Справа № 461/8878/24Головуючий у 1 інстанції
Провадження № 22-з/811/128/25 Доповідач в 2-й інстанції Приколота Т. І.
26 червня 2025 року м.Львів
Справа № 461/8878/24
Провадження № 22-з/811/128/25
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - Приколота Т.І.
судді : Мікуш Ю.Р., Савуляк Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року,-
встановив:
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року відмовлено у прийнятті до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2025 року, апеляційну скаргу повернуто заявнику.
ЦОСОБА_2 звернувся до Львівського апеляційного суду із заявою про роз'яснення ухвали суду від 12 травня 2025 року. В обґрунтування заяви посилається на те, що апеляційна скарга ним (заявником) подавалась з метою розгляду апеляційним судом апеляційної скарги згідно із ст.ст. 1, 3, 8, 19, 55, п.8 ст.129 Конституції України. Вважає, що апеляційний суд, отримавши апеляційну скаргу, постановив ухвалу від 12 травня 2025 року з наведенням обґрунтування виключно на підставі ст. 353 ЦПК України, практики ЄСПЛ, правових висновків Великої Палати Верховного Суду та не навів висновків про можливість застосування Конституції України, хоча апеляційна скарга була подана виключно на підставі конституційних норм права. Зазначає, що він ( ОСОБА_1 ), є юридично недосвідченим та не має обов'язку користуватись послугами юристів чи адвокатів при зверненні до суду про судовий захист своїх конституційних прав. Відповідно, питання апеляційної скарги щодо застосування Львівським апеляційним судом конституційних норм та принципу верховенства права в ухвалі Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року залишилось незрозумілим. Вказує, що йому (позивачу) не зрозуміло чи можна подавати апеляційну скаргу на підставі конституційних норм та принципу верховенства права або чи є обов'язковими для взяття до уваги Львівським апеляційним судом конституційних норм та верховенства права або чи розглядає Львівський апеляційний суд справи відповідно до Конституції України.
Увідповідності до ст.271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснення рішення суду, а не ухвали можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового рішення. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність підстав для роз'яснення рішення, доводи заяви, колегія суддів вважає, що належить відмовити у роз'ясненні ухвали Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року за заявою ОСОБА_1 , оскільки це судове рішення не припускає різного тлумачення та не підлягає примусовому виконанню.
Встановлено, що ухвалою від 12 травня 2025 року Львівський апеляційний суд відмовив у прийнятті до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2025 року та повернув цю апеляційну скаргу заявнику.
При постановленні ухвали від 12 травня 2025 року апеляційним судом встановлено наступне.
В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, з участю третіх осіб: Президента України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування шкоди у розмірі 368 139 000 грн., завданої органом досудового розслідування.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 заявив відвід судді Волоско І.Р.
Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованою та справу передано до канцелярії Галицького районного суду м.Львова для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід у порядку, встановленому частиною першою ст.33 ЦПК України. Для вирішення питання про відвід автоматизованою системою визначено суддю Юрківа О.Р., який ухвалою від 18 квітня 2025 року відмовив у задоволенні заяви про відвід.
30 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Львівського апеляційного суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвали Галицького районного суду міста Львова від 28 квітня 2025 року, постановлені у складі судді Юрківа О.Р.
Ухвала апеляційного суду від 12 травня 2025 року мотивована наступним.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції).
ЄСПЛ зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах у межах юрисдикції таких судів додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 6 грудня 2007 року у справі «Воловик проти України»).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) відмови у видачі судового наказу; 2) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову; 4) скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову; 5) зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення; 6) повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) відмови у відкритті провадження у справі; 9) передачі справи на розгляд іншого суду; 10) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 11) затвердження мирової угоди; 12) призначення експертизи; 13) визначення розміру судових витрат; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позову (заяви) без розгляду; 17) окрема ухвала; 18) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 19) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 20) відмови ухвалити додаткове рішення; 21) роз'яснення або відмови у роз'ясненні судового рішення; 22) повернення заяви про перегляд заочного рішення; 23) відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 24) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; 25) виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню; 26) відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення; 27) розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця; 28) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 29) повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення; 30) звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 31) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 31--1) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 32) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 33) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу; 34) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини; 35) примусового проникнення до житла; 36) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника; 37) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; 38) повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; 39) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу; 40) залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 41) відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його відновленні; 42) відмови у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення; 43) прийняття або відмови у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України).
Порядок вирішення заявленого відводу судді визначено у статті 40 ЦПК України. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу, яка не включена до передбаченого статтею 353 цього Кодексу переліку ухвал, на які може бути подано апеляційну скаргу окремо від рішення суду.
Ухвала щодо вирішення питання про відвід судді від 18 квітня 2025 року постановлена до ухвалення рішення суду по суті спору, а тому заперечення на цю ухвали, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можливо включити до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене у цій справі.
Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення.
З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2025 року не підлягає апеляційному оскарженню, оскільки відсутня в переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги, відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 18 квітня 2025 року про відмову в задоволенні відводу не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом та підлягає поверненню.
Встановлено, що заявник порушує питання про роз'яснення процесуальної ухвали апеляційного суду, а не рішення, яким завершено розгляд справи. Така ухвала (резолютивна частина) не містить різного тлумачення та не підлягає примусовому виконанню.
З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що заява ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали не підлягає до задоволення, оскільки чинним законодавством не передбачено роз'яснення процесуальних ухвал, а також інших частин судового рішення, окрім резолютивної.
Керуючись ст.ст.258-261, 271, 388-391 ЦПК України суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Ухваласкладена і підписана 26 червня 2025 року.
Головуючий_-_____________________Т.І.Приколота
Судді:____________Ю.Р. Мікуш _______________Р.В. Савуляк