04.07.2025
Справа № 720/1627/25
Провадження № 3/720/530/25
04 липня 2025 року суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Ляху Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
30 квітня 2025 року помічником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 »» було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в якому зазначено, що 30 квітня 2025 року близько 15 години 10 хвилин було виявлено громадянина ОСОБА_1 на відстані 800 метрів від державного кордону в межах прикордонної смуги на околиці с. Костичани Чернівецького району Чернівецької області, який не виконав законне розпорядження прикордонного наряду щодо зупинки транспортного засобу та вдалась до втечі, чим порушила вимоги п.11 Положення «Про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1147 та ст. 34 Закону України «Про державний кордон України».
Його дії кваліфіковані за ст. 185-10 ч. 1 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилась без поважних для суду причин.
Відповідно до ст. 268 КУпАП вважаю, що справу про адміністративне правопорушення можливо розглянути у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-10 ч. 1 КУпАП з наступних підстав.
Так, згідно положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
Згідно вказаних положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
В рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Малофеєв проти Росії» вказав, якщо в протоколі адміністративного правопорушення не відображено всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, або відшукувати докази на користь обвинувачення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суд позбавлений процесуальної можливості усувати допущені посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, недоліки чи помилки і як наслідок, дійти висновку про наявність у діях особи складу та події адміністративного правопорушення.
За змістом ст.ст. 251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності на інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 185-10 ч. 1 КУпАП відповідальність особи настає у разі злісної непокоро законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а згідно ст. 9 КУпАП обов'язковою умовою скоєння адміністративного правопорушення є наявність вини з боку порушника.
Об'єктом правопорушення, передбаченого статтею 185-10 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, а також у сфері громадського порядку.
Зазначені відносини регулюються Законами України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року №1777-ХП, «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 року №661-ІУ, «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 року №1835-Ш, іншими нормативно-правовими актами.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 185-10 КУпАП, полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного їх невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги осіб, які зазначені у диспозиції статті, мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Зокрема, права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Тим самим, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень. У розумінні законодавця «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження. Злісність непокори визначається як кваліфікуюча ознака правопорушення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
До протоколу про адміністративне правопорушення, в якості доказів додано рапорт ІПС 1 ВМО відділу прикордонної служб « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_1 ..
Однак, вищенаведені докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-10 ч. 1 КУпАП не можна вважати достатніми та допустимими доказами.
Так, з доданих до протоколу про адміністративне правопорушення пояснень ОСОБА_1 слідує, що він вину у вчиненому не визнав та вказав, що 30 квітня 2025 року перевозив воду та по дорозі вийшов чоловік із звичайної машини, без будь-яких розпізнавальних знаків та почав зупиняти його жезлом, однак оскільки йому не було відомо хто це, а в крайні діє режим воєнного стану він не зупинився. В подальшому йому на зустріч виїхав автомобіль із проблисковими маячками та вже на його вимогу він одразу зупинився та надав всі необхідні документи.
Більше того, навіть за умови визнання особою свої вини у вчиненні правопорушення, такий факт не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (постанова ВС/КАС № 537/2088/17 від 15 травня 2019 року).
Так, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, про те, що ОСОБА_1 порушив прикордонний режим та не виконав законне розпорядження прикордонного наряду щодо зупинення транспортного засобу, тоді як сам протокол про адміністративне правопорушення за відсутністю інших доказів не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 скоєння злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків,
Згідно частини 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладаються на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд не мають права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов'язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на орган прикордонної служби.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, передбачено, що фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 09 вересня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15 травня 2018 року у справі «Надточій проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутності складу адміністративного правопорушення.
Зібрані у справі докази не достатні для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, а тому недоведеність його винності поза розумним сумнівом у злісній непокорі законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України має наслідком відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185-10 КУпАП, та закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 9, 185-10 ч. 1, 247 п. 1, 268, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 185-10 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Новоселицький районний суд до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя Ляху Г.О.