів руками в область грудної клітки ОСОБА_4 , заподіявши тілесні ушкодження у виді синця на передній поверхні грудної клітки справа, а потім цього ж дня близько 22:39 годин в приміщенні ВП №1 ОРУП №1, адміністративна будівля якого розташована у будинку АДРЕСА_4 , також з прямим умислом завдав удар кулаком в голову ОСОБА_4 , що супроводжував агресивною поведінкою, нецензурною лайкою та погрозами на її адресу фізичною розправою, заподіявши тілесні ушкодження у виді синця на нижній лівій повіці лівого ока та синця в проєкції лівої скроневої ділянки. Унаслідок цих дій ОСОБА_6 , ОСОБА_4 завдано, крім перелічених легких тілесних ушкоджень, тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості у виді невротичного розладу у формі розладу адаптації, вираженого змішаною тривожно-депресивною реакцією, що спричинило тривалий розлад її здоров'я.
Кримінальна відповідальність за вчинений злочин, передбачена ч.1 ст.122 КК України, а саме за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Крім того, ОСОБА_6 09.02.2024 близько 22:39 годин, перебуваючи в приміщенні ВП №1 ОРУП №1, адміністративна будівля якого розташована у будинку АДРЕСА_4 , достовірно усвідомлюючи, що знаходиться в приміщенні правоохоронного органу, діючи з прямим умислом, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушив громадський порядок, проігнорував присутність працівників поліції, завдав удар кулаком в голову ОСОБА_4 та ігноруючи зауваження поліцейських, продовжив поводити себе агресивно, наполегливо намагався наблизитися до потерпілої попри присутність правоохоронців, виражався нецензурною лайкою на її адресу та погрожував фізичною розправою, демонструючи при цьому очевидну зневагу до загальноприйнятих норм поведінки, авторитету правоохоронних органів та суспільних цінностей.
Кримінальна відповідальність за вчинений проступок, передбачена ч.1 ст.296 КК України, а саме за хуліганство - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину не визнав та суду пояснив, що в нього з потерпілою виникли неприязні стосунки через користування домоволодіннями, оскільки його племінниця йому неодноразово розказувала, що на території домоволодіння відключають світло та воду. За адресою: АДРЕСА_3 , на одній земельній ділянці знаходяться два домоволодіння. Один на праві власності належить чоловіку потерпілої на ім'я ОСОБА_12 , другий належить його племінниці ОСОБА_13 , вхід на територію цих домоволодінь один та в нього є ключи. 09.02.2024 року приблизно о 19:00 годин, він разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_8 приїхав до будинку своєї племінниці, яка попросила їх посидіти з її дітьми, оскільки племінниці потрібно було від'їхати. Коли він та ОСОБА_8 увійшли на територію домоволодіння, вони побачили потерпілу ОСОБА_4 , яка копошилася в замку домоволодіння його племінниці. Він та ОСОБА_8 запитали у потерпілої, що вона робить, після чого розпочалась сварка. ОСОБА_4 нацькувала на нього та ОСОБА_8 собак, зробила це спеціально, віддавши собаці відповідну команду. Собака його покусала за ноги. Весь цей час ОСОБА_4 його провокувала. Крім того, на території домоволодінь нанесла тілесні ушкодження його цивільній дружині, після чого, вона вся була в крові. Коли він це побачив, він зірвався, почав стукати в двері та вікна, голосно кричав. Таким чином, намагався з'ясувати де її чоловік, для того, щоб обговорити ситуацію, яка виникла. На території домоволодінь ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не наносив, потерпіла перебувала у себе вдома за дверима. Ніякого доступу до неї в нього не було. Коли вони всі разом перебували на території домоволодіння він викликав поліцію, приїхало два наряди, хто викликав другий наряд йому не відомо. Їх забрали до відділу поліції. В приміщенні відділу поліції завдав тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , це визнає та не оспорює, накинувся на потерпілу в приміщенні відділу поліції, оскільки його цивільна дружина була вся в крові, він був покусаний собакою та перебував в нестійкому емоційному стані, не міг себе контролювати. Вже коли перебували в приміщенні відділу поліції, поліцейські викликали швидку допомогу. Після подій в приміщенні відділу поліції він та його цивільна дружина пішки верталися додому, до медичного закладу не поїхали. Події відбувались приблизно о 21:00-22:00 годин. З приводу того, що ОСОБА_4 завдала тілесних ушкоджень йому та його цивільній дружини, вони зверталися до поліції, писали заяви. Загалом зазначив, що на території домоволодінь ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не завдавав, в приміщенні відділу поліції завдав ОСОБА_4 тілесні ушкодження, за фактом хуліганських дій вину не визнає. Також зазначив, що перебував в емоційному стані. Під час промови з останнім словом обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що готовий понести покарання за те що вчинив, у його співмешканки була розбита голова, також зазначив, що знайомий з сім'єю потерпілою, яка є непорядною. З позицією прокруора не згодний.