Справа № 602/583/25
Провадження № 1-кп/602/104/2025
"07" липня 2025 р. Лановецький районний суд Тернопільської області
в складі : головуючого ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці кримінальне провадження №12025211030000104 від 23.05.2025 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, -
Постановою Лановецького районного суду від 03.04.2025, яка набрала законної сили 15.04.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
В подальшому, ОСОБА_4 будучи повідомленим про те, що вищевказаним рішенням суду його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст.129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом за наступних обставин.
Так, 23.05.2025 року близько 08 години 50 хвилин ОСОБА_4 рухаючись по вулиці Тернопільська, що в м. Ланівці Кременецького району Тернопільської області, керував мотоблоком марки FORTE 80 МС, який відповідно до правового висновку колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, сформованого у постанові від 09.02.2023 (справа №152\285\21, провадження №51-1683км22) є механічним транспортним засобом, при цьому буксирував причіп де на підставі статті 35 Закону України «Про Національну» за порушення Правил дорожнього руху України був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції ВП №1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області та відносно останнього складено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
19 червня 2025 року між прокурором Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст.36 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_5 , на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст.382 КК України, обвинувачений у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме за ч.1 ст.382 КК України у виді 1 року позбавлення волі. У відповідності до ст..75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, визначений судом, з покладенням обов'язків, передбачених ст..76 КК України. Крім того, отримана згода обвинуваченого на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачений ОСОБА_4 не заперечив проти затвердження угоди. Прокурор та обвинувачений просять затвердити угоду про визнання винуватості.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч.ч.2,4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні також просять вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана лише суспільним інтересам.
Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції статті обвинувачення. При цьому, суд враховує те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Вказані обставини цілком враховані угодою про визнання винуватості і знайшли своє відображення в узгодженому остаточному покаранні.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст.473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, те, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Враховуючи викладене, те, що умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, а тому його дії кваліфікує за ч.1 ст.382 КК України, за якою належить призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 373, 374, 394, 474, 475 КПК України, суд, -
засудив:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 19 червня 2025 року між прокурором Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та з покладенням відповідно до п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України обов'язку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази по справі, а саме оптичний носій із відеозаписами із нагрудної боді-камери та відеореєстратора, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Даний вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.349 КПК України до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_6