Справа № 602/304/25
Провадження № 2/602/214/2025
"03" липня 2025 р. Лановецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого РАДОСЮКА А. В.
при секретарі ЯБЛОНСЬКІЙ М.М.
розглянувши в письмовому провадженні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.03.2024 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 7732299, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 10000,00 грн., строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 2,2 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту. Вказаний договір укладено в електронній формі.
27.01.2025 року було укладено договір № 27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 7732299. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 7732299.
У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого має заборгованість в сумі 39850,04 грн., тому позивач просить суд стягнути в його користь з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати понесені ним, які складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому вона зазначила, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач отримала від первинного кредитора грошові кошти, про вікриття рахунків, або перерахування коштів на рахунки відкриті в інших банках або видачі кредитних коштів в касах кредитних установ через видатковий касовий ордер. Позивачем також не надано виписок з таких рахунків, з яких можна було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою, рахунком та наявність у нього заборгованості за кредитом. Вона не володіє ніякою інформацією щодо заборгованості перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ніяких документів факторингу, переуступки, вона не отримувала. Також вона не розуміє звідки сформувалась дана сума боргу, ніяких розрахунків вона з цього приводу вона також не отримувала. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак на адресу суду від нього надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступні факти:
28.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 7732299(а.с.30-37).
Відповідно до умов кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Кредитодавця, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення коду, направленого Кредитодавцем на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході(в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus".
На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір) : 10000.00 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 2.2 % в день та застосовується у межах строку кредиту.
Сторони цього договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються Кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1.Договору).
Також, сторони домовились, що несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, цього Договору, а також, що порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Кредитним договором передбачено, що внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом підписання Сторонами додаткових договорів/угод.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.
Частиною першою, другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Нормою частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно інформації Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК», відповідно до відомостей, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК» є фінансовою установою, що має право надання платіжних послуг, Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів № 190122-1 від 19.01.2022 року (втратив чинність 04.07.2024 року) та Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 04.07.2024 року. Відповідно до вказаних договорів було успішно перераховано кошти на користь фізичних осіб від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», в тому числі 28.03.2024 року на суму 10000,00 грн. зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а.с.7-8, п.294).
Отже, між сторонами на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів законодавства.
27.01.2025 року було укладено договір № 27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 7732299 (а.с.19-23).
Відповідно до п.1.1 Договору, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
До Фактора переходять права Клієнта як первісного кредитора за кредитними договорами (договорами про надання споживчого кредиту) в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників для друку та в Додатковій інформації до Реєстру Боржників, які формується згідно Додатку №1 та Додатку № 2 та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з наданим позивачем з Реєстром Боржників (для друку) до Договору факторингу № 27.01/25-Ф від 27 січня 2025 року, підписаного Клієнтом та Фактором у ньому зазначено у тому числі : боржник ОСОБА_1 , договір № 7732299, дата видачі кредиту - 28.03.2024 року, залишок заборгованості по основному боргу -9769,24 грн., залишок заборгованості по процентам 25080,80 грн., залишок заборгованості по штрафах - 5000,00 грн., загальна сума боргу 39850,04 грн. (а.с.38-40).
Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 7732299.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов'язанні.
Таким чином суд встановив, що право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшли від кредитодавця до позивача, і останній є новим кредитором у правовідношенні, яке виникло на підставі згаданого договору.
Згідно карти обліку ( розрахунку заборгованості) за Договором № 7732299 від 28.03.2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 39850,04 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 9769,24 грн., заборгованість за процентами 25080,80 грн., заборгованість за штрафами - 5000,00 грн. (а.с.11-18).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
З матеріалів справи вбачається, що Договір № 7732299 про надання споживчого кредиту від 28.03.2024 року, укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.
Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердила те, що ознайомилась з текстом договору та Правилами, отримала всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, була обізнана про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 39850,04 грн.
Позивачем при подачі позову було сплачено 2422 грн. 40 коп. судового збору згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0508830075 від 28.03.2025 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача витрати понесені на правову допомогу в розмірі 13000 грн., які підтвердженні Договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року; заявкою на надання юридичної допомоги № 785 від 01.02.2025 року; витягом з Акту № 5 про надання юридичної допомоги від 01.02.2025 року.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст.26, ч.ч.1,3 вказаного Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
У п.3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 (справа № 1-23/2009), щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Вказаний правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Не співмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Частиною 5 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У зв'язку з вище встановленими обставинами, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі №301/2534/16-ц.
Враховуючи характер виконаної адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» роботи (надання усної консультації з вивченням документів, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом вказаної роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 259, 263-265,352 ЦПК України, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 611, 1046, 1048, 1049, 1052, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (місце знаходження: м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за Договором №7732299 від 28.03.2024 року у розмірі 39850 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень 04 копійок (у тому числі: заборгованість за основним боргом - 9769,24 грн., заборгованість за процентами 25080,80 грн., заборгованість за штрафами - 5000,00 грн.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок понесених витрат на правову допомогу .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. В. Радосюк