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що на час коли відбувалися події вона разом зі своїм сином проживала за адресою: АДРЕСА_3 . Це територія, власником якої на той момент був її чоловік ОСОБА_10 , на якому розташовані 2 окремих будинки. В одному будинку проживала вона з сином, а в другому інша сім'я з дітьми. З другою сім'єю в неї ніяких стосунків взагалі не було, вітали один одного при зустрічі, на цьому все. 09.02.2024 року приблизно о 22:00 годин вона зі своїм сином перебувала у себе вдома та вони збиралися лягати спати. Чоловіка дома не було, бо він проходить військову службу. В цей час на території домоволодінь зайшли дві особи, жінка та чоловік. Чоловік почав ломитись у вікно, зірвав москітну сітку, штори, вирвав дроти. Вона казала цьому чоловіку щоб він пішов та вона викличе поліцію. На що цей чоловік зазначив, що вона може викликати поліцію, їм нічого не буде. В цей час чоловік продовжував намагатися потрапити до будинку та коли він майже потрапив до будинку, половина його тіла була вже в кімнаті, вона його виштовхнула на вулицю. Після чого, чоловік перейшов до вхідної двері в будинок та почав їх вибивати. Всі ці його дії супроводжувались нецензурною лайкою із зазначенням того, що він тут господар та з наказами покинути території домоволодіння. На той момент вона вже викликала поліцію та очікувала на приїзд наряду поліції, оскільки дуже хвилювалась за себе та сина, зателефонувала в поліцію ще раз. Через деякий час вона вийшла на вулицю, оскільки очікувала наряд поліції та перебувала на порозі будинку біля дверей у вхід до будинку, в цей час чоловік почав завдавати їй удари, а саме здійснив два удари руками в обличчя, один удар рукою в груди та два удари ногами нижче живота, загалом наніс п'ять ударів руками та ногами, якою рокую, ногою не пам'ятає. Висловлював їй погрози, зазначав, що до ранку вона з сином не доживе. Коли приїхали працівники поліції, цей чоловік не зупинився та продовжував кидатися в її бік, працівники поліції намагалися його стримувати. Потім вона приїхала до відділу поліції, вона сиділа з лівої сторони за столом, писала заяву та надавала пояснення. Цей чоловік зайшов до приміщення відділу поліції та вдарив її в обличчя один раз, вибивши їй зуб, який був інплантом. Після чого працівники поліції заспокоювали обвинуваченого та перевели її до іншого приміщення, де вона продовжила писати заяву. Під час цього конфлікту вона намагалась захистити себе та свого сина, а саме махала руками, намагалась таким чином відбитися від цього чоловіка. Вони один одного шарпали. В цей момент вона ніяких ушкоджень та ударів нікому не наносила, в руках ніяких предметів не тримала. Ні обвинуваченому, ні жінці, яка була з ним ніяких тілесних ушкоджень не наносила. Собака на території домоволодінь під час цих подій була, вона собаку не нацьковувала ні на кого, чи кусала собака будь-кого вона не бачила. В замку дверей другого домоволодіння, вона не колупалась, як стверджує обвинувачений, вона перебувала у себе дома в нічній сорочці та готувалась лягти спати. Обвинуваченого до тих подій ніколи в житті не бачила, особисто в неї конфлікту або конфліктів з сім'єю, яка проживала в другому будинку взагалі ніколи не було. Знає тільки, що у її свекра, батька її чоловіка, був давній конфлікт з цією родиною за другий будинок на території домоволодінь. Подробиць вона не знає. Загалом зазначила, що можна казати, що між цими сім'ями був тривалий конфлікт, особисто в неї ніякого конфлікту взагалі не було. В медичний заклад вона звернулась для консультації з психіатром та психотерапевтом, оскільки її син перестав спати вночі. Після спілкування з лікарями, вони прийняли рішення залишити її та сина на стаціонарне лікування, оскільки стан її та сина був незадовільний. Вона перебувала в стані великого стресу, боялася кожного шороху. Після подій 09.02.2024 року вона з сином на протязі трьох місяців проходили лікування. До цих подій вона ніколи не перебувала на обліку у лікаря психіатра. Який саме діагноз їй поставили лікарі не пам'ятає. Під час експертиз вона зазначала експертам про свій емоціональний стан, страхи та переживання, проте ніяких порад лікарі їй не надали, також зазначала про вибитий зуб, проте експерти зазначали, оскільки це був імплант, вони не можуть це врахувати. З висновками експертів щодо тілесних ушкоджень завданих їй та її психічного стану згодна. Її син був свідком цих подій, дуже злякався. Переживав та боявся що ці люди можуть повернутися та вб'ють її з сином. Саме через ці події вони тривалий час лікувались та спочатку виїхали до іншого міста, потім взагалі виїхали закордон. Вона по цей час боїться, що ці люди можуть їх знайти та завдати їм якоїсь шкоди. Качалкою нікого не била, син який був переляканий, хотів подати їй качалку, але вона її не взяла у нього.
