Справа № 757/27799/21-ц
Апеляційне провадження
№ 22-з/824/61/2025
15 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ратнікової В.М.
при секретарі Шпаковичу С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Коновал Олени Василівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
встановив:
у травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати наказ Національного банку України від 20 квітня 2021 року № 814-к про його звільнення; поновити його на посаді головного інженера відділу нормативного, методологічного забезпечення та впровадження СУІБ Національного банку України та банківських систем управління безпеки інформації Департаменту безпеки Національного банку України з 27 квітня 2021 року; стягнути з Національного банку України середній заробіток за час вимушеного прогулу та підтверджені судові витрати.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 1 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено, скасовано наказ Національного банку України від 20 квітня 2021 року № 814-к про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера відділу нормативного, методологічного забезпечення та впровадження СУІБ Національного банку України та банківських систем управління безпеки інформації Департаменту безпеки Національного банку України з 27 квітня 2021 року; стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 квітня 2021 року по 26 червня 2024 року у розмірі 786 001,86грн.
23 липня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Коновал О.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Національного банку України на користь ОСОБА_1 понесених ним витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 20 828грн, в якій представник позивача посилається на те, що у апеляційній скарзі позивач просив вирішити питання стягнення судових витрат, проте судом апеляційної інстанції вказане питання вирішено не було.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 828грн.
Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року додаткова постанова Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року скасована, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Коновал О.В., які заяву підтримали, представника Національного банку України - Булгакова С.В., який заперечував проти задоволення заяви, дослідивши матеріали справи та надані представником позивача документи, вважає, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Коновал О.В. про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Частинами першою, другою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, на учасника справи покладено обов'язок у першому зверненні до суду навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а докази у підтвердження понесених витрат учасник справи повинен надати суду до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву і ці докази неможливо подати з поважних причин (частина перша статті 246 ЦПК України).
У поданій позовній заяві позивач зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, становить близько 20 000грн.
24 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коновал О.В. подала до суду першої інстанції заяву про відшкодування судових витрат у розмірі 20 828грн, до якої долучила:
копію додатку до договору про надання правової допомоги №C/05-21/D від 11 травня 2021 року, у якому ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатське об'єднання Олени Коновал (адвокат) погодили, що вартість однієї години надання адвокатом послуг становить 1 500грн, при цьому факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг, який підписується сторонами (с.с.68 т.2);
копію акту (звіту) про виконання доручення від 14 лютого 2022 року, відповідно до
якого Адвокатським бюро Олени Коновал на підставі договору про надання правової допомоги №C/05-21/D від 11 травня 2021 року було надано позивачу наступні послуги:
1) вивчення документів щодо звільнення позивача, усна консультація, погодження плану дій (2 год. - 3 000грн, строк виконання - травень 2021 року);
2) складання та направлення позовної заяви (2 год. - 3000грн, строк виконання - травень 2021 року);
3) складання і направлення адвокатського запиту до відповідача для отримання доказів (1 год. - 1 500грн, строк виконання - червень 2021 року);
4) компенсація витрат відповідачу згідно рахунку - 578грн;
5) виїзд у судове засідання (1 год. - 1 500грн, строк виконання - 17 листопада 2021 року);
6) ознайомлення з матеріалами справи (1 год. - 1 500грн, строк виконання - листопад 2021 року);
7) складання і направлення відповіді на відзив (2 год. - 3 000грн, строк виконання - листопад 2021 року);
8) ознайомлення з матеріалами справи (1 год. - 1 500грн, строк виконання - січень 2022 року);
9) складання вступного слова у письмовому вигляді та вивчення актуальної судової практики (1,5 год. - 2 250грн, строк виконання - лютий 2022 року);
10) усна консультація позивача щодо процесуальних прав та обов'язків у судовому засіданні (1 год. - 1 500грн, строк виконання - лютий 2022 року);
11) виїзд та участь у судовому засіданні (1 год. - 1 500грн, строк виконання - 14 лютого 2022 року);
загальна вартість послуг - 20 828грн (с.с.67 т.2);
копії меморіальних ордерів №@2PL809448 від 11 травня 2021 року, згідно якого ОСОБА_1 сплатив за договором про надання правової допомоги №C/05-21/D від 11 травня 2021 року 5 000грн; №@PL895739 від 17 червня 2021 року - оплата витрат Національного банку України на копіювання у розмірі 578грн; №@PL306882 від 12 серпня 2021 року - 5 000грн (с.с.69-71 т.2).
Також, в додатках до цієї заяви представником позивача вказано про надання копії договору про надання правової допомоги №C/05-21/D від 11 травня 2021 року на 4 арк., однак в матеріалах справи такий документ відсутній. При цьому, судом першої інстанції не складався акт про втрату документа чи про його відсутність.
