Справа № 589/4374/24
Провадження № 1-кп/589/30/25
04 липня 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка кримінальне провадження за № 12023200490000447 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка Сумської області, громадянина України, неодруженого, з професійно-технічною освітою, приватного підприємця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
На розгляді суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за наступних обставин.
Так, 19.04.2023 о 09 годині 19 хвилин, перебуваючи в м. Кролевець, Конотопського району, Сумської області, потерпілий ОСОБА_6 здійснив виклик поліції до магазину «Corona wine market», розташованого за адресою: Сумська область, Конотопський район, м. Кролевець, вул. Цимбала, 22 (ТОВ «КОРОНА ВАЙН», ЄДРПОУ 45643328) з приводу продажу алкогольного напою у заборонений військовою адміністрацією час продавцем вказаного магазину ОСОБА_3 .
Також встановлено, що серед засновників та кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи ТОВ «КОРОНА ВАЙН» є громадянин ОСОБА_4 .
У зв'язку з повідомленням ОСОБА_6 , 19.04.2023 стосовно ОСОБА_3 працівниками поліції було складено адміністративний протокол про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Після цього, ОСОБА_6 з м. Кролевець приїхав до м. Шостка, Сумської області, де поставив свій автомобіль на автостоянку поблизу будинку № 6А по вул. Свемівська та попрямував пішки в напрямку відділення AT «Укрпошта» по вул. Свемівська, 2А в м. Шостка.
У цей же день, приблизно о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , який перебував поблизу будинку № 2А по вул. Свемівська в м. Шостка Сумської області, помітив раніше знайомого йому ОСОБА_6 , який рухався від автостоянки в напрямку відділення AT «Укрпошта», та, у зв'язку з наявністю неприязного відношення до ОСОБА_6 через його звернення до поліції, з метою помсти, у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння йому легких тілесних ушкоджень.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, посягаючи на суспільні відносини у сфері охорони здоров'я особи, ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_6 біля будинку № 2А по вул. Свемівська в м. Шостка та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, наніс один удар ногою по внутрішніх поверхнях правої і лівої гомілок ОСОБА_6 , заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді синців на внутрішніх поверхнях правої і лівої гомілок, які згідно з висновком експерта кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_4 , утримуючи у своїй правій руці балончик із невстановленою хімічною речовиною направив його у обличчя ОСОБА_6 , та, коли він повернувся, натиснув на розпилювач, в результаті чого струмінь розпиленої невстановленої хімічної речовини, яка містилась в балоні, потрапила у очі ОСОБА_6 спричинивши йому фізичний біль, а також алергічну реакцію внаслідок дії хімічної речовини.
Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 залишив місце події.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані в обвинувальному акті за частиною 1 статті 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого звернулася до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Обвинувачений свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні хоча і не визнав, але підтримав клопотання захисника.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання захисника про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.
Потерпілий залишив вирішення цього клопотання на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши доводи клопотання, приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 285 КПК України, ст. 44 КК України, передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.
Санкція ч. 1 ст.125 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
Згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, наведеною у ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, відноситься до кримінальних проступків.
Як вбачається з матеріалів справи, за даними органу досудового розслідування кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , було вчинено 19 квітня 2023 року.
За положеннями ч. 2 ст. 49 КК України факт ухилення особи від досудового розслідування та суду є обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційований строк, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України.
З хронології подій та прийняття процесуальних рішень у вказаній кримінальній справі вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово не з'являвся до суду із різних причин, у тому числі за відсутності поважних причин неявки, у зв'язку з чим оголошувався його привід ухвалами суду від 26.03.2025р, 28.03.2025р., 18.04.2025р., 29.05.2025р. Разом з тим, вказані обставини не можна вважати ухиленням від суду в розумінні ст. 49 КК України з огляду на наступне.
Так, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною в постановах від 23 травня 2023 року у справі № 653/679/15-к (провадження № 51-3504км21), від 11 січня 2024 року у справі № 186/1405/17 (провадження № 51-2627км23), від 09 квітня 2024 року у справі № 638/13757/20 (провадження № 51-7107км23), від 10 квітня 2024 року у справі № 754/339/19 (провадження № 51-6025км19), під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України необхідно розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Факт ухилення від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене правопорушення повинен бути встановлений відповідним процесуальним рішенням суду.