Судом досліджено відеозапис допиту малолітнього свідка ОСОБА_11 , якаий здійснено в порядку ч.11 ст.615 КПК України у присутності психолога, який пояснив, що 09.02.2024 року він з матір'ю перебував вдома, він у своїй кімнаті, мати у своїй, дивилась телевізор. Він почув, як хтось голосно кличе чоловіка на ім'я ОСОБА_12 . Потім чоловік та жінка, яких він не знає та бачив в перший раз, відкрили двері та вдарили по машині, почала грати сигналізація та гавкати собака. Він бачив, як чоловік стояв на дворі та дивився в телефон, жінка в той час пішла до сусідів. Потім чоловік знову почав кликати ОСОБА_12 та підійшов до вікна, відірвав москітну сітку та намагався залізти у вікно. В цей час чоловік виражався нецензурною лайкою. Мати закрила вікно. Через деякий час він бачив, як відкрилось вікно та впав телевізор. Мати знову закрила вікно. Після чого цей чоловік перейшов до дверей будинку та стукав в них та ще щось робив. Коли мати була на вулиці на входу до будинку, цей чоловік виражався в її бік нецензурною лайкою, погрожував їй, почав штовхати її, мати намагалась захищатися. Потім мати зайшла додому, взяла качалку в руки та хотіла вдарити чоловіка, в цей час під руку підлізла жінка, яка була з чоловіком та мати вдарила її по голові, потім вдарила чоловіка, била не сильно. Ці чоловік та жінка почали голосно кричати. Жінка кричала, що вона тут господар та це її будинок. Потім мати зайшла до будинку, знову зателефонувала до поліції. Через деякий час приїхала поліція та забрала цих чоловіка та жінку. Мати наче не били, тільки штовхали, вона не падала, стояла на ногах.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_14 , яка є її племінницею, попросила її, щоб вона 10.02.2024 року посиділа з її дітьми, сином, якому 8 років та донькою, якої було 1,5 роки, бо племінниця рано вранці повинна була поїхати по своїм справам. 09 лютого 2024 року ввечері, близко 22:00 годин вона з ОСОБА_6 приїхала за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання племінниці, дома в той час нікого не було, дітей повинні були трішки пізніше привезти, вони були в гостях. Ключи від будинку в неї були. ОСОБА_6 залишився біля паркану, закривав калітку, в той момент на дворі не було світла, вона підійшла до дверей, хтось сидів біля них копошився в замку, вона подумала, що це собака. Було темно, але вона побачила, що це сусідка з будинку поряд - ОСОБА_4 . Коли вона її побачила та спитала, що остання тут робить, ОСОБА_4 відбігла від дверей будинку її племінниці та крикнула, що вона тут господарка. Після чого, вона пішла в будинок племінниці, перебувала в коридорі, увімкнула світло, почула, що на дворі крики, коли вийшла, побачила, що ОСОБА_6 стоїть посередині двора та свариться з ОСОБА_4 , яка перебувала у коридорі свого будинку, причини сварки їй не відомі, ОСОБА_4 знову кричала, що вона тут господарка, в цей час собака кусала ОСОБА_6 за ноги та ОСОБА_4 собаці віддавала відповідні команди. Вона в цей час підійшла до ОСОБА_6 і запитала, що вони роблять та казала ОСОБА_6 піти додому, аби закінчити сварку. Для того щоб пройти в дім племінниці, потрібно пройти поруч дверей ОСОБА_4 , так влаштоване подвір'я. Вона з ОСОБА_6 пішли до будинку племінниці та в цей час ОСОБА_4 забігла в свій будинок та вибігла з арматурою, замахнулась, в цей час ОСОБА_6 підняв руку та ОСОБА_4 через руку завдала їй удару по голові, як би ОСОБА_6 не підняв руку, можливо ОСОБА_4 вбила би її. ОСОБА_6 не бив ОСОБА_4 , ніяких тілесних ушкоджень їй не наносив. У вікно до ОСОБА_4 , як вона зазначає, ніхто не ломився. Після чого викликали поліцію та швидку допомогу, швидка так і не приїхала, ОСОБА_4 також викликала поліцію, поліція приїхала та їх всіх привезли до відділу поліції на різних машинах. У відділу поліції ОСОБА_6 не бив ОСОБА_4 , він тільки замахувався в її бік, виражався нецензурною лайкою. Поліцейські просили ОСОБА_6 припинити його дії, на протязі якого часу поліцейські його просили припинити дії вона не пам'ятає. Загалом в неї з ОСОБА_4 ніяких приязних або неприязних відносин не було, вона потерпілу бачила всього два рази. З її свекром були суперечки з приводу будинку.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд дійшов переконання, що його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.1 ст.296 КК України, підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, отриманими у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Відповідно до протоколу огляду предмета від 12.02.2024 року було оглянуто оптичний диск із відеозаписом щодо обставин події, яка мала місце 09.02.2024 року приблизно о 22:40 годин. Відеозйомка здійснюється нерухомою стаціонарною камерою внутрішнього відеоспостереження, яка перебуває у приміщенні, біля чергової частини ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області. У верхньому лівому куті відображається дата та час, а саме: 02-09-2024 розпочато о 22:25:59 (тривалість запису - 34 хвилини 04 секунди).
На 00:00:37 до приміщення відділу поліції заходить жінка (далі ОСОБА1) разом із поліцейським. За столом сидить інший поліцейський (далі ОСОБА 2). ОСОБА1 підходить до працівника поліції, який сидить за столом та розмовляє із ним стосовно події, яка сталася. Жінка відповідає, що знає про чоловіка лише те що його називають художником та він вдарив її в обличчя, грудну клетину та бив ногами, називає призвіще чоловіка - ОСОБА_15 . Також зазначає, що дома розбитий телевізор, пошкоджено вікно та долбили у двеврі, налякали дитину. У них пошкодження у цієї жінки та чоловіка розбита голова, які ломилися та погрожували. Прийшли до квартирантів, які там проживають, почали кричати, кликали чоловіка. Собача почала ояти, спрацювала сигналізація у машині, кликали її ОСОБА_12 . Жінка продовжує розповідати, що чоловік продовжував ломитися у двері, стукати у вікно, де стояв телевізор, став відкривати вікно, зломав сітку москитну, телевізор впав та розбився, швирнув дроти. На 00:13:52 (фактичний час: 22:39:51) до приміщення відділу поліції заходить жінка (далі ОСОБА_3), на обличчі, голові та одягу якої плями бурого кольору, у руці тримає сумку. За нею заходить чоловік (далі ОСОБА_4), одягнений у темні штани, темну куртку. На 00:13:54 (фактичний час: 22:39:54) видно як ОСОБА_4, зайшовши до приміщення, відразу наносить удар ОСОБА_1 правою рукою в область обличчя. Далі, в ході огляду відеозапису з 22:40:20 до 22:44:30 чути наступне: ОСОБА_4: «Я тебя, ..., ти не доживешь, нецензурна лайка. Тварь, нецензурна лайка. Двох чоловіків рила, нашла цього ОСОБА_16 роби, що хочеш, нас не торкай... Ну як це можна? А якби прийшла моя племіниця з дитиною, щоб було. Плече вона, щоб ти плакала до смерті... плачет вона, ти своїх дітей не жалієш». Далі ОСОБА_4: «Ображена та принижена, нецензурна лайка, ми усі у крові, нецензурна лайка, а вона заяву пише. Нецензурна лайка, я кажу ти , нецензурна лайка, вийдешь звідси, нецензурна лайка».
ОСОБА_3: «... Я її посаджу в тюрьму... напад, розумієте? Чого то лізешь в чужий дім? Справа в суді, все»
ОСОБА_4: «Я тобі зараз дамрозуміння, нецензурна лайка, ти чого лізешь в чужу хату, нецензкрна лайка»
ОСОБА_3: «Чого ти відкривала чужий будинок, чого лізла»
ОСОБА_4 про довжує виражатися нецензурною лайкою.
До ОСОБА_3 підходить черговий, якому ОСОБА_3 розповідає про племіницю та її частку будинку на АДРЕСА_3 , що відключили світло та воду, що вони приїхали, а вона (потерпіла) колупається у двері Тоні, далі забігає до себе додому та кричить, що її вбивають. Судом переглянуто відеозапис до зазначеного протоколу, зміст якого відповідає змісту протоколу. Під час перегляду також вбачається, як чоловік при вході до відділення поліції наносить удар по голові жінці, яка сидить у приміщенні відділу поліції, намагається приблизитися до жінки. Працівники поліції роблять зауваження чоловікові, посять припинити свою поведінку. Чоловік поводить себе агресивно, кричить та постійно висловлюється грубою нецензурною лайкою, намагаючись підійти до жінки (потерпілої). В подальшому працівники поліції жінку відводять у інше приміщення та просять чоловіка заспокоїтися, припинити свої дії.
Під час перегряду запису обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував, що саме він зображений на відеозаписі та дійсно у відділенні поліції наносив удари потерпілій, висловлювався нецензурною лайкою.