У зв'язку з цим, представником позивача під час апеляційного розгляду справи було повторно долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги №C/05-21/D від 11 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським бюро Олени Коновал (адвокатське бюро), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу з питань захисту його трудових та майнових прав та інтересів, у тому числі при поновленні на роботі, в обсязі та на умовах передбачених цим договором (с.с.137-139 т.3).
У своїх запереченнях на заяву про відшкодування судових витрат представник відповідача просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що заявлена представником позивача сума судових витрат є недоведеною, необґрунтованою та не підтвердженою належними та допустимим доказами.
Зокрема представник відповідача зазначав, що позовна заява викладена адвокатом на одній сторінці, сам текст позовної заяви неодноразово використовувався адвокатом у інших цивільних справах про поновлення на роботі працівників Національного банку України, відтак заявлена вартість вивчення документів, надання консультацій та складання позовної заяви є значно завищено. Завищеною є і заявлена вартість складання відповіді на відзив, так як цей документ фактично являє собою певні додаткові пояснення,
оскільки правова позиція сторони позивача у цій справі вже була сформована у позовній заяві. Подане у письмовому вигляді вступне слово, по суті є лише переліченням аргументів сторони позивача, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, більше того чинне цивільно-процесуальне законодавство не передбачає необхідності складання вступного слова у письмовому вигляді.
Також, представник відповідача зазначав, що адвокатський запит, про який іде мова у акті наданих послуг, у матеріалах справи відсутній, тому йому неможливо надати будь-яку правову оцінку. Відсутні в матеріалах справи і докази обґрунтованості оплати «компенсація витрат відповідачу згідно рахунку».
Крім цього, представник відповідача стверджував, що судове засідання 17 листопада 2021 року фактично не відбулось, оскільки позивач вчасно не отримав відзив, направлений йому завчасно, а судового засідання на 14 лютого 2022 року взагалі не було призначено.
Представник відповідача вважав, що заявлена адвокатом вартість ознайомлення з матеріалами справи є суттєво завищеною, оскільки дана робота за своїм характером не є юридичною, при цьому всі документи зі сторони відповідача надсилалась на адресу позивача. Також, у акті наданих послуг, адвокат безпідставно зазначив таку послугу, як консультація позивача щодо процесуальних прав та обов'язків у судовому засіданні, оскільки згідно статті 221 ЦПК України роз'ясненням сторонам їх процесуальних прав та обов'язків здійснює суд.
Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, питання розподілу понесених позивачем витрат на правову допомогу ним не вирішувалось.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року
у справі № 751/3840/15, наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Також колегія суддів враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Зі змісту додатку до договору про надання правової допомоги вбачається, що ОСОБА_1 та адвокат Коновал О.В. погодили, що винагорода за одну годину робочого часу адвоката, витрачену на представництво інтересів позивача у даній справі, становить 1 500грн, яку колегія суддів не вважає завищеною чи такою, що суперечить принципу розумності при визначенні розміру відшкодування витрат на правову допомогу.
Колегія суддів вважає, що вивчення документів щодо звільнення позивача, усна консультація, погодження плану дій та складання і направлення позовної заяви охоплюється вартістю 3 000грн, враховуючи об'єм позовної заяви.
При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованим вартість за складання та направлення адвокатського запиту від 18 травня 2021 року - 1 500грн, оскільки відомості
отриманні у відповіді на цей адвокатський запит безпосередньо стосуються предмета доказування у даній справі (с.с.135-136 т.3).
При цьому, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру правової допомоги за складання і направлення відповіді на відзив на позовну заяву до 1 500грн, за надання адвокатом усної консультації щодо процесуальних прав позивача у судовому засіданні до 1 000грн, за складання вступного слова до 1 000грн.
Крім цього, колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір вартості правової допомоги за участь представника позивача у судовому засіданні 17 листопада 2021 року до 500грн, враховуючи, що зазначене судове засідання не відбулося за клопотанням представника позивача (с.с.100 т.1), а судового засідання на 14 лютого 2022 року у даній справі не призначалося. Разом з цим, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення вартості послуг з представництва інтересів позивача у судовому засіданні 28 лютого 2023 року - 1 500грн.
Решту заявлених витрат на правову допомогу колегія суддів вважає такими, що суперечать зазначеним принципам обґрунтованості, розумності та необхідності, відтак вважає за доцільне частково задовольнити заяву представника позивача про відшкодування судових витрат та стягнути на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000грн.
Керуючись статтями 270, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Коновал Олени Василівни задовольнити частково.
Стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 4 липня 2025 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
В.М. Ратнікова