Справа № 604/542/25
Провадження № 2/604/323/25
03 липня 2025 року с-ще Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сіянка В.М.,
за участі:
секретаря Феньо О.В.,
за участі представника позивача, адвоката Щербатюк О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиську матеріали цивільної цивільній справі ОСОБА_1 , в інтересах якого дії адвокат Щербатюк О.Д. до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
12.05.2025 до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щербатюк О.Д., до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 25.12.2014 на суму 192602 грн.
Ухвалою суду від 13 травня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі №604/542/25, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
29 травня 2025 року від позивача та відповідача надійшла спільна заява про укладення мирової угоди. До заяви додано мирову угод від 29.05.2025.
Одночасно відповідачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності, просить затвердити надану сторонами мирову угоду.
Представник позивача у підготовчому судовому засіданні просив прийняти спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди разом з мировою угодою, яка узгоджена та підписана сторонами цивільного процесах, за результатами розгляду постановити ухвалу про закриття провадження у цивільній справи та розподілити судові витрати.
Вивчивши матеріли мирової угоди поданої сторонами цивільного процесу на затвердження суду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши текст мирової угоди, суд дійшов наступного висновку.
За приписами статті 189 ЦПК України завданням підготовчого провадження є: 1)остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частинами першою, другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частинами четвертою, п'ятою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема стаття 13 ЦПК України зобов'язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог, а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.
Сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою (частина сьома статті 49 ЦПК України).
Договір є універсальним регулятором приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи з положень частини першої, другої, п'ятої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди (див., пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року, справа №185/8179/22).
Мирова угода це укладена в цивільному процесі угода між сторонами у справі і затверджена судом про умови припинення спору, на підставі взаємних уступок відмови позивача від частини своїх вимог або їх зміни, визнання відповідачем зміненого позову чи зменшення розміру позивних вимог (постанова Верховного Суду від 26 червня 2024 року, справа №489/3569/22).
Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами, так як така угода не приведе до усунення конфлікту.
Частиною п'ятою статті 207 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані інтереси інших осіб, є не виконуваними; або
2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Верховний Суд у постанові від 30 червня 2021 року (справа № 301/395/19) вказав, що виходячи зі змісту статті 207 ЦПК України, обов'язковою умовою затвердження судом мирової угоди є її відповідність вимогам закону і відсутність порушення прав чи законних інтересів третіх осіб. Йдеться про дотримання як вимог, передбачених процесуальним законодавством, так і вимог, які випливають з цивільного законодавства.
Відповідність змісту мирової угоди вимогам матеріального закону передбачає, зокрема, аналіз об'єкта мирової угоди майна, яким за умовами мирової угоди розпоряджаються її суб'єкти. Для того, щоб з'ясувати, що мирова угода не порушує права та законні інтереси інших осіб, суд повинен встановити, що:
1) майно, яке передається за мировою угодою, не вилучено з обігу і не обмежено в обігу;
2) учасники мирової угоди мають право розпоряджатися цим майном, що підтверджується правовстановлюючими документами;
3) майно, яке передається за мировою угодою, не перебуває під арештом і щодо нього відсутній спір з іншими особами.
Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди (див. постанову Верховного Суду від 14 червня 2018 року, справа № 442/7436/15).
Цивільним процесуальним законом покладено на суд обов'язок під час визнання мирової угоди перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз'яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання. Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.
Таким чином, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має з'ясувати чи не суперечать умови мирової угоди, зокрема, вимогам закону, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача та відповідача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із таким затвердженням.
Судом досліджено надану сторонами мирову угоду від 29.05.2025 та встановлено що відповідно до змісту наданої мирової угоди, відповідачем визнано своє зобов'язання перед позивачем по сплаті боргу за договором позики від 25.12.2014 у сумі 192602,грн, що еквівалентно 10000( євро ). За мировою угодою сторони домовились визнати за ОСОБА_1 ( позивач у справі ) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6124283000:01:001:0804, площею 2,5922га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , яка розташована на території Качанівської сільської ради Підволочиського району, Тернопільської області, вартістю 145016,18грн, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . В свою чергу позивач відмовляється від стягнення з відповідача коштів за договором позики від 25.12.2014.
У цій цивільній справі сторони фактично просять передати право власності на нерухоме майно позивачу.
Мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні (постанова Верховного Суду 12 червня 2018 року, справа №908/1604/17), відтак сторонами не враховано, що мирова угода не є тим правочином, який вчиняється за загальними правилами цивільного законодавства, вона має особливу правову природу.
Набуття права власності врегульовано главою 24 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а припинення такого главою 25 ЦК України.
Отже, умови мирової угоди, запропоновані сторонами, суперечать закону, оскільки фактично, за умовою мирової угоди, суд має визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, що у свою чергу не узгоджується з вимогам ЦК України.
При вирішенні питання щодо визнання мирової угоди суд звертає увагу сторін, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 13 ЦПК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або
2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини одночасно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 01 серпня 2018 року у справі №760/15287/15-ц та у постанові від 30 травня 2018 року у справі №759/4103/16-ц.
Суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, якщо її умови стосуються прав та обов'язків сторін, які не входять до предмету позову, а також, якщо умови мирової угоди суперечать закону.
Як вбачається зі змісту мирової угоди, сторони у справі шляхом укладення цієї угоди мають намір відчужити належне відповідачу нерухоме майно на користь позивача. Тобто, умови мирової угоди є вимогою про перехід права власності на нерухоме майно, тоді як предметом спору, за яким укладена мирова угода, є стягнення боргу.
Правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із стягненням боргу, питання щодо визнання права власності на нерухоме майно не є предметом розгляду суду, тому не має правових підстав для затвердження мирової угоди.
згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Суд при здійсненні судочинства не може підміняти собою інші органи, зокрема органи, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють державну реєстрацію, а судові рішення не можуть підміняти посвідчення правочинів, зокрема щодо переходу права власності на нерухоме майно.
При вирішенні питання щодо затвердження мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов'язок перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб.
Поміж тим, суду не надано правовстановлюючих документів про право власності відповідача ОСОБА_2 на зазначену у мировій угоді земельну ділянку та підтвердження проведення за ним відповідної державної реєстрації, що виключає доведеність за ОСОБА_2 права власності на це майно, а також можливість останнього розпоряджатися ним.
За встановлених обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для затвердження мирової угоди між сторонами з наведеним змістом.
Окремо судом встановлено, щ подана сторонами мирова угода від 29 травня 2025 року містить підпис тільки відповідача та не підписана зі сторони позивача, таким чином надана мирова угода є неукладеною.
Відповідно до ч. 5ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
Зважаючи на те, що умови мирової угоди повинні нести зобов'язальний характер для сторін, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, однак викладені умови мирової угоди суперечать закону та суд, у разі задоволення такої мирової угоди, вийде за межі предмету позову, а тому заява про затвердження мирової угоди у даній справі не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись статтями 207, 208, 260, 261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України,
Відмовити у затвердженні мирової угоди від 29.05.2025 укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у даній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду в порядок та строки, передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Суддя В.М. Сіянко