Відповідно до протоколу огляду предмета від 06.06.2022 року оглянуто оптичний диск з відеозапиом з нагрудного відеореєстратору. Початок запису: 2024/02/09 22:08:52, кінець відеозапису: 2024/02/09 22:13:56. Відеозапис кольоровий.
В ході огляду виявлено жінку (далі ОСОБА_1), одягнену у сіру куртку, сині джинси, на одязі наявні плями бурого кольору.
ОСОБА_1, звертаючись до поліцейського (далі ОСОБА_2): «У мене тут племіниця купила будинок по домашній угоді, тому що він тут творил чудеса. У нас справа в суді і кримінальна справа там у вас, ви Малиновський, да?»
ОСОБА_2: «Ну ми не з райвідділу, що у вас трапилось? Хто вас ударив?»
ОСОБА_1: «Ну дайте мені сказати. Ми зайшли сюди у фіртку, у нас є ключі. Ця співмешкнка чи дружина нашого відкриває нам тут двері, ми до неї. Вона забігає, кричить, щось там витворяє і от бачите, що вона мені зробила і йому.»
У цей момент з'являться чоловік, одягнений у темну футболку із смужками (далі ОСОБА_3).
З 00:00:50 ОСОБА_1: «Вона ковирялася у дверях, вона божевільна, всю сім'ю налаштувала на те, що зараз з нами відбувається, ви бачите номер справи в суді. Вона витворяє чудеса, вона металевою ччастиною мене вдарила, вона кримчить, вона спеціально викликає, тому що вони знають, що йдуть по кримінальній справі.»
ОСОБА_3: «У них проблеми по суду»
ОСОБА_1: «Моя племінниця з маленькою дитиною переїхала до мне додому, я тут ночувати, тому що вони...»
ОСОБА_2: «Чим вона вас вдарила?»
ОСОБА_1: «Металевим чимось, я не знаю. Подивіться, собака... вот ця тварь. Я хочу це зафіксувати...».
На 00:01:42 ОСОБА_3: «Висловлюється нецензурною лайкою, ти дивись, я зараз рознесу цю хату».
На відеозаписі зафіксовано напис на будинку наступного змісту: «СУД СПРАВА №521/26520/23 ВІД 08.12.23р.», на фоні чути жіночі крики.
З 00:02:43 чути жіночий голос (далі ОСОБА_4): «У мене є документи, що я власник цього будинку, а ти тут ніхто»
ОСОБА_3 висловлюється нецензурною лайкою.
З 00:02:51 ОСОБА_2: «Що трапилось?»
ОСОБА_4: «Закрой свій рот, зникни.. »
ОСОБА_2: «Розказуйте, що трапилось?».
ОСОБА_4: «Сидели ми дома, дивилися телевізор. Вікно у нас було на провітрюванні відчинене, як зазвичай увечері. Ми сидими з дитиною, почала гавкати собака, спрацювала сигналізація в машині. Почав цей алкаш орати, чоловіка мого кликати, щоб він виходив на двір. Потім почав штормити з цією дурою у вікно, почав гупотітіи, там все попадало, я тілько що показувала. Телевізор впал, вікно все обрушилось, покав кулаками махати, кричати, що я тебе знищу, що я виходь, я тебе тут приб'ю. Поачал сюди в ці двері ломитися..»
ОСОБА_2: «Ви його ударили?»
ОСОБА 4: «Кого? Я? Може і вдарила, тому що це на мене замахувался, ломився в двері, я взяла палку и почала захищатися, відбиватися, тому що він почал шарпать и бити мене. Що мені требу було робити проти цієї людини? Я їх не знаю, вони проникли до мого будинку и починають ще мені погрожувати. Я сама з дитиною вдома, чоловік у меня служить, що мені робити? А він п'яный, ламає мені будинок, кричить на мене, що мене повбиває. Б'є мене, ногами. Ви бичили, як він себе поводить, що мені робиди, дивитися та казати , що бий далі. Так я тому і подзвонила в поліцию, тому що бачите як він кидається?». На цьому відеозапис завершено. Судом переглянуто відеозапис до зазначеного протоколу, зміст якого відповідає змісту протоколу.
Відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи №204 від 12.03.2024 року на підставі даних судово-медичної експертизи гр-ки ОСОБА_4 , 1985 р.н., та даних медичної документації на неї ж, експерт прийшов до наступних підсумків:
У гр-ки ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: синці на нижній повіці лівого ока (1), в проекції лівої скроневої ділянки (1), на передній поверхні грудної клітки справа (1). Дані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразились. Такими тупими предметами могли бути руки, ноги. Враховуючі дані медичної документації та морфологічні особливості ушкоджень (синці - синє-жовтого кольору) слід вважати, що вони могли бути спричинені 09.02.2024 р. Дані ушкодження, як окремо так і разом, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм, згідно п. 2.3.5 «Правила судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Зазначений в медичній довідці № 2226 від 10.02.2024 р. з КНП «МКЛ № 1» ОМР на ім'я ОСОБА_4 діагноз: «Забій в ділянці правого плечового суглобу» не підтверджений об'єктивними клінічними даними, тому що в наданій медичній довідці не зазначено яке-саме ушкодження виявлено при огляді - синець, садно. Тому даний діагноз, згідно п. 4.6 "Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., не може бути прийнятий до уваги при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та не підлягає судово-медичній оцінці, передбаченої п. 4.9 "Правила судово-медичного ви-значення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.
Згідно до висновку експерта судово-психіатричного експертизи №530 від 23.07.2024 року потерпіла Красовська вперше перебувала на стаціонарному лікуванні в психіатричному стаціонарі КНП «ООМЦПЗ» з 22.03.2024 р. по 12.04.2024 р. з приводу психічних розладів, діагноз: «Розлад адаптації, вираженої змішаної тривожно-депресивної реакції», які відносяться до невротичних розладів (що відповідає діагностичним критеріям рубрики Р 43.22 МКЗ-10) та вирішилися в процесі лікування. Потерпіла ОСОБА_4 не страждала на психічне захворювання, на хворобливий психічний розлад у період кримінального правопорушення, вчиненого відносно неї. Могла за своїм психічним станом розуміти характер і значення вчинених відносно неї дій та чинити опір. Після вчинення відносно неї кримінального правопорушення 09.02.2024 р. вона вперше перебувала на стаціонарному лікуванні в психіатричному стаціонарі КНП "ООМЦПЗ" з 22.03.24 р. до 12.04.24 р. з приводу психічних розладів у вигляді «розладу адаптації, вираженої змішаної тривожно-депресивної реакції», які виникли після скоєного правопорушення та перебували у причинно-наслідковому зв'язку з подіями правопорушення, відносяться до невротичних розладів (що відповідає діагностичним критеріям рубрики її 43.22 МКЗ-10) та вирішилися в процесі лікування. Потерпіла ОСОБА_4 на даний час не страждає на будь-який психічний розлад.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №199 від 18.06.2024 року на підставі даних комісійної судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_4 , 1985р.н., даних матеріалів справи, наданої медичної документації на її ім'я, відповідно до поставлених питань судово-медична експертна комісія прийшла до наступних підсумків:
Згідно з висновком експерта №204 у гр-ки ОСОБА_4 були виявлені наступні тілесні ушкодження: синці на нижній повіці лівого ока, синці в проекції лівої скроневої ділянки та синці на передній поверхні грудної клітки справа (по 1-му синцю на зазначених ділянках тіла). Вищевказані ушкодження виникли від ударів тупим (тупими) твердим предметом (предметами), такими предметами могли бути руки (кулаки), ноги, та ін. предмети. Враховуючі дані медичної документації та морфологічні особливості ушкоджень (синці - синє-жовтого кольору) слід вважати, що вони могли бути спричинені 09.02.2024 р., як зазначено у матеріалах кримінального провадження. Окрім тілесних ушкоджень, у ОСОБА_4 , згідно висновку судово-психіатричного експерта № 530, мав місце розлад адаптації, виражена змішана тривожно-депресивна реакція, які виникли після скоєного правопорушення та перебували у причинно-наслідковому зв'язку з подіями правопорушення, та відносяться до невротичних розладів (що відповідає діагностичним критеріям рубрики її 43.22 МКЗ-10). Таким чином, спричинення механічних тілесних ушкоджень постраждалій та даний розлад слід оцінювати у сукупності. Тобто, вищезазначені тілесні ушкодження, як окремо так і разом, викликали розлад здоров'я тривалістю більш ніж 3 тижні (більш 21 дня), і за цим критерієм, згідно п.п. 2.2.2 та 4.6. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Оцінка показів не входить у компетенцію судово-медичного експерта, а є виключною прерогативою слідства та суду. З експертної точки зору, слід дійти до висновку, що вищевказані ушкодження могли виникнути за механізмом, як на те вказує потерпіла («...незнайомі чоловік з жінкою наносили удари кулаками в ліву частину обличчя, наносили удари кулаками по грудній клітці...»).
Питання стосовно дійсності первинного висновку експерта відноситься до виключної компетенції органів слідства та суду. З експертної точки зору слід врахувати, що судово-медичному експерту, який проводив огляд постраждалої (висновок експерта подальшого обстеження.№ 199), не були відомі результати її подальшого обстеження.
