Справа № 304/2854/24
Іменем України
03 липня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Мацунича М.В.
за участі секретаря - Гусонька З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ставичний Петро Ігорович, на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2025 року (суддя Гевці В.М.) у справі № 304/2854/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позов мотивовано тим, що 28.05.1991 між сторонами зареєстровано шлюб. Від цього шлюбу в них народилося троє дітей, які наразі повнолітні. Шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство не ведуть, проживають окремо більше ніж два роки. Причиною розірвання шлюбу є відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейні стосунки та сім'ю. Шлюб між ними існує тільки формально, а його подальше збереження та примирення з відповідачем неможливе й суперечитиме інтересам позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 11.03.2025 позов ОСОБА_2 задоволено. Шлюб між сторонами розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1211 гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що сторони проживають окремо, не підтримують шлюбних стосунків, шлюб носить формальний характер, його збереження неможливе та недоцільне, оскільки суперечить інтересам сторін.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ставичний П.І., подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вона не була присутньою у судовому засіданні 11.03.2025, у зв'язку із захворюванням та перебуванням за межами території України. Зазначає, що свою участь завжди забезпечувала на судові засідання з розгляду даної справи. Вважає, що суд не з'ясував намір сторін примиритися та не вжив заходів для такого примирення. Вказує, що в неї не було можливості висловити свою позицію у судовому засіданні та заявити різного роду клопотання.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
21.05.2025 позивач ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_2 з'явився в судове засідання апеляційного суду, призначене на 03.07.2025. Наполягав на розірванні шлюбу. Зазначав, що дружина у березні 2022 році виїхала у Чеську Республіку, фактично покинула його після погіршення стану його здоров'я. Періодично приїздить в Україні, проте у сторін лише виникають сварки.
Межі розгляду апеляційної скарги та явка учасників
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання не з?явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Зважаючи на те, що позиція відповідача апеляційному суду відома, оскільки викладена у апеляційній скарзі, в судовому засіданні був присутній її представник, колегія суддів не вбачала підстав для відкладення розгляду справи та, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника апелянта та пояснення позивача, дослідивши матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.
Фактичні обставини справи та застосовані норми права
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 28.05.1991 зареєстрували шлюб, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
Із позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_2 звернувся до суду 12.11.2024.
Судове засідання у справі було призначене на 15.01.2025.
Відповідачці ОСОБА_1 було відомо про вказане судове провадження та призначене засідання на 15.01.2025, про що свідчить її заява, подана безпосередньо до місцевого суду 15.01.2025, в якій вона просила суд відкласти розгляд справи на іншу дату (а.с.18).
У той же день, 15.01.2025, ОСОБА_1 подала до суду заяву про отримання електронних повісток на її мобільний номер телефону (а.с.19).
Оскільки учасник справи надав суду телефон, зазначивши їх у відповідній заяві про надсилання викликів та повідомлень на мобільний номер телефону, то він погодився, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, у свою чергу, покладає на особу обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. Отже, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою вказаних ним засобів зв'язку, діє правомірно й добросовісно.
Про судове засідання призначене на 11.03.2025 ОСОБА_1 була повідомлена належним чином (а.с. 20). За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, відповідно до ч. 13 ст. 128 ЦПК України, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання здійснено судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
У справі відсутні докази того, що відповідачка ОСОБА_1 повідомляла суд про те, що не зможе з'явитися у судове засідання 11.03.2025, у зв'язку із захворюванням або ж перебуванням за межами території України.
Враховуючи наведене, судова колегія відхиляє голослівні доводи апеляційної скарги про те, що у відповідачки не було можливості висловити свою позицію та заявити різного роду клопотання.
У заяві від 11.03.2025 позивач ОСОБА_2 просив розгляд справи провести без його участі та водночас просив задовольнити його позов (а.с.21).
Сімейним кодексом визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 21 СК України).
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Законом закріплено право подружжя на припинення шлюбу шляхом його розірвання у будь-який момент існування шлюбу. Існують випадки, коли рішення щодо розірвання шлюбу позитивно сприймається лише одним із подружжя у той час, як інший прагне зберегти шлюбні відносини та сім'ю. В Україні регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 7 ст.240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що суд не з'ясував намір сторін примиритися та не вжив заходів для такого примирення.
На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 підтвердив свою позицію щодо необхідності розірвання шлюбу, засвідчував відсутність наміру до примирення.
Апеляційний суд враховує, що з часу пред'явлення позову (12.11.2024) до часу розгляду справи апеляційним судом - 03.07.2025 - минуло майже сім місяців, сторони мали достатньо часу для примирення, однак на даний час не примирилися. Доказів того, що відповідачкою вживалися якісь заходи задля примирення із позивачем протягом часу до розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 не надано.
Судом встановлено, що сторони припинили подружні стосунки. Позивач категорично не бажає надалі перебувати у цьому шлюбі, наполягає на його розірванні, а збереження сім'ї суперечить його інтересам.
Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім'ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім'ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім'ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.
Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім'ї.
Судом встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, вказує що не бажає продовжувати подружнє життя з відповідачкою. На підставі цього, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Колегія суддів з огляду на викладене, вважає необґрунтованим та безпідставним посилання скаржника в апеляційній скарзі про можливість зберегти шлюб.
Шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити, шляхом його розірвання, оскільки це відповідатиме волі позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову про розірвання шлюбу, оскільки такий шлюб існує формально, докази про можливість збереження сім'ї сторін відсутні, подальше спільне проживання буде суперечити інтересам позивача.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до того, що відповідачка не погоджується із розірванням шлюбу з позивачем, оскільки має на меті зберегти шлюбні відносини. Незгода відповідача з розірванням шлюбу не є підставою для відмови у позові, оскільки кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, і не може бути примушений до їх збереження.
Висновки апеляційного суду
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством, тому, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п.1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ставичний Петро Ігорович - залишити без задоволення.
Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 липня 2025 року.
Головуюча:
Судді: