Справа № 477/2422/24
Провадження № 2-а/477/4/25
12 лютого 2025 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.
із секретарем судового засідання - Клюсевич-Шараповою Н.М.,
без участі сторін,
розглянувши в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду Миколаївської області, як до адміністративного суду, із позовом, в якому просив суд скасувати постанову від 05 вересня 2024 року № 1658 про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері мобілізаційного обліку.
Згідно з постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 25500 грн за те що він під час проведення звірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 на вимогу уповноваженої особи не пред'явив військово-обліковий документ, чим порушив вимоги п. 6 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час дії особливого періоду.
На обґрунтування позову вказував, що 28 серпня 2024 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про відстрочку, але його заяву у нього не прийняли, а склали постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за вказаною статтею. Проте постанова є протиправною, оскільки вона суперечить фактичним обставинам - насправді він пред'явив свій військово-обліковий документ в електронній формі.
Також вказав, що його притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за повторне скоєння правопорушення в сфері військового обліку, такого немає.
Крім того вказав, що постанова, в порушення законодавчого порядку не містить всіх необхідних елементів відповідно до положень ст. 283 КУпАП, в тому числі й доказів, на підставі яких було прийнято рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, а формулювання обвинувачення має загальне визначення.
На розгляд справи сторони не з'явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд, вважаючи можливим здійснити розгляд справи без їх участі, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»).
Пунктом 2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України “Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервісті і форми такого документа» визначено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа. Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.
Військово-обліковими документами є посвідчення про приписку до призовної дільниці; військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органі державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - 1500 - 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вважає, що в оскаржуваній постанові повноважною особою помилково зазначена ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, замість ч. 3 цієї статті, оскільки з обвинувачення, записаному в постанові та накладеній мірі покарання слідує, що його ОСОБА_1 було притягнуто саме за вчинення правопорушення в сфері законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час дії особливого періоду, що відповідає диспозиції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до постанови № 1658 від 05 вересня 2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за непред'явлення військово-облікового документу, тобто в порушення вимог п. 6 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час дії особливого періоду.
В той же час. Він в позові заперечує відсутність такого документу, надавши роздрукований електрону форму свого облікового документу з Резерв+, в якій зазначено, що витяг сформований 11 липня 2024 року дійсний він до 11 липня 2025 року, він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата уточнення даних - 11 липня 2024 року.
Таким чином суд вважає, що ОСОБА_1 безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності через відсутність військового облікового документу.
Зважаючи на вищевикладене, суд вбачає підстав для задоволення позову
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 1658 від 05 вересня 2024 року, винесену ІНФОРМАЦІЯ_4 в Миколаївській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Постанова може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення повного рішення суду;
Суддя Р.В. Козаченко