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 27.05.2024 рокуза участю потерпілої ОСОБА_4 у присутності понятих, потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що зможе відтворити події, які відбулися 09.02.2024 року. У цей день приблизно о 22:00 годин потерпіла перебувала вдома за адресою: АДРЕСА_3 , дивилась телевізор, малолітній син перебував у сусідній кімнаті. У цей момент на територію двору зайш ли ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та почали кричати, внаслідок чого стала гавкати собака, спрацювала сигналізація на авто. Вказангі особи почали ломитись у вікно кімнати, в якій перебувала потерпіла. Перебуваючи на порозі будинку, в якому проживає потерпіла, ОСОБА_6 наносив останній хаотичні удари кулаками рук в область обличчя, грудей, плечей та ногою, якою саме потерпіла не пам'ятає, в область правої ноги. Крім того, як зазначила потерпіла, зазначена ситуація мала продовження, коли остання перебувала у відділі поліції. Також потерпіла зазначила, що зможе відтворити події , які мали місце в відділі поліції. Потерпіла зазначила, що вона сиділа біля столу, з лівої сторони від входу у приміщення відділу поліції, де писала заяву. У цей момент до приміщення відділу поліції №1 зайшов ОСОБА_6 та наніс удар рукою, якою саме не бачила, в область обличчя, після чого почав висловлювати словесні погрози. Судом переглянуто відеозапис до зазначеного протоколу, зміст якого відповідає змісту протоколу.
Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких із досліджених судом доказів сторони обвинувачення недопустимими. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.
Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що грунтується на вимогах ст.94 КПК України.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, який закріплений в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 750/11509/18 від 01 квітня 2020 року.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що ґрунтується на вимогах ст.94 КПК України.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого та потерпілого, свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Незважаючи на те, що обвинувачений не визнав своєї вини у повному обсязі пред'явленого обвинувачення, суд вважає, що його вина в скоєнні злочину у повній мірі підтверджується дослідженими судом доказами та спростовує позицію обвинуваченого, яку суд розцінює як спосіб захисту, обраний ним з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Потерпла та свідки, які надали свої пояснення суду, були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення відповідно до вимог ст.384 КК України та були приведені до присяги свідків. У суду відсутні підстави не приймати до уваги надані пояснення потерпілою та неповнолітнім свідком, який був допитаний із дотриманням вимог КПК України. Їх пояснення у суду не викликають сумніву у їх змісті, як окремо так і їх сукупності, оскільки узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами. Відповідно до зазаначених поясненб потерпілої та свідка місцем конфлікту та нанесенням ударів обвинваченим потерпілій є саме територія входу - вхідні двері - будинку потерпілої, що у свлю чергу спростовує доводи обвинуваченого.
Пояснеяння свідка ОСОБА_8 суд оцінює критично, оскільки остання є співмешканкою обвинуваченого, згідно її пояснень також була учасником конфлікту, має упереджене ставлення до потерпілої та її родини, тому на думку суду свідок намагається виправдати дії обвинуваченого, що у свою чергу приводить до необ'єктивності свідка.
Позиція обвинуваченого та свідка ОСОБА_8 щодо місця початку конфлікту з потерпілою спростовуються дослідженими доказами. Судом встановлено, що потерпіла перебувала у приміщенні свого будинку, коли обвинувачений зі свідком прийшли до будинку потерпілої та обвинувачений сам пояснив, що потерпіла стояла у дверях свого будинку, що спростовує пояснення обвинуваченого та свідка, що потерпіла нібито ковирялася у дверному замку сусіднього будинку на цьому подвір'ї і саме там розпочався конфлікт. Неповнолітній свідок також пояснив, що він із своєю матір'ю були вдома, коли обвинувачений стукав у двері і вікно та намагався залізти до їх будиинку через вікно.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_6 висунуте обвинувачення у завданні тілесних ушкоджень потерпілій та вчиненні хуліганських дій. Суд здійснює судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення, тому будь-які інші дії або події, наявність судових спорів щодо права власності або користування будинком тощо, які могли передувати нанесенню обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій та подальше вчинення ним хуліганських дій, не спростовує встановлені судом обставини вчинення правопорушень обвинуваченим.
Наявність тілесних ушкоджень у потерпілої підтверджується висновками судових експертиз, досліджених судом, поясненнями потерпілої, свідків, а також і самого обвинуваченого.
