Справа №521/2456/25
Провадження №2-а/521/73/25
3 липня 2025 року м.Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:
судді Маркарової С.В.
за участю секретаря судового засідання Вінжановської К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
позивач : ОСОБА_1
відповідач :
ІНФОРМАЦІЯ_1
предмет позову : скасування постанови про притягнення
до адміністративної відповідальності,-
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Предметом позову останній визначив скасування постанови № 1941 від 07.02.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 послався на те, що постанова винесена за його відсутності, право на адвоката не забезпечено.
Позивач в процесі розгляду справи позов підтримав, визнавши, однак, що своєчасно не оновив військово-облікові дані у термін, визначений п.2 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» через черги у ТЦКтаСП.
Відповідач скористався процесуальним правом надання відзиву, позов не визнав.
Відповідач стверджував, що прийняв постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в межах своїх повноважень, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, процедура дотримана, а бездіяльність відповідача є свідомою.
В огрунтування своїх заперечень відповідачем надані матеріали справи №1740, які стали підставою притягнення позивача до відповідальності.
Дослідивши обставини справи докази, на які сторони послались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав :
Судом встановлено, що постановою № 1941 від 07.02.2025 позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.
За змістом постанови останній допустив порушення правил військогово обліку в умовах особливого періоду, а саме не оновив військово-облікові дані у термін, визначений п.2 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Адміністративний суд при вирішенні спорів перевіряє законність рішення суб'єкта владних повноважень і вивчає його на предмет відповідності критеріям, закріпленим у статті 2 КАС України.
Так, для оцінювання рішень суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийняті вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано. Рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути спрямовані на досягнення належної мети.
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішення враховує ті обставини, на які вказує закон, а також обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи прийняття невмотивованих рішень;
4) безсторонньо (неупереджено). Приймаючи рішення, суб'єкт владних повноважень повинен робити це незацікавлено та діяти виходячи із завдань, визначених законом;
5) добросовісно. При реалізації владних повноважень суб'єкт повинен діяти для досягнення поставлених цілей й справедливих результатів, без корисливих прагнень досягти вигод чи переваг у результаті прийняття рішення;
6) розсудливо; Дія суб'єкта владних повноважень розсудлива тоді, коли вона відповідає здоровому глузду та обов'язкам, покладеним на нього законом, а також загальноприйнятим моральним стандартам;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації. Згідно цього критерію, суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішень повинен забезпечити рівне ставлення до осіб, за однакових обставин;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Дотримання критерію пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи, маючи на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення;
9) своєчасно, тобто протягом розумного строку, - це вимагає від суб'єкта владних повноважень при прийнятті рішення дотримуватися визначених у нормативно-правових актах часових рамок, а також приймати рішення в межах строків без невиправданого зволікання.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
В порядку статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При вирішенні спору суд виходить з наступного :
За ч. 1 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією рф проти України указами Президента на території України введений воєнний стан та оголошена загальна мобілізація.
Відповідно до вищевказаних указів на території України почав проводитись комплекс заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, зокрема і щодо ведення військового обліку військовозобов'язаних.
Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі № 3633-ІХ) визначено, що він здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Метою прийняття Закону № 3633-ІХ стало удосконалення процедури мобілізації, питань проходження військової служби, а також функціонування військових формувань, у тому числі тих, на яких покладені мобілізаційні функції.
Статтею 22 Закону України визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Всі військовозобов'язані, резервісти та призовники (чоловіки віком від 17 до 60 років), особи, які мають право на відстрочку, але не стоять на обліку в ТЦК та СП повинні оновити свої дані.
Вказана вимога стосується як тих, хто перебуває в Україні, так і тих, хто знаходиться за кордоном.
Оновлення даних мало бути здійснено протягом 60 днів з моменту набрання чинності законом (18.05.2024).
Оновлення даних дозволяє мати достовірну інформацію про кількість військовозобов'язаних, їх місцезнаходження, сімейний стан, стан здоров'я, освіту та інші важливі характеристики.
Завдяки актуальним даним, держава може більш ефективно планувати мобілізаційні заходи та розподіляти ресурси.
Актуальні дані дозволяють забезпечити справедливий розподіл обов'язків під час мобілізації та уникнути випадків, коли одні особи уникають служби, а інші несуть тягар військового обов'язку.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності визначений «Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок), який набрав чинності 05.01.2023.
Порядком військовозобов'язаним фактично забезпечена можливість використання кількох варіантів оновлення своїх персональних даних на вибір :
-Особисто звернутися до найближчого ТЦК та СП за місцем реєстрації або проживання.
-Використати мобільний додаток "Резерв+" або електронний кабінет в системі "Оберіг", якщо це передбачено законодавством.
Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку є адміністративним правопорушенням, визначеним ч.1 ст. 210 КУпАП.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченим ч.3 ст. 210 КУпАП.
До порушень правил військового обліку, які складають склад правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП, зокрема, належать:
- неперебування на обліку за місцем проживання, роботи чи навчання;
- неприбуття за викликом ТЦК для взяття на військовий облік;
- неоформлення військово-облікових документів;
- зміна місця проживання у воєнний час без дозволу ТЦК, тощо.
Бланк постанов про адміністративні правопорушення затверджений «Інструкцією зі складання ТЦК та СП протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення №3» від 1.01.2024 року (додаток №4).
Положення статей 210, 2101 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Так, Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами.
Крім того, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ТЦК та СП, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у ТЦК та СП підтвердних документів про отримання особою виклику (ч. 5 ст. 258 КУпАП).
У разі наявності об'єктивних поважних причин неможливості вчасного виконання вимог закон особа зобов'язана письмово з наданням підтверджуючих документів повідомити відповідний ТЦКтаСП.
За наданими відповідачем доказами (матеріали справи №1740) спірна постанова містять всі елементи, які вимагаються законом.
В межах справи відповідачем встановлено, що позивач проживає за адресою АДРЕСА_1 , не перебуває на обліку військовозобов'язаних, а є таким, який не прив'язаний до віськкомату (копія витягу).
За паспортними відомостями позивача вищевказана адреса є адресою реєстрації місця проживання позивача у встановленому законом порядку (паспорт НОМЕР_1 від 12.1.1998).
За посвідченням про приписку до призовної дільниці від 19.01.1989 позивач 15.07.2025 знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військовим облік ІНФОРМАЦІЯ_3 не став.
За реєстром АІТС «ОБЕРІГ» персональні та облікові дані позивачем не оновлені.
Так, позивач будучи військовозобов'язаним, не оновив свої персональні дані військовозобов'язаного.
Зазначені обставини визнані позивачем в судовому засіданні.
Посилання останнього на черги до ТЦКтаСП, технічні проблеми із мобільним додатком "Резерв+" не є поважними причинами для невиконання свого обов'язку громадянина України.
Такі складнощі жодними доказами не підтверджені.
Жодні докази того, що позивач вживав заходів для виконання свого обов'язку з мобілізації відсутні.
Про такі обставини позивача із підтверджуючими документами ТЦКтаСП не повідомив.
Суд враховує, що примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована судом в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів.
Відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Суд погоджується із доводами відповідача, що позивач свідомо просто проігнорував виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу.
Воєнний стан діє в Україні по теперішній час.
Захист батьківщини є обов'язком кожного громадянина України.
Найменше, що може вчинити кожен громадянин України це неухильне дотримання чинного законодавства, яке приймається з метою регулювання питань мобілізації, проходження військової служби та інших питань, покликаних забезпечити ефективне функціонування державних інституцій, які здійснюють захист суверенітету України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення.
Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.
При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом.
Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності).
Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу.
Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Обов'язок оновити дані виник у позивача з 18.05.2024 року, а останній продовжував вчиняти правопорушення, оскільки не оновлював дані.
Так, в даному випадку вчинення позивачем правопорушення мало триваючий характер, а строки притягнення його до адміністративної відповідальності відповідачем дотримані, адміністративне стягнення накладено в строки, визначені ст. 38 КУпАП.
Порядок направлення позивачу поштової кореспонденції, визначений ПКМУ від 5.03.2009 №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв*язку» відповідачем дотриманий (поштовий конверт).
Пункт 3.ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не містить вимоги щодо отримання повістки про виклик для оновлення даних інших військовозобов'язаних.
Надані відповідачем докази позивачем в процесі розгляду справи судом не спростовані.
В порядку ч. 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що спірне рішення прийнято відповідачем у межах своєї компетенції, з його змісту можна чітко встановити суть рішення (зокрема, порушення законодавства, за яке застосовано відповідне стягнення, розмір останнього), а оновлення даних в умовах війни як обов'язок громадян дозволяє мати точні дані про людський потенціал країни та забезпечити його ефективне використання, коли весь механізм держави має працювати на перемогу України у війні.
Так, відповідач прийняв постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, із ретельним збором та дослідження матеріалів, що мають доказове значення у справі, дійшовши правильного висновку про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, стягнення обрано суб'єктом владних повноважень в межах ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Керуючись Розділом ІІ КАС України,-
Залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Рішення може бути оскаржено. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного тексу рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Світлана МАРКАРОВА
Повний текст рішення виготовлений 3.07.2025
03.07.25