При цьому, відповідно до положень ст. 131 КПК України судовий виклик, привід та затримання особи є самостійними заходами забезпечення кримінального провадження.
Саме по собі застосування приводу з метою забезпечення участі в судовому засіданні не є підставою, передбаченою ч. 2 ст. 49 КПК України, для зупинення перебігу строку давності (про що у тому числі зазначав Верховний Суд в ухвалі від 30 серпня 2021 року у справі № 524/3073/19, постанові від 17 листопада 2022 року у справі № 305/2064/19 та інших).
Тобто перебіг давності на вказаний період не зупинявся.
ВП ВС у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17 висловилася щодо кримінально-правової оцінки частої подачі клопотань про відкладення судових засідань в контексті ухилення особи від слідства і суду. Так у вказаному рішенні Велика Палата зазначила, що відкладення судових засідань за клопотаннями сторін або ж з інших причин не є ухиленням від слідства і суду та не може бути підставою для зупинення перебігу давності відповідно до ст. 49 КК України.
Відсутні відомості щодо притягнення за цей час обвинуваченого до кримінальної відповідальності за інші кримінальні правопорушення. Відповідно до відповіді Департамента інформатизації МВС України від 30.06.2025р. в інформаційно-аналітичній системі "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості", окрім даного кримінального провадження, інші відомості щодо ОСОБА_4 станом на 30.06.2025 відсутні. Тобто строк, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, вчиненням нового кримінального правопорушення у даному випадку не переривався.
При цьому, невизнання вини обвинуваченим на перебіги строків притягнення до кримінальної відповідальності жодним чином не впливає та таку його позицію не можна розцінювати як спосіб ухилення від слідства або суду.
Приймаючи до уваги те, що з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більш двох років, тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 49 КК України на даний час строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності закінчились.
При цьому, зважаючи на позицію обвинуваченого слід зазначити, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
За таких обставин, судове провадження в повному обсязі в загальному порядку проводиться лише якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього (ч. 3 ст. 285 КПК України).
Так, обвинувачений в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання захисника про звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, зазначив, що зміст правових наслідків закриття провадження з нереабілітуючих підстав йому цілком зрозумілий, при цьому вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення він в ході судового розгляду не визнав.
З приводу останнього слід зазначити, що закон не пов'язує можливості застосування положень ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини. Як зазначено вище, обов'язковою умовою для закриття провадження у справі у даному випадку є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою за змістом постанови від 22.05.2018р. у справі № 665/2387/14-к, згідно з якою невизнання вини обвинуваченим не впливає на перебіги строків притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення особи від кримінальної відповідальності, оскільки таке звільнення можливе за умови збігу зазначеного строку.
Таким чином, клопотання захисника про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, слід задовольнити, і кримінальне провадження стосовно нього закрити.
Щодо цивільного позову ОСОБА_6 про стягнення ОСОБА_4 моральної шкоди у сумі 2000000 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Тому у разі закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства (див., напр., постанову Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 303/6878/17).
Крім того, оскільки ОСОБА_4 звільняється від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, і кримінальне провадження щодо нього підлягає закриттю, а ініціатором проведення судових експертиз у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, то відповідно до положень ч. 2 ст. 122, ст.124 КПК України витрати на проведення експертиз № СЕ-19/119-24/6855-КТ, СЕ -19/119-24/6856-КТ в розмірі 10601,92 грн покладаються на державу, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18 лютого 2025 року у справі №712/8174/23.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 44, 49 КК України, ст.ст. 284-288, 372, 376 КПК України, -
Клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження стосовно нього закрити.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
Процесуальні витрати на проведення експертиз в розмірі 10601,92 грн віднести на рахунок держави.
Речові докази:
- мобільний телефон MAXCOM моделі ММ135, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім карткою, що знаходиться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Шосткинського міськрайонного суду Сумської області - повернути ОСОБА_7 ;
- мобільний телефон Xiaomi Mi8 моделі М1803Е1А, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , що знаходиться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Шосткинського міськрайонного суду Сумської області - повернути ОСОБА_4 ;
- три оптичні диски з інформацією про зв'язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг, наданих операторами ПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар», які зберігаються в матеріалах судового провадження, - залишити в матеріалах судового провадження.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, ухвала набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1