Крім того, досліджений судом відеозапис у приміщеннні відділення поліції, підтверджує вчинення обвинуваченим хуліганських дій, також нанесення тілесних ушкоджень. Перебуваючи у громадському місці, достовірно будучи обізнаним, що це відділення поліції, державна установа, обвинувачений поводить себе зухвало, одразу ж при вході до приміщення відділу поліції наносить удар потерпілій, висловлюється на її адресу з погрозами фізичної розправи у грубій формі нецензурною лайкою Працівники поліції роблять зауваження та закликають припинити свою поведінку, але обвинувачений продовжує себе поводити у такій формі, намагається приблизитися до потерпілої. При цьому сама свідок ОСОБА_8 каже обвинуваеному, щоб він залишив потерпілу. Лише після того, як працівники поліції відвели потерпілу до іншого приміщення та зверталися до ОСОБА_6 , обвинувачений припинив свої напади на потерпілу, хоча продовжував лаятися нецензурно, продовжував погрожувати, на зауваження працівників поліції не реагував.
Для юридичної оцінки діяння як хуліганства (ст. 296 КК України) обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства.
Об'єктом захисту цих норм є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у повазі та ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
Відповідно до п.п. 4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №10 “Про судову практику у справах про хуліганство» визначено дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з
мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін.
Як встановлено судом та не заперечується стороною захисту, подія правопорушення мала місце в приміщенні відділу поліції, де були присутні громадяни та працівники поліції. Обвинувачений одразу при вході без зупинки увійшовши у двері одночасно наніс удар рукою потерпілій у голову та почав голосно кричати, погрожувати потерпілій фізичною розправою та висловлюватися нецензурною лайкою. Працівники поліції при цьому стали робити обвинуваченому зауваження, вжили дій, щоб перевести потерпілу до іншого приміщення. На думку суду дії обвинуваченого порушували порядок у відділенні поліції та впливали на нормальний хід роботи відділу. Таким чином ОСОБА_6 , достовірно усвідомлюючи, що знаходиться в приміщенні правоохоронного органу, діючи з прямим умислом, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушив громадський порядок, проігнорував присутність працівників поліції, завдавши удар кулаком в голову потерпілої та ігноруючи зауваження поліцейських, продовжив поводити себе агресивно, наполегливо намагався наблизитися до потерпілої попри присутність правоохоронців, виражався нецензурною лайкою на її адресу та погрожував фізичною розправою, демонструючи при цьому очевидну зневагу до загальноприйнятих норм поведінки, авторитету правоохоронних органів та суспільних цінностей.
Обвинувачений поводив себе з особливою зухвалістю, нехтуючи не лише загальноприйнятими нормами поведінки, але й самим фактом перебування у будівлі правоохоронного органа, виражаючи крайню форму зневаги до суспільних цінностей та інститутів правопорядку, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх очевидність для присутніх поліцейських, без будь-якого остраху.
За наслідками оцінки доказів суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 та суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, а його дії правильно кваліфіковані:
-за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
- за ч.1 ст.296 КК України як хуліганство - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, свою вину не визнав, є особою похилого віку.
Обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає вчинення кримінального правопорушення в присутності дитини.
Згідно з ч. 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України , є нетяжким злочином.
Відповідно до вимог ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч.1 ст.296 КК України , є кримінальним проступком.
Згідно п.1 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Суд вважає, що призначене покарання має бути достатнім для виправлення обвинуваченого, його ресоціалізації, а також ефективним засобом попередження вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставин, що обтяжують покарання, принцип індивідуалізації покарання, позицію сторони обвинувачення, потерпілої, представник якої вважав необхідним призначити більш суворе покарання та захисту, обставини справи, наслідки злочину, відсутність розкаяння у обвинуваченого, але при цьому висловлену обвинуваченим готовність нести покарання, будь-яких проявів співчуття, жалю до потерпілої особи, нехтування загальнолюдськими цінностями, суд по стійкому внутрішньому переконанню відповідно до ст.65 КК України для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначає покарання:
- за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 року позбавлення волі;
-за ч.1 ст.296 КК України у виді 2 років пробаційного нагляду, остаточне покарання суд призначає на підставі ч.1 ст.70 із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
Підстав для застосування ст.69 КК України суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
Відповідно до вимог ст.75 КК України, яка передбачає, що якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням за умови дотримання обов'язків, визначених судом.
Цей висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінював на час ухвалення вироку, зокрема, відомостях про вчинені кримінальні правопорушення, зміст мети й мотив протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності. Також, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мали відомості, що характеризують обвинуваченого.
Враховуючи вік обвинуваченого, який є людиною похилого віку, досяг пенсійного віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, стан здоров'я обвинуваченого, який проходив лікування та мав розлади здоров'я у зв'язку із втратою своїх синів, дружини, які померли, тому суд приходить до висновку можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України.
Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому до набрання вироком законної сили судом не встановлено.
Речові доказі та судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст. ст. 349, 373,374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити покарання:
- за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 року позбавлення волі;
- за ч.1 ст.296 КК України у виді 2 років пробаційного нагляду.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1(одного) року випробувального терміну не скоїть нового кримінального правопорушення, зобов'язавши його відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 07.07.2025 року.
Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1